Постанова

від 23.09.2024 по справі 910/628/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2024 р. Справа№ 910/628/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пантелієнка В.О.

суддів: Поліщука В.Ю.

Доманської М.Л.

секретар судового засідання Нечасний О.Л.

за участю представників згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства (далі - ПСП) ім.Т.Г. Шевченка

на ухвалу господарського суду м.Києва від 17.04.2024р.

(повний текст складено 15.05.2024р.)

у справі №910/628/20 (суддя Омельченко Л.В.)

за заявою Акціонерного товариства (далі - АТ) "Альфа-Банк", як правонаступника АТ "Укрсоцбанк"

до Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) "Компанія "Райз"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м.Києва від 17.04.2024р. у справі №910/628/20, зокрема, відмовлено у визнанні кредитором боржника ПСП ім.Т.Г.Шевченка на суму у розмірі 4 725 273,4 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою суду, 04.06.2024р. ПСП ім.Т.Г.Шевченка подало апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду м.Києва від 17.04.2024р., в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ПСП ім.Т.Г.Шевченка та ухвалити нове рішення, яким визнати та внести до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ПСП ім.Т.Г.Шевченка до ПрАТ "Компанія "Райз".

У відзивах на апеляційні скарги Національний банк України та Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України", зокрема, просять відмовити ПСП ім.Т.Г.Шевченка у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу господарського суду м.Києва від 17.04.2024р. у справі №910/628/20 в частині відмови у визнанні кредитором боржника ПСП ім.Т.Г.Шевченка на суму 4 725 273,4 грн. залишити без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПСП ім.Т.Г.Шевченка на ухвалу господарського суду м.Києва від 17.04.2024р. у справі №910/628/20 та призначено її до розгляду на 23.09.2024р.

20.09.2024р. до апеляційного суду від представника ПСП ім.Т.Г.Шевченка надійшла заява про відкладення судового розгляду справи, в якій останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, вмотивоване наданням часу для ознайомлення з матеріалами справи та необхідністю сформувати правову позицію відносно відзивів.

Колегія суддів відхиляє заяву представника ПСП ім.Т.Г.Шевченка про відкладення судового розгляду справи, як необґрунтовану, оскільки у апелянта було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки відповідей на відзиви, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для об`єктивного вирішення спору. Крім того, в даний час в Україні діє воєнний стан, що спонукає апеляційний суд до розгляду справ в стислі терміни.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024р. заяву про відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду Пантелієнка В.О., Доманської М.Л., Поліщука В.Ю., заявлену ПСП ім.Т.Г.Шевченка усно у судовому засіданні 23.09.2024р., визнано зловживанням процесуальними правами і залишено без розгляду на підставі ст.ст.38, 43 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч.6 ст.12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст.13 ГПК України).

Акціонерне товариство "Альфа-Банк" звернулося до господарського суду м.Києва із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" у зв`язку із наявною та непогашеною заборгованістю.

Ухвалою місцевого суду від 14.02.2020р. №910/628/20 заяву АТ "Альфа-Банк" було прийнято до розгляду, призначено підготовче засідання на 26.02.2020р., визначених автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражних керуючих Костіна С.О., Ковальчука М.М. та Холостого О.І. зобов`язано подати заяву про участь у справі.

19.02.2020р., 20.02.2020р., 24.02.2020р. і 25.02.2020р. до господарського суду м.Києва були подані заяви про участь у справі про банкрутство арбітражних керуючих Потупало Н.І., Холостого О.І.,Сиволобова М.М., Ковальчука М.М. і Костіна С.О. відповідно.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 26.02.2020р., зокрема, було відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Компанія "Райз" (01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, 5/17, ідентифікаційний номер 13980201); визнано грошові вимоги Акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ПрАТ "Компанія "Райз" у розмірі 202070056,90 грн.; введено процедуру розпорядження майном ПрАТ "Компанія "Райз"; здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Компанія "Райз" за №64633 від 05.03.2020р., призначено розпорядником майна ПрАТ "Компанія "Райз" арбітражного керуючого Костіна Сергія Олексійовича.

09.04.2020р. до місцевого суду від ПСП ім.Т.Г.Шевченка надійшла заява (вих. №03 від 02.04.2020р.) про грошові вимоги до боржника відносно якого порушено провадження у справі про банкрутство.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020р. ухвалу господарського суду м.Києва від 26.02.2020р. у справі №910/628/20 у частині призначення розпорядником майна ПрАТ "Компанія "Райз" арбітражного керуючого Костіна С.О. було скасовано, призначено розпорядником майна ПрАТ "Компанія "Райз" арбітражного керуючого Ковальчука Миколу Миколайовича, матеріали справи направлено до господарського суду м.Києва.

Ухвалою місцевого суду від 02.10.2020р. було призначено розгляд справи №910/628/20 у попередньому засіданні.

Ухвалою місцевого суду від 28.04.2022р. зокрема, було призначено попереднє засідання суду у справі, установлено строк до 15.06.2022р. (включно) АТ "Альфа-Банк" та особам, які заявили грошові вимоги до боржника, для подачі до суду додаткових пояснень/заперечень стосовно заявлених до боржника грошових вимог із підтвердження їх відповідними доказами.

08.05.2022р., 19.07.2022р. і 21.07.2022р. до місцевого суду розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. були подані: повідомлення про результати розгляду грошових вимог, заявлених до ПрАТ "Компанія Райз", проміжний звіт за період з 09.06.2020р. по 18.07.2022р. з додатками, клопотання про долучення доказів направлення звіту про вчинені заходи у процедурі розпорядження майном боржника учасникам справи, відповідно.

Ухвалою місцевого суду від 25.07.2022р., зокрема, було замінено кредитора АТ "Альфа-Банк", як правонаступника АТ "Укрсоцбанк", (ідентифікаційний номер 23494714) на Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ФАВОР" (ідентифікаційний номер: 43345155) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 200 831 629,55 грн.; відкладено розгляд справи; встановлено строк до 21.09.2022р. учасникам справи та особам, які заявили грошові вимоги до боржника, для подачі до суду пояснень/заперечень на проміжний звіт розпорядника майна боржника ПрАТ "Компанія Райз" Ковальчука М.М. з 09.06.2020р. по 18.07.2022р.

Ухвалою місцевого суду від 29.11.2023р. зокрема, було витребувано у розпорядника майна ПрАТ "Компанія "Райз" Ковальчука М.М. усі первинні документи, на підставі яких були визначені грошові вимоги кредитора ПСП ім.Т.Г.Шевченка (ідентифікаційний код 03764005); витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул.Січових Стрільців, 17, м.Київ, 04053 ідентифікаційний код 21708016) виписки за банківським рахунком № НОМЕР_1 в ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива", з якого ПрАТ "Компанія "Райз" проводило розрахунки (списання та зарахування коштів) з кредитором ПСП ім.Т.Г.Шевченка (ідентифікаційний код 03764005); витребувано належним чином засвідчені копії документів, які стали підставою для пред`явлення кредиторських вимог до боржника за період виникнення кредиторської заборгованості.

Судом першої інстанції 24.01.2024р. і 28.02.2024р. у судових засіданнях по справі №910/628/20 було оголошено перерву на підставі ч.2 ст. 216 ГПК України.

Ухвалою місцевого суду від 28.02.2024р., зокрема, було витребувати у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком №2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого ПрАТ "Компанія "Райз" здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь ПрАТ "Компанія "Райз".

Розглянувши заяву ПСП ім.Т.Г.Шевченка з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 725 273,4 грн., дослідивши додані до неї докази, апеляційний суд зазначає наступне.

18.12.2015р. між ПрАТ "Компанія "Райз" (постачальник) та ПСП ім.Т.Г.Шевченка (покупець) було укладено Договір поставки традиційних мінеральних добрив №01/12-15, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язався передати у власність покупця мінеральні добрива (продукти хімічного виробництва). Загальна кількість товарів, Базис поставки визначаються Спеціифікаціями.

Відповідно до Додатку №1 від 18.12.2015р. до Договору поставки №01/12-15 від 18.12.2015р. (Специфікація №1), строк поставки сульфату амонію до 31.01.2016р. на суму 4 226 073,40 грн., на умовах повної оплати вартості товару.

Покупець - ПСП ім.Т.Г.Шевченка свої зобов`язання за Договором поставки №01/12-15 від 18.12.2015р. виконав, сплативши 4 226 073,40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №115 від 22.12.2015р. та №119 від 28.12.2015р.

Постачальник (боржник ПрАТ "Компанія "Райз") свої зобов`язання за договором не виконав, товар покупцю не поставив.

18.12.2016р. між ПрАТ "Компанія "Райз" та ПСП ім.Т.Г.Шевченка було укладено Угоду про розірвання Договору поставки традиційних мінеральних добрив №01/12-15 від 18.12.2015р., відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки №01/12-15 від 18.12.2015р. з усіма додатками до нього. Відповідно до п.2 цієї угоди, ПрАТ "Компанія "Райз" зобов`язалось повернути на поточний рахунок ПСП ім.Т.Г.Шевченка кошти у розмірі 4 226 073,40 грн., які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.

Угода від 18.12.2016р. про розірвання Договору поставки №01/12-15 від 18.12.2015р. виконана не була, кошти у розмірі 4 226 073,40 грн. боржником не повернуто.

27.04.2016р. між ПрАТ "Компанія "Райз" (постачальник) та ПСП ім.Т.Г.Шевченка (покупець) було укладено Договір поставки паливно-мастильних матеріалів №107/04-16, відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язався передати у власність покупця нафтопродукти (товар) в кількості, в асортименті, за ціною, на умовах та в строки, що передбачені в Специфікаціях до даного договору, а покупець зобов`язався прийняти товари та оплатити його загальну вартість на умовах даного Договору.

Відповідно до Додатку №1 від 27.04.2016р. до Договору поставки паливно-мастильних матеріалів №107/04-16 (Специфікація №1 від 27.04.2016р.), поставки товару мали здійснюватись на умовах FCA або CPT (Інкотермс 2010). ПрАТ "Компанія "Райз" (постачальник) зобов`язався поставити ПСП ім.Т.Г.Шевченка (покупець) товар (дизельне паливо) на суму 292 200,00 грн. протягом 30 днів з моменту оплати вартості товару, якщо умови оплати передбачають 100% передоплату або з моменту підписання сторонами даної Специфікації.

Покупець - ПСП ім.Т.Г.Шевченка свої зобов`язання за Договором поставки №107/04-16 від 27.04.2016р. виконав, сплативши 292 200,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2378 від 28.04.2016р.

Постачальник (боржник ПрАТ "Компанія "Райз") свої зобов`язання за договором не виконав, товар покупцю не поставив.

27.04.2017р. між ПрАТ "Компанія "Райз" та ПСП ім.Т.Г.Шевченка було укладено Угоду про розірвання Договору поставки №107/04-16 від 27.04.2016р., відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки №107/04-16 від 27.04.2016р. з усіма додатками до нього. Відповідно до п.2 цієї угоди, ПрАТ "Компанія "Райз" зобов`язалось повернути на поточний рахунок ПСП ім.Т.Г.Шевченка кошти у розмірі 292 200,00 грн., які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10 робочих днів з моменту набрання чинності цієї Угоди.

Угода від 27.04.2017р. про розірвання Договору поставки №107/04-16 від 27.04.2016р. виконана не була, кошти у розмірі 292 200,00 грн. боржником не повернуто.

30.05.2016р. між ПрАТ "Компанія "Райз" (постачальник) та ПСП ім.Т.Г.Шевченка (покупець) було укладено Договір поставки паливно-мастильних матеріалів №23/05-16, відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язався передати у власність покупця нафтопродукти (товар) в кількості, в асортименті, за ціною, на умовах та в строки, що передбачені в Специфікаціях до даного договору, а покупець зобов`язався прийняти товари та оплатити його загальну вартість на умовах даного Договору.

Відповідно до Додатку №1 від 30.05.2016р. до Договору поставки паливно-мастильних матеріалів №23/05-16 (Специфікація №1 від 30.05.2016р.), поставки товару мали здійснюватись на умовах FCA або CPT (Інкотермс 2010). ПрАТ "Компанія "Райз" (постачальник) зобов`язався поставити ПСП ім.Т.Г.Шевченка (покупець) товар (дизельне паливо) на суму 87000,00 грн. протягом 30 днів з моменту оплати вартості товару, якщо умови оплати передбачають 100% передоплату або з моменту підписання сторонами даної Специфікації.

Покупець - ПСП ім.Т.Г.Шевченка свої зобов`язання за Договором поставки №23/05-16 від 30.05.2016р. виконав, сплативши 87000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2389 від 31.05.2016р.

Постачальник (боржник ПрАТ "Компанія "Райз") свої зобов`язання за договором не виконав, товар покупцю не поставив.

30.05.2017р. між ПрАТ "Компанія "Райз" та ПСП ім.Т.Г.Шевченка було укладено Угоду про розірвання Договору поставки №23/05-16 від 30.05.2016р., відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки №23/05-16 від 30.05.2016р. з усіма додатками до нього. Відповідно до п.2 цієї угоди, ПрАТ "Компанія "Райз" зобов`язалось повернути на поточний рахунок ПСП ім.Т.Г.Шевченка кошти у розмірі 87000,00 грн., які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10 робочих днів з моменту набрання чинності цієї Угоди.

Угода від 30.05.2017р. про розірвання Договору поставки №23/05-16 від 30.05.2016р. виконана не була, кошти у розмірі 87000,00 грн. боржником не повернуто.

24.06.2016р. між ПрАТ "Компанія "Райз" (постачальник) та ПСП ім.Т.Г.Шевченка (покупець) було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції №11/06-16, відповідно до п.п.1.1., 4.1 якого, постачальник зобов`язався передати поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію (товари) в кількості, в асортименті, у строки і на умовах, передбачених у цьому Договорі або Додаткових угодах, які з моменту їх підписання, стають невід`ємними частинами цього Договору.

24.06.2016р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №11/06-16 від 24.06.2016р., якою передбачено поставку товару (кукурудза 3 класу) до 30.07.2016р. на суму 120 000,00 грн., термін оплати - 30.07.2016р.

Покупець - ПСП ім.Т.Г.Шевченка свої зобов`язання за Договором поставки №11/06-16 від 24.06.2016р. виконав, сплативши 120 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3654 від 30.06.2016р.

Постачальник (боржник ПрАТ "Компанія "Райз") свої зобов`язання за договором не виконав, товар покупцю не поставив.

24.06.2017р. між ПрАТ "Компанія "Райз" та ПСП ім.Т.Г.Шевченка було укладено Угоду про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції №11/06-16 від 24.06.2016р., відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки №11/06-16 від 24.06.2016р. з усіма додатками до нього. Відповідно до п.2 цієї угоди, ПрАТ "Компанія "Райз" зобов`язалось повернути на поточний рахунок ПСП ім.Т.Г.Шевченка кошти у розмірі 120 000,00 грн., які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10 робочих днів з моменту набрання чинності цієї Угоди.

Угода про розірвання Договору поставки №11/06-16 від 24.06.2016р. виконана не була, кошти у розмірі 120 000,00 грн. боржником не повернуто.

Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ПСП ім.Т.Г.Шевченка не була погашена заборгованість у розмірі 4 725 273,4 грн.

На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до місцевого суду копії: Договору поставки традиційних мінеральних добрив №01/12-15 від 18.12.2015р., Додатку №1 до Договору поставки №01/12-15 від 18.12.2015р., платіжних доручень №115 від 22.12.2015р., №119 від 28.12.2015р., Угоди від 18.12.2016р. про розірвання Договору поставки №01/12-15 від 18.12.2015р., Договору поставки паливно-мастильних матеріалів №107/04-16 від 27.04.2016р., Додатку №1 від 27.04.2016р. до Договору поставки №107/04-16 від 27.04.2016р., платіжного доручення №2378 від 25.04.2016р., Угоди про розірвання Договору поставки №107/04-16 від 27.04.2016р., Договору поставки паливно-мастильних матеріалів №23/05-16 від 30.05.2016р., Додатку №1 від 30.05.2016р. до Договору поставки №23/05-16 від 30.05.2016р., платіжного доручення №2389 від 31.05.2016, Угоди від 30.05.2017р. про розірвання Договору поставки №23/05-16 від 30.05.2016р., Договору поставки сільськогосподарської продукції №11/06-16 від 24.06.2016р., Додаткової угоди №1 від 24.06.2016р. до Договору №11/06-16, платіжного доручення №3654 від 30.06.2016р., Угоди від 24.06.2017р. про розірвання Договору поставки №11/06-16 від 24.06.2016р. Всі надані копії документів завірені печаткою ПСП ім.Т.Г.Шевченка.

З матеріалів справи вбачається, що грошові вимоги ПСП ім.Т.Г.Шевченка до ПрАТ "Компанія "Райз" були розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.

Боржник, ПрАТ "Компанія "Райз" борг повністю визнав, про що повідомив місцевий суд заявою від 21.04.2020р.

КУзПБ встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави (іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства, порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі №910/4475/19 від 16.07.2020р.).

Заставні кредитори АТ «Державний експортно-інмпортний банк України», Національний банк України, АТ "Ощадбанк" та Експортно-імпортний Банк Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПСП ім.Т.Г.Шевченка у повному обсязі та просили місцевий суд відмовити у визнанні вимог кредитора, стверджуючи, що Підприємство входить у групу "УкрЛенд Фармінг".

Як стверджували місцевому суду забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі №910/628/20, ПСП ім.Т.Г.Шевченка було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_1 , що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ "Компанія "Райз" за 2014-2017 роки.

На думку заставних кредиторів, з огляду на норми ч.1 ст.1 КУзПБ та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ПСП ім.Т.Г.Шевченка стосовно боржника є беззаперечною.

Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ПСП ім.Т.Г.Шевченка, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ "КБ" "Фінансова ініціатива" є ТОВ "Інвест-Сервіс".

Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ "Інвест-Сервіс" належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних Єдиного реєстру, є ОСОБА_1 .

Крім того, іноземна юридична особа "Ukrlandfarming PLC", ПрАТ "Райз-Максимко" "Український дистрибуційний центр" є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ "Компанія "Райз" за 2014-2017 роки.

Отже, ПСП ім.Т.Г.Шевченка та ПАТ "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива", які підконтрольні ОСОБА_2 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.

На думку заставних кредиторів ПСП ім.Т.Г.Шевченка, що входить в групу "УкрЛенд Фармінг", господарському суду не було надано допустимих в розумінні ст.77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунок боржника, який відкритий у ПАТ "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива", цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печаткою самого ПСП ім.Т.Г.Шевченка, а не банком і не можуть розглядатися судом, як належні докази.

На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.41 Закону України "Про Національний банк України" та ч.ч.1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.

На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п.5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003р. №254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003р. за №559/7880.

З матеріалів справи вбачається, що ПСП ім.Т.Г.Шевченка у своїх запереченнях наголошувало на тому, що не зважаючи на те, що ПСП ім.Т.Г.Шевченка є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ "Компанія "Райз".

Також, кредитор ПСП ім.Т.Г.Шевченка вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, переказ грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювалися за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам ст.ст.78, 77 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що ПСП ім.Т.Г.Шевченка було повідомлено місцевий суд про неможливість надання оригіналів документів через їх знаходження на тимчасово окупованій території, тому оригінали документів для огляду місцевому суду надано не було.

Місцевим судом було правильно встановлено, що дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі №910/628/20, ПСП ім.Т.Г.Шевченка було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_1 , що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ "Компанія "Райз" за 2014-2017 роки.

Також, беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ "КБ" "Фінансова ініціатива" є ТОВ "Інвест-Сервіс".

Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ "Інвест-Сервіс" належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_1 .

Крім того, іноземна юридична особа "Ukrlandfarming PLC", ПрАТ "Райз-Максимко" "Український дистрибуційний центр" є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ "Компанія "Райз" за 2014-2017 роки.

Стаття 1 КУзПБ, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

При цьому, КУзПБ не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора (певними обмеженнями у процедурах голосування). Тому місцевий суд правильно погодився із доводами ПСП ім.Т.Г.Шевченка, що лише сам факт, що ПСП ім.Т.Г.Шевченка є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.

Проте, враховуючи те, що ПСП ім.Т.Г.Шевченка є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: - перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.

Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів, приводить, у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові Верховного Суду від 22.12.2022р. у справі №910/14923/20.

Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.

Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019р. у справі №908/710/18, від 15.10.2019р. у справі №908/2189/17, від 20.09.2022р. у справі №911/2796/21).

Як було зазначено вище, при поданні заяви із грошовими вимогами до боржника, заявником було надано місцевому суду копії платіжних доручень.

Боржником наявність боргу було визнано, але надати для огляду суду першої інстанції оригінали первинних документів відмовився.

Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.

За приписами п.п.3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст.41 Закону України "Про Національний банк України" та ч.ч.1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку, відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998р. №566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням №254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з п.5.4. Положенням №254, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. При цьому, п.5.6 Положення №254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Отже, місцевим судом правильно вказано, що допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п.5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003р. №254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003р. за №559/7880.

Проаналізувавши документи, які було надано місцевому суду, як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, апеляційний суд зазначає наступне.

Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ПСП ім.Т.Г.Шевченка вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказів грошових коштів на рахунок боржника у ПАТ "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива", ПСП ім.Т.Г.Шевченка були подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.

Відповідно до Закону України від 05.04.2001р. "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п.п.17.1, 17.2 ст.17 Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"). На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за №377/8976 (далі - Інструкція №22)). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції №22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції №22). Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції №22).

Тому місцевим судом правильно зазначено, що формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні", який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22.05.2003р., оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису, відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Згідно з пунктом 11.5 Інструкції №22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", тощо, застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором між банком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити: дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.

Аналогічна вимога зазначена у п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджене Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995р. №88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що, при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування, обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.

Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.

Статтею 22 Закону України "Про платіжні системи і переказ коштів в Україні" визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа, ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Також, відповідно до ст.30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.2023р. у справі №826/6820/18).

Місцевий суд правильно вказав, що, згідно статей 73, 77, 96 ГПК України, учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.

Тому, надані місцевому суду заінтересованим кредитором ПСП ім.Т.Г. Шевченка копії документів, а саме: платіжних доручень №115 від 22.12.2015р., №119 від 28.12.2015р., №2378 від 28.04.2016р., №2389 від 31.05.2016р., №3654 від 30.06.2016р., не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.

Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані місцевому суду не були. Такі докази в матеріалах справи відсутні.

Господарські операції між кредитором і боржником (переказ грошових коштів) відбувались з використанням рахунків, відкритих у ПАТ "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).

21.05.2019р. Правлінням Національного банку України було прийнято рішення №352-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019р. №1268 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" та Делегування повноважень ліквідатора банку". На підставі ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Тому, як було зазначено вище, місцевим судом витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на виконання вимог ухвали місцевого суду від 28.02.2024р. було надано відповідь (№60-3178/24 від 20.03.2024р.), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015р. по 29.07.2019р. За даними ЄОІС в ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" у клієнта ПрАТ "Компанія Райз" по рахунку №2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015р. по 29.07.2019р., рух коштів відсутній.

Згідно архівних даних операційних систем ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива", у клієнта ПрАТ "Компанія Райз" по рахунку №2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011р. по дату закриття 29.07.2019р. рух коштів відсутній.

Місцевий суд законно і обґрунтовано відмовив ПСП ім.Т.Г.Шевченка (ідентифікаційний код 03764005) у визнанні кредитором ПрАТ "Компанія "Райз" на суму 4 725 273,4 грн.

Відповідно до ч.1 ст.73, ч.1 ст.74, ст.76, ч.1 ст.77, ч.1 ст.86 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції в цій частині.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПСП ім.Т.Г. Шевченка залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду м.Києва від 17.04.2024р. по справі №910/628/20 в частині відмови у визнанні кредитором боржника ПСП ім.Т.Г. Шевченка на суму у розмірі 4 725 273,4 грн. - без змін.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складений та підписаний 25.09.2024р.

Головуючий суддя В.О. Пантелієнко

Судді В.Ю. Поліщук

М.Л. Доманська