Постанова

від 03.09.2024 по справі 910/16458/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2024 р. Справа № 910/16458/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Півень Д.О.

від відповідача: Захарченко Ю.М. (у режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Електроград"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 (повне рішення складено 12.04.2024) (суддя Картавцева Ю.В.)

у справі № 910/16458/23 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумні енергосистеми"

до Приватного акціонерного товариства "Електроград"

про стягнення 1 012 986,84 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Розумні енергосистеми" (далі - ТОВ "Розумні енергосистеми", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Електроград" (далі - АТ "Електроград", відповідач) про стягнення штрафу в розмірі 279 381,00 грн та пені в розмірі 733 605,84 грн, що разом складає 1 012 986,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 484-РЕС про закупівлю товару від 06.07.2022 (далі - Договір) у частині своєчасної поставки товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі № 910/16458/23 позов задоволено частково. Стягнуто з АТ "Електроград" на користь ТОВ "Розумні енергосистеми" штраф у розмірі 279 381,00 грн, пеню в розмірі 728 048,22 грн та судовий збір у розмірі 15 111,44 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Місцевий господарський суд виходив із того, що поставка товару, зважаючи на умови укладеного між сторонами Договору, мала бути здійснена не пізніше 28.12.2022, однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив строк поставки товару та фактично здійснив таку поставку 19.05.2023.

Разом із тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд першої інстанції дійшов висновку, що обґрунтованим періодом нарахування пені є період з 08.01.2023 по 18.05.2023 включно, відтак, зробивши перерахунок, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 728 048,22 грн, а відтак, вимоги про стягнення 733 605,84 грн пені підлягають частковому задоволенню в зазначеній сумі.

У свою чергу, перевіривши розрахунок штрафу, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення 279 381,00 грн штрафу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі № 910/16458/23, АТ "Електроград" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Розумні енергосистеми" в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, зокрема, на те, що:

- судом першої інстанції не взято до уваги, що АТ "Електроград" не мало можливості приступити до виготовлення обладнання відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 16.09.2022 до Договору з тих підстав, що узгодження схемних рішень заводу АТ "ДТЕК Одеські електромережі" по КРП-10 кВ "Чорноморський" здійснилось лише 28.12.2022, що напряму вплинуло на прострочення виконання зобов`язання. Тобто виготовлення обладнання можливе лише за наявності двох суттєвих умов - здійснення попередньої оплати для придбання комплектуючих за вказаними та узгодженими технічними параметрами та попереднього узгодження з власником електромереж - ДТЕКом технічної документації щодо комплектації та схем підключення обладнання до діючих електричних мереж. Таким чином, період прострочення, який позивач зазначає в позовній заяві - з 29.12.2022 та з 08.01.2023 - не відповідає фактичним обставинам із тих підстав, що до додаткової угоди № 1 в якості додатку додані технічні вимоги КРП-10кВ з шафою оперативного струму та власних потреб (без шафи ТМ) (РП Чорноморський, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 17), що проектна документація зазнала змін 28.12.2022, відповідно, лише з цієї дати можна відраховувати термін поставки - 90 календарних днів, який спливає 28.03.2023 (такі ж пояснення були надані позивачу у відповіді на претензію за №1014 від 24.07.2023);

- суд першої інстанції не застосував положення ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що підлягають застосуванню та дають право суду зменшити розмір санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Євсікова О.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Електроград" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі № 910/16458/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 23.07.2024 об 11:40; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 16.07.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Євсікова О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/16458/23.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024 для розгляду справи № 910/16458/23 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 апеляційну скаргу АТ "Електроград" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі № 910/16458/23 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді - Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати за раніше визначеними датою та часом - 23.07.2024 об 11:40.

Іншою ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 задоволено заяви ТОВ "Розумні енергосистеми" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та АТ "Електроград" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі № 910/16458/23 відкладено розгляд апеляційної скарги на 03.09.2024 об 11:00.

Позиції учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги відповідача заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Явка представників учасників справи

У судовому засіданні 03.09.2024 взяли участь представники позивача та відповідача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні представник відповідача (скаржника) апеляційну скаргу підтримав і просив суд її задовольнити.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

06.07.2022 між ТОВ "Розумні енергосистеми" (Покупець) та АТ "Електроград" (Постачальник) укладено договір № 484-РЕС про закупівлю товару (Договір), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов`язався поставити Покупцю товар, зазначений у специфікації, а Покупець - прийняти і оплатити такий товар, код згідно УКТ ЗЕД: 8537 (далі - Товар), 2022 року виготовлення, в кількості, комплектності, асортименті та за ціною згідно зі специфікацією.

Відповідно до п. 3.1 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 16.09.2022 сума цього Договору становить 4 656 350,00 грн, крім того ПДВ 20 % - 931 270,00 грн. Разом із ПДВ - 5 587 620,00 грн.

Вартість Товару становить 4 631 350,00 грн, крім того ПДВ 20 % - 926 270,00 грн. Разом із ПДВ - 5 557 620,00 грн (підп. 3.1.1 п. 3.1 Договору).

Вартість послуг з шеф-монтажу Товару становить: вартість товару 25 000,00 грн, крім того ПДВ 20 % - 5 000,00 грн. Разом із ПДВ - 30 000,00 грн (підп. 3.1.2 п. 3.1 Договору).

Пунктом 4.1 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 16.09.2022 визначено, що розрахунки за цим Договором здійснюються у національній валюті України, в наступному порядку:

4.1.1. Аванс 80 % вартості замовленого Товару сплачується на підставі отриманого Покупцем рахунку. Рахунок надається Постачальником Покупцю протягом 1 робочого дня з дати письмової вимоги від Покупця.

4.1.2. Остаточний розрахунок у розмірі 20 % вартості замовленого Товару здійснюється Покупцем протягом 30 календарних днів з дати поставки відповідного Товару та за умови надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 цього Договору.

4.1.3. Розрахунки за послуги з шеф-монтажу за цим Договором (п. 3.1.2) здійснюються шляхом 100 % оплати Покупцем наданих Постачальником послуг упродовж 30 календарних днів із дати фактичного закінчення шеф-монтажу та підписання акта приймання-передачі наданих послуг. Розрахунок надається Постачальником протягом 3-х календарних днів із дати підписання акта приймання-передачі наданих шеф-монтажних послуг.

Відповідно до п. 5.1 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 16.09.2022 Товар поставляється протягом 90 календарних днів поставки з дати отримання Постачальником авансового платежу згідно з підп. 4.1.1 Договору. Поставка Товару на склад Покупця здійснюється з обов`язковим попереднім узгодженням дня, товару, що поставляється, з Покупцем.

Цей Договір набуває чинності з моменту підписання кожною Стороною та діє до 31.12.2023 року включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного завершення. Цей Договір є укладеним з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін, у тому числі, з використанням кваліфікованого електронного підпису (далі - "КЕП"), може бути скріплений печатками Сторін. Додаткові угоди та інші договірні документи (заявки, специфікації, додаткові угоди, додатки до договору, інше), первинні бухгалтерські документи (в тому числі, акти наданих послуг/виконаних робіт/акти приймання-передачі, видаткові накладні, за виключенням, товарно-транспортних накладних), листи та інші документи за Договором, можуть бути оформлені сторонами в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису (далі - "КЕП") або на паперовому носії. Документи за Договором набувають чинності з дати підписання обома сторонами (в тому числі, з використанням КЕП) та можуть бути скріплені печатками Сторін. Сторони погодили, що документи за Договором можуть складатися в електронній формі та підписуватися Сторонами з використанням КЕП в будь-якому з таких сервісів: "ВЧАСНО" (vchasno.com.ua), M.E.Doc та в інших (надалі - "Сервіс для електронного підписання"). Сторони встановили наступних повноважних представників під час обміну документами між Сторонами в Сервісі електронного підписання: від Постачальника: accountant1@el-grad.com; від Покупця: за укладання, супровід договору, листування по договору, відправлення заявок на поставку - s.e.systems.lls@gmail.com; за отримання первинної документації - працівники УСГ - BerezhnaLiM@dtek.com. Підписання та обмін документами в Сервісі електронного підписання здійснюється у порядку і у строки, що встановлені в Договорі. Роздруківки/копії електронних документів, підписані за допомогою КЕП, можуть бути засвідчені уповноваженим представником Сторони за правилами засвідчення вірності копій документів (п. 11.1 Договору в редакції додаткової угоди № 484-РЕС/3 від 19.01.2023).

На виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу 4 446 096,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3678162 від 29.09.2022 з призначенням платежу: "Аванс за КРП-10, согл дог № 484-РЕС от 05.07.2022г, сч №ОФ00-000064 от 26.09.2022, в т.ч. НДС 741 016.0 грн.".

Відповідач здійснив поставку Товару вартістю 5 557 620,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № ОФ00-000029 від 19.05.2023.

11.07.2023 позивач направив відповідачу претензію від 10.07.2023 № 2 про сплату штрафних санкцій, в якій вказав, що з урахуванням положень п. 5.1 Договору, Товар, зазначений у заявках на постачання, мав бути поставлений Постачальником Покупцю не пізніше 28.12.2022, однак поставка Товару була здійснена Постачальником лише 19.05.2023. У зв`язку із цим, позивач вимагав протягом 10 календарних днів із дати отримання претензії здійснити оплату штрафу в розмірі 279 381,00 грн та неустойки в розмірі 733 605,84 грн.

Проте, як стверджує позивач, вимоги, викладені в претензії від 10.07.2023 № 2, про сплату штрафних санкцій виконані відповідачем не були, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що позивач порушив умови оплати вартості Товару, передбачені підп. 4.1.1 п. 4.1 Договору, а саме: здійснив оплату не 4 470 095,00 грн, а лише 4 446 096,00 грн. Також, у відповіді на претензію АТ "Електроград" повідомляло, що не мало можливості приступити до виготовлення обладнання з тих підстав, що узгодження схемних рішень проектною організацією ТОВ "ЕДС-ПРОЕКТ" по КРП-10кВ "Черноморський" було здійснено лише 28.12.2022, відповідно, Із цієї дати необхідно відраховувати строк поставки 90 днів, який спливає 28.03.2023. Крім того, порушення умов Договору зумовлене наявністю форс-мажорних обставин, оскільки, майну товариства, яке розташоване у м. Кривому Розі, тричі нанесено дійсну матеріальну шкоду внаслідок ракетних обстрілів агресором території м. Кривого Рогу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, укладений між позивачем та відповідачем Договір за своєю правовою природою є змішаним договором, та в частині спірних правовідносин підлягають застосуванню норми, що регулюють правовідносини за договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Як встановлено вище, на виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу 4 446 096,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3678162 від 29.09.2022 з призначенням платежу: "Аванс за КРП-10, согл дог №484-РЕС от 05.07.2022г, сч №ОФ00-000064 от 26.09.2022, в т.ч. НДС 741 016.0 грн.".

Тобто, як правильно встановив суд першої інстанції, позивач виконав умови підп. 4.1.1 п. 4.1 Договору, а саме сплатив 80 % вартості Товару, визначеного підп. 3.1.1 п. 3.1 Договору (80 % від 5 557 620,00 грн).

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що поставка Товару, зважаючи на умови укладеного між сторонами Договору, мала бути здійснена не пізніше 28.12.2022. Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив строк поставки Товару та фактично здійснив таку поставку 19.05.2023.

При цьому, твердження відповідача про те, що він не мав можливості приступити до виготовлення обладнання з тих підстав, що узгодження схемних рішень проектною організацією ТОВ "ЕДС-ПРОЕКТ" по КРП-10кВ "Черноморський" було здійснено лише 28.12.2022, відповідно, із цієї дати необхідно відраховувати строк поставки 90 днів, який спливає 28.03.2023, правомірно відхилено судом першої інстанції, оскільки такі твердження не узгоджуються з умовами Договору, позаяк строк поставки пов`язаний саме з моментом здійснення Постачальником авансового платежу згідно з підп. 4.1.1 п. 4.1 Договору.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено у ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі непоставки, недопоставки, поставки Товару з порушенням строку, передбаченого у цьому Договорі, Постачальник перед Покупцем несе наступну відповідальність:

7.2.1. у випадку прострочення поставки (непоставки, недопоставки) Товару в межах 10 (десяти) календарних днів Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 5 % від суми цього Договору.

7.2.2. у випадку прострочення поставки (непоставки, недопоставки) Товару понад 10 (десять) календарних днів, Постачальник, починаючи з 11 (одинадцятого) календарного дня, додатково до штрафу, передбаченого у підп. 7.2.1, сплачує Покупцю неустойку у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого/недопоставленого Товару та/або Товару, поставленого з порушенням строків, за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що обґрунтованим періодом нарахування пені є період з 08.01.2023 по 18.05.2023 включно, зважаючи на що обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 728 048,22 грн, решта вимог про стягнення пені є необґрунтованими.

У свою чергу, перевіривши розрахунок штрафу, судом апеляційної інстанції визнається правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 279 381,00 грн штрафу.

Посилання відповідача як на підставу неможливості виконання зобов`язань за Договором на наявність форс-мажорних обставин, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно із ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Так, відповідно до п. 8.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань по цьому Договору, якщо це є слідством форс-мажорних обставин/обставин непереборної сили та їх наслідків, що безпосередньо впливають на виконання Договору.

Згідно з п. 8.2 Договору форс-мажорними обставинами/обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання сторонами зобов`язань, передбачених умовами Договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативним актами, а саме: війна, у тому числі неоголошена, загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, міжнародними санкціями, дії іноземного та внутрішнього ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, проведення антитерористичних операцій, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, будь-які інші дії третіх осіб, що прямо або побічно роблять неможливим або що обмежують повністю або частково господарську діяльність Сторони, неспроможність Сторони, що виникла в результаті впливу будь-якої з наведених вище обставин, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, епізоотія, сильний шторм, циклон, ураган, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до п. 8.3 Договору Сторона, для якої склалась неможливість виконання зобов`язань по цьому Договору в умовах, що передбачені в п. 8.2 цього Договору, зобов`язана в десятиденний строк письмово сповістити іншу Сторону (лист, електронний лист), з наступним наданням документа, відповідно до п. 8.4 цього Договору.

Згідно з п. 8.4 Договору сторона, що заявила про настання форс-мажорних обставин, повинна представити відповідний документ компетентного органу України.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно зі ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем не було подано відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України), яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за Договором, який би підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань з поставки Товару.

Також, у матеріалах справи відсутні докази письмового сповіщення у десятиденний строк відповідачем позивача (лист, електронний лист) про неможливість виконання зобов`язань за Договором в умовах, що передбачені в п. 8.2 Договору, як того вимагає п. 8.3 Договору.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і досі.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

Сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Таким чином, введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань. Тобто підлягає доведенню зв`язок між невиконанням зобов`язань і воєнними діями в Україні (постанова Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 908/1620/22).

Отже, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме військова агресія проти України призвела до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований "Всім кого це стосується", на який послався відповідач у відзиві на позов, Торгово-промислова палата України на підставі статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом із тим, загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Тобто, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання не виконане саме у зв`язку з воєнними діями.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 викладено висновки про те, що вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який у силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. Сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Отже, доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Однак, за обґрунтованими висновками місцевого господарського суду, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності обставин, що об`єктивно унеможливили виконання зобов`язань за Договором у визначений таким договором строк.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правомірно визнав відповідні доводи відповідача необґрунтованими.

Разом із тим, колегія суддів апеляційної інстанції враховує доводи відповідача, наведені у відзиві на позов, про те, що майну АТ "Електроград", яке розташоване у м. Кривому Розі, тричі нанесено дійсну матеріальну шкоду внаслідок ракетних обстрілів агресором територій м. Кривого Рогу. У зв`язку із цим, відповідач був змушений звернутися до правоохоронних органів із заявами про вчинення кримінальних правопорушень, у рамках відкритих кримінальних проваджень АТ "Електроград" визнано потерпілим. Обстеження об`єктів, пошкоджених внаслідок збройної агресії російської федерації, здійснено органами виконавчої влади м. Кривого Рогу. Відповідач змушений ліквідовувати наслідки ракетних ударів за власний рахунок, оскільки питання відповідного відшкодування для юридичних осіб на цей час не вирішене.

Вказані обставини підтверджуються такими доказами:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 12022041230001223 від 14.09.2022;

- талоном-повідомленням Єдиного обліку № 18565 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 15.09.2022 (щодо пошкодження підприємства АТ "Електроград" внаслідок обстрілу);

- актом обстеження від 21.09.2022;

- заявою АТ "Електроград" № 339 від 21.09.2022 про вчинене кримінальне правопорушення;

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 22023040000000462 від 22.06.2023;

- постановою слідчого СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 06.07.2023 про визнання Корсун І.Д. представником потерпілого ТОВ "Торговий дім Електроград", АТ "Електроград" та АТ "Елтік" у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22023040000000462 від 22.06.2023;

- талоном-повідомленням Єдиного обліку № 11444 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 06.07.2023 (щодо пошкодження підприємства АТ "Електроград" внаслідок обстрілу);

- постановою слідчого в ОВС слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області від 27.07.2023 про залучення АТ "Електроград" до кримінального провадження № 42022042030000026 від 24.02.2022 як потерпілої юридичної особи;

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 22023040000000562 від 22.08.2023;

- талоном-повідомленням Єдиного обліку № 15865 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 23.08.2023 (щодо пошкодження майнового комплексу АТ "Електроград" внаслідок обстрілу);

- постановою слідчого в ОВС слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області від 05.09.2023 про залучення АТ "Електроград" до кримінального провадження № 2203040000000562 від 22.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України, як потерпілої особи;

- актами комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації № 34 від 26.06.2023, № 37 від 26.06.2023, № 59 від 18.09.2023, № 60 від 18.09.2023, № 58 від 18.09.2023 щодо нерухомого майна АТ "Електроград", затвердженими виконавчим комітетом Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради;

- інформацією про стан діяльності суб`єктів господарювання в умовах російської агресії.

Копії зазначених документів додані до відзиву на позов.

Посилаючись на вищевказані докази, відповідач у відзиві на позов звертав увагу суду на те, що відповідач здійснює свою діяльність під впливом негативних наслідків, пов`язаних із війною, під ракетними обстрілами, у важких умовах виконуючи свої зобов`язання перед замовниками, забезпечуючи відновлення діючих пошкоджених електромереж на території усієї України, виготовляючи продукцію, яка є вкрай необхідною для України, та відновлюючи при цьому пошкоджене внаслідок ракетних обстрілів власне майно.

Також, до відзиву на позов додано копію наказу голови Ради оборони міста Кривого Рогу - начальника військової адміністрації міста Кривого Рогу від 16.08.2022 № 123, яким наказано АТ "Електроград" передати в тимчасове безоплатне користування Оперативному угрупованню військ "Каховка" об`єкт АТ "Електроград", розташований за адресою: вул. Прорізна, 93, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Крім того, у додаткових письмових поясненнях, поданих до суду під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, відповідач зазначав про відсутність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, зважаючи на що, за доводами відповідача, наявні достатні підстави для зменшення заявлених позивачем до стягнення штрафу та неустойки. Натомість, як вважає відповідач, присудження до стягнення з нього всього розміру штрафу та пені матиме наслідком покладення на відповідача невиправданого тягаря, з урахуванням того, що порушення відповідачем зобов`язань за Договором є безпосереднім наслідком неможливості відповідача виконувати власні зобов`язання у зв`язку з існуванням об`єктивних зовнішніх обставин.

Однак наведені обставини та доводи відповідача залишені поза увагою суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що АТ "Електроград" виконало своє зобов`язання відповідно до Договору в повному обсязі, тому позивач не поніс негативного наслідку в своєму фінансовому стані. Замовлене обладнання було поставлено відповідачем, про що позивач не заперечує. Зобов`язання з поставки Товару було виконано відповідачем із незначним простроченням. Поведінка відповідача була добросовісна, а саме: йшов на зустріч по строкам оплати авансу вартості Товару, погодився на суттєве зменшення обсягу обладнання за цим Договором, виконання свого зобов`язання в повному обсязі (усе обладнання працює, претензій від позивача не надходило). Натомість позивач взагалі не вказав на те, що йому спричинені збитки, а відтак розмір пені значно перевищує збитки.

Також, відповідач зазначає, що керівництвом АТ "Електроград" 09.03.2022 видано наказ № 07 "Про дії працівників товариства, орендаторів, інших осіб, які знаходяться на території АТ "Електроград" в умовах оголошення повітряної тривоги", в якому затверджено алгоритм дій працівників та відвідувачів під час повітряної тривоги та вказано, що під час сигналу оповіщення повітряної тривоги всім працівникам та відвідувачам необхідно залишити виробничі приміщення та пройти до найближчого укриття і залишатися там, поки з офіційних джерел не надійде інформація про відбій повітряної тривоги. У разі недотримання цього наказу, керівник товариства несе відповідальність. Із початку військової агресії у м. Кривому Розі практично щоденно та вночі лунають повітряні тривоги, які продовжуються по кілька годин. Унаслідок повітряних тривог робітники не мають можливості знаходитися на робочому місці та виконувати роботу з виготовлення замовленого обладнання.

Такі умови праці, як зазначає скаржник, при яких персонал підприємства вимушений до 50 % свого робочого часу знаходитися в бомбосховищі, не можуть сприяти виконанню замовлення своєчасно не з причин Виконавця. Також, деякий час підприємство відповідача було відключене від електроенергії при масованих атаках ворога по енергетичній галузі країни, і потім було почасове відключення після бомбардування згідно з графіком відключення електромереж. Ці причини є такими, що не залежать від виробника. Крім того, мало місце скорочення чисельності кваліфікованих працівників унаслідок призову на службу в органи тероборони, інші військові формування для захисту незалежної України, значна кількість робітників виїхала за межі України. Ці обставини мають загальнодержавний характер та суттєво вплинули на можливість виконати замовлення у строки.

Також, скаржник звертає увагу суду, що АТ "Електроград" є одним із великих підприємств енергетичної галузі України, основним видом діяльності якого є виробництво електротехнічної продукції, трансформаторів, розподільчих пристроїв, комплектних розподільчих трансформаторних підстанцій високовольтної комунікаційної апаратури, іншого обладнання, яке використовується на підприємствах групи ДТЕК та інших підприємствах державної та комунальної власності. Обладнання виготовляється на унікальних верстатах імпортного виробництва з числовим програмним забезпеченням та є якісним та важливим для підприємств енергетичної галузі. Після початку збройної агресії, розуміючи важливість поставки енергетичного обладнання для м. Києва та Київської області у період повітряних атак із боку агресора, за необхідністю відновлення пошкоджених та зруйнованих обєктів енергетичної інфраструктури, виконує до цього часу замовлення на поставку електрообладнання для потреб ДТЕК, для підтримки обороноздатності нашої держави, іноді за власний рахунок, без належного фінансування або з його затримкою з боку замовника, за рахунок власних обігових коштів виконує свої обов`язки перед покупцями обладнання. Тобто, товариство наразі, докладаючи усіх зусиль для збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності. На АТ "Електроград" як підприємство енергетичної галузі покладено основний тягар по виготовленню електротехнічного обладнання для підприємств енергетичної галузі, яке підтримує обороноздатність України.

За доводами скаржника, до повномасштабної війни основним джерелом доходу відповідача були комерційні поставки товару, однак після початку військових дій комерційні поставки скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились. Поставка комплектуючих в умовах воєнного часу скоротилась у десять разів, значно зросла їх вартість внаслідок зростання іноземних валют по відношенню до гривні. Значна частина комплектуючих для виготовлення обладнання є імпортного виробництва, не виготовляється на території України вітчизняними виробниками.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що наявні підстави для застосування норм ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ч. 1 ст. 233 ГК України в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного виконання боржником зобов`язання. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ні в зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням усіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Подібний висновок міститься в пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібна за змістом правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 тощо.

Слід зазначити, що в постанові від 25.05.2023 у справі № 910/1382/22 Верховний Суд зауважив, що застосоване у ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України, статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення. Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, а суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені в постанові від 14.07.2021 у справі № 916/878/20.

Враховуючи те, що позивачем не вказувалось на понесення ним будь-яких збитків у зв`язку з простроченням виконання відповідачем обов`язку з поставки Товару, і таке прострочення є незначним, відповідач виконав свої зобов`язання за Договором, поставивши позивачу замовлене обладнання, що не заперечується останнім, а також те, що неналежне виконання відповідачем зобов`язання спричинене в тому числі військовою агресією російської федерації проти України, внаслідок якої майну АТ "Електроград", яке розташоване у м. Кривому Розі, нанесено матеріальну шкоду в результаті ракетних обстрілів агресором територій м. Кривого Рогу, і відповідач здійснює свою діяльність під впливом негативних наслідків, пов`язаних із війною (часті та тривалі повітряні тривоги, ракетні обстріли), а також зважаючи на те, що вищенаведені обставини, спричинені війною, вплинули на майновий та фінансовий стан відповідача (зокрема, ліквідація наслідків ракетних обстрілів по нерухомості відповідача за його власний рахунок, понесення відповідачем витрат для виконання завдань із зміцнення обороноздатності країни при одночасному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності), враховуючи при цьому майновий стан позивача, беручи до уваги соціальну значущість підприємства відповідача, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що наведені обставини в сукупності є підставою для зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що суми штрафу в розмірі 279 381,00 грн та пені в розмірі 728 048,22 грн, які підлягають стягненню з відповідача, є надмірними порівняно зі збитками позивача, та вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити заявлені позивачем до стягнення суми пені та штрафу на 90 %, а саме: штрафу - до 27 938,10, пені - до 72 804,82 грн.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновків про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 27 938,10 та пені в розмірі 72 804,82 грн. В іншій частині позовних вимог належить відмовити.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Доводи апеляційної скарги відповідача підтвердились частково - в частині наявності підстав для зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, відтак, апеляційна скарга АТ "Електроград" підлягає частковому задоволенню.

На підставі встановлених обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі № 910/16458/23 підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини зазначеного рішення в редакції цієї постанови та пункту 2 резолютивної частини рішення в іншій редакції, відповідно до якої підлягають зміні суми штрафу та пені, належні до стягнення з відповідача, з урахуванням висновків, зроблених судом апеляційної інстанції у мотивувальній частині цієї постанови. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі № 910/16458/23 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати

Згідно із ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За загальним правилом, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постанові від 16.10.2019 у справі № 910/143/19, у разі, коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Оскільки матеріалами справи підтверджується правомірність заявлених позивачем вимог про стягнення штрафу в розмірі 279 381,00 грн та пені в розмірі 728 048,22 грн, які було присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача судом першої інстанції, розмір присудженого місцевим господарським судом до стягнення з відповідача на користь позивача судового збору (15 111,44 грн) не підлягає зменшенню у зв`язку зі зменшенням судом апеляційної інстанції розміру штрафних санкцій.

У свою чергу, судові витрати, понесені сторонами в суді апеляційної інстанції, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги.

З урахуванням вимог апеляційної скарги, за подання такої скарги мав бути і був сплачений судовий збір у сумі 18 133,73 грн (15 111,44 х 1,5 % х 150 % х 0,8 (коефіцієнт пониження ставки судового збору).

З огляду на розмір задоволених вимог апеляційної скарги (90 %), з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 16 320,36 грн у рахунок відшкодування витрат, понесених відповідачем у зв`язку зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Електроград" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі № 910/16458/23 змінити.

3. Викласти мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі № 910/16458/23 в редакції цієї постанови.

4. Викласти пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі № 910/16458/23 в такій редакції:

"2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Електроград" (01601, місто Київ, площа Спортивна, будинок 1 А; ідентифікаційний код: 30734728) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумні енергосистеми" (04076, місто Київ, проспект Бандери Степана, будинок 14 Б, приміщення 85; ідентифікаційний код: 43738365) штраф у розмірі 27 938 (двадцять сім тисяч дев`ятсот тридцять вісім) грн 10 коп., пеню в розмірі 72 804 (сімдесят дві тисячі вісімсот чотири) грн 82 коп. та судовий збір у розмірі 15 111 (п`ятнадцять тисяч сто одинадцять) грн 44 коп.".

5. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі № 910/16458/23 залишити без змін.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумні енергосистеми" (04076, місто Київ, проспект Бандери Степана, будинок 14 Б, приміщення 85; ідентифікаційний код: 43738365) на користь Приватного акціонерного товариства "Електроград" (01601, місто Київ, площа Спортивна, будинок 1 А; ідентифікаційний код: 30734728) 16 320 (шістнадцять тисяч триста двадцять) грн 36 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

У зв`язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву, повний текст постанови складено та підписано - 23.09.2024.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська