Рішення
від 25.09.2023 по справі 589/18/22
ШОСТКИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 589/18/22

Провадження № 2/589/277/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2023 року м.Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області в особі головуючого судді Лєвши С.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Коломієць Дмитро Миколайович, до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «СИЛАМЕТ»,

- про захист прав споживача, визнання договору недійсним, стягнення коштів отриманих на виконання договору та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

06 січня 2022 року позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Коломієць Д.М., звернулася до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовом до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ), в якому просить визнати недійсним Договір №18/03-21 купівлі-продажу від 18.03.2021, який був укладений між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (далі - Договір-1), та стягнути з відповідача кошти сплачені на виконання умов Договору-1, в розмірі 171300 грн 00 коп., моральну шкоду у розмірі 18000 грн 00 коп.

На обґрунтуванням позову, позивач послалася на те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 16 вересня 2006 року зареєстровано шлюб.

На праві спільної сумісної власності подружжю належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 ), площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Плануючи забудову вказаної земельної ділянки в мережі Інтернет здобула інформацію, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СИЛАМЕТ» (далі - ТОВ «СИЛАМЕТ»), директором якого є відповідач ОСОБА_2 , пропонує для продажу модульну конструкцію будинку.

18 березня 2021 року між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено Договір-1. Розділом 1 Догвору-1 визначено, що продавець зобов`язаний передати у власність, а покупець належним чином прийняти і оплатити товар: блок модуль БМ, МК, зовнішні розміри 5х9х2,5 мм в кількості 1 штука. Загальна сума договору 220300 грн без ПДВ.

Позивачем сплачено окремими платежами загальну суму Договору-1 - 187300 грн 00 коп.

Пунктом 2.1. Договору-1 передбачено термін поставки товару протягом 50 робочих днів з моменту оплати авансу.

Відповідачем у зазначений строк умови Договору-1 не виконані, у зв`язку із чим позивачем було заявлено усну вимогу до відповідача про повернення коштів. Відповідачем 08.09.2021 частково повернуті кошти на користь позивача у сумі 16000 грн 00 коп. Залишок боргу 171300 грн 00 коп.

18 жовтня 2021 року позивачем на адресу відповідача направлена вимога про повернення коштів у сумі 171300 грн 00 коп.

В подальшому було з`ясовано, що на дату укладання Догвору-1 ОСОБА_2 не був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Крім цього, діяльність ФОП ОСОБА_2 припинена 06 липня 2009 року, та лише 27 липня 2021 року було внесено запис за номером 2000730000000061793 про державну реєстрацію ОСОБА_2 фізичною особою-підприємцем.

В результаті неправомірних дій відповідача позивачу також спричинено моральну шкоду, яка виразилась у нервовому зриві та емоційному потрясінні, оскільки сума Договору-1 є значною та становить більше 7000 доларів США, які були набуті позивачем у борг. Обставини негативно вплинули на звичайний життєвий ритм позивача, що позначилося на загальному психологічному стані та призвело до душевних страждань. Позивач змушена нераціонально витрачати свій життєвий час у пошуках способів відновлення свого порушеного права, що вимагає витрачання значних фізичних, душевних та моральних ресурсів. Враховуючи ступінь та обсяг душевних страждань, розмір моральної шкоди позивач визначає у розмірі 18000 грн 00 коп.

10 січня 2022 року ухвалою суду прийнято справу до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій роз`яснено учасникам, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу роз`яснено право подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Ухвалу про відкриття провадження від 10 січня 2022 року разом із позовною заявою та додатками до неї було надіслано відповідачу рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу місця знаходження, але повернута на адресу суду з відміткою АТ «Укрпошти» - «за закінченням терміну зберігання». (а.с.43)

Крім того, ухвалу про відкриття провадження від 10 січня 2022 року разом із позовною заявою та додатками до неї було надіслано третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ «СИЛАМЕТ» рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу місця знаходження. (а.с.42)

Станом на 21 серпня 2023 року відзив на позов та заперечення від відповідача ФОП ОСОБА_2 до суду не надійшли.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі, також не надходили.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Так, із фотокопії свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_1 , виданого 16 вересня 2006 року Центрально-Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрували шлюб 16 вересня 2006 року, про що в Книзі реєстрації шлюбів в цей день зроблено відповідний актовий запис за №627 і прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_5 , дружини ОСОБА_5 . (а.с.7)

Із фотокопії Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30 жовтня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу Кузьомкіною Л.Д., вбачається, що ОСОБА_3 купив та прийняв у власність нерухоме майно земельну ділянку, площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ). Право власності на вказану земельну ділянку було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 Форма власності приватна. (а.с.8-10)

Відповідно до фотокопії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців та громадських формувань від 30 грудня 2021 року, ОСОБА_2 , як фізична особа - підприємець зареєстрований 27 липня 2021 року. (а.с.14).

Із фотокопії Договором №18/03-21 купівлі-продажу від 18 березня 2021 року, вбачається, що його укладено між ФОП ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець). Предметом цього договору вказано наступний товар: Блок модуль БМ, МК зовнішні розмірі 5х9х2,5 мм, в кількості 1 штука; загальна сума договору 220300 грн 00 коп. без ПДВ, який Продавець зобов`язується передати у власність (повне господарське відання), а Покупець належним чином прийняти і оплатити. Термін поставки 50 робочих днів з моменту оплати авансу. (а.с.15, 17)

Із фотокопії квитанції №1803/18.03.2021, вбачається, що її виписано ТОВ «СИЛАМЕТ» на замовника ОСОБА_1 на суму 220300 грн. за товар - Блок модуль 9х5х2.5м, 1 штука. (а.с.18)

Із фотокопії документів на переказ готівки в гривні:

- №3032219010 від 02 квітня 2021 року, вбачається, що платником ОСОБА_1 проведено переказ коштів отримувачу ОСОБА_2 у розмірі 48000 грн 00 коп.;

- №3097351506 від 14 липня 2021 року платником ОСОБА_1 проведено переказ коштів отримувачу ОСОБА_2 у розмірі 39300 грн 00 коп. (а.с.19, 20)

Відповідно до фотокопії документу на переказ готівки в гривні: №3130591419 від 08 вересня 2021 року, платником ОСОБА_2 проведено переказ коштів отримувачу ОСОБА_1 у розмірі 16000 грн. (а.с.21)

Крім того, на адресу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 18 жовтня 2021 року та 09 листопада 2021 року надсилалися вимоги про повернення коштів у розмірі 171300 грн. (а.с.22-27)

Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону. Боржник зобов`язаний виконувати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положення Глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно із ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди).

Згідно із ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року за №1023-ХІІ (далі - Закон №1023-ХІІ), послуга діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

В пункті 7 ч. 1 ст. 15 Закону №1023-ХІІ зазначено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Відповідно до ст. 18 Закону №1023-ХІІ, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Зі змісту норми статті 18 Закону №1023-ХІІ вбачається, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2, 3 частини третьої статті 18 Закону №1023-ХІІ); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 цього Закону). Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно із ст. 19 Закону №1023-ХІІ нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно ціни або способу розрахунку ціни, потреби у послугах. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до ст. 21 Закону №1023-ХІІ права позивача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

За таких обставин вбачається, що Договір-1, вчинений відповідачем шляхом введення в оману позивача, оскільки на час підписання цого договору, була відсутня відповідна реєстрація відповідача, як фізичної особи - підприємця, а тому Договір-1 підлягає визнанню судом недійсним на підставі ст. 227 ЦК України.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що відповідач ФОП ОСОБА_2 не надав до суду відзив на позовну заяву, будь-яких заперечень, доказів щодо не визнання зазначеного позову також від відповідача не надійшло, кошти, сплачені позивачем не повернуто відповідачем, права та інтереси позивача порушені, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, а саме щодо визнання Договіру-1 недійсним та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, які підлягають поверненню внаслідок визнання договору купівлі-продажу недійсним в розмірі 87300, що підтверджені належними доказами.

Крім цього, суд звертає увагу позивача, що сума в розмірі 100000 грн 00 коп., яка вказана останньою у позовній заяві, як сплачена 18 березня 2021 року, не підтверджена будь-якими належними та допустимими доказами, з врахуванням чого суд приходить до висновку про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача цієї суми.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вчиненими винними діями відповідача, які полягали в порушені прав споживача ОСОБА_1 , яка виконуючи умови Договору-1 виконала своє зобов`язання, розраховувала на доброчесність відповідача, в очікуванні модульного будинку. Так, в результаті не виконання зобов`язань з боку відповідача, остання була позбавлена спокою оскільки втратила кошти та не отримала предмету Договору-1. Позивач на захист своїх порушених прав мала звертатися за наданням їй юридичної допомоги, витрачати час на оформлення відповідних документів, звертатися до суду з позовом.

Слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Виходячи з принципів розумності та справедливості, з конкретних обставин справи, суд вважає достатнім стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування завданої моральної шкоди 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок, вважає таку суму достатньою, в решті цієї позовної вимоги суд відмовляє.

Щодо витрат на правову допомогу суд вважає зазначити наступне.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно із ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зробила висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З огляду на вищевикладене та беручі до уваги, що позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу ніяких доказів окрім Ордеру та Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не надано, суд вважає, що у стягненні витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме, на професійну правничу допомоги позивачу ОСОБА_1 слід відмовити.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволено частково, що становить 48,23 відсотка від позовної вимоги - 189300 грн 00 коп., тому з відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1305 грн 01 коп., що становить 48,23 відсотка від розміру судового збору - 2705 грн 40 коп.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, суд вважає необхідним стягнути з відповідача суму судового збору на користь держави у розмірі 1305 грн 01 коп.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Коломієць Дмитро Миколайович, до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «СИЛАМЕТ», про захист прав споживача, визнання договору недійсним, стягнення коштів отриманих на виконання договору та моральної шкоди, задовольнити частково

Визнати недійсним договір №18/03-21 купівлі-продажу від 18 березня 2021 року, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти сплачені на виконання умов Договору № №18/03-21 купівлі-продажу від 18 березня 2021 року в розмірі 87300 (вісімдесят сім тисяч триста) гривень 00 копійок.

Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1305 (одна тисяча триста п`ять) гривень 01 копійка.

Відмовити ОСОБА_1 у стягненні витрат на професійну правову допомогу по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «СИЛАМЕТ», про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів отриманих на виконання договору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса місця знаходження АДРЕСА_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «СИЛАМЕТ», ідентифікаційний код юридичної особи 41473617, адреса місцезнаходження юридичної особи: поштовий індекс 03143, місто Київ, вулиця Академіка Заболотного, будинок 150-Г, офіс 6.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області С.Л.Лєвша

СудШосткинський міськрайонний суд Сумської області
Дата ухвалення рішення25.09.2023
Оприлюднено27.09.2024
Номер документу121892054
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них купівлі-продажу

Судовий реєстр по справі —589/18/22

Рішення від 25.09.2023

Цивільне

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Лєвша С. Л.

Ухвала від 09.01.2022

Цивільне

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Лєвша С. Л.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні