Рішення

від 25.09.2024 по справі 910/2902/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2024Справа № 910/2902/24Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп Україна"

про стягнення 94945,12 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Іноземне підприємство "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп Україна" про стягнення за договором поставки від 01.10.2021 № 2210251352 основного боргу в розмірі 45385,77 грн., пені в розмірі 34819,78 грн., трьох процентів річних у сумі 2457,75 грн. та інфляційних втрат у розмірі 12281,82 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Дана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03048, м. Київ, вул. Медова, 5В.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Положеннями статей 89, 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку. Відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом вносяться до єдиного державного реєстру.

Таким чином, направлення ухвали суду здійснено за відповідною адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Відтак, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

До того ж, в ухвалі суду про відкриття провадження у справі звернуто увагу відповідача на обов`язок зареєструвати свій електронний кабінет та на можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Натомість, відповідач усупереч частини 6 статті 6 ГПК України реєстрацію свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не здійснив.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2021 між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) укладено договір поставки № 2210251352, відповідно до п. 2.1 якого Постачальник зобов`язався передавати у власність Покупцю, а Покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим Договором та Додатками до нього, Товар в асортименті та за цінами, вказаними у специфікації, яка підписана та скріплена печатками Сторін та є невід`ємною частиною цього Договору.

Право власності на товар, а також ризик випадкового пошкодження (псування) Товару переходять від Постачальника до Покупця з моменту фактичної передачі товару (пункт 2.3 договору).

Згідно з п.п. 3.2, 3.3 договору товар поставляється окремими партіями, партією товару вважається його кількість, вказана в одній товарно-транспортній накладній.

У пункті 5.5 договору вказано, що здача товару постачальником та його приймання покупцем по найменуванню та кількості проводиться на підставі видаткової накладної і тільки відповідно до погодженого сторонами замовлення.

Відповідно до пункту 11.2 договору поставки передбачений строк оплати за поставлений товар, який становить: 21 календарний день з дати поставки товару категорії «Безалкогольні напої»; 21 календарний день з дати поставки товару категорії «Соки»; 35 календарних днів з дати поставки товару категорії «Алкогольні напої».

На виконання умов договору за період з 01.10.2021 по 14.10.2022 позивачем поставлений відповідачу товар на загальну суму 65042,45 грн., що оплачений відповідачем на суму 19656,68 грн. Даний платіж віднесений позивачем як часткова сплата боргу за видатковою накладною від 31.12.2021 № 2208524869 (44719,20- 19656,68 = 25062,52 грн.).

Відтак, за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 45385,77 грн., а саме: за видатковою накладною № 2208524869 від 31.12.2021 у сумі 25062,52 грн., за видатковою накладною № 2208524872 від 31.12.2021 у сумі 13313,90 грн., за видатковою накладною № 2208679771 від 17.08.2022 у сумі 711,50 грн., за видатковою накладною № 2208679770 від 17.08.2022 у сумі 3454,42 грн., за видатковою накладною № 2208698955 від 06.09.2022 у сумі 1115,86 грн., за видатковою накладною № 2208715721 від 22.09.2022 у сумі 1064,02 грн., за видатковою накладною № 2208717304 від 23.09.2022 у сумі 663,55 грн.

09.11.2023 позивач направив відповідачу претензію № 23/26 щодо сплати заборгованості та надав акт звірки взаєморозрахунків. Проте, відповідач відповіді або грошових коштів не надав.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару відповідачу за договором поставки від 01.10.2021 № 2210251352 на загальну суму 65042,45 грн., з якої відповідач заборгував 45385,77 грн.

Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача становить 45385,77 грн. та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 34819,78 грн., три проценти річних у сумі 2457,75 грн. та інфляційні втрати в розмірі 12281,82 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 8.1 договору у випадку порушення покупцем строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент виникнення боргу, від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Положеннями статті 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Наведені приписи законодавства не враховані позивачем при визначені початку періоду прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати товару. До того ж, нарахування позивачем пені в розмірі 34819,78 грн. здійснено за кожною видатковою накладною до 29.12.2023 із посиланням на продовження строку під час дії карантину.

Поряд із цим, пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року №540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року, і дія вказаного Закону фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин, дія якого тривала до 30.06.2023 року.

З огляду на наведене, після закінчення строку дії карантину, правові підстави для нарахування пені за період більший, ніж передбачено частиною 6 статті 232 ГК України, відсутні.

За арифметичним перерахунком суду, здійсненим у межах визначеного позивачем періоду, з урахуванням вимог статті 253 ЦК України та до 30.06.2023, із відповідача підлягає стягненню пеня в загальному розмірі 25800,73 грн., з якої: 15113,04 грн. пені, нарахованої за період із 05.02.2022 до 30.06.2023 на суму 25062,52 грн.; 8028,46 грн. пені, нарахованої за період із 05.02.2022 до 30.06.2023 на суму 13313,90 грн.; 288,50 грн. пені, нарахованої за період із 08.09.2022 до 30.06.2023 на суму 711,50 грн.; 1334,45 грн. пені, нарахованої за період із 22.09.2022 до 30.06.2023 на суму 3454,42 грн.; 421,89 грн. пені, нарахованої за період із 28.09.2022 до 30.06.2023 на суму 1115,86 грн., 378,97 грн. пені, нарахованої за період із 14.10.2022 до 30.06.2023 на суму 1064,02 грн.; 235,42 грн. пені, нарахованої за період із 15.10.2022 до 30.06.2023 на суму 663,55 грн.

Також, здійснивши арифметичний перерахунок трьох процентів річних із урахуванням вимог статті 253 ЦК України, із відповідача підлягають стягненню 2450,28 грн. трьох процентів річних, а саме: 1427,53 грн. за період із 05.02.2022 до 29.12.2023 на суму 25062,52 грн.; 758,35 грн. за період із 05.02.2022 до 29.12.2023 на суму 13313,90 грн.; 27,95 грн. за період із 08.09.2022 до 29.12.2023 на суму 711,50 грн.; 131,74 грн. за період із 22.09.2022 до 29.12.2023 на суму 3454,42 грн.; 42,01 грн. за період із 28.09.2022 до 29.12.2023 на суму 1115,86 грн., 38,65 грн. за період із 14.10.2022 до 29.12.2023 на суму 1064,02 грн.; 24,05 грн. за період із 15.10.2022 до 29.12.2023 на суму 663,55 грн.

Нараховані інфляційні втрати в сумі 12281,82 грн. підлягають стягненню в заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп Україна" (03048, м. Київ, вул. Медова, 5В; ідентифікаційний код 44112656) на користь Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" (07442, Київська обл., Броварський р-н, смт Велика Димерка, вул. Українська, 1; ідентифікаційний код 21651322) 45385 (сорок п`ять тисяч триста вісімдесят п`ять) грн. 77 коп. основного боргу, 25800 (двадцять п`ять тисяч вісімсот) грн. 73 коп. пені, 2450 (дві тисячі чотириста п`ятдесят) грн. 28 коп. трьох процентів річних, 12281 (дванадцять тисяч двісті вісімдесят одну) грн. 82 коп. інфляційних втрат, а також 2428 (дві тисячі чотириста двадцять вісім) грн. 83 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова