Постанова

від 20.09.2024 по справі 210/1458/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6784/24 Справа № 210/1458/23 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В.Є. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Лідовської А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 210/1458/23 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», третя особа Первинна профспілкова організація «Територія захисту» ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про визнання незаконним та скасування розпорядження №336 від 31.03.2021 року про порушення інструкції завідуючого складу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2024 року, ухвалене у складі судді Сільченко В.Є., -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про визнання незаконним та скасування розпорядження № 336 від 31.03.2021р. про порушення посадової інструкції завідуючого складу та комірника складу.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 16 грудня 2010 року працювала в Публічному акціонерному товаристві «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Про видання оскаржуваного розпорядження №336 від 31.03.2021р. їй стало відомо лише з матеріалів повторного подання адміністрації ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Первинної профспілкової організації «Територія захисту» ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яке надійшло до профспілки 18.10.2021р.

З оскарженням Розпорядження №336 від 31.03.2021р. позивач зверталась до комісії по трудових спорах, однак відповіді щодо результатів розгляду не отримала.

Розпорядженням по Управлінню складського господарства та підготовки виробництва від 31.03.2021 №336 «Про порушення посадової інструкції завідуючого складу, та робочої інструкції комірника складу» (надалі - розпорядження №336), виданим начальником Управління складського господарства та підготовки виробництва ОСОБА_2 , позивача, ОСОБА_1 , завідуючу складу (склад кольорових металів і устаткування) дільниці складського господарства металургійного виробництва Управління складського господарства та підготовки виробництва було позбавлено 100% виробничої премії за березень 2021 року.

Розпорядження №336 мотивовано тим, що 24.03.2021 в ході огляду відкритих площ складу сипких матеріалів № 426, менеджером УСГ і ПВ ОСОБА_3 , було виявлено відсутність наявності на складі концентрату плавкого шпату номенклатурний номер 230000210 (далі ТМЦ), кількість ТМЦ згідно бухгалтерських даних 2,341 т.

ТМЦ було отримано від постачальника ТОВ «Глобал-пост» 04.11.2020 у кількості 54,96 т (вагові №74,75 від 04.11.2020) та вивантажено в окремий штабель на відкритій площі складу сипких матеріалів №426.

05.12.2020 штабель було відвантажено у кількості 52,619 т для використання у виробництві, при цьому 2,341 т ТМЦ неможливо відібрати із складу, матеріал змішався з земельною підошвою складу. Фактична відсутність плавкого шпату не була відображена в системі SAP ERP.

На думку позивача, саме з вищезазначеного факту, начальник УСГ та ПВ ОСОБА_2 зробила висновок про те, що вона ( ОСОБА_1 ), завідувач складу кольорових металів і устаткування дільниці складського господарства металургійного виробництва, яка на 05.12.2020 займала посаду завідувача складу сипких матеріалів дільниці з підготовки виробництва управління складського господарства i підготовки виробництва (далі УСППВ) своєчасно не підготувала пакет документів, що до пояснення різниць фактичного залишку матеріалу з системою SAP ERP, не забезпечила належне ведення документації з обліку руху матеріальних цінностей, введення первинної інформації в SAP ER, чим порушила п.3.1.7, п.3.1.8, п.3.1,10, п.3.1.13 посадової інструкції завідувача складу сипких матеріалів дільниці з підготовки виробництва управління складського господарства і підготовки виробництва (ДИ 184.1226,2.018), що й стало підставою для видання розпорядження №336.

Позивач вважає, що розпорядження №336, видане начальником УСГ та ПВ ОСОБА_2 , є безпідставним та необґрунтованим.

Зазначає, що до видання розпорядження №336, від неї не були витребувані письмові пояснення з приводу викладених в ньому обставин, відразу після видання розпорядження не було ознайомлено з ним. Вказує, що площадка на якій знаходився шпат, була засміченою, та про те, що попереджала про це свого безпосереднього керівника ОСОБА_3 . Позивач зауважує, що виданню розпорядженню №336 мало передувати проведення інвентаризації, а ОСОБА_2 яка підписала розпорядження не мала права видавати таке розпорядження.

