Рішення

від 19.09.2024 по справі 709/622/24

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 709/622/24

Номер провадження2/711/1510/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:

головуючого-судді - Демчика Р.В.,

секретаря судового засідання - Бутовської Д.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , Орган опіки та піклування Чорнобаївської селищної ради про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Чорнобаївського районного суду смт.Чорнобай з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , Орган опіки та піклування Чорнобаївської селищної ради про позбавлення батьківських прав.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що в період часу з червня 2019 року по 06 жовтня 2022 року він, ОСОБА_1 проживав за адресою АДРЕСА_1 з відповідачем по справі ОСОБА_2 , однією сім`єю, без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання народилася дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 06 жовтня 2022 року відповідачка без будь-яких підстав, залишила дитину, сім`ю і поїхала у невідомому напрямку. На телефоні дзвінки не відповідала, і з цього часу припинила повністю спілкування з ним, та з дитиною. Через деякий час позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 проживає з іншим чоловіком та народила дитину. Син ОСОБА_4 залишився проживати разом з позивачем. З моменту залишення сім`ї, відповідачка жодного разу не відвідувала дитину, не цікавилася його життям та здоров`ям, не надавала матеріальної допомоги та взагалі не цікавилася моральним, духовним та фізичним станом спільної дитини. З 01 червня 2023 року та на даний час син відвідує ОСОБА_5 заклд дошкільної совіти «Вишенька». За характеристикою дошкільного закладу дитина забезпечена всім необхідним для життя та відвідування садочку, виявляє інтерес до навчальних занять, має дружні взаємовідносини з однолітками, веселий, відкритий, адекватно реагує на похвалу та критику. Відповідачка жодного разу не з`являлася до дошкільного закладу, не відвідувала його та не цікавилася місцем перебування дитини та його життям.

Також позивач зазначає, що він як батько намагається максимально забезпечувати необхідні потреби сина в їжі, одязі, умовах проживання, турбується про його здоров`я, контактує з вихователями дитячої установи, контролює процес його розвитку, забезпечує належний санітарний стан, відпочинок, дозвілля.

Крім того, згідно нотаріально посвідченої заяви від 08 березня 2024 року ОСОБА_2 не заперечує проти позбавлення її батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 .. Також, Орган опіки та піклування Чорнобаївської селищної ради від 18 березня 2024 року вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо її неповнолітнього сина, враховуючи факти невиконання матір`ю батьківських обов`язків, про що складено відповідний висновок.

Також позивач вказав, що на стягнення аліментів з відповідача не претендує.

Таким чином, позивач просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо малолітнього ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою Чорнобаївського районного суду смт.Чорнобай від 16 квітня 2024 року цивільну справу №709/622/24 передано за підсудністю до Придніпровського районного суду м.Черкаси.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2024 року, для розгляду цивільної справи №709622/24 (провадження №2/7111510/24) визначено суддю Демчика Р.В.

Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 15 травня 2024 року прийнято, відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 10 вересня 2024 року відмовлено у прийнятті визнання ОСОБА_2 позову ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав. Продовжено судовий розгляд справи.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Охріменко Н.І. не з» явилися. До початку розгляду справи подали заяви про розгляду справи без їх участі. Позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні. Розгляд справи просили слухати за їх відсутності.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилась, В матеріалах справи наявна заява від 10.09.2024 року про визнання відповідачем позову.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Виходячи з наведеного, суд вважає за можливе прийняти визнання позову відповідачем, оскільки судом не встановлено обставин, які б свідчили, що таке визнання суперечить вимогам закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Враховуючи думку сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

встановлено, що батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що свідчать дані свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 .

Відповідно до копії нотаріально засвідченої заяви від 08 березня 2024 року ОСОБА_2 заявила, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав щодо її малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 . Матеріальних та моральних претензій не має та в подальшому мати не буде.

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Чорнобаївської селищної ради від 20.03.2024 року №62 відповідача ОСОБА_2 доцільно позбавити батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до Рішення Виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради від 26.04.2023 місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , визначено з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та затверджено висновок про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 .

Згідно Характеристики Чорнобаївського закладу дошкільної освіти «Вишенька» Чорнобаївської селищної ради Черкаської області №18 від 14.03.2024 р. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 відвідує заклад дошкільної освіти з 01.06.2023 року й по сьогоднішній день. ОСОБА_4 проживає разом з батьком ОСОБА_1 . За період перебування дитини в дошкільному закладі з 01.06.2023 року по сьогоднішній день мама жодного разу не з`являлася до дошкільного закладу.

Відповідно до Акта обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що санітарно-гігієнічні умови задовільні. Для виховання дитини створенні всі належні умови. Дитина забезпечена всім необхідним.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_6 встановлено, що вона є сусідкою ОСОБА_1 та проживає по АДРЕСА_2 ОСОБА_2 залишила малолітнього сина ОСОБА_7 з батьком в жовтні 2022 року і з того часу не з`являлася та вихованням сина не займалася.

Як вбачається з письмових показів ОСОБА_8 , остання проживає по АДРЕСА_2 по сусідству з ОСОБА_1 .. Останній проживає в своєму будинку володінні разом з малолітнім сином ОСОБА_9 . ОСОБА_1 самостійно займається вихованням сина. Матір дитини - ОСОБА_2 останній раз бачила у жовтні 2022 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (ратифікована Україною 27.02.1991, дата набуття чинності для України 27.09.1991): «В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини».

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту для даних правовідносин визначені Сімейним Кодексом України.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно із ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

За положеннями ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Проте, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст. 165 СК України).

Пленум Верховного Суду України в абзаці другому пункту 16 постанови від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» наголосив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки, факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Відповідно до ч.ч. 1-4, 6 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини. Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо.

Під час розгляду справи встановлено факт системного, протягом тривалого часу, невиконання матір`ю (відповідачем по справі) обов`язку по вихованню дитини та відсутності її намірів, бажання і у подальшому займатись питаннями виховання та утримання сина; матір дитини взагалі не вчиняла жодних дій та заходів, направлених на виконання нею батьківських обов`язків щодо своєї дитини і таких намірів не має на час розгляду справи, враховуючи, що відповідачем написана заява, яка засвідчена приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Гавриленко І.І. - 08 березня 2024 року.

Таким чином, на думку суду, відповідач, як матір дитини не виконує своїх батьківських обов`язків щодо своєї малолітньої дитини, не цікавиться її життям, здоров`ям, не приймає участі у вихованні.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Приймаючи таке рішення, суд вважає, що воно є справедливим і таким, що постановлене виключно в інтересах дитини

Крім того, слід звернути увагу на те, що ч. 1 ст. 166 СК України визначені правові наслідки позбавлення батьківських прав.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 5 12, 13, 76-84, 141, 259, 268, 280 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , г-ка України, РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: Р. В. Демчик