Рішення

від 26.09.2024 по справі 907/301/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/301/24

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д., розглянувши справу у порядку загального позовного провадження,

за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, 88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Корона", код ЄДРПОУ - 22084291, 88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, площа Театральна, будинок 5,7

про стягнення коштів,

Секретар судового засідання - Шоляк О.В.

Учасники справи, що з`явились в судове засідання:

від позивача - Баняс В.Ю, самопредставництво,

від відповідача - адвокат Німенко А.С. в залі судового засідання

в с т а н о в и в:

Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Корона", код ЄДРПОУ - 22084291, з позовною заявою про стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 87 600.87 грн., а також 214 109.88 грн. штрафу та 4707.52 грн. за несвоєчасну сплату орендної плати.

Описова частина рішення.

Ухвалою суду від 22.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 01.05.2024 судом постановлено здійснити перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 907/301/24 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.07.2024 призначено підготовче засідання у справі на 06.08.2024 року, яке не відбулось.

Відтак, ухвалою суду від 15.08.2024 призначено судове засідання на 12.09.2024 року.

До початку підготовчого засідання у справі на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача (вх. №02.3.1-02/3494/24 від 30.04.2024 року); клопотання про зменшення штрафних санкцій від відповідача (вх. №02.3.1-02/4751/24 від 10.06.2024 року).

Ухвалою суду від 12.09.2024 закрито підготовче провадження у справі №907/301/24. Призначено судовий розгляд справи по суті на 26.09.2024 року.

До початку судового засідання на адресу суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи №907/301/24 доказів сплати відповідачем заборгованості по орендній платі в розмірі 87 600.87 грн. та пені 4707.52 грн. за несвоєчасну сплату орендної плати.

В судове засідання з`явились представники сторін.

Суд, вислухавши усні пояснення сторін, дослідивши докази, які наявні в справі, розглянув справу по суті та вийшов в нарадчу кімнату для ухвалення рішення.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі, наявних у справі.

Вийшовши з нарадчої кімнати, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція Позивача у справі.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що 21.07.2023 між сторонами спору було укладено договір №1675/1 оренди земельної ділянки площею 0.2832 га за адресою: м. Ужгород, пл. Театральна, 5,7 (кадастровий номер 2110100000:06:001:0233) для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови строком на 3 роки. За узгодженими сторонами істотними умовами даного договору передбачено, що орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату за користування земельною ділянкою. Так, відповідно до пункту 11 договору, орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 8699.41 грн.

Департамент, керуючись пунктом 27 договору, в односторонньому порядку переглянув розмір плати за землю, шляхом його збільшення на відповідний коефіцієнт індексації за 2023 рік, про що відповідачу 07.02.2024 було надіслано повідомлення №24.01-12/457 про перегляд плати в односторонньому порядку в т.ч. щодо обов`язку такого перегляду самостійно орендарем у відповідності до п. 30 угоди станом на 01.01.2024 року.

Отже, розмір місячної орендної плати з січня 2024 року (в. т.ч. на підставі пункту 30 договору) становить 9143.11 грн./міс.

Позивач стверджує, що розмір місячної орендної плати повинен сплачуватись, згідно нормативно-грошової оцінки чинної на день справляння податків, що відповідачем зроблено не було. Так, у період з 21.07.2023 по 20.03.2024 відповідачем систематично в повному обсязі не сплачувались орендні платежі відповідно до умов договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість по орендній платі в сумі 87 600.87 грн.

Також, у зв`язку з систематичним невнесенням орендної плати у строки, визначені договором у період з 21.07.2023 по 20.03.2024, зокрема невнесення орендної плати за листопад 2023 року та січень 2024 року, позивачем відповідно до п. 14 договору нараховано штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати в сумі 104 392.92 грн. за невнесення орендної плати за листопад 2023 року та в сумі 109 716.96 грн. за невнесення орендної плати за січень 2024 року.

Загальний розмір штрафу складає 214 109.88 грн.

Окрім цього, відповідно до п. 14 договору за невнесення орендної плати у період з липня 2023 по 20.03.2024 позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення. Загальний розмір пені складає 4707.52 грн.

На підставі вищевикладеного, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права шляхом стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в розмірі 87 600.87 грн., а також 214 109.88 грн. штрафу та 4707.52 грн. пені за несвоєчасну сплату орендної плати.

Позиція відповідача у справі.

На адресу суду 30.04.2024 надійшов відзив на позовну заяву від відповідача (вх. №02.3.1-02/3494/24 від 30.04.2024 року), в якому він просить прийняти такий відзив до уваги при ухвалені рішення в даній справі.

Так, відповідач зазначає, що він, як орендар земельної ділянки, не отримував повідомлення про зміну розміру орендної плати, доказів вручення позивачем не надано.

Відповідач вказує у своєму відзиві, що існує явна неспівмірність нарахованого відповідачу штрафу, який в 3 рази перевищує розмір простроченого зобов`язання та стягнення якого в повному обсязі не може вважатися пропорційним допущеному відповідачем порушенню умов договору, не відповідає принципам розумності та справедливості.

Додатково, 10.06.2024 на адресу суду надійшло клопотання від відповідача (вх. №02.3.1-02/4751/24 від 10.06.2024 року, в якому останній просить зменшити на 99 % розмір штрафу, сума якого згідно матеріалів позовної заяви складає 214 109.88 грн., залишивши його у розмірі 2141.10 грн.

Також, 25.09.2024 на адресу суду надійшло клопотання від відповідача про приєднання доказів до матеріалів справи (вх. №02.3.1-02/7451/24 від 25.09.2024 року), яким ним долучено до матеріалів справи копію платіжної інструкції №67 на загальну суму 87 600.87 грн., яка підтверджує сплату відповідачем на користь позивача суми основного боргу, та копію платіжної інструкції №88 на загальну суму 4707.52 грн., яка підтверджує сплату відповідачем на користь позивача суми пені.

Мотивувальна частина.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та давши їм правову оцінку, судом встановлено таке.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що 21.07.2023 між сторонами спору був укладений договір оренди землі №1675/1 (далі - договір оренди, договір), згідно п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в м. Ужгороді, пл. Театральна. 5,7. Кадастровий номер земельної ділянки - 2110100000:06:001:0233.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2023 рік становить 3 479 763.46 грн. згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №НВ-2100242182023 від 23.05.2023 року (п. 5 договору).

Відповідно до приписів п. 8 договору, строк дії договору складає 3 роки.

Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та становить 104 392.90 грн. на рік. (п. 10 договору). Згідно до п. 11 договору, орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 8699.41 грн.

Пунктом 13 договору оренди передбачено, що розмір орендної плати переглядається щороку у разі: зміни нормативно - грошової оцінки землі, розмірів земельного податку, зміни ставок орендної плати, підвищення цін та тарифі, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором: 1) у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором; 2) справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Пунктом 27 договору оренди передбачено що, орендодавець має право в односторонньому порядку вносити зміни до даного договору при зміні розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, коефіцієнтів інфляції ставок земельного податку та ставок орендної плати відповідно до змін чинного законодавства шляхом надсилання відповідних повідомлень. При цьому, індексація розміру орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель здійснюється орендарем самостійно у порядку визначеному пунктом 30 договору (незалежно від надсилання орендодавцем відповідних листів).

Орендодавець вправі вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Орендар, в свою чергу, зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату за користування земельною ділянкою; самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством кумулятивним способом (п. 28 договору).

За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору (п. 38 договору).

Судом встановлено, що такий договір підписаний уповноваженими представниками сторін, на ньому містяться відтиски печаток обох сторін.

Додатком до такого договору долучений розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку на пл. Театральній, 5,7. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 23.05.2023 складає 3 479 763.36 грн.. Прийнятний для розрахунку розмір орендної плати, відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 3%. Розмір орендної плати складає - 8699.41 грн./міс.

Судом встановлено, що сторонами був підписаний акт приймання - передачі земельної ділянки, згідно умов якого відповідач прийняв від позивача в користування земельну ділянку площею 2832 кв. м., яка знаходиться за адресою: м. Ужгород, пл. Театральна, 5,7.

Станом на 23.05.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки складала 3 479 763.36 грн., що підтверджується зокрема Витягом №НВ-2100242182023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Станом на 30.01.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки складала 3 657 244.80 грн., що підтверджується зокрема Витягом №НВ-2100052022024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Згідно повідомлення про перегляд плати в односторонньому порядку в т.ч. щодо обов`язку такого перегляду самостійно орендарем у відповідності до п. 30 угоди станом на 01.01.2024 року №24.01-12/457 від 07.02.2024 року, позивач повідомляв відповідача про те, що розмір місячної орендної плати за договором №1675/1 з січня 2024 року становитиме 9143.11 грн./міс. Таке повідомлення було надіслано відповідачу за його юридичною адресою, що підтверджується зокрема описом вкладення до цінного листа та відповідними квитанціями, які містяться в матеріалах справи.

Розрахунком заборгованості по орендній платі, складеним позивачем, підтверджується наявність непогашеної заборгованості відповідача перед позивачем за період з травня 2023 по лютий 2024 в розмірі 87 600.87 грн. та розраховано розмір штрафу - 214 109.88 грн.

Розрахунком пені, долученому до матеріалів справи, підтверджується нарахування пені позивачем відповідачу у розмірі 4707.52 грн.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованою станом на 19.03.2024, підтверджується, що земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:06:001:0233 перебуває у власності Територіальної громади міста Ужгород та в оренді ТОВ "Бізнес Центр Корона".

Висновки суду та норми права, що підлягають застосуванню.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Стаття 193 Господарського кодексу України регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Приписами ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 15 Закону "Про оренду землі" визначено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

На підставі пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

У відповідності до ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

В силу приписів ст. 24, 25 Закону України "Про оренду землі", орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України господарське зобов`язання (зобов`язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

Стосовно основної суми боргу та пені.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що 21.07.2023 між сторонами спору був укладений договір оренди землі №1675/1 (далі - договір оренди, договір), згідно п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в м. Ужгороді, пл. Театральна. 5,7. Кадастровий номер земельної ділянки - 2110100000:06:001:0233.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2023 рік становить 3 479 763.46 грн. згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №НВ-2100242182023 від 23.05.2023 року (п. 5 договору).

Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та становить 104 392.90 грн. на рік. (п. 10 договору). Згідно до п. 11 договору, орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 8699.41 грн.

Пунктом 13 договору оренди передбачено, що розмір орендної плати переглядається щороку у разі: зміни нормативно - грошової оцінки землі, розмірів земельного податку, зміни ставок орендної плати, підвищення цін та тарифі, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором: 1) у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором; 2) справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення (п. 14 договору).

Пунктом 27 договору оренди передбачено що, орендодавець має право в односторонньому порядку вносити зміни до даного договору при зміні розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, коефіцієнтів інфляції ставок земельного податку та ставок орендної плати відповідно до змін чинного законодавства шляхом надсилання відповідних повідомлень. При цьому, індексація розміру орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель здійснюється орендарем самостійно у порядку визначеному пунктом 30 договору (незалежно від надсилання орендодавцем відповідних листів).

Станом на 23.05.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки складала 3 479 763.36 грн., що підтверджується зокрема Витягом №НВ-2100242182023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Станом на 30.01.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки складала 3 657 244.80 грн., що підтверджується зокрема Витягом №НВ-2100052022024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Згідно повідомлення про перегляд плати в односторонньому порядку в т.ч. щодо обов`язку такого перегляду самостійно орендарем у відповідності до п. 30 угоди станом на 01.01.2024 року №24.01-12/457 від 07.02.2024 року, позивач повідомляв відповідача про те, що розмір місячної орендної плати за договором №1675/1 з січня 2024 року становитиме 9143.11 грн./міс. Таке повідомлення було надіслано відповідачу за його юридичною адресою, що підтверджується зокрема описом вкладення до цінного листа та відповідними квитанціями, які містяться в матеріалах справи.

Розрахунком заборгованості по орендній платі, складеним позивачем, підтверджується наявність непогашеної заборгованості відповідача перед позивачем за період з травня 2023 по лютий 2024 в розмірі 87 600.87 грн.

Розрахунком пені, долученому до матеріалів справи, підтверджується нарахування пені позивачем відповідачу у розмірі 4707.52 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Також, 25.09.2024 на адресу суду надійшло клопотання від відповідача про приєднання доказів до матеріалів справи (вх. №02.3.1-02/7451/24 від 25.09.2024 року), яким ним долучено до матеріалів справи копію платіжної інструкції №67 на загальну суму 87 600.87 грн., яка підтверджує сплату відповідачем на користь позивача суми основного боргу, та копію платіжної інструкції №88 на загальну суму 4707.52 грн., яка підтверджує сплату відповідачем на користь позивача суми пені.

Відтак суд констатує, що відповідачем добровільно виконано своє зобов`язання перед позивачем після відкриття провадження у справі та сплачено на користь позивача заборгованість по орендній платі в розмірі 87 600.87 грн. та пеню в розмірі 4707.52 грн., стягнення яких і є предметом розгляду у даній справі.

Суд зазначає, що приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Таким чином, суд висновує, що оскільки відповідачем добровільно сплачено на користь позивача суму основного збору в розмірі 87 600.87 грн. та пеню в розмірі 4707.52 грн., які і були предметом стягнення в даній справі, то провадження у даній частині позовних вимог в справі №907/301/24 - підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Щодо стягнення суми нарахованого штрафу.

Пунктом 14 договору оренди, укладеного між учасниками спору передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором: 1) у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором; 2) справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Розрахунком заборгованості по орендній платі, складеним позивачем, підтверджується наявність непогашеної заборгованості відповідача перед позивачем за період з травня 2023 по лютий 2024 в розмірі 87 600.87 грн. та розраховано розмір штрафу - 214 109.88 грн.

Частиною 1 ст. 549 ЦКУ передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 1 ст. 230 ГКУ передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 ст. 230 ЦКУ).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 230 ГКУ).

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк (ч. 4 ст. 232 ГКУ).

Відповідач вказує у своєму відзиві, що існує явна неспівмірність нарахованого відповідачу штрафу, який в 3 рази перевищує розмір простроченого зобов`язання та стягнення якого в повному обсязі не може вважатися пропорційним допущеному відповідачем порушенню умов договору, не відповідає принципам розумності та справедливості.

Додатково, 10.06.2024 на адресу суду надійшло клопотання від відповідача (вх. №02.3.1-02/4751/24 від 10.06.2024 року, в якому останній просить зменшити на 99 % розмір штрафу, сума якого згідно матеріалів позовної заяви складає 214 109.88 грн., залишивши його у розмірі 2141.10 грн.

Судом також здійснено перерахунок суми штрафу і встановлено, що позивачем вірно розраховано штрафні санкції.

Разом з тим, суд зазначає, що загальна сума штрафних санкцій у цій справі є надмірною в порівнянні з основною сумою боргу, перевищує її близько як в 2,5 рази.

Суд звертає увагу на те, що наявність у орендодавця можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми у вигляді штрафу та пені змінює їхнє дійсне правове призначення. Штраф та пеня мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не можуть становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для постачальника, а для боржника - фактором втрати чи поглиблення його економічної (фінансової) неспроможності. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 по справі №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, як зазначає Верховний Суд, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафу та пені є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Таким чином, суд доходить висновку, що накладення і стягнення з відповідача штрафу у розмірі 214 109.88 грн., вочевидь є обтяжливим для нього.

Позивач у своїй позовній заяві не навів доказів щодо того, що внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов`язання постачальнику завдано збитків або, що розмір завданих йому збитків перевищує розмір нарахованих штрафів згідно умов договору.

Окрім того, суд враховує той факт, що відповідач оплатив повністю суму основного боргу та пені в рахунок своєї основної заборгованості за договором перед Позивачем до моменту ухвалення рішення в даній справі.

Суд також враховує той факт, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 було введено в Україні воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Торгово-промислова палата України у своїй заяві №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення Указом Президента України №64/2022 військового стану. ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Таким чином, поточна неплатоспроможність та війна є об`єктивними причинами, які на переконання господарського суду цілком імовірно будуть перешкоджати в майбутньому Відповідачеві виконати свої грошові зобов`язання, які переобтяжені надмірними штрафними санкціями.

Відповідно до ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, яке випливає із загальних норм процесуального права та завдань господарського судочинства, що полягає у досягненні в господарських відносинах справедливості, ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів їх учасників, необхідності забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, з власної ініціативи та на власний розсуд вправі вирішити питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Дотримуючись принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази, наведені ними аргументи, поведінку сторін та інші обставини згідно норм ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України (подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Верховний Суд у постанові від 16.06.2021 у справі №915/2222/19 зауважив, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи.

Сукупність обставин у конкретних правовідносинах може вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду. У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч. 3 ст. 551 ЦКУ, стаття 233 ГКУ), так і підстави, які хоча й прямо не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Суд враховує аналогічні висновки ОП КГС ВС в постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.

На підставі викладеного, враховуючи економічні і правові інтереси сторін у швидкому виконанні рішення і збереженні платоспроможності сторін як гарантії виконання судового рішення, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру належного до сплати штрафу з 214 109.88 грн. до 20 000,00 грн., що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань повному погашенні боржником до часу винесення судового рішення основної заборгованості. Цей захід суду є проявом справедливого балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання штрафу ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 20 000.00 грн. штрафу є документально доведеними та обґрунтованими. Позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відтак, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафу частково у розмірі 20 000.00 грн.

Щодо обґрунтованості рішення.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову частково.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Відтак, на відповідача покладається 3211.65 гривень витрат на оплату судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

1. Провадження у справі №907/301/24 в частині вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Корона", код ЄДРПОУ - 22084291, 88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, площа Театральна, будинок 5,7, на користь Департамента міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, 88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, суми основного боргу в розмірі 87 600.87 грн. та пені в розмірі 4707.52 грн. - закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Корона", код ЄДРПОУ - 22084291, 88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, площа Театральна, будинок 5,7, на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, 88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, 20 000.00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок) штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати покласти на відповідача.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Корона", код ЄДРПОУ - 22084291, 88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, площа Театральна, будинок 5,7, на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, 88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, сплачений судовий збір у розмірі 3211.65 грн. (три тисячі двісті одинадцять гривень 65 копійок).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 26.09.2024 року

Суддя П. Д. Пригуза