У зв`язку з викладеним, позивач просить суд визнання незаконним та скасувати розпорядження по Управлінню складського господарства та підготовки виробництва від 31.03.2021 року №336 «Про порушення посадової інструкції завідуючого складу», а також стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», третя особа Первинна профспілкова організація «Територія захисту» ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про визнання незаконним та скасування розпорядження №336 від 31.03.2021 року про порушення інструкції завідуючого складу відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодною з ухваленим судовим рішенням подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у повному обсязі задовольнити її позовні вимоги про визнання незаконними та скасування розпорядження.

Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що розпорядження №336 від 31.03.2021 є правомірним, посилаючись на те, що від неї не були витребувані письмові пояснення з приводу викладених в ньому обставин, відразу після видання розпорядження не було ознайомлено з ним. Позивач також вважає, що неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи призвело до помилкового висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Представник відповідача в суді заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку позивача, представників відповідача та третьої особи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 16 грудня 2010 року працювала в Публічному акціонерному товаристві "АрселорМіттал Кривий Ріг". З 03.10.2016р. переведена на посаду завідуючого складом (склад сипких матеріалів) дільниці з підготовки виробництва управління складського господарства і підготовки виробництва, а з 12.02.2021р. переміщена до дільниці «Склад кольорових металів і устаткування» дільниці «Дільниця складського господарства металургійного виробництва» управління складського господарства і підготовки виробництва (а.с. 21-24).

31.03.2021 року начальником управління СГ та ПВ ОСОБА_2 видано розпорядження №336 про порушення посадової інструкції завідуючого складу сипких матеріалів дільниці з підготовки виробництва управління складського господарства і підготовки виробництва ОСОБА_1 та позбавлено 100% виробничої премії, яка нараховується за показниками роботи у березні 2021 року (а.с. 11).

Підставою видання розпорядження №336 від 31.03.2021р. про порушення посадової інструкції завідуючого складу, та робочої інструкції комірника складу, стали порушення ОСОБА_1 вимог п.п. 3.1.7, 3.1.8, 3.1.10, 3.1.13 її посадової інструкції (завідувача складу сипких матеріалів дільниці з підготовки виробництва управління складського господарства і підготовки виробництва) ДИ 184.1226,2.018, затверджену в.о. заступника генерального директора з постачання 22.09.2016р.

З положеннями вказаної посадової інструкції ОСОБА_1 ознайомилась 03.10.2016р. та в цю ж дату отримала примірник вказаної посадової інструкції, про що 03.10.2016р. розписалась в «Картці ознайомлення працівника з посадовою інструкцією та змінами до неї» (а.с. 56).

Відповідно до положень розділу 1 вказаної посадової інструкції ДИ 184.1226.2.018 завідуючий складу сипких матеріалів дільниці з підготовки виробництва управління складського господарства і підготовки виробництва є організатором та виконавцем робіт з приймання, зберігання та відпуску товарно-матеріальних цінностей на складі сипких матеріалів.

Відповідно до розділу 3 (службові обов`язки) посадової інструкції ДИ 184.1226,2.018, для виконання основних функцій завідуючий складу сипких матеріалів дільниці з підготовки виробництва управління складського господарства і підготовки виробництва зобов`язаний:

п. 3.1. (Сфера виробничо-технічної та економічної діяльності):

3.1.7 забезпечувати своєчасне, якісне ведення документації по обліку руху матеріальних цінностей;

3.1.8 забезпечувати введення первинної документації в систему SAP EPR у встановлені строки;

3.1.10 проводити періодичну перевірку матеріалів, що зберігаються на складі, с метою виявлення можливого погіршення якості;

3.1.13 ідентифікувати продукцію.

У зв`язку з цим, ОСОБА_1 було позбавлено 100% виробничої премії, яка нараховується за показниками роботи у березні 2021 року.

Окрім того, до обов`язкової сфери професійних знать завідуючого складу сипких матеріалів дільниці з підготовки виробництва управління складського господарства і підготовки виробництва, згідно п. 1.22. посадової інструкції ДИ 184.1226,2.018 належить: основні положення, механізм та порядок функціонування інформаційної системи SAP EPR.

Згідно п.п. 5.2., 5.11, 5.16 посадової інструкції ДИ 184.1226,2.018, завідуючий складу сипких матеріалів дільниці з підготовки виробництва управління складського господарства і підготовки виробництва несе відповідальність за:

- неякісне ведення технічної документації з обліку руху матеріальних цінностей;

- незабезпечення своєчасного введення достовірної первинної інформації в систему SAP EPR;

- недодержання вимог локальних нормативних актів підприємства.

Актом від 24.03.2021 р. про відмову надати письмові пояснення ОСОБА_1 підтверджується факт відмови ОСОБА_1 від надання пояснень щодо причин неправильного складування, зберігання та відсутності введення даних до системи обліку ТМЦ плавликового шпату у кількості (вагою) 2,341т. (за даним фактом було винесено розпорядження №336 від 31.03.2021р.).

Актом від 01.04.2021р. зафіксовано факт ознайомлення ОСОБА_1 з розпорядженням №336 від 31.03.2021р. про порушення посадової інструкції завідуючого складу, та робочої інструкції комірника складу, шляхом його зчитування вголос. ОСОБА_1 було запропоновано поставити свій підпис про ознайомлення, від чого остання відмовилась.

Позивач в позовній заяві зауважує, що 12.02.2021р. вона була переведена на іншу посаду завідувач складу кольорових металів та устаткування дільниці складського господарства металургійного виробництва, відтак, на думку позивача, у зв`язку з переведенням на іншу посаду вона не може нести відповідальність за порушення вимог посадової інструкції допущені нею на попередній посаді.

Натомість, заявлені в розпорядженні положення посадової інструкції, які не дотримано ОСОБА_1 , стосуються питання належного документального оформлення операцій з матеріалом - концентратомплавково шпату в кількості 2,341 т., та внесення первинної документації до системи SAP EPR, чого, в свою чергу, не було забезпечено ОСОБА_1 05.12.2020р., під час перебування ОСОБА_1 на посаді завідувача складу сипких матеріалів, коли штабель матеріалу в кількості 52.619 т. було відвантажено для використання у виробництві, а матеріал в кількості 2.341 т. не вдалось відібрати зі складу, так як він змішався із земельною підошвою. Фактична відсутність матеріалу не відображена ОСОБА_1 в системі SAP EPR. Вказані порушення допущені до переміщення матеріально-відповідальної особи на іншу посаду та склад, яке відбулось 12.02.2021р.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, на підставі досліджених доказів, виходив з необґрунтованості та недоведеності заявлених позовних вимог, оскільки відповідачем доведено, що розпорядження №336 від 31.03.2021р. винесене уповноваженою на те посадовою особою ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», у відповідності до діючого законодавства України та локальних нормативних актів, а враховуючи зміст та обставини вчиненого ОСОБА_1 порушення, є правомірним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та відхиляє доводи апеляційної скарги з огляду на таке.

Статтею 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до положень ч.1 ст.221 КЗпП України, трудові спори розглядаються: 1) комісіями по трудових спорах; 2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору.

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення ( ст.233 КЗпП України).

За положеннями ст.21 КЗпП України на працівника покладено обов`язок виконувати роботу, визначену угодою між ним та власником та дотримання внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідно до норм ст.139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника, або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Правила внутрішнього трудового розпорядку зобов`язують працівників підприємства утримувати своє робоче місце, обладнання та устаткування у порядку та чистоті.

Відповідно до положень ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Згідно до положень ст.149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Оскаржуваним в даній справі розпорядженням №898 від 13.09.2021р. про порушення посадової інструкції завідуючого складу заходи дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 не застосовувались: - догана не оголошувалась; - рішення про звільнення не приймалось.

Згідно ч.ч.2, 3 ст.97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а в разі його відсутності з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладі в службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до змісту ст.2 ЗУ «Про оплату праці» у структуру заробітної плати входить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Отже, при вирішенні спорів про виплату премій необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

Згідно зі статтею 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Відповідно до Положення про матеріальне заохочення працівників визначено можливість нарахування премій у відсотках на посадовий оклад, а також те, що премії можуть встановлюватись у фіксованій сумі. Отже, нарахування премії є правом роботодавця, а не обов`язком - такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 361/3567/16-ц від 26 червня 2019 року.

Отже, всі питання щодо преміювання працівників підприємства вирішують самостійно, шляхом розробки Положення про преміювання.

Судом першої інстанції встановлено, що в структурному підрозділі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», де працювала ОСОБА_1 (в управлінні складського господарства і підготовки виробництва) діяло «Положення про преміювання персоналу за основні результати господарської діяльності» (ПП 184.03.21, затверджене директором департаменту з персоналу Ю.О. Чермазович 30.12.2020р.), надалі - «Положення про преміювання» (а.с.87-100).

Згідно положень п.п.1.1.-1.3. Положення про преміювання, це Положення розроблене згідно з Законами України «Про оплату праці», «Про колективні договори та угоди», генеральною та галузевою угодами, іншими актами законодавства України, СТП «Порядок розробки та затвердження положень про преміювання персоналу», положенням про преміювання персоналу по багаторівневій окладній системі оплати праці і колективним договором.

Положення вводиться для створення матеріальної зацікавленості персоналу у виконанні виробничої програми, підвищенні ефективності виробництва, дотриманні технологи, зниженні собівартості продукції і зростання прибутку. Дане положення поширюється на весь персонал управління складського господарства і підготовки виробництва, окрім персоналу дільниць кадрового резерву.

Це положення передбачає преміювання персоналу управління складського господарства і підготовки виробництва за виконання основних техніко-економічних показників, які відображають діяльність управління складського господарства і підготовки виробництва та підтверджуються державною, бухгалтерською та іншою звітністю. Перелік показників і умов преміювання, а також питома вага показників у премії за їх виконання, наведений в таблиці 1 додатку 1 до даного положення (п. 2.1. Положення про преміювання).

Відповідно до п.п. 2.2.6-2.2.7 Положення про преміювання, Генеральному директору, його заступникам, директорам, які мають право підпису наказів, начальникам структурних підрозділів надається право позбавляти окремих працівників підрозділу премії повністю або частково за порушення посадових, робочих, технологічних інструкцій, правил внутрішнього трудового розпорядку, вимог з охорони праці та пожежної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, приписки і спотворення звітності, а також інші упущення в роботі.

Повне або часткове позбавлення премії проводиться за той період, в якому мало місце упущення в роботі, порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, а у випадках випуску браку, дописок та викривлення звітності - за період, в якому виявленні факти або отримано повідомлення про них.

Зважаючи на те, що порушення, які полягають в неналежному документальному оформленні операцій з матеріалом - концентрат плавково шпату в кількості 2,341 т., та невнесення первинної документації до системи SAP EPR, допущені ОСОБА_1 під час її перебування на посаді завідувача складу сипких матеріалів, коли штабель матеріалу в кількості 52.619 т. було відвантажено для використання у виробництві, а матеріал в кількості 2.341 т. не вдалось відібрати зі складу, так як він змішався із земельною підошвою, було виявлено менеджером УСГ і ПВ ОСОБА_3 24.03.2021 р. в ході огляду відкритих площ складу сипких матеріалів № 426, то на виконання вимог п.п. 2.2.7 Положення про преміювання, премії працівника ОСОБА_1 було позбавлено за період, в якому виявленні факти або отримано повідомлення про них, тобто за березень 2021 року.

Позбавлення премії оформлюється наказом (розпорядженням) по підприємству або розпорядженням по структурному підрозділу. Конкретний розмір позбавлення премії визначається в залежності від ступеню провини працівника (п.2.2.7 Положення про преміювання).

Згідно п.п.3.1., 4.1. Положення про преміювання, нарахування премії проводиться згідно з даним положенням проведеним розрахунком по структурному підрозділу та за наявності документів, підтверджуючих виконання показників та умов преміювання за звітний період. Перелік документів наведений в таблиці 2 додатку 2 до даного положення.

Приблизний перелік порушень та виробничих упущень, за які окремі працівники можуть бути позбавленні премії повністю або частково, наведений в таблиці 3 додатку 3 до даного положення. Розмір позбавлення премії за наказом, розпорядженням не може бути менше 25% (відносних).

Додатком 3 до Положення про преміювання, є «Перелік порушень та виробничих упущень, за які окремі працівники можуть бути позбавленні премії повністю або частково», відповідно до якого, за допущення порушень і виробничих упущень, зокрема:

порушення правил технічної експлуатації обладнання та механізмів;

несвоєчасна і неякісна приймання, неналежне зберігання та відпуск товарно-матеріальних цінностей;

наявність зауважень щодо оформлення облікової та платіжної документації;

недотримання вимог локальних нормативних актів підприємства;

невиконання правил, інструкцій і розпоряджень, - працівник може бути позбавлений премії в розмірі 25-100 %.

Згідно примітки 1 до «Переліку порушень та виробничих упущень» - цей перелік не є вичерпним.

Згідно примітки 2 до «Переліку порушень та виробничих упущень» - позбавлення премії повністю або частково робиться розпорядженням по структурному підрозділу, адміністрації з постачання, наказом по підприємству. Залежно від міри провини позбавлення премії може бути вище за розмір, вказаний в таблиці, але не більше 100%.

З наведеного вище вбачається, що премія не є заробітною платою, а є додатковою оплатою, яка застосовується до працівників за певні трудові досягнення, інтенсивність праці тощо.

Як вже зазначалось, згідно п.п. 2.2.6 Положення про преміювання, право позбавляти окремих працівників підрозділу премії повністю за порушення посадових, робочих, технологічних інструкцій, правил внутрішнього трудового розпорядку, вимог з охорони праці та пожежної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, приписки і спотворення звітності, а також інші упущення в роботі надається в тому числі - начальникам структурних підрозділів.

Оскаржуване Розпорядження видано начальником управління складського господарства і підготовки виробництва ОСОБА_2 , яка є начальником відповідного структурного підрозділу.

Згідно посадової інструкції начальника управління складського господарства і підготовки виробництва управління складського господарства і підготовки виробництва (ДИ 184.1235.003), якою в своїй діяльності має керуватись ОСОБА_2 , зокрема п.п. 4.7., 4.12: «Начальник управління складського господарства і підготовки виробництва (СГіПВ) має право:

4.7. Видавати розпорядження по структурному підрозділу та готувати проекти наказів;

4.12. Позбавляти повністю або частково премій робітників за виробничі упущення в роботі».

Таким чином, посадові права начальника управління складського господарства і підготовки виробництва ОСОБА_2 прямо передбачали можливість видання оскаржуваного в даній справі Розпорядження про порушення посадової інструкції та позбавлення виробничої премії ОСОБА_1 .

Частина 3 ст.97 КЗпП України зобов`язує власника встановлювати конкретні розміри премій з урахуванням вимог колективного договору, зміст якого повинен відповідати законодавству та угодам.

При цьому, законодавство не вимагає, щоб власник реалізував свої повноваження збільшувати, зменшувати розміри премій, які виплачуються конкретним працівникам, повноваження повністю або частково позбавляти конкретного працівника премій обов`язково за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації. Власник має право самостійно вирішувати ці питання, якщо інше не передбачено положенням про преміювання (колективним договором). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2017 р. у справі № 755/22151/15-ц.

Частина 4 статті 97 КЗпП України, яка забороняє власникові приймати одностороннє рішення з питань оплати праці, що погіршує умови, встановлені у відповідному порядку, не стосується випадків, коли власник застосовує встановлені на підприємстві відповідно до законодавства умови оплати праці. Прийняття керівником підприємства на основі положення про преміювання і в межах своєї компетенції рішення про зменшення розміру премій, позбавлення працівників премій повністю або частково, не можна кваліфікувати як погіршення умов оплати праці, про яке працівник повинен бути заздалегідь попереджений.

Отже, враховуючи зміст та обставини вчиненого ОСОБА_1 порушення, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що розпорядження №898 від 13.09.2021р. про порушення посадової інструкції завідуючого складу є правомірним.

Судом апеляційної інстанції було відмовлено у задоволенні клопотань позивача про виклик свідків та призначення технічної експертизи, оскільки дані клопотання було розглянуто в ході розгляду справи судом першої інстанції і у задоволенні останніх відмовлено з підстав, з якими погоджується колегія суддів.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість позивачем заявлених позовних вимог, оскільки наданими відповідачем доказами доведено, що розпорядження №336 від 31.03.2021р. винесене уповноваженою на те посадовою особою ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», у відповідності до діючого законодавства України та локальних нормативних актів, по факту недоліків роботи в частині виконання посадових обов`язків позивачем, який мав місце, тобто є законним.

З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку, висновки суду є достатньо аргументованими, колегія суддів вважає, що відсутні підстави повторно давати відповідь на ті самі аргументи скаржника, при цьому апеляційний суд враховує, що як, неодноразово зазначав ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року № 303А, §§ 2930). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001 року, № 49684/99, § 2).

ЄСПЛ визначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23, ЄСПЛ).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2024 року немає.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційних скарг без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Судді:

Повний текстпостанови складено26 вересня 2024 року.

Головуючий суддя О.В.Агєєв