Постанова

від 25.09.2024 по справі 924/342/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року Справа № 924/342/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач" на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.06.2024 у справі № 924/342/24 (суддя Музика М.В., повний текст складено 20.06.2024)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач" про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач"

до Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області

про стягнення 163 614, 95 грн заборгованості, з яких 157 113, 64 грн заборгованості за договором № 230223ТСР від 28.02.2023 та 6 501, 31 грн заборгованості за договором №090122ТСР від 10.01.2022

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач" (далі - позивач, ТОВ "Вольт Постач") звернулося до Господарського суду Хмельницької області із позовом до Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області (далі - відповідач, Селищна Рада), в якому просило, із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, стягнути із відповідача 157 113, 64 грн заборгованості за договором від 28.02.2023 № 230223ТСР та 6 501, 31 грн заборгованості за договором від 10.01.2022 № 090122ТСР.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 04.06.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Теофіпольської селищної ради на користь ТОВ "Вольт Постач" 150 928, 41 грн заборгованості, 2 793, 21 грн витрат по сплаті судового збору. У стягненні 12 686, 54 грн пені відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19.06.2024 заяву ТОВ "Вольт Постач" про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково. Стягнуто з Теофіпольської селищної ради на користь ТОВ "Вольт Постач" 10 147, 50 грн витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ "Вольт Постач" на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.06.2024 у справі № 924/342/24, в якій позивач просить скасувати додаткове рішення суду, прийняти нове рішення, яким стягнути із відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- судом першої інстанції було невірно застосовано ст. 126 ГПК України, оскільки суд помилково вважав, що самостійно, із власної ініціативи, може зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу за умови самостійного встановлення співмірності витрат, що свідчить про перекладення судом першої інстанції на себе обов`язку доведення недотримання вимог апелянтом стосовно співмірності витрат із складністю виконаних робіт, що є неприпустимим, оскільки саме відповідач зобов`язаний доводити неспівмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу;

- суд першої інстанції повністю проігнорував той факт, що відповідач не подавав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, натомість суд першої інстанції вирішив самостійно, з власної ініціативи, зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, що є порушенням принципу диспозитивності та змагальності, порушенням господарського процесуального законодавства, а також недотриманням висновків Верховного Суду, які викладені позивачем в апеляційній скарзі;

- суд першої інстанції, зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу з тієї підстави, що адвокатом було невірно розраховано пеню, діяв протиправно, упереджено та необ`єктивно по відношенню до сторони позивача, протизаконно втрутився в договірні відносини адвоката з клієнтом та вчинив процесуальні дії, що взагалі не передбачені господарським процесуальним законодавством;

- місцевий господарський суд неналежним чином дослідив надані позивачем докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, не надав належної оцінки таким доказам, а натомість протиправно зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу за відсутності жодних правових підстав та з підстав неналежного дослідження наданих доказів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 08.07.2024 визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В.

Листом від 11.07.2024 витребувано матеріали справи з Господарського суду Хмельницької області.

19.07.2024 до суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 відкрито провадження у справі № 924/342/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 25.09.2024 о 14:15 год.

Розпорядженням керівника апарату суду від 24.09.2024 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії у даній справі - Гудак А.В., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.

Теофіпольська селищна рада надіслала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає наступне:

- дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, з цієї позиції адвокат не поніс збільшених витрат на правничу допомогу;

- у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката;

- у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України;

- слід врахувати, що спір у справі № 924/342/24 незначної складності; розгляд справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань; включене у перелік наданих послуг складання заяви про зменшення розміру позовних вимог зумовлено невірним розрахунком пені позивачем у позовній заяві; відправка учасникам справи документів здійснювалась через підсистему ЄСІТС "Електронний суд". Окрім того, дана справа не мала великого значення для сторін, зокрема, що результат її вирішення міг вплинути на репутацію сторони чи вона викликала публічний інтерес;

- також судом першої інстанції було частково задоволено позовні вимоги у даній справі на 92,25 %. Неповідомлення учасником справи іншого учасника справи про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, а також ненаправлення на адресу відповідача документів на підтвердження відповідних вимог позбавило Теофіпольську селищну раду можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у справі.

ТОВ "Вольт Постач" надіслало до суду заяву, в якій заперечує доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Позивач зазначає наступне:

- доводи відповідача, що він не скористався правом на подання клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки не отримував заяву про ухвалення додаткового рішення по справі є безпідставними;

- позивач у позовній заяві вказував про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат та зазначав, що у випадку зміни орієнтовних цін позивачем буде додатково повідомлено суд й учасників справи та надано відповідні докази.

- відповідач стверджує, що справа є нескладною, а тому не вимагала значних зусиль надання правничої допомоги, однак сам же відповідач сприяв збільшенню витрат на правничу допомогу, оскільки подавав процесуальні заяви, заяви по суті, відповіді на які потрібно було подавати позивачем; адвокатом витрачався додатковий час на складення відповідей на заяви, клопотання, заяви по суті, збір доказів, вивчення судової практики, аналіз законодавства, витрачався час на розсилання документів іншому учаснику тощо;

- у постанові Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 924/691/22 судом вкотре було підтверджено, що у розумінні положень ч .ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

- суд першої інстанції повністю проігнорував той факт, що відповідач не подавав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, натомість суд вирішив самостійно, з власної ініціативи, зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, що є порушенням принципу диспозитивності та змагальності, порушенням господарського процесуального законодавства, а також недотриманням висновків Верховного Суду.

Теофіпольська селищна рада надіслала до суду клопотання про розгляд справи без участі її представника.

В судове засідання 25.09.2024 учасники справи не з`явилися.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а також клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Водночас п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, також визначені положеннями ч. ч. 6, 7 та 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає гонорар як форму винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Як встановлено апеляційним судом, справа № 924/342/24 розглядалась судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Рішення судом першої інстанції у даній справі ухвалено 04.06.2024.

Позивач у позовній заяві вказував про попередній орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

Враховуючи дату ухвалення судом першої інстанції рішення - 04.06.2024, останній день п`ятиденного строку припадає на 09.06.2024, який є вихідним днем, відтак, із урахуванням вимог ст. 254 ЦК України, останнім днем на подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу є 10.06.2024.

В той же час, позивачем подано заяву про ухвалення додаткового рішення з доказами понесення витрат на правничу допомогу 10.06.2024, тобто, в межах процесуального строку.

Як встановлено апеляційним судом, 19.07.2022 між адвокатом Машковим К.Є. та ТОВ "Вольт Постач" укладено договір про надання правничої (правової) допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати правничу (правову) допомогу в об`ємі та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору, адвокат зобов`язується надати клієнту консультації та роз`яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства, складати в інтересах клієнта заяви, скарги та інші документи правового характеру; здійснювати представництво клієнта в державних органах, установах, організаціях, в тому числі в суді, правоохоронних органах, а також перед нотаріусами, приватними виконавцями, державними виконавчими службами (державними виконавцями), громадянами та юридичними особами. Адвокат здійснює захист інтересів клієнта в процесі попереднього слідства та в суді, надає інші види юридичної допомоги, передбачені законодавством.

У п. 3.1. договору сторони погодились, що за послуги адвоката, пов`язані з наданням правової допомоги, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі, який буде визначений у додатках до цього договору.

Договір укладений на строк до 31.12.2024 (п. 4.1. договору).

В той же час, у додатку № 6 від 18.03.2024 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 19.07.2022 адвокат Машков К.Є. та ТОВ "Вольт Постач" передбачили, що адвокат надає клієнту правничу допомогу щодо стягнення у порядку позовного провадження у Господарському суді Хмельницької області заборгованості з Теофіпольської селищної ради, а саме: надання правової консультації щодо стягнення заборгованості у порядку позовного провадження, вивчення та аналіз договорів та додаткових документів до них, складання позовної заяви, клопотань, заяв та інших процесуальних документів, відповіді на відзив, формування пакету доказів та відправка позовної заяви з додатками у суд та іншим учасникам справи.

Гонорар за виконанням п. 1 цього додатку до договору є фіксованим, становить 15 000 грн та перераховується на рахунок адвоката протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту набрання рішенням Господарського суду Хмельницької області законної сили.

На виконанням умов даного договору, між адвокатом Машковим К.Є. та ТОВ "Вольт Постач" складено та підписано акт надання послуг № 6, в якому зазначено вид послуг та загальну вартість правничої допомоги, яка становить 15 000 грн.

До виду послуг віднесено: надання усної консультації правового характеру щодо стягнення заборгованості з Теофіпольської селищної ради в порядку позовного провадження у господарському судочинстві; аналіз договорів від 28.02.2023 та від 10.01.2022 з додатками, вивчення та пошук судової практики; вивчення нормативно - правових актів, що регулюють правовідносини з постачання електричної енергії - на суму 6 000 грн; складання позовної заяви з використанням рішень Верховного Суду, формування правових позицій та підбір способі захисту прав позивача; збір доказової бази до позовної заяви; формування пакету документів: позовної заяви, додатків до неї, підготовка позовної заяви з додатками до неї іншим учасникам справи; складення заяви про зменшення розміру позовних вимог та відправка учасникам справи; складення відповіді на відзив та відправка учасникам справи - на суму 9 000 грн.

Господарський суд апеляційної інстанції встановив, що клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідачем відповідно до ч. 4, 5 ст. 126 ГПК України не було заявлено в суді першої інстанції.

В той же час, суд апеляційної інстанції зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Апеляційний господарський суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Також у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому згідно ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів апеляційного суду, надаючи оцінку послугам, які надані адвокатом Машковим К.Є. для ТОВ "Вольт Постач" згідно акту надання послуг № 6 на суму 15 000 грн, вважає, що включення у перелік наданих послуг такої послуги як "складання заяви про зменшення розміру позовних вимог" зумовлено невірним розрахунком пені позивачем у позовній заяві. В той же час, суд також приймає до уваги те, що відправка учасникам справи документів здійснювалося через підсистему ЄСІТС "Електронний суд".

В той же час, колегія суддів вказує, що спір у справі № 924/342/24 є незначної складності, а розгляд справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань.

З огляду на викладене, оцінивши доводи заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, виходячи з вищенаведених критеріїв їх оцінки, суд першої інстанції, керуючись вимогами ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, дійшов правильного висновку про обґрунтованість витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 11 000 грн.

Разом з тим, оскільки позов у даній справі № 924/342/24 було задоволено судом першої інстанції частково на 92, 25 %, місцевий господарський суд правильно вказав, що на відповідача слід покласти 10 147, 50 грн понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На думку суду апеляційної інстанції зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді.

Судом враховується, що кожна справа має свою специфіку, а тому враховуючи всі аспекти даної справи, колегія суддів вважає, що для належного представлення інтересів позивача у цій справі витрати в сумі 10 147, 50 грн в частині послуг, наданих на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, відповідають критеріям реальності та розумності, та не спростовані відповідачем.

Апеляційним господарським судом не встановлено обставин того, що дана сума витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції не відповідає критеріям необхідності, обґрунтованості та розумності.

Посилання позивача на те, що суд першої інстанції помилково, із власної ініціативи (без відповідного клопотання відповідача), зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

А відтак, суд першої інстанції, із урахуванням положень ч. 4 ст. 126, ст. 129 ГПК України, дійшов правильного висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу (без відповідного клопотання відповідача).

Позивачем, в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, висновків суду першої інстанції не спростовано, а його посилання, викладені в апеляційній скарзі є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.06.2024 у справі № 924/342/24 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Вольт Постач" - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач" на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.06.2024 у справі №924/342/24 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений 26 вересня 2024

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.