Рішення

від 26.09.2024 по справі 909/670/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.09.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/670/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І. Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу № 909/670/24 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Малого приватного підприємства "Газсервіс" про стягнення 101 233,15 грн.

Суть спору.

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Малого приватного підприємства "Газсервіс" про стягнення 101 233,15 грн, з яких: 92 635,86 - сума заборгованості з орендної плати, 7070,93 грн - пеня, 768,31 грн - інфляційні втрати, 758,05 грн - три проценти річних.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди № 01001/2841/317/23-ОР від 20.12.2023 в частині сплати орендної плати.

За порушення строків виконання грошового зобов`язання, позивач нарахував пеню, інфляційні втрати та три проценти річних за користування грошовими коштами.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 12.07.2024 для розгляду справи № 909/670/24 визначено суддю Горпинюка І. Є.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 909/670/24; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення та повідомив, що останні мають право у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін: відповідач - в строк для подання відзиву; позивач - не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з довідкою про доставку електронного листа, копія зазначеної вище ухвали доставлена до електронного кабінету позивача 16.07.2024 17:15.

У зв`язку з тим, що відповідач не зареєстрував свій електронний кабінет у підсистемі (модулі) ЄСІТС, копію ухвали від 16.07.2024 про відкриття провадження у справі суд надіслав відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, яка вказана в позовній заяві та відповідає даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Поштове відправлення, яким суд направляв копію ухвали про відкриття провадження відповідачу, повернуто підприємством поштового зв`язку АТ "Укрпошта" із зазначенням у відповідній довідці про причини повернення/досилання "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив стороні за належною адресою, тобто адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою реєстрації, вказаною в Єдиному державному демографічному реєстрі чи повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає. Відповідач сам, у власних інтересах, повинен забезпечити належне приймання кореспонденції, яка направляється на його адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвала Господарського суду Івано-Франківської області про відкриття провадження у справі № 909/670/24 від 16.07.2024 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

В контексті викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином, у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, повідомлений про розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Отже, розгляд справи по суті в цій справі розпочався 16.08.2024 (останній робочий день перед щорічною відпусткою судді).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25.01.2006, № 1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ" в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Визначаючи ці критерії, Верховний суд посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України".

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.11.1988 у справі "Броуган та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо. Таким чином у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

З огляду на перебування судді Горпинюка І. Є. в основній щорічній відпустці з 19.08.2024 до 20.09.2024, справа № 909/670/24 не могла бути вирішена у строк шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, як передбачено статтею 248 ГПК. Однак це, з наведених вище мотивів, не свідчить про порушення розумного строку розгляду справи.

Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.

20.12.2023 між ПАТ "Укрнафта" (орендодавець, позивач) та МПП "Газсервіс" (орендар, відповідач) укладено договір оренди № 01001/2841/317/23-ОР (а.с. 13-17).

Зазначений вище договір укладено у письмовій формі, підписано і скріплено печатками сторін, погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець зобов`язується передати орендарю в строкове оплатне користування об`єкт оренди на умовах цього договору, а орендар зобов`язується прийняти об`єкт оренди та сплачувати орендодавцю орендну плату.

Сторонами погоджено, що об`єкт оренди - частина приміщення, загальною площею 210,20 м2, яке є частиною будівлі складу майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Долина, Івано-Франківської області, вул. Яворницького, 3.

Орендна плата та порядок розрахунків визначені у розділі 5 договору.

Відповідно до п. 5.1 договору за користування об`єктом оренди, починаючи з дати підписання Акту передачі орендарем сплачується щомісячна орендна плата.

Орендна плата за перший місяць оренди, який є базовим місяцем оренди, складає 8400,00 грн, крім того податок на додану вартість - 1680,00 грн, всього - 10 080,00 грн. Оренда плата за базовий місяць не індексується.

За кожний наступний місяць, що слідує за базовим, орендна плата визначається орендодавцем у розмірі суми орендної плати за попередній місяць, скоригованої на індекс інфляції за попередній місяць. У разі коли індекс інфляції (індекс споживчих цін) не перевищує 100 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 100 відсотків.

У п. 5.12 договору сторони домовились, що орендар сплачує орендну плату щомісяця не пізніше 15 числа кожного наступного за звітним місяцем, в національній валюті України шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на поточний банківський рахунок орендодавця, який визначений цим договором.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що у випадку порушення з вини орендаря строку сплати орендної плати, встановленого п. 5.12 цього договору, останній сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, нарахованої на суму прострочених платежів, за кожен день існування прострочення.

Згідно з п. 9.1 договору, цей договір укладений строком на 1 рік з 01 жовтня 2023 року до 30 вересня 2024 року. Умови цього договору зберігають силу протягом строку дії договору, а в частині зобов`язань орендаря щодо сплати орендної плати - до повного виконання зобов`язань.

Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторонами встановлено, що умови даного договору застосовуються до відносин, що виникли між ними до його укладення, а саме з 01.10.2023 року.

01.10.2023 майно, що є предметом вказаного вище договору було передано в оренду. Наведений факт підтверджує акт приймання-передачі об`єкта оренди за договором оренди № 01001/2841/317/23-ОР від 20.12.2023 р. (а.с. 20).

До матеріалів справи позивачем додано акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), а саме: № 01001/2841/317/23-ОР/12/23 від 31.12.2023 р. на суму 30 426,74 грн (а.с. 22), № 01001/2841/317/23-ОР від 31.01.2024 р. на суму 10 270,13 грн (а.с. 23), № 01001/2841/317/23-ОР/02/24 від 29.02.2024 р. на суму 10 311,22 грн (а.с. 24), № 01001/2841/317/23-ОР/03/24 від 31.03.2024 р. на суму 10 342,14 грн (а.с. 25), № 01001/2841/317/23-ОР/04/24 від 30.04.2024 р. на суму 10 393,86 грн (а.с. 26), № 01001/2841/317/23-ОР/05/24 від 31.05.2024 р. на суму 10 414,64 грн (а.с. 27), № 01001/2841/317/23-ОР/06/24 від 30.06.2024 р. на суму 10 477,13 грн (а.с. 28).

В порушення договірних зобов`язань відповідач не сплатив орендну плату за жовтень, листопад, грудень 2023 року та січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2024 року, в зв`язку з чим утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 92 635,86 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 27.03.2024, позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 01/01/09/25/04/01-01/04/181 від 25.03.2024 (а.с. 29) про сплату заборгованості в сумі 51 008,09 грн грн (станом на 25.03.2024), в якій ПАТ "Укрнафта" просить МПП "Газсервіс" розглянути претензію, сплатити суму претензії та надати відповідь у встановлений законодавством термін.

У вимозі також зазначено, що у разі негативної відповіді на претензію, чи залишення її без розгляду та невиконання заявлених вимог, ПАТ "Укрнафта" буде звертатися до суду з метою захисту своїх законних прав та інтересів з покладенням додаткових судових витрат на МПП "Газсервіс"; докази направлення претензії наявні в матеріалах справи (а.с. 30).

Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Заборгованість з орендної плати за жовтень, листопад, грудень 2023 року та січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2024 року в сумі 92 635,86 грн відповідач не погасив, що стало підставою для нарахування відповідачу пені, згідно з п. 6.2 договору, трьох процентів річних, інфляційних втрат, відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, та звернення до суду з даним позовом.

Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Внаслідок укладення договору оренди № 01001/2841/317/23-ОР від 20.12.2023 між сторонами у відповідності з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч. 1, 7 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Судом встановлено, що договір оренди № 01001/2841/317/23-ОР від 20.12.2023 укладений у письмовій формі, підписаний і скріплений печатками сторін, сторони погодили всі істотні умови договору та досягнули згоди щодо виконання умов останнього.

Зазначений вище договір укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсними (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК України).

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 ГК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до абз.1 ч. 1 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що 01.10.2023 орендар прийняв в користування об`єкт оренди (а.с. 20).

Пунктом 9.1 договору сторони погодили, що цей договір укладений строком на 1 рік з 01 жовтня 2023 року до 30 вересня 2024 року. Умови цього договору зберігають силу протягом строку дії договору, а в частині зобов`язань орендаря щодо сплати орендної плати - до повного виконання зобов`язань.

Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторонами встановлено, що умови даного договору застосовуються до відносин, що виникли між ними до його укладення, а саме з 01.10.2023 року.

Як передбачено ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В порушення договірних зобов`язань відповідач свого обов`язку з орендної плати за жовтень, листопад, грудень 2023 року та січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2024 року не виконав. Борг відповідача перед позивачем становить 92 635,86 грн. Розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується документально. Доказів на спростування таких обставин відповідач не надав.

Відповідно до вимог статті 165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач відзиву проти позову не подав, проти задоволення позовних вимог іншим чином не заперечував.

Виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих та досліджених у ході розгляду даної справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв`язок, у відповідності до ст. 86 ГПК України, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 92 635,86 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

За порушення орендарем строків сплати орендної плати, орендодавець нарахував орендарю, відповідно до п. 6.2 договору, пеню в сумі 7070,93 грн, а також, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, інфляційні втрати в сумі 768,31 грн та відсотки за користування грошовими коштами (три проценти річних) в сумі 758,05 грн.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) - ч. 1 ст. 610 ЦК України.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Приписами статей 549, 551, 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 6 ст. 230 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зазначені норми ЦК України та ГК України передбачають заходи відповідальності, які застосовуються до суб`єктів господарювання у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору.

Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що у випадку порушення з вини орендаря строку сплати орендної плати, встановленого п. 5.12 цього договору, останній сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, нарахованої на суму прострочених платежів, за кожен день існування прострочення.

Пунктом 5.12 договору передбачено, що орендар сплачує орендну плату щомісяця не пізніше 15 числа кожного наступного за звітним місяцем, в національній валюті України шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на поточний банківський рахунок орендодавця, який визначений цим договором.

Згідно приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена зазначеною вище нормою сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних втрат на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, з огляду на те, що відповідачем заборгованість з орендної плати не сплачена, тобто відповідачем порушено строки сплати орендної плати, прострочено виконання грошового зобов`язання, нарахування позивачем пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат є правомірним.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань.

При перевірці правильності нарахування позивачем пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат суд встановив, що розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних втрат, пені та трьох процентів річних (за періоди: 16.01.2024 - 03.07.2024; 16.02.2024 - 03.07.2024; 16.03.2024 - 03.07.2024; 16.04.2024 - 03.07.2024; 16.01.2024 - 03.07.2024) є арифметично і методологічно правильним. За наведеного, суд задовольняє позов в цій частині за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи (а.с. 6-12).

Щодо нарахування позивачем пені та трьох процентів річних за період з 16.06.2024 до 03.07.2024 суд зазначає таке.

Пунктом 5.12 договору передбачено, що орендар сплачує орендну плату щомісяця не пізніше 15 числа кожного наступного за звітним місяцем, в національній валюті України шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на поточний банківський рахунок орендодавця, який визначений цим договором.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Відтак, з урахуванням положень ст. 253, 254 ЦК України, прострочення відповідача щодо виконання зобов`язання з орендної оплати перед позивачем за період з 16.06.2024 до 03.07.2024 почалося не з 16.06.2024, як зазначено в розрахунку позивача, а з 18.06.2021, оскільки 15.06.2024 - субота.

За наведеного, суд самостійно здійснив розрахунок пені, за період з 18.06.2024 до 03.07.2024 (розрахунок здійснено за формулою: пеня = С x 2УСД x Д : 100, де С - сума заборгованості за період, 2УСД- подвійна облікова ставка, Д - кількість днів прострочення), виходячи з таких даних: 10 414,64 (сума боргу) x (2 x13,00:366) х 16 днів (прострочення):100.

Відтак, за розрахунком суду, належна до стягнення пеня за період з 18.06.2024 до 03.07.2024 становить - 118,37 грн, отже в частині позову про стягнення пені в сумі 14,80 грн (період з 16.06.2024 до 17.06.2024) слід відмовити.

Також суд самостійно здійснив розрахунок трьох процентів річних, за період з 18.06.2024 до 03.07.2024 (розрахунок здійснено за формулою: С x 3 x Д : 365:100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення), виходячи з таких даних: 10 414,64 (сума боргу) x 3% х 16 днів (прострочення):366:100.

Відтак, за розрахунком суду, належна до стягнення сума трьох процентів річних за період з 18.06.2024 до 03.07.2024 становить - 13,66 грн, отже в частині позову про стягнення трьох процентів річних в сумі 1,71 грн (період з 16.06.2024 до 17.06.2024) слід відмовити.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ПАТ "Укрнафта".

Судові витрати.

Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 39483УГ24 від 05 липня 2024 р (а.с. 5).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено в сумі 101216,64 грн (101 216,64 / 101 233,15 = 0,9998, або 99,98%), то на відповідача покладається судовий збір в сумі 3027,39 грн, а 0,61 грн судового збору покладається на позивача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 123, 129, 165, 178, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Малого приватного підприємства "Газсервіс" про стягнення 101 233,15 грн задовольнити частково.

Стягнути з Малого приватного підприємства "Газсервіс" (77500, Івано-Франківська обл., Долинський р-н, м. Долина, вул. Грушевського, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи: 31916352) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, провул. Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код юридичної особи: 00135390) 92 635 (дев`яносто дві тисячі шістсот тридцять п`ять) грн 86 коп. заборгованості з орендної плати, 7056 (сім тисяч п`ятдесят шість) грн 13 коп. пені, 756 (сімсот п`ятдесят шість) грн 34 коп. трьох процентів річних, 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 31 коп. інфляційних втрат та 3027 (три тисячі двадцять сім) грн 39 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в частині позову про стягнення пені в сумі 14,80 грн та трьох процентів річних в сумі 1,71 грн.

Витрати зі сплати судового збору в сумі 0,61 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І. Є. Горпинюк