Ухвала

від 26.09.2024 по справі 722/1976/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2024 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря ОСОБА_4

розглянула увідкритому судовомузасіданні заучастю прокурора ОСОБА_5 (врежимі відеоконференції),захисника ОСОБА_6 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Сокирянського районного суду Чернівецької області від 18 вересня 2024 року у кримінальному провадженні №12024262140000298,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою слідчого судді Сокирянського районного суду Чернівецької області від 18 вересня 2024 року задоволено клопотання слідчого, яке погоджене із прокурором та відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 15 листопада 2024 року.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України визначений розмір застави 847840 грн. та встановлені обов`язки, передбачені ст.194 КПК України у разі її внесення.

На таке судове рішення захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного подав апеляційну скаргу із проханням ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 відмовити.

Просить визначити підозрюваному заставу у визначених п.2 ч.5 ст. 182 КПК України межах- від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Звертає увагу, що клопотання було розглянуто слідчим суддею формально, про що свідчить посилання в ухвалі на те, що начальник СВ ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити, проте, згідно запису судового засідання, начальника СВ ОСОБА_8 в судовому засіданні не було.

Провадження №11-сс/822/287/24 Головуючийу Іінстанції: ОСОБА_9 Категорія: ст.422 КПК України Суддя-доповідач: ОСОБА_1 .

Вважає, що визначений розмір застави, яка складає 280 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, є непомірний для підозрюваного, оскільки він офіційно не працевлаштований, доходів не має.

Наголошує, що слідчим суддею було допитано свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у порядку ст.225 КПК України,тому ризик, вказаний у клопотанні та в ухвалі слідчого судді, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, є недоведеним та необґрунтованим.

Зазначає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду не підтверджується жодними доказами, під час затримання ОСОБА_7 опору не чинив, від органу досудового розслідування не переховувався, в розшуку не перебував, підстав для законного перетину кордону у нього немає.

Вказує, що вручене повідомлення про підозру ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення за ч.3 ст. 332 КК України є необґрунтованим та не підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Також зазначає, що слідчим суддею не надано належної оцінки особі підозрюваного, який є особою раніше не судимою, має постійне місце проживання.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, який підтримав апеляційну скаргу,доводи прокурора про відсутність підстав для скасування судового рішення, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно положень ст.177 КПК України запобіжні заходи застосовуються за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема, переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосованийдо раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Як вбачається із наданих матеріалів, 17.09.2024 року до ЄРДР внесені відомості №12024262140000298 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.

17.09.2024 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 18.09.2024 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Згідно підозри, ОСОБА_7 , за попередньою змовою із невстановленими слідством особами,які підшукали громадян України,що бажали незаконно перетнути державний кордон України- ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за обумовлену суму грошової винагороди у розмірі 10000 доларів США з кожного ,перевіз вказаних осіб із м.Рівне на автомобілі марки «VOLKSWAGEN CC» д.н.з. НОМЕР_1 до АДРЕСА_1 , а інший підозрюваний ОСОБА_13 , який присів на пасажирське сидіння цього ж автомобіля, вказував ОСОБА_7 напрямок, у якому необхідно рухатись до лінії держаного кордону України, а саме в урочище «Турецька долина», що на напрямку 0100/14 прикордонного знаку.

Прибувши у заздалегідь обумовлене місце, ОСОБА_7 висадив ОСОБА_13 разом із ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , надав останнім з метою легендування їхнього перебування в прикордонній ділянці лісу у якості грибників відра, ножі та поліетиленові мішки, після чого вони в супроводі та під керівництвом ОСОБА_13 розпочали рух в напрямку лінії розмежування державного кордону України та Республіки Молдова,однак були виявлені і затримані працівниками ДПС України на відстані 800 метрів до лінії державного кордону України та Республіки Молдова.

Надані стороною обвинувачення докази, зокрема: протокол огляду місця події від 17.09.2024, згідно якого було виявлено, оглянуто та вилучено транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN CC» д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, який перебував у користуванні ОСОБА_7 (а.с.13-16);- протокол затримання ОСОБА_7 (а.с.19-23);- протоколи допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 та протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно яких свідки упізнали підозрюваного ОСОБА_7 як особу, яка перевезла їх із м.Рівного до кордону та разом із ОСОБА_15 супроводжувала їх(а.с.73-82, 89-91), є достатніми на даний час для висновку про обґрунтованість підозри, чим спростовуються доводи апелянта.

При цьому судова колегія враховує, що факти, які доводять підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи пред`явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального провадження.

Наразі ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, за який законом встановлене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років та додаткові покарання.

Суворість покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Реальним є і ризик незаконного впливу підозрюваного з метою уникнення відповідальності на свідків у цьому провадженні, які вказали на ОСОБА_7 як на особу, безпосередньо причетну до незаконного їх переправлення через кордон.

Належить також врахувати, що особи, за попередньою змовою із якими ОСОБА_7 обгрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, наразі слідством не встановлені та перебувають на волі.

Викладені вище обставини у їх сукупності були достатніми для висновку, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть на даний час забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і запобігти встановленим ризикам.

Дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, раніше не судимий, зважаючи на встановлені ризики, не є підставою для пом`якшення запобіжного заходу.

Дані, що за станом здоров`я ОСОБА_7 не може утримуватись у СІЗО, відсутні.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, визначаючи розмір застави, взяв до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб особа не мала бажання сховатися.

Оспорюючи судове рішення в цій частині,захисник посилався на те, що ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований та не має офіційних доходів.

Однак,із показань свідка ОСОБА_10 (а.с.53-55) вбачається, що за незаконне переправлення його через кордон він сплатив 10 600 доларів чоловіку,який надав потім контакти водія автомобіля білого кольору ОСОБА_16 (у якому свідок упізнав під час слідства ОСОБА_7 ), що відвозив його та інших осіб до кордону, на блокпостах повідомляв`свої» та щось показував у телефоні,а у салоні авто свідок бачив поліцейську кепку і світловідбиваючий жилет із написом поліція.

Під час апеляційного розгляду прокурор пояснила,і це не заперечував захисник,що ОСОБА_7 раніше, до подій,був звільнений із поліції,однак при перевезенні осіб до кордону показував службове посвідчення у телефоні.

Свідок ОСОБА_12 показав, що за таких же обставин,як і свідок ОСОБА_10 ,сплатив 5000 доларів,а інші 5 тис доларів повинен був передати після перетину кордону(а.с.62-66)

Викладене із достатньою вірогідністю може вказувати на вчинення злочину групою осіб із корисливих мотивів та про причетність підозрюваного до коштів, отриманих від свідків за незаконне переправлення через державний кордон України.

Судова колегія вважає, що тяжкість злочину, який, за підозрою, вчинений з корисливих мотивів, у період дії воєнного стану, з метою незаконного переправлення за кордон осіб призовного віку, які зобов`язані здійснювати захист держави від незаконного вторгнення, реальна можливість для підозрюваного залишити межі України,зважаючи на фактичні обставини підозри,ухилившись таким чином від слідства та суду, свідчать у сукупності, що застава у визначених в п.2 ч.5 ст.182 КПК України межах не буде достатнім запобіжником задля забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Підстав вважати, що визначений слідчим суддею розмір застави буде завідомо непомірним для підозрюваного, судова колегія не вбачає та вважає, що перспектива втрати такого розміру застави буде належною гарантією задля запобігання встановленим ризикам.

Помилкова вказівка у мотивувальній частині ухвали про те, що начальник СВ ОСОБА_8 приймав участь у судовому розгляді жодним чином не спливає на правильність судового рішення.

Отже, наведені апелянтом доводи не дають підстав для скасування судового рішення, а тому подану захисником апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 405,407,418,419,422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справа та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Сокирянського районного суду Чернівецької області від 18 вересня 2024 року щодо підозрюваного ОСОБА_7 без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3