Ухвала

від 25.09.2024 по справі 757/20236/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/20236/24-ц

пр. № 4-с-160/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року Печерський районний суд м. Києва

в складі головуючого - судді Литвинової І. В.

за участю секретаря судового засідання Когут Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві цивільну справу за скаргою заявника ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Кагарлицького відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі № 6-151/11 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтолізинг» про видачу виконавчого листа на підставі рішення Третейського суду «Захист прав» при Всеукраїнській громадській організації «Мерседес-Бенц Клуб Україна» у справі № 23/10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтолізинг» до ОСОБА_1 про розірвання договору, стягнення заборгованості за лізинговими платежами та вилучення наданого у лізинг майна,

УСТАНОВИВ:

02 травня 2024 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною скаргою, у якій просила зобов`язати посадових осіб Кагарлицького відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), вчинити дії щодо скасування арешту з майна боржника та заборони на його відчуження що накладений в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 (номер запису про обтяження 11507675 від 16 серпня 2011 року), згідно з постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16 серпня 2011 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 /а. с. 1-9/.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності скаржниці та його, вимоги скарги підтримує і просить задовольнити.

У судове засідання представник Кагарлицького відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не з`явився, однак про час, дату і місце слухання справи повідомлений належним чином за допомогою Електронного суду.

Суд, вивчивши скаргу у межах ініційованого питання, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини і дійшов до наступного висновку.

У провадженні Печерського районного суду м. Києва перебувала справа № 6-151/11 за заявою ТОВ «Укравтолізинг» про видачу виконавчого листа на підставі рішення Третейського суду «Захист прав» при Всеукраїнській громадській організації «Мерседес-Бенц Клуб Україна» у справі № 23/10 за позовом ТОВ «Укравтолізинг» до ОСОБА_1 про розірвання договору, стягнення заборгованості за лізинговими платежами та вилучення наданого у лізинг майна.

10 березня 2011 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва заяву ТОВ «Укравтолізинг» задоволено і постановлено видати виконавчий лист, для виконання рішення Третейського суду «Захист прав» при Всеукраїнській громадській організації «Мерседес-Бенц Клуб Україна» у справі № 23/10 про стягнення боргу у розмірі 22 703, 05 грн /а. с. 34-35/.

На підставі виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва, Кагарлицьким відділом державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) розпочато виконавче № НОМЕР_3.

16 серпня 2011 року у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3, відкритого для виконання рішення Третейського суду «Захист Прав» при Всеукраїнській громадській організації «Мерседес-Бенц Клуб Україна» у справі № 23/10, на підставі виконавчого листа, виданого Печерським районним судом м. Києва, державний виконавець склав постанову від 16 серпня 2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № НОМЕР_3.

Державним реєстратором Київської обласної філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 16 серпня 2011 року, о 17:14:57, внесено запис № 11507675 про обтяження арештом невизначеного майна, всього нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_1 .

Як вбачається із тексту ухвали Печерського районного суду м. Києва 22 серпня 2011 року ТОВ «Укравтолізинг» «лізингодавець» та ОСОБА_1 «лізингоодержувач» підписано акт приймання-передачі по договору фінансового лізингу № 11-52740 ФЛ від 21 грудня 2011 року, згідно з яким лізингоодержувач передає, а лізингодавець приймає автомобіль марки Chery Easter SQR 7201В11 (№ кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ). Тобто боржник передав предмет лізингу стягувачеві після відкриття виконавчого провадження, тим самим задовольнивши його претензії майнового характеру, що підтверджується копією акту від 22 серпня 2011 року до договору фінансового лізингу №11-52740ФЛ.

Про повернення автомобіля Chery Easter (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) ТОВ «Укравтолізинг» (стягувач) повідомив заступника начальника ДВС ОСОБА_3 06 грудня 2011 року, запис про що міститься і у витязі з спецрозділу виконавчого провадження НОМЕР_4.

Тож за таким обставин виконавче провадження підлягало закінченню постановою, згідно з пунктом 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV - за фактичного виконання у повному обсязі рішення, згідно з виконавчим документом.

27 березня 2014 року державним виконавцем на підставі до пункту 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV у редакції від 04 листопада 2010 року № 2677-VІ) складено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві.

Згідно з відповіддю Кагарлицького районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 20 листопада 2020 року за № 18930, матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_3 знищено за закінчення строку зберігання завершених виконавчих проваджень, встановленого пунктом 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5.

Ухвалою Печерського районного суду від 22 березня 2021 року у справ № 757/53384/20-ц скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, відкритому на підставі виконавчого листа, виданого 14 липня 2011 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтолізинг» про видачу виконавчого листа на підставі рішення Третейського суду «Захист Прав» при Всеукраїнській громадській організації «Мерседес-Бенц Клуб Україна» від 12 листопада 2010 року у справі за позовом ТОВ «Укравтолізинг» до ОСОБА_1 про розірвання договору, стягнення заборгованості за лізинговими платежами та вилучення наданого у лізинг майна, у справі № 23/10, задоволено та визнано бездіяльність головного державного виконавця Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Качанюк О. В. у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 неправомірною зобов`язано уповноважену особу Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з майна ОСОБА_1 , що накладено постановою від 02 листопада 2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, а саме щодо земельних ділянок з кадастровим номером 3222210100:01:428:0034, площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та 3222280400:07:302:0043, площею 1,000 га, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Кагарлицький р-н, Балико-Щукинська сільська рада.

В свою чергу, наразі накладений на підставі постанови від 16 серпня 2011 року арешт на все майно боржника - не знятий і залишається активним і нині.

Накладений арешт на належне скаржнику майно за відсутності виконавчого провадження, в межах якого він накладався, є порушенням прав останнього, як власника майна, вільно розпоряджатися належним йому майном.

За приписами частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні, у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Стаття 41 Конституції України, регламентує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин право реалізаційної та правозастосовної діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Отже, виконавче провадження № НОМЕР_3 завершено, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

У постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 визначено, що не зняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачу є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.

Факт обтяження власності особи є втручанням у вільне володіння майном, яке захищено Конституцією України та Протоколом №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, і може бути здійснено лише на підставі Закону.

Відсутність відкритого виконавчого провадження та знищення матеріалів виконавчого провадження за терміном зберігання свідчить про відсутність правових підстав для продовження дії арешту майна боржника, а тому є підставою для скасування арешту.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками (постанова ВП ВС від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19).

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника за умови відсутності (себто закінчення) виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, як вказав і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 14 серпня 2023 року у справі № 927/322/14.

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Пунктом 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Згідно з частиною другою ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до частини першої ст. 74 Закону № 1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини першої ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За частиною другою ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (частина перша ст. 74 Закону № 1404-VIII).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 12, 16, 19, 68-70, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 1-33, 447-451 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити.

Зобов`язати посадових осіб Кагарлицького відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), вчинити дії щодо скасування арешту з майна боржника та заборони на його відчуження що накладений в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 (номер запису про обтяження 11507675 від 16 серпня 2011 року), згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16 серпня 2011 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І. В. Литвинова