Ухвала

від 25.09.2024 по справі 216/3216/20

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/3216/20

Провадження 2/216/142/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу в Дніпропетровській області в складі:

головуючого судді Бутенко М. В.

за участю

секретаря Кравець А.С.

без участі сторін та без застосування технічного запису

розглянув увідкритому судовому узасіданні взалі судум.Кривого Рогуцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Приват-Автотранс" про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ "Приват-Автотранс" про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Провадження у справі відкрито ухвалою судді від 25.06.2020 року.

Ухвалою суду від 23 листопада 2020 року судом за клопотанням позивача були витребувані докази по справі.

Сторони по справі повідомлялися судом на призначені дати належним чином, про що є підтвердження в матеріалах справи, при цьому, позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 , більше як двічі, а точніше на протязі року в судові засідання не з`являлися, про причини неявки суд не повідомляли, не надавали суду жодних заяв або клопотань по справі, останнє клопотання про відкладення розгляду справи від представника ОСОБА_2 було отримано судом на електронну пошту 15.05.2023 року.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

При цьому згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Trukh v. Ukraine, №50966/99 від 14.10.2003; Aleksandr Shevchenko v. Ukraine, №8371/02 від 26.04.2007).

Частинами першою, другою, п`ятою статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Отже згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 вересня 2020 року по справі №658/1141/18.

У зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що систематична неявка сторони позивача у призначені судові засідання та неповідомлення суду за допомогою заяви або клопотання, є зловживанням своїми процесуальними правами, які передбачені чинним законодавством, що призводить до зволікання розгляду даної справи.

Отже на думку суду, неявка в судові засідання позивача (представника позивача), який належним чином повідомлялася про час та місце проведення судового засідання є волевиявленням сторони позивача, яке свідчить про відмову від реалізації свого права безпосередньої участі у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому суд вважає можливим, в силу вимог п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, залишити позов без розгляду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 131, ч. 5 ст. 223, п. 3 ч.1, ст. 257, ст. ст.258-260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Цивільну справу № 216/3216/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Приват-Автотранс" про стягнення заборгованості по заробітній платі - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в Дніпровський апеляційний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а особою, без участі якої постановлена ухвала - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя М.В. БУТЕНКО