Рішення

від 26.09.2024 по справі 907/146/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/146/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни, м. Ужгород

про стягнення 314 477,88 грн

Секретар судового засідання Райніш М.І.

Сторони не з`явилися

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ:

Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради заявив позов до фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни про стягнення заборгованості в розмірі 314 477,88 грн по орендній платі за договором оренди землі від 18.02.2014 №1619/1. Позов заявлено з посиланням на статті 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 626, 628, 631, 651 Цивільного кодексу України, Закон України «Про оренду землі».

Ухвалою суду від 15.02.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених у ній недоліків.

На адресу Господарського суду Закарпатської області 16.02.2024 надійшла заява вх. №02.3.1-02/1161/24, за наслідками розгляду якої суд дійшов висновку, що позивач усунув виявленні у позовній заяві недоліки.

Ухвалою суду від 20.02.2024 судом відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено учасникам спору процесуальні строки для подання заяв по суті спору, а також відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали для подання письмових заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

11.03.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №02.3.1-02/1901/24).

Від представника відповідача на адресу Господарського суду Закарпатської області 11.03.2024 надійшло клопотання вх. №02.3.1-02/1902/24 про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Ухвалою суду від 12.03.2024 суд задоволив клопотання відповідача від 11.03.2024 вх. №02.3.1-02/1902/24 про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №907/146/24 за правилами загального позовного провадження.

22.03.2024 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №02.3.1-02/2304/24).

09.04.2024 на адресу суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх. №02.3.1-02/2842/24).

23.04.2024 від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (вх. №02.3.1-02/3292/24).

03.05.2024 на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі (вх. №02.3.1-02/3633/24).

Ухвалою суду від 05.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті.

25.09.2024 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з підстав неможливості відповідача бути присутнім на судовому засіданні (вх. №02.3.1-02/7460/24). Суд відмовляє у задоволенні даного клопотання оскільки явка сторін не була визнана обов`язковою.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що у зв`язку з порушенням орендарем умов Договору оренди землі №1691/1 від 18.02.2014 (з урахуванням укладеної між сторонами додаткової угоди) в частині повної та своєчасної оплати оренди, за період 01.01.2021 року по 31.12.2021 року (включно) виникла заборгованість по орендній платі за земельну ділянку площею 1,2617 га за адресою: м. Ужгород, вул. Електрозаводська, 35 (кадастровий номер 2110100000:34:001:0228), розмір якої складає 314 477,88 грн.

Позивач стверджує, що з метою досудового врегулювання спору неодноразово звертався до відповідача з листами-вимогами про погашення заборгованості по орендній платі, однак вказані вимоги були залишені відповідачем без уваги, що стало підставою для звернення з позовом до Господарського суду.

Правова позиція відповідача

Відповідач згідно з поданим суду відзивом на позов від 11.03.2024 заперечує проти задоволення позовних вимог стверджуючи, що зареєстроване на підставі Договору оренди землі від 18.02.2014 року №1691/1 право оренди ОСОБА_1 припинилося 24 жовтня 2018 року, отже доданий до позовної заяви Розрахунок заборгованості по орендній платі ОСОБА_1 на підставі договору №1691/1 від 18 лютого 2014 року, в якому вказано період: січень 2021 -грудень 2021 року, не охоплюється строком договору від 18.02.2014 року № 1691/1, який сплив 24 жовтня 2018 року, тому не може бути взятий до уваги як доказ наявної у ОСОБА_1 заборгованості. Державна реєстрація права оренди ОСОБА_1 на новий строк, після 24 жовтня 2018 року, не відбулася, а саме з цією реєстрацію закон пов`язує виникнення права оренди.

Наголошує на тому, що пунктом 2 рішення XLI сесії VIII скликання Ужгородської міської ради від 15 серпня 2023 року №1418 ухвалено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (згідно із статтями 25, 56 Закону України «Про землеустрій») водночас внаслідок вищезгаданого поділу припинила своє існування саме земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:34:001:0228, розташована по АДРЕСА_1 .

Звертає увагу суду на те, що одноособово (без будь-якої участі ОСОБА_1 ) власником цієї ділянки - Ужгородською міською радою вчинено дії з розпорядження та Департаментом вчинено дії з управління земельною ділянкою з кадастровим номером 2110100000:34:001:0228, розташованою по АДРЕСА_1 , шляхом присвоєння її частині площею 0,2800 га окремого кадастрового номеру 2110100000:34:001:0340 та передачі цієї частини в якості новоствореного об`єкта нерухомості в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ЕСТЕЙТ ГРУП ЛТД» для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по АДРЕСА_1 - строком на 3 роки.

Вказані обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що позивач у цій справі, посилаючись на наявність між ним і ОСОБА_1 орендних правовідносин щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 2110100000:34:001:0228 по АДРЕСА_1 , які, за його твердженням, існують на підставі «Додаткової угоди від 30.10.18 до договору оренди землі від 18.02.14 № 1691/1. Договір оренди землі в новій редакції від 30.10.18» зі строком дії до 30 жовтня 2023 року, та водночас, усвідомлюючи ту обставину, що вказаний договір не породжує як для нього, так і для ОСОБА_1 жодних правових наслідків, абсолютно скористався правом власності, володіння та розпорядження цією земельною ділянкою без участі та повідомлення ОСОБА_1 про вчинені дії.

Стверджує, на неправильність обчислення локальних коефіцієнтів, які характеризують функціональне використання земельної ділянки, що впливає на розмір нормативно грошової оцінки землі, відсутність встановленої нормативно грошової оцінки землі, яка відповідала б вимогам закону на дату укладення договору та містила б позитивний висновок державного експерта і ґрунтувалась би на належно затвердженому детальному плані територій населеного пункту, відсутність актуальної технічної документації з нормативно-грошової оцінки земель міста Ужгород станом на 30.10.2018 р., необґрунтованість збільшення розміру орендної плати, та наголошує, що проведені позивачем щомісячні оплати є коштами за безпідставне збереження майна.

Заперечення позивача на відзив.

Позивач у поданій суду відповіді на відзив від 09.04.2024 спростовує аргументи відповідача, що викладені у відзиві на позов та зазначає, на переконання позивача, відсутність зареєстрованого права оренди землі не є підставою для звільнення від обов`язків за договором котрий набув чинності відповідно до чинного законодавства, враховуючи факт володіння та користування ОСОБА_1 об`єктами нерухомості котрі розміщенні на спірній земельній ділянці.

Наголошує на правомірності визначення розміру орендної плати, оскільки стверджує, що такий розмір визначений згідно затвердженої та чинної нормативно грошової оцінки, котра в свою чергу не є скасована та обов`язкова до застосування, водночас обґрунтовує, що витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку №1209/0/192-18 від 19.09.2018 року є чинним та обов`язковим до застосування.

Правова позиція відповідача викладена в запереченні на відповідь на відзив.

Відповідач переконаний, що визначенню підлягає наявність правових підстав та розміру стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати за період з 18.11.2021 (з моменту винесення постанови у справі №907/12/19) по 07.12.2021 з урахуванням відчужень частини належного відповідачеві за договором оренди нерухомого майна, що за її твердженнями повністю припинило її фактичне користування земельною ділянкою, передбаченою для розміщення та використання цього нерухомого майна.

Стверджує про невідповідність вимогам законодавства розміру орендної плати, встановленої Додаткової угоди до договору оренди землі, на яку департамент посилається як на підставу позовних вимог до ОСОБА_1 , вважає, що для розрахунку орендної плати використана нормативно грошова оцінка земельної ділянки, в якій застосовано невірні локальні коефіцієнти на місцезнаходження земельної ділянки, неправомірно обчислені локальні коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки.

Крім того, в поданому до суду клопотанні про приєднання доказів до матеріалів справи відповідач зазначає, що на його переконання обставини, щодо поділу земельної ділянки, що є об`єктом оренди в спірних правовідносинах, свідчать про відмову позивача від договору.

Заперечення позивача викладені в додаткових поясненнях.

Заперечує наведені відповідачем аргументи, зазначає, що вказані обставини поділу земельної ділянки у 2023 році не можуть мати вплив на правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем на підставі чинного договору оренди землі (в редакції додаткової угоди від 30.10.2018) в період 2018-2021 років, коли ОСОБА_1 продовжувала володіти та користуватися об`єктами нерухомості котрі розміщені на орендованій земельній ділянці.

Вважає, що судом не повинні прийматися до уваги твердження відповідача, щодо відсутності об`єкту цивільних прав за договором, у зв`язку з поділом земельної ділянки у 2023 році, враховуючи, що наявність чи відсутність порушених прав чи законних інтересів ОСОБА_1 стосовно прийняття міською радою рішення про поділ земельної ділянки не є предметом доказування в даному судовому спорі, водночас встановленню підлягають саме обставини невиконання (неналежного виконання) відповідачем зобов`язань щодо сплати орендної плати в період з 01.01.2021 по 31.12.2021 (включно).

Крім того, стверджує, що обставини поділу земельної ділянки чи відсутність реєстрації речових прав за договором, не звільняє відповідача від належного виконання взятих на себе обов`язків, що випливають з договору оренди.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Судом встановлено, що на підставі рішення Ужгородської міської ради № 1106 від 24.10.2013 року Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради та ФОП Грицик Лариси Олексіївни 18.02.2014 укладено договір оренди № 1691/1 земельної ділянки площею 1,2617 га у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110100000:34:001:0228, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Відповідно до п. 5 Договору, нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 2 222 989,23 грн. згідно витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки виданої управлінням Держгеокадастру в Ужгородському районі Закарпатської області №01-22/45 від 15.01.2014 року.

Згідно з п. п. 8., 9. договору строк його до 24.10.2018. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Рішення про продовження договору оренди приймає Ужгородська міська рада у відповідності до чинного законодавства.

Відповідно до положень пунктів 10-14 Договору, Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та становить 66 689,68 грн. на рік. Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 5 557,47 грн. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Розмір орендної плати переглядається щороку у разі: - зміни умов господарювання, передбачених договором, - зміна нормативно-грошової оцінки землі, розмірів земельного податку, зміні ставок орендної плати, підвищення цін та тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законом, - погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами, - інших випадках передбачених законом.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 38 Договору, за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Після закінчення строку дії договору 30.10.2018 рішенням Ужгородської міської ради № 1306 про поновлення дії договорів оренди земельних ділянок, строк дії цього Договору для ФОП Грицик Л.О. поновлено на 5 років, встановлено новий строк оренди землі - до 30.10.2023 року.

Згідно з витягом із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 19.09.2018 №1209/0/19218, нормативно грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:34:001:0228 становить 13 859 395,99 грн.

23.11.2018 Департамент надіслав ФОП Грицик Л. О. пропозицію щодо укладення договору оренди землі, посилаючись на зміну порядку укладення таких договорів у зв`язку з прийняттям Ужгородською міською радою рішення від 30.08.2016 № 356 "Про Тимчасове положення про порядок надання земельних ділянок, що знаходяться в розпорядженні Ужгородської міської ради, в оренду фізичним та юридичним особам".

У додатку до зазначеної пропозиції департамент надіслав проект додаткової угоди від 30.10.2018 до договору оренди землі від 18.02.2014, якою його положення викладено у новій редакції та запропоновано: внести зміни до п. п. 5., 8., 10., 11., 14. договору щодо нормативної грошової оцінки землі, строку дії, розміру орендної плати на рік та на місяць, відповідальності за невнесення орендної плати у встановлені строки; доповнити п. 30. договору щодо обов`язків орендаря.

Так, відповідно до надісланого проекту: нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2018 рік становить 13 859 395,99 грн (п. 5.); строк дії договору встановлено до 30.10.2023 (п. 8.); розмір орендної плати на рік та на місяць 415 781,88 грн і 34 648,49 грн відповідно (п. п. 10., 11.). Водночас відповідно п. 11 викладеному в новій редакції Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 34 648,49 грн, але протягом 60 днів з моменту вручення податкового повідомлення (у поточному році) має бути сплачена у розмірі визначеному пунктом 10 договору.

Пункт 14. договору запропоновано в такій редакції: "У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором; справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення".

Пункт 30. договору запропоновано у новій редакції, згідно з якою обов`язки орендаря доповнено абзацом 1 наступного змісту: "..здійснити у 20-ти денний термін державну реєстрацію права оренди у відповідності до вимог чинного законодавства. У разі несвоєчасного здійснення права оренди справляється пеня у розмірі визначеному п. 14, даної угоди".

11.12.2018 ФОП Грицик Л.О. повернула орендодавцю підписану додаткову угоду, розрахунок розміру орендної плати, акт приймання-передачі земельної ділянки з протоколом розбіжностей до п. п. 14., 30. договору, відповідно до якого Відповідач запропонував виключити абзац 1 п. 14. щодо сплати штрафу у розмірі 100 відсотків річної орендної плати та навів власну редакцію абзацу 1 п. 30. договору, згідно з якою запропонував виключити з нього друге речення щодо справляння пені.

Не погодившись із запропонованою редакцією договору, Департамент міського господарства звернувся до суду з вимогами про визнання укладеною у редакції позивача пунктів 14 та 30 додаткової угоди від 30.10.2018 до договору оренди землі від 18.02.2014 № 169/1. ФОП Грицик Л.О. подала зустрічний позов про визнання недійсними п. п. 5., 10., 11, додаткової угоди від 30.10.2018 до договору оренди землі від 18.02.2014 № 169/1 (договір оренди землі в новій редакції від 30.10.18). (справа №907/12/19)

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.11.2019 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено: визнано недійсними п.п. 5., 10., 11. додаткової угоди від 30.10.2018 до договору оренди землі від 18.02.2014 № 169/1 (договір оренди землі в новій редакції від 30.10.2018).

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 змінено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в частині первісного позову, виклавши її в редакції постанови апеляційного суду. Скасовано рішення місцевого суду в частині зустрічного позову та прийнято нове, яким у позові відмовлено.

18.11.2021 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду прийнято остаточне рішення по справі № 907/12/19 про відмову як у задоволенні первісного, так і зустрічного позову, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 змінено та викладено її мотивувальну частину в редакції постанови касаційного суду.

Водночас за твердженнями відповідача, 18 травня 2020 року на підставі нотаріально посвідченого договору гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках придбали у ОСОБА_1 виробничі приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:34:001:0228.

Також, за твердженнями відповідача, 12 серпня 2021 року вказані громадяни придбали у ОСОБА_1 інші виробничі приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:34:001:0228.

Відповідно до відомостей з матеріалів, що містяться у справі, а саме з державного реєстру речових прав (об`єкт нерухомого майна - приміщення, вбудовані виробничі приміщення літ. М, що знаходяться за адресою: м. Ужгороді на вул. Електрозаводській, 35м) (номер інформаційної довідки 370977626 від 22.03.2024 року) власником вказаного майна виступає ТОВ МРІЯ УЖГОРОДА (код ЄДРПОУ 45047101) на підставі акту приймання передачі виданого 02.05.2023 року.

Відповідно до відомостей з матеріалів, що містяться у справі, а саме з державного реєстру речових прав (об`єкт нерухомого майна - будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ) (номер інформаційної довідки 371002573 від 22.03.2024 року) власником вказаного майна виступає ТОВ ДОВІРА УЖ (код ЄДРПОУ 44582233) на підставі акту приймання передачі виданого 07.12.2021 року.

У зв`язку з переходженням права власності на нерухоме майно, ОСОБА_3 07.12.2021 року звернулася до Департаменті з питання поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:34:001:0228, з подальшою передачею в оренду частини земельної ділянки, призначеної для розміщення та обслуговування належного йому майна, що підтверджується доданими до позову відповідними заявами.

Відповідно до листа від 07.02.2022 Департаментом у задоволенні вказаних заяв відмовлено у зв`язку з відсутністю згоди користувачів земельної ділянки.

Пунктом 2 рішення XLI сесії VIII скликання Ужгородської міської ради від 15 серпня 2023 року №1418 ухвалено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (згідно із статтями 25, 56 Закону України «Про землеустрій») водночас внаслідок вищезгаданого поділу припинила своє існування земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:34:001:0228, розташована по АДРЕСА_1 з подальшою реєстрацією права комунальної власності на два нові об`єкти нерухомості: -земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:34:001:0340 площею 0,2800 га, - земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:34:001:0341 площею 0,9817 га.

Відповідно до відомостей з матеріалів, що містяться у справі, а саме з державного реєстру речових прав (об`єкт нерухомого майна - земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:34:001:0341) (номер інформаційної довідки 368120652 від 01.03.2024 року) суб`єктом іншого речового права є орендар - ОСОБА_1 (строк дії договору 24.10.2018 р.)

Відповідно до відомостей з матеріалів, що містяться у справі, а саме з державного реєстру речових прав (об`єкт нерухомого майна - земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:34:001:0340) (номер інформаційної довідки 368122726 від 01.03.2024 року) суб`єктом іншого речового права є орендар - ОСОБА_1 (строк дії договору 24.10.2018 р.)

Водночас позивач, стверджує, що приймаючи постановою від 18.11.2021 року, касаційним судом встановлено, що сторонами було погоджено передбачені Законом України "Про оренду землі" істотні умови спірного договору оренди землі, у тому числі строк дії договору, орендну плату і її розмір, а тому договір є чинним.

Вказує, що пунктом 5 укладеної між сторонами додаткової угоди від 24.10.2018 (договору оренди землі в новій редакції) визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2018 рік становить 13 859395,99 грн згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки виданої відділом в Ужгородському районі ГУ Держгeокадастру в Закарпатській області № 1209 від 19.19.2018 року.

Пунктом 10 додаткової угоди визначено, що орендна плата вноситься орендарем щомісячно у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки у грошовій формі та становить 415 781,88 грн на рік.

Пунктом 11 додаткової угоди визначено, що орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім днем податкового (звітного) місяця в розмірі 34 648,49 грн.

Зазначає, що впродовж дії даного договору, орендар здійснював часткові щомісячні проплати за використання земельної ділянки в розмірі 8 442,00 грн, про що зазначає у розрахунку заборгованості, котрий доданий до позовної заяви.

Однак, вважає, що сплачені Відповідачем кошти, не покривають в повній мірі заборгованість, що виникла за укладеним між нами договором оренди землі.

3 урахуванням наведеного, Департаментом міської інфраструктури ставиться вимога про стягнення з ФОП Ірицик Лариси Олексіївни заборгованості за Договором оренди земельної ділянки за наступний період з 01.01.2021 по 31.12.2021 (включно), у розмірі 314 477,88 грн.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Як встановлено судом у спірних правовідносинах, право оренди ОСОБА_1 було зареєстроване у Державному реєстрі прав на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:34:001:0228, зареєстровано 17.03.2014 року строком дії до 24.10.2018 за ОСОБА_1 .

Після укладення між сторонами «Додаткової угоди до договору оренди землі від 18.02.2014 року № 1691/1. Договір оренди землі в новій редакції» до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не внесено запису про реєстрацію права оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 .

Як встановлено судом орендар ОСОБА_1 у спірний період часу з січня 2021 по грудень місяць 2021 включно, продовжувала сплачувати орендну плату, виходячи з її розміру, що був встановлений у договорі оренди від 18.02.2014 № 1691/1, редакція якого була чинною до 24.10.2018 року включно - в сумі 8442,00 грн. на місяць.

Водночас суд наголошує, що згідно з постановою від 18.11.2021 у справі № 907/12/19 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду року встановлено досягнення між сторонами всіх істотних умов договору та визнано укладеним договір оренди землі на змінених Додатковою угодою від 30.10.2018 р. умовах.

Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача, що розмір орендної плати у спірний період часу за чинною домовленістю сторін, що ґрунтується на нормах п. 11 «Додаткової угоди від 30.10.2018 до договору оренди землі від 18.02.2014 року № 1691/1. Договору оренди землі в новій редакції», має сплачуватися на користь орендодавця щомісяця у розмірі 34 648,49 грн.

Визначаючи обов`язок відповідача ОСОБА_1 , суд також керується нормами Земельного кодексу України, Законом України «Про оренду землі» та нормами Цивільного кодексу України, якими регулюються спірні відносини.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Відповідно до частини 9 статті 93 Земельного кодексу України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У статті 626 Цивільного кодексу України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору (частина 1 статті 3, стаття 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 13 Закону України "Про оренду землі" зазначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У частині 1 статті 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частини 1- 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Разом з тим згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов`язковий платіж, що його орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку й орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII Податкового кодексу України, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

У пункті 288.1 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України зазначено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

У підпункті 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що річна сума орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

За змістом статей 632, 651 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору, в тому числі у частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін, а за відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, передбачених за умовами договору або в силу закону.

Дійсно, частина 5 статті 6 Закону України Про оренду землі передбачає, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду у справі № 914/917/21 від 15.11.2022 року, в якій Суд зазначив, що договір оренди землі є консенсуальним договором (орендодавець зобов`язаний передати, а не передає), який встановлює такі базові права сторін: 1) для орендаря: право вимагати передання йому у володіння та користування земельну ділянку; 2) для орендодавця: право на оренду плату; право вимагати використання ділянки відповідно до договору та законодавства. Розмежовувати слід момент укладення договору оренди і момент виникнення речового права, який пов`язаний з моментом його державної реєстрації.

З моменту державної реєстрації права оренди вважається, що ділянка передана орендарю і в орендаря виникає речове право (стаття 17 Закону України «Про оренду землі» прямо вказує на це: "Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом").

Якщо момент укладення договору оренди землі (виникнення у його сторін прав і обов`язків у зобов`язальних правовідносинах) і реєстрація на підставі цього правочину права оренди землі (виникнення у орендаря речового права) не збігаються в часі, то в проміжку між укладенням договору і набуттям орендарем земельної ділянки шляхом реєстрації відповідного речового права договір діє, а у сторін є право захищати свої порушені договірні права зобов`язального характеру зобов`язально-правовими способами. Так, за наявності відповідних підстав орендар може вимагати зобов`язати орендодавця виконати обов`язок з передання земельної ділянки в натурі чи відмовитись від договору і вимагати відшкодувати збитки, а орендодавець, у свою чергу, може стягнути з орендаря орендну плату.

Це означає, що з моменту підписання договору оренди земельної ділянки та отримання її за актом приймання-передавання у орендаря виникає юридичний обов`язок платити орендну плату за використання землі.

В свою чергу юридичний факт реєстрації речового права оренди Орендарем має своїм наслідком отримання Орендарем правових можливостей захищати своє право оренди земельної ділянки речово-правовими способами захисту, зокрема від третіх осіб (вимагати усунення сторонньою особою перешкод у користуванні тощо).

Вказану позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 06.03.2024 по справі № 902/1207/22.

Відповідно до пунктів 10, 11 додаткової угоди від 30.10.2018 року про викладення договору оренди землі в новій редакції, сторони встановили орендну плату у розмірі 415 781,88 грн на рік та відповідно 34 648,49 грн в місяць.

Водночас відповідач посилаючись на 653 ЦК України вваж, що у даній справі визначенню підлягає наявність правових підстав та розміру стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати за період з 18.11.2021 (з моменту винесення постанови у справі №907/12/19).

Пунктом 3 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Водночас суд наголошує, що у справ № 907/12/19 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду не було прийнято рішення щодо зміни чи розірвання договору.

Суд повторно наголошує, що згідно з постановою від 18.11.2021 у справі № 907/12/19 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду року встановлено досягнення між сторонами всіх істотних умов договору та визнано укладеним договір оренди землі на змінених Додатковою угодою від 30.10.2018 р. умовах.

Так, згідно з пунктом 8, договору оренди земельної ділянки (в редакції додаткової угоди від 30.10.2018 року про викладення договору оренди землі в новій редакції) договір укладено строком до 30.10.2023 року.

Відповідно до пунктів 11, 30 договору, орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового місяця, а на орендаря покладено обов`язок своєчасно вносити плату за використання земельної ділянки.

Пунктом 40 договору (в редакції додаткової угоди від 30.10.2018 року про викладення договору оренди землі в новій редакції) передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, а право оренди землі виникає в порядку визначеному чинним законодавством.

Таким чином, керуючись вищенаведеним, укладений між сторонами договір (в редакції додаткової угоди від 30.10.2018 року про викладення договору оренди землі в новій редакції), чітко та однозначно визначено, що такий набуває чинності з моменту його підписання сторонами, тобто 30.10.2018 року та діє до 30.11.2023 року.

В свою чергу, як вже було зазначено судом з посиланням на відповідні правові норми та позицію Верховного суду, слід розмежовувати момент укладення договору оренди землі, з якого у його сторін виникають права і обов`язки у зобов`язальних правовідносинах, і момент виникнення на підставі вказаного правочину речового права, який пов`язаний з моментом державної реєстрації такого права.

З матеріалів справи вбачається, а сторонами не заперечується та визнається, що договір оренди землі (в редакції додаткової угоди від 30.10.2018 року про викладення договору оренди землі в новій редакції) було укладено із протоколом розбіжностей, що стосувалися незгоди орендаря ОСОБА_1 з пунктами 14 та 30 додаткової угоди. Вказані розбіжності було врегульовано в судовому порядку за результатом розгляду справи № 907/12/19.

Судом з`ясовано, що дію договору оренди земельної ділянки (в редакції додаткової угоди від 30.10.2018 року про викладення договору оренди землі в новій редакції) не припинено у встановленому законом порядку. Суду не надано будь-яких доказів, котрі б свідчили про дострокове припинення договору чи визнання його недійсним.

За наведених обставин та правових підстав, суд погоджується з твердженням позивача, що наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за договором оренди землі в розмірі 314 477,88 грн за користування земельною ділянкою у 2021 році.

Що стосується рішення XLI сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 15.08.2023 № 1418 про затвердження технічної документації про розподіл земельної ділянки площею 1,2617 га (кад. номер 2110100000:34:001:0228) на земельні ділянки площею 0,2800 га (кад. номер 2110100000:34:001:0340) та площею 0,9817 га (кад. номер 2110100000:34:001:0340) по АДРЕСА_1 з подальшою передачею однієї земельної ділянки в оренду іншому суб`єкту господарювання, суд зазначає що такий поділ не має відношення до даного судового спору.

Суд наголошує, що предметом дослідження у цій справі є встановлення обставин і підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за землю за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 (включно) у сумі 314 477,88 грн, що є різницею між сплаченими відповідачем грошовими коштами та розміром орендної плати, що належить сплатити за договором.

Поділ земельної ділянки відбувся у серпні 2023 року, тобто поза межами періоду за котрий між сторонами виник спір.

Більше того, в контексті заперечень відповідача вбачається, що поділ земельної ділянки відбувся з порушеннями, а саме без участі ОСОБА_1 як землекористувача. З даного приводу суд зазначає, що предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення коштів за договором оренди, а не рішення Ужгородської міської ради від 15.08.2023 № 1418 про затвердження технічної документації про розподіл земельної ділянки, а тому судом не можуть досліджуватись обставини прийняття такого рішення власником земельної ділянки.

Інші заперечення відповідача, що відсутності затвердженої у встановленому порядку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, невідповідність розміру орендної плати у зв`язку з невірними розрахунками коефіцієнтів у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.09.2018 року та відсутністю позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації до технічної документації з нормативно-грошової оцінки земель міста Ужгорода судом не можуть прийматись до уваги, оскільки в даній справі встановленню підлягають саме обставини невиконання (неналежного виконання) відповідачем зобов`язань щодо сплати орендної плати за договором, які на підставі наявних у справі і додатково поданих доказів, суд може встановити та ухвалити рішення по суті.

Суд наголошує, що закріплена статтею 204 Цивільного кодексу України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

У випадку якщо рішеннями Ужгородської міської ради чи ГУ Держгеокадастру в Закарпатські області порушуються права чи законні інтереси відповідача, останній не є позбавлений можливості звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Щодо обставин відчуження частини нерухомого майна, котре знаходиться на орендованій земельній ділянці суд зазначає, що часткове відчуження належних відповідачу будівель та споруд не зумовлює припинення зобов`язань за чинним договором оренди землі.

Частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, одночасно переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до частини 7 статті 120 Земельного кодексу України, набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди - є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт.

Разом з цим, відповідно до частини 8 статті 120 Земельного кодексу України, укладення договору, що передбачає набуття права власності (частки у праві спільної власності) на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, пов`язаного з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення такої частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй кадастрового номера.

Абзацом 2 частини 6 статті 120 Земельного кодексу України, встановлено, що користування декількома орендарями (землекористувачами) орендованою земельною ділянкою визначається договором, укладеним між ними, або за рішенням суду.

Так, суд наголошує, що оскільки на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:34:001:0228 були розташовані об`єкти нерухомого майна, що були згодом відчужені відповідачем декільком особам, згідно з приписами статті 120 Земельного кодексу України перехід прав на таку земельну ділянку міг бути здійснений лише після виділення її частини (на якій розташоване лише майно позивача) та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

При цьому договір, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, має містити таку істотну умову, як кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку із набуттям права власності на ці об`єкти. Укладенню ж договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, передує виділення цієї частини в окрему земельну ділянку (абзаци перший та другий частини шостої статті 120 ЗК України у чинній редакції).

Аналізуючи наведені вище правові норми, суд приходить до висновку, що до моменту виділення частини земельної ділянки в окрему земельну ділянку з присвоєнням їй кадастрового номера та укладення договору оренди землі із новим власником частини об`єктів нерухомості, співорендар зобов`язаний відшкодовувати орендарю частину орендної плати, а орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату орендодавцю відповідно до умов укладеного договору оренди землі.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями позивача, що наведені відповідачем аргументи, зазначає, що вказані обставини поділу земельної ділянки у 2023 році не можуть мати вплив на правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем на підставі чинного договору оренди землі (в редакції додаткової угоди від 30.10.2018) в період 2018-2021 років, коли ОСОБА_1 продовжувала володіти та користуватися об`єктами нерухомості котрі розміщені на орендованій земельній ділянці.

Таким чином, розглянувши спір на підставі поданих суду доказів, суд дійшов висновку про його задоволення в повному обсязі.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Жодний доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, а суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3 ст. 86 ГПК України).

Також суд зазначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 89 ГПК України).

Стандарт доказування "вірогідності доказів" встановлює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач та їх оцінки їх правдивості і переваги доводів протилежної сторони судового процесу. Тлумачення змісту цієї статті показує, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (тут суд звертається до правових висновків викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, зокрема, що саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладається 4 717,17 гривень витрат на оплату судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни (РКОКПП - 2572703847) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ - 36541721) заборгованість за договором оренди землі в розмірі 314 477,88 грн (триста чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят сім грн 88 коп.), а також 4 717,17 грн (чотири тисячі сімсот сімнадцять гривень 17 коп.) витрат позивача з оплати судового збору за подання позовної заяви

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення складено 26.09.2024

Суддя Андрейчук Л. В.