Постанова

від 25.09.2024 по справі 916/1232/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1232/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Колцун В.В.,

за участю представників:

від Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" Демиденко В.А.,

від Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" Федоренко Ю.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 про відмову в забезпеченні доказів, прийняту суддею Нікітенком С.В., м. Одеса, повний текст складено 20.06.2024,

у справі №916/1232/24

за позовом: Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал"

про стягнення 113 300 813,49 грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 р. Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (найменування якого в подальшому було змінене на Акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта") звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 113300813,49 грн, з яких: 67014509,34 грн боргу за товар, 8728894,80 грн боргу за зберігання товару, 22940599,19 грн інфляційних втрат, 4632881,70 грн 3% річних та 9983928,46 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором поставки нафтопродуктів №505/2/2118 від 30.06.2020.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 26.03.2024 відкрито провадження у справі №916/1232/24.

04.06.2024 до суду першої інстанції від Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" надійшло клопотання про забезпечення доказів б/н від 03.06.2024 (вх.№2-942/24 від 04.06.2024), в якому останнє просило забезпечити докази шляхом витребування в Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта":

1) первинних та бухгалтерських документів, що підтверджують обсяги належного Приватному акціонерному товариству "Чорноморський паливний термінал" за договором поставки нафтопродуктів №505/2/2118 від 30.06.2020 дизельного пального Energy-ДП-З-Євро5-В0 ДСТУ 7688:2015 на зберіганні у резервуарах Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" на час: погодження акту приймання-передачі нафтопродуктів №82033187 від 31.10.2021; укладення додаткової угоди №9 від 22.02.2022 та оформлення рахунку-фактури №90865417 від 22.02.2022; направлення рахунку-фактури №90865417 від 22.02.2022 поштою 10.04.2023; звернення Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" з цим позовом до суду 22.03.2024;

2) первинних та бухгалтерських документів, що підтверджують зберігання Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" належного Приватному акціонерному товариству "Чорноморський паливний термінал" за договором поставки нафтопродуктів №505/2/2118 від 30.06.2020 дизельного пального Energy-ДП-З-Євро5-В0 ДСТУ 7688:2015 за період з листопада 2022 року;

3) сертифікати (паспорт) якості пального, поставленого Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" на користь Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" дизельне пальне Energy-ДП-З-Євро5-В0 ДСТУ 7688:2015 в обсязі 2335 тонн;

4) документи, що підтверджують належне тривале зберігання дизельного пального Energy-ДП-З-Євро5-В0 ДСТУ 7688:2015 в обсязі 2335 тонн, що належить Приватному акціонерному товариству "Чорноморський паливний термінал" відповідно до державних стандартів.

В обґрунтування даного клопотання відповідач посилається на те, що він позбавлений можливості самостійно на підставі належних та допустимих доказів довести фактичну наявність або відсутність поставленого пального за договором поставки нафтопродуктів №505/2/2118 від 30.06.2020 за період його зберігання у резервуарах Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", який оформлено актами про надання послуг зі зберігання, а також за наступні періоди і на час звернення з вимогами про його відвантаження, при цьому, враховуючи підписання актів про зберігання пального лише до жовтня місяця 2022 року, відчуження корпоративних прав та зміну складу акціонерів позивача, відсутність відповідей на вимоги Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" щодо вивантаження поставленого пального, за твердженням заявника, існують підстави вважати, що відомості про наявність на зберіганні Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" належного відповідачеві пального могли або можуть бути втрачені, що зумовлює необхідність забезпечення відповідних доказів шляхом їх витребування від позивача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 у справі №916/1232/24 (суддя Нікітенко С.В.) відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" про забезпечення доказів б/н від 03.06.2024 (вх.№2-942/24 від 04.06.2024).

Постановляючи вказану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з недоведеності відповідачем того, що відповідні докази можуть бути втрачені або їх подання стане згодом неможливим або утрудненим, натомість фактично обґрунтування клопотання Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" про забезпечення доказів відповідає підставам для витребування доказів в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України та не може бути покладено в основу судового рішення про витребування доказів відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Не погодившись з постановленою ухвалою, Приватне акціонерне товариство "Чорноморський паливний термінал" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 про відмову в забезпеченні доказів у справі №916/1232/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким клопотання про забезпечення доказів б/н від 03.06.2024 (вх.№2-942/24 від 04.06.2024) задовольнити.

Зокрема, апелянт наголошує на тому, що висока ймовірність втрати Акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" пального, яке виступає предметом договору поставки нафтопродуктів №505/2/2118 від 30.06.2020, та наявність сумнівів щодо його належного і тривалого зберігання зумовили необхідність забезпечення доказів, які мають вирішальне значення для розгляду цієї справи, у той час як відмова суду першої інстанції у забезпеченні таких доказів не сприяє встановленню всіх обставин та не забезпечує виконання завдань господарського судочинства. Крім того, скаржник зазначає, що місцевий господарський суд, дійшовши висновку щодо відсутності підстав для забезпечення доказів та зазначивши при цьому, що наведені заявником обґрунтування допускають можливість їх витребування, мав можливість застосувати процесуальний закон з урахуванням принципу jura novit curia ("суд знає закон") та, як наслідок, здійснити розгляд клопотання відповідача в аспекті витребування таких доказів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 04.07.2024 у справі №916/1232/24 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 19.07.2024.

В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 вирішено розглянути апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 про відмову в забезпеченні доказів у справі №916/1232/24 поза межами строку, встановленого частиною другою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, та призначено дану справу до розгляду на 25.09.2024 о 10:00.

У судовому засіданні 25.09.2024, проведеному в режимі відео конференції, представник Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" апеляційну скаргу підтримав; представник Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" висловив заперечення проти її задоволення.

Акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалося, відзив на апеляційну скаргу не надало, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи із принципу гарантування Конституцією України судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Згідно зі статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За умовами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Частинами першою, другою статті 110 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

В силу частин третьої, четвертої статті 110 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.

Аналізуючи приписи статті 110 Господарського процесуального кодексу України необхідно зазначити, що суд має забезпечити докази, якщо: 1) є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений; 2) збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Таким чином, необхідною умовою для забезпечення доказів є наявність підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Заходи забезпечення доказів вживаються судом саме з метою збереження доказу, на який посилається учасник справи, та запобіганню неможливому або утрудненому поданню учасником справи такого доказу до суду у майбутньому для доведення обґрунтованості своєї правової позиції, тому такі заходи спрямовані на недопущення знищення чи втрати доказів. Крім цього, забезпечення доказів надає додаткову гарантію не лише збереження доказів, а й їх дослідження судом, позаяк застосовується з метою запобігання настанню негативних наслідків, тобто вжиття судом невідкладних заходів до закріплення у визначеному процесуальному порядку фактичних даних з метою використання їх як доказів при розгляді господарських справ.

Вжиття заходів забезпечення доказів є обґрунтованим лише у разі, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Таким чином, обов`язок обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів покладається саме на заявника.

Інститут забезпечення доказів спрямований не лише на здобуття доказів, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але, насамперед, має на меті одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №9901/845/18 та від 11.03.2020 у справі №9901/608/19.

Дослідивши зміст клопотання про забезпечення доказів, колегія суддів зауважує на тому, що заявником не доведено існування підстав для припущення, що засоби доказування можуть бути втрачені або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, оскільки самі по собі обставини підписання актів про зберігання пального за певний період, зміни складу учасників товариства позивача та не задоволення останнім окремих вимог відповідача щодо вивантаження товару не передбачають втрати затребуваної Приватним акціонерним товариством "Чорноморський паливний термінал" документації або істотного обмеження доступу до неї, що зумовить неможливість її подання у разі необхідності.

Більше того, як обґрунтовано зазначив в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції, з урахуванням доводів відповідача, подане ним клопотання фактично спрямовано на витребування доказів.

Відповідно до статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом, в якому повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Забезпечення доказів способом їх витребування хоча і спрямоване на забезпечення права сторони належним чином довести свої вимоги та заперечення, проте носить відмінний процесуальний характер від витребування доказів у порядку статей 80, 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вживається у випадку наявності у такої сторони підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Між тим, клопотання відповідача про забезпечення доказів не містить належного та достатнього обґрунтування необхідності забезпечення доказів, оскільки ним не доведено існування обґрунтованих припущень стосовно того, що засіб доказування може бути втрачений або його подання стане згодом неможливим або утрудненим. Не зазначено та не надано відповідачем доказів на підтвердження можливості втрати затребуваних ним доказів чи неможливості їх подання згодом, натомість всі доводи заявника зводяться лише до неможливості отримання доказів (запитуваної інформації/документів) самостійно, а в якості підстави для забезпечення доказів Приватне акціонерне товариство "Чорноморський паливний термінал" вказує виключно з`ясування та встановлення обставин справи, що не відповідає меті та завданню процесуального інституту забезпечення доказів.

Водночас саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення доказів може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення доказів, не може бути підставою для постановлення ухвали про забезпечення доказів.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги відсутність достатнього обґрунтування відповідачем необхідності забезпечення доказів шляхом витребування у позивача відповідних документів, Господарський суд Одеської області дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" про забезпечення доказів б/н від 03.06.2024 (вх.№2-942/24 від 04.06.2024).

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції мав можливість застосувати процесуальний закон з урахуванням принципу jura novit curia ("суд знає закон") та здійснити розгляд заяви відповідача в аспекті витребування таких доказів, апеляційним господарським судом оцінюються критично, оскільки розгляд заяви відповідача про забезпечення доказів за іншого правового та фактичного обґрунтування, яке ним не зазначалося, порушив би принципи диспозитивності, змагальності сторін та рівності учасників судового процесу перед законом і судом, тим більше, що виправлення процесуальних помилок сторони не входить до обов`язків суду, який виступає арбітром, не вживаючи з власної ініціативи заходів зі збирання доказів за відсутності відповідного клопотання, поданого відповідно до статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, Південно-західний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 про відмову в забезпеченні доказів у справі №916/1232/24.

Керуючись статтями 232, 233, 236, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 про відмову в забезпеченні доказів у справі №916/1232/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до приписів статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено та підписано 26.09.2024.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук