Постанова
від 25.09.2024 по справі 916/3564/24
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3564/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Богатиря К.В., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ» - не з`явився;від Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЛДІ ЛТД» - не з`явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ» - Найдюк В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.08.2024 року про забезпечення позову, м. Одеса, суддя Деркач Т.Г., повний текст ухвали складено та підписано 16.08.2024 року

у справі №916/3564/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЛДІ ЛТД», м. Київ

про визнання права володіння та користування нерухомим майном

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви, заяви про забезпечення позову та ухвали суду першої інстанції.

У серпні Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЛДІ ЛТД», м. Київ, в якій просило: визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ право володіння та користування частиною нежитлової будівлі торгово-офісного центру «МАРСЕЛЬ» площею 1 549, 7 кв.м, яка розташована за адресою: місто Одеса, вулиця Ніжинська, 79, згідно умов договору оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса (ідентифікаційний код юридичної особи 33016720) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ (ідентифікаційний код юридичної особи 39886975), що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т. В., зареєстрованого в реєстрі за № 274, з урахуваннями змін та доповнень до нього.

Зокрема, позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «РОЛДІ ЛТД», м. Київ не визнає права володіння та користування Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ на нежитлові приміщення площею 1 549, 7 кв.м у торгово-офісному центрі «МАРСЕЛЬ», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, буд. 79, а також має намір перешкоджати позивачу в реалізації майнових прав щодо вказаних приміщень, які передані йому у строкове платне володіння та користування на підставі договору оренди.

Разом з позовною заявою до Господарського суду Одеського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ надійшла заява про забезпечення позову за вх.№2-1319/24 від 15.08.2024 року, в якій останній просив заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «РОЛДІ ЛТД», м. Київ та будь-яким іншим особам вчиняти дії, направлені на перешкоджання Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ користуватися об`єктом оренди за договором оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т. В., реєстраційний номер 274, а саме: частиною нежитлової будівлі торгово-офісного центру «МАРСЕЛЬ», площею 1 549, 7 кв.м, розташованої за адресою: місто Одеса, вулиця Ніжинська, будинок 79; заборонити органам державної реєстрації та державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії та вносити відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зміни та/або припинення за Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ права користування (найму (оренди) частиною нежитлової будівлі торгово-офісного центру «МАРСЕЛЬ», розташованої за адресою: місто Одеса, вулиця Ніжинська, будинок 79, що виникло на підставі договору оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 274.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позов, Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ, зокрема, зазначило, що є володільцем та користувачем частини нежитлової будівлі торгово-офісного центру «МАРСЕЛЬ» площею 1 549, 7 кв.м, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, буд. 79. Право володіння та користування Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ вказаною частиною нежитлової будівлі торгово-офісного центру «МАРСЕЛЬ» виникло на підставі договору оренди. Відповідно до пункту 2.1. договору оренди він набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом 10 (десяти) років і закінчується о 23:59 год. останнього дня строку оренди. Строк оренди починається з моменту передачі об`єкту оренди, що засвідчується підписаним сторонами Актом приймання-передачі об`єкта оренди. 24.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ» (орендар) було підписано Акт приймання-передачі до договору оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020 року.

24.01.2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ проведено державну реєстрацію права користування (найму (оренди)) на підставі договору оренди.

Заявник зазначає, що 29.07.2024 року на підставі підпункту 4.2.1. пункту 4.2. договору оренди, між Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЛДІ ЛТД», м. Київ укладено попередній договір суборенди, за умовами якого сторони зобов`язались в строк до 29.08.2024 укласти договір суборенди нежитлових приміщень площею 1 549, 7 кв.м у торгово-офісному центрі «МАРСЕЛЬ», розташованому за адресою: місто Одеса, вулиця Ніжинська, будинок 79.

За цим договором Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ зобов`язалось передати за актом приймання-передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «РОЛДІ ЛТД» у користування за плату на визначений сторонами строк, який не може бути меншим за 1 (один) календарний рік, вказані нежитлові приміщення.

Проте, 09.08.2024 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ засобами кур`єрської доставки надійшов лист від Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЛДІ ЛТД», м. Київ (вих. № 8/8/24/1 від 08.08.2024 року), у якому відповідач, серед іншого, зазначив, що договір оренди є нечинним з огляду на його розірвання Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса в односторонньому порядку згідно повідомлення № 1-П/07-22 від 13.07.2022. Окрім того, у цьому ж листі Товариство з обмеженою відповідальністю «РОЛДІ ЛТД», м. Київ заперечило наявність правомочностей Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ за договором оренди та зазначило про відсутність на момент підписання попереднього договору необхідного обсягу повноважень на укладення попереднього договору.

За таких обставин Товариство з обмеженою відповідальністю «РОЛДІ ЛТД», м. Київ у цьому ж листі відмовилося від укладання основного договору, та керуючись п. 3.7. попереднього договору вказало про те, що останній є таким, що розірваний.

Окрім того, заявник вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «РОЛДІ ЛТД», м. Київ у своєму листі за вих. № 8/8/24/1 від 08.08.2024 року зазначило про те, що на даний час воно перебуває на стадії укладення договору оренди нежитлових приміщень площею 1 549, 7 кв.м у торгово-офісному центрі «МАРСЕЛЬ» з власником об`єкта нерухомості - Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса та вимагає від Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ в строк до 27.08.2024 року звільнити зайняті Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ нежитлові приміщення, в іншому випадку Товариство з обмеженою відповідальністю «РОЛДІ ЛТД», м. Київ буде вживати заходів, направлених на примусове звільнення Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ, м. Київ» зазначених нежитлових приміщень.

Заявник на підтвердження наявності правомочностей вказує, що рішенням Господарського суду Одеської області від 09.02.2023 у справі № 916/2518/22, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023, правочин Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса щодо односторонньої відмови від договору оренди згідно повідомлення № 1-П/07-22 від 13.07.2022 визнано недійсним. За наведених обставин на думку заявника такий односторонній правочин в силу вимог статті 216 Цивільного кодексу України не створює жодних юридичних наслідків.

Отже, на думку заявника, Товариство з обмеженою відповідальністю «РОЛДІ ЛТД», м. Київ неправомірно не визнає право володіння та користування Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ нежитлових приміщень площею 1 549, 7 кв.м у торгово-офісному центрі «Марсель», що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, буд. 79.

У зв`язку із чим заявник вважає, що відповідними заявами і діями з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЛДІ ЛТД», м. Київ чиняться перешкоди позивачу в реалізації його майнових прав щодо об`єкту оренди.

Тому заявник переконаний, що у разі невжиття судом заходів забезпечення позову у даній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ буде вимушене вживати додаткових зусиль та заходів для захисту своїх порушених прав та законних інтересів як добросовісного орендаря об`єкту оренди за договором оренди, оскільки відповідач у справі може вчинити низку дій, скерованих на перешкоджання Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ у володінні та користуванні об`єктом оренди.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.08.2024 року у справі №916/3564/23 (суддя Деркач Т.Г) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ (вх. 2-1319/24 від 15.08.2024 року) про забезпечення позову задоволено; заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «РОЛДІ ЛТД», м. Київ та будь-яким іншим особам вчиняти дії, направлені на перешкоджання Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ користуватися об`єктом оренди за договором оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 274, а саме: частиною нежитлової будівлі торгово-офісного центру «МАРСЕЛЬ», площею 1 549, 7 кв.м, яка розташована за адресою: місто Одеса, вулиця Ніжинська, будинок 79; заборонено органам державної реєстрації та державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії та вносити відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зміни та/або припинення за Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ права користування (найму (оренди) частиною нежитлової будівлі торгово-офісного центру «МАРСЕЛЬ», що розташована за адресою: місто Одеса, вулиця Ніжинська, будинок 79, що виникло на підставі договору оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 274.

Задовольняючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ про забезпечення позову, місцевий господарський суд, посилаючись на обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ у заяві, взявши до уваги практику ЄСПЛ про необхідність захисту речового права, зважаючи на певну домовленість про укладення нового договору оренди між Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЛДІ ЛТД», м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса, вчинення особами реєстраційних дій щодо припинення права користування позивачем об`єктом оренди, дійшов висновку про те, що наведені позивачем обставини підтверджують наявність обґрунтованих передумов здійснення перешкод Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЛДІ ЛТД», м. Київ у реалізації заявником майнових прав на об`єкт оренди за договором від 24.01.2020, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ» (орендар).

Отже, на переконання суду, мають місце реальні передумови для вжиття заходів забезпечення позову на підставі ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки існує реальна загроза позбавлення майнових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса з ухвалою суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.08.2024 року у справі № 916/3564/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ про забезпечення позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, за доводами апеляційної скарги, скаржник звертає увагу суду на те, що 26.02.2024 року Господарським судом Одеської області було ухвалено рішення по господарській справі №916/3599/23, яким позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ про визнання одностороннього правочину недійсним та про визнання права володіння та користування нерухомим майном було задоволено, відмовлено у задоволенні зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса про визнання припиненим права оренди та зобов`язання вчинити дії.

Проте, 12.08.2024 року Південно-Західним апеляційним господарським судом було винесено постанову у даній справі, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2024 по справі №916/3599/23 задоволено частково; рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2024 по справі № 916/3599/23 скасовано; відмовлено в задоволенні первісних позовних Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса про визнання одностороннього правочину недійсним та визнання права володіння та користування нерухомим майном; зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ про визнання припиненим права оренди та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано припиненим право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ на частину нежитлової будівлі торгово-офісного центру «МАРСЕЛЬ», загальною площею 2733,9 кв.м, яка розташована за адресою: м.Одеса, вул. Ніжинська, 79, за договором оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстровано в реєстрі за № 274, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «Сенат», як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», як орендарем; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ» , м. Київ повернути частину нежитлової будівлі торгово-офісного центру «МАРСЕЛЬ», загальною площею 2733,9 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 79 Товариству з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса.

На думку скаржника, судом першої інстанції постановленням оскаржуваної ухвали 16.08.2024 у справі № 916/3564/24 про забезпечення позову фактично було зупинено дію та унеможливлено реалізацію (виконання) постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі № 916/3599/23, оскільки її виконання неможливе через наявність заборони вчиняти певні дії, які саме й випливають у реалізації постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі № 916/3599/23, яка набрала законної сили з дня її прийняття.

Отже, скаржник вважає, що задовольняючи заходи забезпечення позову у справі № 916/3564/24, суд першої інстанції фактично обмежив господарську діяльність та право Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичної компанії «СЕНАТ», м. Одеса на реалізацію виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Тобто, за твердженням скаржника, державний реєстратор за зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса не має можливості здійснити державну реєстрацію припинення права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ на підставі постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі № 916/3599/23 через наявність заборони органам державної реєстрації та державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії та вносити відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зміни та/або припинення за Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ права користування (найму (оренди) частиною нежитлової будівлі торгово-офісного центру «МАРСЕЛЬ» згідно ухвали Господарського суду Одеської області від 16.08.2024 по даній справі.

Також, скаржник вказує на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса позбавлено можливості в рамках законної господарської діяльності укладати нотаріально-посвідчені договори оренди щодо власного нерухомого майна - нежитлової будівлі торгово-офісного центру «МАРСЕЛЬ», яка розташована за адресою: місто Одеса, вулиця Ніжинська, буд. 79, та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса через наявність заборони органам державної реєстрації та державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії та вносити відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зміни та/або припинення за Товариством з відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ права користування (найму (оренди) частиною нежитлової будівлі торгово-офісного центру «МАРСЕЛЬ» згідно ухвали Господарського суду Одеської області від 16.08.2024 по справі № 916/3564/24, оскільки такі договори відповідно до вимог чинного законодавства підлягають державній реєстрації.

У зв`язку з вищевикладеним скаржник вказує, що суд першої інстанції обмежив право Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса на ведення безперешкодної господарської діяльності, отримання доходів, тощо.

Крім того, скаржник стверджує, що власника об`єкта нерухомого майна нежитлової будівлі ТЦ «МАРСЕЛЬ» не повідомлено сторонами про наявність даного спору, більш того Товариство з обмеженою Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса не має ніяких відносин (ділових стосунків) з Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЛДІ ЛТД», м. Київ в тому числі, не веде ніяких переговорів щодо майбутньої оренди спірних нежитлових приміщень.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 року за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.08.2024 року у справі №916/3564/24 про забезпечення позову відкрито апеляційне провадження, справу призначено до судового розгляду.

Сторони по справі своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзив на апеляційну скаргу, в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судовому засіданні, представник скаржника підтримав вимоги своєї апеляційної скарги з мотивів, викладених письмово.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про електронну відправку ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду на електронні поштові скриньки сторін, про причини неявки в судове засідання не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань суду не надали.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду є скороченим, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з`явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

Апелянтом до суду апеляційної інстанції 24.09.2024 року подано заяву про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ» до справи в якості третьої особи, яка судовою колегією залишена без розгляду, оскільки відповідно до норм ч. 1, 2 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Тобто, на стадії апеляційного перегляду ухвали про забезпечення позову чинним процесуальним законодавством України не передбачена можливість вирішення судом такого питання, в той же час апелянт не позбавлений права звернутися з таким клопотанням до суду першої інстанції при розгляді позовних вимог по даній справі. Також представник апелянта повідомив судову колегію про наявність ухвали Верховного Суду від 20.09.2024 у справі №916/3599/23 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ» у задоволенні клопотання про зупинення дії та виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі №916/3599/23.

Виходячи з обставин даної справи та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що, перш ніж здійснювати апеляційний перегляд ухвали Господарського суду Одеської області від 16.08.2024 року у справі № 916/3564/24 по суті, існує необхідність спочатку встановити можливість розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса, оскільки заявник не є учасником даної справи, а також наявність або відсутність обставин, які б свідчили про вирішення оскаржуваною ухвалою суду прав, інтересів та обов`язків скаржника.

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п.8 ч. 1 ст.129 Конституції України).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абз. 3 пп. 3 пп 3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 року № 11-рп/2007).

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Реалізація конституційного права, зокрема на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

В контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Так, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку, передбаченому статтею 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Слід ураховувати, що судове рішення (в т.ч. ухвала за висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 13.09.2019 року по справі № 916/914/19), оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17).

Наведену правову позицію викладено також Верховним Судом у постановах від 19.06.2018 року у справі № 910/18705/17, від 03.06.2019 року у справі № 910/6767/17, від 25.10.2019 року у справі № 910/16430/14, від 05.05.2020 року у справі № 910/9254/18, від 22.09.2020 року у справі № 908/2913/19, від 21.04.2022 року у справі №908/309/21, від 28.10.2021 року у справі №917/388/20.

Якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов`язки, то такі посилання не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги (п. 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року по справі № 921/730/13-г/3).

При цьому, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 11.07.2019 року у справі № 911/2635/17, від 09.09.2020 року у справі № 908/2805/19, від 30.05.2022 року у справі №922/1567/18.

Так, як вбачається з ухвали Господарського суду Одеської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ про забезпечення позову у даній справі задоволено та заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «РОЛДІ ЛТД», м. Київ та будь-яким іншим особам вчиняти дії, направлені на перешкоджання Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ користуватися об`єктом оренди за договором оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ, а саме: частиною нежитлової будівлі торгово-офісного центру «МАРСЕЛЬ», площею 1 549, 7 кв.м, а також заборонено органам державної реєстрації та державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії та вносити відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зміни та/або припинення за Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ права користування (найму (оренди) частиною нежитлової будівлі торгово-офісного центру «МАРСЕЛЬ», розташованої за адресою: місто Одеса, вулиця Ніжинська, будинок 79, що виникло на підставі договору оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів (така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 04.11.2021 у справі № 907/416/21).

В даному випадку, як в мотивувальній, так і в резолютивній частинах оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було вирішено питання, що безпосередньо відноситься до заявника апеляційної скарги, як власника спірного майна з зазначенням саме юридичної особи апелянта, а саме: визначено, що право оренди у позивача існує за договором оренди, який було укладено між ним та апелянтом (як вже зазначалося вище, з цього приводу між сторонами існував спір, який було вирішено судом не на користь заявника), як вже зазначалося вище, апелянт є власником нежитлового приміщення, відносно частини якого суд застосував заходи забезпечення позову, обмеживши його право власності, частиною якого є і право розпорядження, забороною іншим особам перешкоджати заявнику користуватися та державному реєстратору здійснювати будь-які дії щодо спірного приміщення, в тому числі реєстраційні тощо.

Отже, колегія суддів зауважує, що скаржник обґрунтував суду апеляційної інстанції питання саме вирішення його порушеного права оскаржуваною ухвалою у даній справі відповідно до норм чинного процесуального законодавства України. За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ» м. Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.08.2024 року у справі № 916/3564/24 по суті в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарги.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 16.08.2024 року про забезпечення позову у справі №916/3564/24 не відповідає вимогам чинного процесуального законодавства України та наявні підстави для її скасування з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ про забезпечення позову, з огляду на таке.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Разом з позовною заявою до Господарського суду Одеського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ до суду першої інстанції надійщла заява про забезпечення позову за вх.№2-1319/24 від 15.08.2024 року, в якій останній просив заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «РОЛДІ ЛТД», м. Київ та будь-яким іншим особам вчиняти дії, направлені на перешкоджання Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ користуватися об`єктом оренди за договором оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т. В., реєстраційний номер 274, а саме: частиною нежитлової будівлі торгово-офісного центру «МАРСЕЛЬ», площею 1 549, 7 кв.м, розташованої за адресою: місто Одеса, вулиця Ніжинська, будинок 79; заборонити органам державної реєстрації та державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії та вносити відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зміни та/або припинення за Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ права користування (найму (оренди) частиною нежитлової будівлі торгово-офісного центру «МАРСЕЛЬ», розташованої за адресою: місто Одеса, вулиця Ніжинська, будинок 79, що виникло на підставі договору оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 274.

Зокрема, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ зазначило, що є володільцем та користувачем частини нежитлової будівлі торгово-офісного центру «МАРСЕЛЬ» площею 1 549, 7 кв.м, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, буд. 79. Право володіння та користування Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ на вказану частину нежитлової будівлі торгово-офісного центру «МАРСЕЛЬ» виникло на підставі договору оренди. Відповідно до пункту 2.1. договору оренди він набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом 10 (десяти) років і закінчується о 23:59 год. останнього дня строку оренди. Строк оренди починається з моменту передачі об`єкту оренди, що засвідчується підписаним сторонами Актом приймання-передачі об`єкта оренди. 24.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ» (орендар) було підписано Акт приймання-передачі до договору оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020 року.

Заявник зазначає, що 29.07.2024 року на підставі підпункту 4.2.1. пункту 4.2. договору оренди між Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЛДІ ЛТД», м. Київ було укладено попередній договір суборенди, за умовами якого сторони зобов`язались в строк до 29.08.2024 укласти договір суборенди нежитлових приміщень площею 1 549, 7 кв.м у торгово-офісному центрі «МАРСЕЛЬ», розташованому за адресою: місто Одеса, вулиця Ніжинська, будинок 79.

За цим договором Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ зобов`язалось передати за актом приймання-передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «РОЛДІ ЛТД», м. Київ у користування за плату на визначений сторонами строк, який не може бути меншим за 1 (один) календарний рік, вказані нежитлові приміщення.

Також, заявник вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «РОЛДІ ЛТД», м. Київ у своєму листі за вих. № 8/8/24/1 від 08.08.2024 року зазначило про те, що на даний час Товариство з обмеженою відповідальністю «РОЛДІ ЛТД», м. Київ перебуває на стадії укладення договору оренди нежитлових приміщень площею 1 549, 7 кв.м у торгово-офісному центрі «МАРСЕЛЬ» з власником об`єкта нерухомості Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса та вимагає від Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ в строк до 27.08.2024 року звільнити зайняті Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ нежитлові приміщення, в іншому випадку Товариство з обмеженою відповідальністю «РОЛДІ ЛТД», м. Київ буде вживати заходів, направлених на примусове звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ зазначених нежитлових приміщень.

Також, заявник, на підтвердження наявності правомочностей у нього щодо спірного приміщення, вказує, що рішенням Господарського суду Одеської області від 09.02.2023 у справі № 916/2518/22, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023, правочин Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса щодо односторонньої відмови від договору оренди згідно повідомлення № 1-П/07-22 від 13.07.2022 визнано недійсним. За наведених обставин, на думку заявника, такий односторонній правочин в силу вимог статті 216 Цивільного кодексу України не створює жодних юридичних наслідків.

Отже, на думку заявника, Товариство з обмеженою відповідальністю «РОЛДІ ЛТД», м. Київ не визнає право володіння та користування Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ нежитловими приміщеннями площею 1 549, 7 кв.м у торгово-офісному центрі «МАРСЕЛЬ», що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, буд. 79.

На підтвердження своєї правової позиції, Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ до заяви про забезпечення позову надано копії наступних документів:

попередній договір суборенди між Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЛДІ ЛТД», м. Київ від 29.07.2024 року;

лист Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЛДІ ЛТД», м. Київ від 08.08.2024 вих.№8/8/24/1

договір оренди частини нежитлової будівлі, посвідченого Синицею Т.В., приватним нотаріусом КМНО, від 24.01.2020 за №274;

акт приймання-передачі від 24.01.2020 до договору оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020 з додатком №1 «План приміщень»;

додаткові договори №1 від 24.01.2020, №2 від 25.01.2020, №3 від 26.01.2020, №4 від 01.02.2020, №5 від 01.04.2020, №6 від 01.08.2020, №7 від 06.10.2020, №8 від 24.11.2020, №9 від 01.01.2021, №10 від 07.06.2021 до договору оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020, посвідченого Синицею Т.В., приватним нотаріусом КМНО, від 24.01.2020 за №274;

акт приймання-передачі (повернення) від 06.10.2020 до додаткового договору №7 до договору оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020, посвідченого Синицею Т.В., приватним нотаріусом КМНО, від 24.01.2020 за №274;

акт приймання-передачі (повернення) від 24.11.2020 до додаткового договору №8 до договору оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020, посвідченого Синицею Т.В., приватним нотаріусом КМНО, від 24.01.2020 за №274;

акт приймання-передачі (повернення) від 07.06.2021 до додаткового договору №10 до договору оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020, посвідченого Синицею Т.В., приватним нотаріусом КМНО, від 24.01.2020 за №274;

повідомлення від Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса ( вх.№ 1-П/07-22) від 13 липня 2022 року щодо неможливості виконання умов договору оренди, у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин, розірвання договору, та вимоги повернення об`єкту оренди;

рішення господарського суду Одеської області від 09.02.2023 року у справі №916/2518/22;

вступна та резолютивна частина постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 року у справі №916/2518/22;

інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №390814681 від 13.08.2024.

Інших належних та допустимих письмових доказів на підтвердження підстав для застосування у даній справі заходів забезпечення позову матеріали оскарження ухвали не містять.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.08.2024 року у справі №916/3564/23 (суддя Деркач Т.Г) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ (вх. 2-1319/24 від 15.08.2024 року) про забезпечення позову задоволено; забезпечено позов шляхом: заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «РОЛДІ ЛТД», м. Київ та будь-яким іншим особам вчиняти дії, направлені на перешкоджання Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ користуватися об`єктом оренди за договором оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 274, а саме: частиною нежитлової будівлі торгово-офісного центру «МАРСЕЛЬ», площею 1 549, 7 кв.м, яка розташована за адресою: місто Одеса, вулиця Ніжинська, будинок 79; заборони органам державної реєстрації та державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії та вносити відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зміни та/або припинення за Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ права користування (найму (оренди) частиною нежитлової будівлі торгово-офісного центру «МАРСЕЛЬ», що розташована за адресою: місто Одеса, вулиця Ніжинська, будинок 79, що виникло на підставі договору оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 274.

Зі вказаною ухвалою по даній справі не погодилось Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса та звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви, за якими суд апеляційної інстанції погодився з доводами скаржника, та не погодився з висновками суду першої інстанції, зазначеними в оскаржуваній ухвалі.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів ч. 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20);

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 висловила правову позицію про те, що при вирішенні питання забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, згідно зі ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

При вжитті таких заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При цьому, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість заподіяння шкоди позивачу без наведення відповідного обґрунтування ухилення відповідної особи від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як було встановлено вище, предметом позову у даній справі є вимоги немайнового характеру - про визнання права володіння та користування частиною нежитлових приміщень, що були передані в оренду позивачу за договором оренди з апелянтом.

Оскільки в даній справі позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 року у справі № 911/1551/18.

Крім того, адекватність певного заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17).

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

До того ж, заявник самостійно обирає конкретний вид забезпечення позову, а суд дає тільки оцінку його співмірності заявленим позовним вимогам.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарським процесуальним кодексом України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При цьому, судова колегія зазначає, що підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та від 05.08.2019 у справі №922/599/19).

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 916/3599/23).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2023 року у справі № 361/8953/21 (провадження № 61-8786св23) зазначено, що «при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 червня 2023 року у справі № 925/731/18 вказано, що «не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Крім того, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 908/309/21, від 04.11.2021 у справі № 907/416/21, від 24.06.2021 у справі № 310/9167/20, від 12.01.2023 у справі № 334/9179/21)».

Так, як вбачається із заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ про забезпечення позову, останній вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «РОЛДІ ЛТД», м. Київ не визнає право володіння та користування Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ нежитловими приміщеннями площею 1 549, 7 кв.м у торгово- офісному центрі «МАРСЕЛЬ», що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, буд. 79., а тому відповідач у справі може вчинити низку дій, скерованих на перешкоджання Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ у володінні та користуванні об`єктом оренди.

Суд першої інстанції при задоволенні заяви про забезпечення позову дійшов висновку про те, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують наявність обґрунтованих передумов здійснення перешкод Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЛДІ ЛТД», м. Київ у реалізації заявником майнових прав на об`єкт оренди за договором від 24.01.2020, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ» (орендар).

Судова колегія вважає висновки місцевого господарського суду щодо наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову у даному випадку, викладені в оскаржуваній ухвалі, помилковими та неправомірними, з огляду на наступне.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Так, з матеріалів оскарження ухвали вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса, є власником нежитлової будівлі торгово-офісного центру «МАРСЕЛЬ», загальною площею 3670,7 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вулиця Ніжинська, будинок 79, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 567370951101, право власності підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

24.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія СЕНАТ (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю РЕНТ КОНТРОЛ (орендар) було укладено договір оренди частини нежитлової будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за №274. Об`єкт оренди належить орендодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю торгово-офісного центру МАРСЕЛЬ, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради від 18.10.2010 року (пункт 1.2. договору).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №342886332 від 15.08.2023 вбачається, що 24.01.2020 здійснено державну реєстрацію права користування (найму (оренди) на підставі вищезазначеного договору оренди.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Разом з тим, апеляційний господарський суд вважає висновки місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову такими, що зроблені без урахування обставин, що мають значення при вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на таке.

Як вже зазначено вище, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При постановленні ухвали про забезпечення позову, місцевий господарський суд не врахував, що вжиті заходи забезпечення позову фактично перешкоджатимуть здійсненню господарської діяльності власнику нежитлового приміщення в частині можливості розпорядження ним тощо, що виходить за межі мети забезпечення позову, яка полягає у вжитті судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення у випадку задоволення заявлених позовних вимог саме в даній справі.

Судова колегія наголошує, що приписи Конституції України (стаття 41), Першого протоколу до Конвенції та Цивільного кодексу України (стаття 321) визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення особи своєї власності.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса є власником нежитлової будівлі, щодо частини якої були вжиті заходи у вигляді заборони іншим особам вчиняти буд-які дії, то порушення його прав як власника є цілком очевидним. Тому недопустимим в такому випадку є застосування судом заходів забезпечення позову.

Близькі за змістом правові висновки викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2024 року по справі №916/4894/23.

Крім того, в зв`язку з виникненням між апелянтом та заявником спору щодо припинення (розірвання) цього договору оренди, судом неодноразово розглядалися справи щодо цього.

Зокрема, 26.02.2024 року Господарським судом Одеської області було ухвалено рішення по справі №916/3599/23, яким задоволено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ про визнання одностороннього правочину недійсним та про визнання права володіння та користування нерухомим майном, відмовлено у задоволенні зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичної компанії «СЕНАТ», м. Одеса про визнання припиненим права оренди та зобов`язання вчинити певні дії.

12.08.2024 року Південно-Західним апеляційним господарським судом прийнято постанову у справі № 916/3599/23, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2024 по справі №916/3599/23 задоволено частково; рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2024 по справі №916/3599/23 скасовано; відмовлено в задоволенні первісних позовних Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса про визнання правочину недійсним та визнання права володіння та користування нерухомим майном; зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ про визнання припиненим права оренди та зобов`язання вчинити дії задоволено частково; визнано припиненим право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ на частину нежитлової будівлі торгово-офісного центру «МАРСЕЛЬ», загальною площею 2733,9 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 79, за договором оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстровано в реєстрі за № 274, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», як орендарем; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ повернути частину нежитлової будівлі торгово-офісного центру «МАРСЕЛЬ», загальною площею 2733,9 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 79 Товариству з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», м. Одеса.

Як зазначає апелянт, оскаржуваною ухвалою обмежено його право на здійснення господарської діяльності, зокрема, на реалізацію виконання рішення суду, що набрало законної сили, а саме, постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі № 916/3599/23.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали від 16.08.2024 у справі № 916/3564/24 про забезпечення позову, як вже зазначалося вище за текстом постанови, було фактично вирішено питання обмеження права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичної компанії «СЕНАТ», м. Одеса, складовою якого є і право користування та розпорядження спірною частиною нежитлового приміщення, зазначено як в мотивувальній, так і в резолютивній частинах оскаржуваного судового рішення про те, що за договором оренди орендодавцем є саме апелянт, при цьому суд, в порушення норм процесуального права України, вчинив заходи забезпечення позову у вигляді заборони будь-яким особам чинити перешкоди у користуванні та державному реєстратору вчиняти будь-які дії, в тому числі реєстраційні щодо спірної частини нежитлового приміщення взагалі без повідомлення сторонами у справі №916/3564/24 про наявність спору щодо суборенди частини нежитлової будівлі торгово-офісного центру власника об`єкта нерухомого майна нежитлової будівлі БЦ «МАРСЕЛЬ», в той же час визначивши в тексті оскаржуваної ухвали про наявність права орендаря на спірне майно за договором оренди, орендодавцем за яким був апелянт, що фактично є тотожним вирішенню заявлених позовних вимог і є недопустимим.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову були здійснені з порушенням норм процесуального права, а тому висновок місцевого господарського суду про задоволення такої заяви про забезпечення позову є неправомірним.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, зокрема, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України прийняття судом рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі є порушенням норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

В даному випадку суд першої інстанції припустився порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваної ухвали, при цьому заява про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ у даній справі не підлягає задоволенню, оскільки останнім не доведено ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, що визначені ним заходи відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін при неповідомленні власника майна про наявність такого спору на розгляді в суді, вимоги заяви є фактично тотожними заявленим ним позовним вимогам і не можуть бути вирішені судом до розгляду справи по суті.

За таких обставин судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ» м. Одеса знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, у звязку з чим така апеляційна скарга потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 16.08.2024 року про забезпечення позову у справі №916/3564/23 не відповідає вимогам процесуального законодавства і є достатні правові підстави для її скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі.

Судові витрати по справі відповідно до норм ст.129 Господарського процесуального кодексу покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 136-140, 269, 270, 271, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ» м. Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.08.2024 року про забезпечення позову у справі №916/3564/24 задовольнити.

Скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.08.2024 року про забезпечення позову у справі №916/3564/24.

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ», м. Київ про забезпечення позову за вх.№2-1319/24 від 15.08.2024 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ» (02152, м. Київ, просп. Тичини, буд. 20, ЄДРПОУ 39886975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНАТ» (65082, м. Одеса, Сабанєєв міст, будинок, 3 ЄДРПОУ 33016720 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3028 грн.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 25.09.2024 року.

Повний текст постанови складено 26 вересня 2024 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді К.В. Богатир А.І. Ярош


Суд	Південно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	25.09.2024
Оприлюднено	27.09.2024
Номер документу	121891613
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань оренди

Судовий реєстр по справі —916/3564/24

Ухвала від 21.10.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Деркач Т.Г.

Ухвала від 30.09.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Деркач Т.Г.

Постанова від 25.09.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

Ухвала від 09.09.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

Ухвала від 02.09.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

Ухвала від 02.09.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Деркач Т.Г.

Ухвала від 19.08.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Деркач Т.Г.

Ухвала від 16.08.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Деркач Т.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 25.09.2024 по справі 916/3564/24ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —916/3564/24

Ухвала від 21.10.2024

Ухвала від 30.09.2024

Постанова від 25.09.2024

Ухвала від 09.09.2024

Ухвала від 02.09.2024

Ухвала від 02.09.2024

Ухвала від 19.08.2024

Ухвала від 16.08.2024

Постанова
від 25.09.2024 по справі 916/3564/24
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД