Рішення

від 17.09.2024 по справі 902/616/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" вересня 2024 р. Cправа № 902/616/24

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Литвиненко О.Р.,

представника позивача - Слободяника І.П.,

у відсутності представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" (вул. Златоустівська, 23А, літ. "М", м. Київ, 01135)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр" (вул. Соборна, 85, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, 23310)

про стягнення 2028684,62 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр" про стягнення 2028684,62 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії споживачу №2419-2 від 26.01.2023 в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманої електричної енергії за період з серпня 2023 року по лютий 2024 року, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр" 2028684,62 грн заборгованості, з яких: 1829054,07 грн - основного боргу; 156109,03 грн - пені; 28132,84 грн - інфляційних втрат та 15388,68 грн - 3% річних.

Ухвалою суду від 04.06.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/616/24 в порядку загального позовного провадження та призначено у ній підготовче засідання на 27.06.2024 о 10:30 год.

Під час підготовчого провадження, строк якого ухвалою від 27.06.2024 продовжено на 30 днів в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України, учасникам справи забезпечено можливість на реалізацію прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, зокрема на подання заяв по суті спору, однак учасники справи таким правом не скористалися.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 17.09.2024, про що 20.08.2024 постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

На визначений час у судове засідання 17.09.2024 з`явився представник позивача, повідомлений належним чином відповідач (шляхом доставки ухвали від 27.08.2024 до Електронного кабінету ЄСІТС Товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр"). Слід зазначити, що представнику позивача за його клопотанням забезпечено участь у судових засіданнях у справі № 902/616/24 в суді першої інстанції в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

26.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр" укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №2419-2 (Договір), згідно із предметом якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Додатком 1 до Договору є заява-приєднання відповідача до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до якої початок постачання електричної енергії визначено з 01.02.2023 року.

Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору (п. 5.1. Договору).

Відповідно до п. 5.6. Договору оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Постачальником.

Пунктом 2 Комерційної пропозиції (Додаток 2 до Договору) визначено, що Споживач здійснює оплату за фактично спожиту у попередньому місяці електричну енергію протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку/платіжного документу, але не пізніше 25 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), виходячи з ціни (тарифу), визначеної п.1 цієї Комерційної пропозиції.

Розрахунковий документ за спожиту електричну енергію надається Постачальником Споживачу не пізніше десятого числа місяця, наступного за розрахунковим. Надані Постачальником розрахункові/платіжні документи підлягають оплаті Споживачем протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання (п. 7 Комерційної пропозиції).

Згідно із п. 5.13. Договору Постачальник направляє Споживачу до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в електронному вигляді на електронну адресу, зазначену Споживачем в заяві-приєднанні, та на поштову адресу Споживача оригінали у двох примірниках актів приймання-передачі товарної продукції (електричної енергії) за розрахунковий період, в яких, зокрема, зазначають обсяг електричної енергії, отриманої Споживачем.

За порушення строків оплати, визначених у Договорі Споживачем сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (НБУ), яка діє на день прострочення, від простроченої суми заборгованості, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання без врахування дня фактичної оплати (п. 4 Комерційної пропозиції).

Пунктом 9 Комерційної пропозиції визначено, що Договір діє з дати його підписання до 31 грудня 2023 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов Договору у період з серпня 2023 року по лютий 2024 року позивачем поставлено відповідачу електричну енергію у кількості 330323 кВт*год на загальну суму 1829054,07 грн відповідно до виставлених рахунків та актів приймання-передачі товарної продукції:

- акт приймання-передачі товарної продукції від 31.08.2023 № 2230 з обсягом електричної енергії у кількості 48 715 кВт*год на суму 276 539,66 грн з ПДВ;

- акт приймання-передачі товарної продукції від 30.09.2023 № 2752 з обсягом електричної енергії у кількості 45 830 кВт*год на суму 245 841,47 грн з ПДВ;

- акт приймання-передачі товарної продукції від 31.10.2023 № 2872 з обсягом електричної енергії у кількості 47 919 кВт*год на суму 266 352,40 грн з ПДВ;

- акт приймання-передачі товарної продукції від 30.11.2023 № 3197 з обсягом електричної енергії у кількості 52 081 кВт*год на суму 308 114,94 грн з ПДВ;

- акт приймання-передачі товарної продукції від 31.12.2023 № 3575 з обсягом електричної енергії у кількості 65 253 кВт*год на суму 365 599,51 грн з ПДВ;

- акт приймання-передачі товарної продукції від 31.01.2024 № 59 з обсягом електричної енергії у кількості 55 004 кВт*год на суму 294 665,89 грн з ПДВ;

- акт приймання-передачі товарної продукції від 29.02.2024 № 407 з обсягом електричної енергії у кількості 15 521 кВт*год на суму 71 940,20 грн з ПДВ.

Вказаний обсяг фактичного споживання електричної енергії Товариством з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр" підтверджується листом оператора розподілу (комерційного обліку) - Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" вих. №06.35-8640 від 27.05.2024.

Акти приймання-передачі товарної продукції та рахунки на оплату були направлені з електронної пошти Постачальника (info@ezt.org.ua) на електронну пошту Споживача (ІНФОРМАЦІЯ_1), а також засобами поштового зв`язку, що є належним направленням згідно із п. 15.3. Договору.

У матеріалах справи містяться копії зазначених актів приймання-передачі товарної продукції , які обопільно підписано та скріплено печатками сторін, окрім актів приймання - передачі товарної продукції від 31.01.2024 № 59 та від 29.02.2024 № 407.

Як вказує позивач, підписані акти приймання-передачі товарної продукції від 31.01.2024 № 59 та від 29.02.2024 № 407 Споживачем Постачальнику повернуті не були, заперечень на ці акти не надходило.

Несплата вартості отриманої відповідачем електричної енергії за період серпня 2023 року - лютого 2024 року слугувала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" із відповідним позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр" 1829054,07 грн - основного боргу, а також 156109,03 грн - пені; 28132,84 грн - інфляційних втрат та 15388,68 грн - 3% річних, нарахованих внаслідок прострочення виконання зобов`язання.

Слід зазначити, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" зверталося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр" із претензією вих. №1242 від 21.11.2023 про сплату наявної заборгованості за Договором за період серпня-жовтня 2023 року, у відповідь на яку відповідач повідомив (лист вих. №583 від 08.12.2023), що усвідомлює взяті на себе зобов`язання, зокрема, за Договором №2419-2 від 26.01.2023.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За змістом ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у національних стандартах або технічних умовах. Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

Згідно із ч. 2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Укладений між сторонами Договір про постачання електричної енергії споживачу №2419-2 від 26.01.2023 за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

Умова вищевказаного договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.

У відповідності до норм ч. 6 та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії (п. 4.12. ПРРЕЕ).

Пунктом 2 Комерційної пропозиції (Додаток 2 до Договору) визначено, що Споживач здійснює оплату за фактично спожиту у попередньому місяці електричну енергію протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку/платіжного документу, але не пізніше 25 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), виходячи з ціни (тарифу), визначеної п.1 цієї Комерційної пропозиції.

Згідно із частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що в період серпня 2023 року по лютий 2024 року позивачем поставлено відповідачу електричну енергію у кількості 330323 кВт*год на загальну суму 1829054,07 грн, вартість якої не сплачена, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять.

Поряд з цим обсяг поставленої електричної енергії підтверджено АТ "Вінницяобленерго" як адміністратором комерційного обліку.

За відсутності у матеріалах справи обопільно підписаних актів приймання-передачі товарної продукції від 31.01.2024 № 59 та від 29.02.2024 № 407, суд враховує, що такі акти направлялися відповідачу. При цьому в силу п. 5.15. Договору у разі якщо Споживачем не повернуто на адресу Постачальника один примірник оригіналу акту приймання-передачі або акту звірки взаємних розрахунків з підписом уповноваженої особи Споживача та печаткою Споживача (за наявності) або заперечення до такого акту, то вважається, що цей акт приймання-передачі або акт звірки взаємних розрахунків погоджений та підписаний Сторонами у редакції Постачальника, а Договір вважається виконаним в обсязі, вказаному в такому акті.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 1829054,07 грн основного боргу в повному обсязі.

Окрім суми основного боргу, Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" нараховано та заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр" 156109,03 грн - пені; 28132,84 грн - інфляційних втрат та 15388,68 грн - 3% річних внаслідок прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4 Комерційної пропозиції Договору (Додаток 2 до Договору) сторони погодили, що за порушення строків оплати, визначених у Договорі Споживачем сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (НБУ), яка діє на день прострочення, від простроченої суми заборгованості, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання без врахування дня фактичної оплати.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені за відповідні періоди прострочення на суму основного боргу за кожним актом приймання-передавання товарної продукції (з 26.09.2023 по 30.03.2024 на суму 276539,66 грн; з 26.10.2023 по 30.03.2024 на суму 245841,47 грн; з 26.11.2023 по 30.03.2024 на суму 266352,4 грн; з 26.12.2023 по 30.03.2024 на суму 308114,94 грн; з 26.01.2024 по 30.03.2024 на суму 365599,51 грн; з 26.02.2024 по 30.03.2024 на суму 294665,89 грн; з 26.03.2024 по 30.03.2024 на суму 71940,2 грн) судом вcтановлено, що такий розрахунок перебуває в межах розрахунку суду. Відтак позов в цій частині підлягає задоволенню у визначених позивачем сумах.

За приписами ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

Поряд з цим відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості, в т.ч. доказів погашення заявленої заборгованості. Водночас суд враховує позицію, викладену у постанові КГС ВС від 08.06.2022 у справі №913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати заборгованості, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи, що позов задоволено повністю, витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача в сумі 30430,27 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр" (вул. Соборна, 85, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, 23310, код ЄДРПОУ 35558713) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" (вул. Златоустівська, 23А, літ. "М", м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 42588390) 1829054,07 грн - основного боргу; 156109,03 грн - пені; 28132,84 грн - інфляційних втрат; 15388,68 грн - 3% річних та 30430,27 грн - витрат на сплату судового збору.

3. Згідно із приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 26 вересня 2024 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.