Рішення

від 26.09.2024 по справі 910/267/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.09.2024Справа № 910/267/24Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС-Київ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство Дніпросталь"

про стягнення 316196,53 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТС-Київ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство Дніпросталь" про стягнення за договором поставки від 22.01.2020 № 8 попередньої оплати в розмірі 262836,58 грн. та штрафу в розмірі 53359,95 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

16.01.2024 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Дана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03150, м. Київ, вул. В. Васильківська, 114.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу.

Положеннями статей 89, 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку. Відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом вносяться до єдиного державного реєстру.

Таким чином, направлення ухвали суду здійснено за відповідною адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Відтак, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Отже, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

До того ж, в ухвалі суду про відкриття провадження у справі звернуто увагу відповідача на обов`язок зареєструвати свій електронний кабінет та на можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Натомість, відповідач усупереч частини 6 статті 6 ГПК України реєстрацію свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не здійснив.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.01.2020 між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, укладено договір поставки № 8, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується передати в визначений термін у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити металопрокат (далі - Продукція) асортимент, кількість, комплектність та за цінами, визначених в специфікаціях та/або рахунках, наданих Постачальником, підтверджених відповідними накладними, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Продукцію на умовах та у порядку, визначених цим Договором.

У пункті 1.4. договору сторони дійшли згоди, що у разі не укладання сторонами специфікацій, прийняття Покупцем Продукції відповідно до видаткової накладної є підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, комплектності, кількості та ціни Продукції. Після підписання уповноваженими представниками сторін, зазначені видаткові накладні мають юридичну силу специфікацій у розумінні статті 266 Господарського кодексу України.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що термін поставки Продукції, якщо інше не обумовлено в специфікації, не повинен перевищувати чотирнадцять календарних днів з моменту отримання Постачальником передоплати від Покупця. Допускається дострокова поставка Продукції, про що постачальник повідомляє Покупця письмово засобами поштового зв`язку, по e-mail або факсом.

Моментом поставки Продукції та моментом переходу права власності на Продукцію, усіх ризиків втрати або пошкодження Продукції від Постачальника до Покупця є дата належним чином оформленої та підписаної Сторонами видаткової накладної та товарно-транспортної накладної на відповідну Продукцію (пункт 3.4. договору).

Згідно з пунктом 4.2. договору розрахунок за Продукцію здійснюється наступним чином: шляхом внесення 80% передоплати від суми, що вказана в наданому рахунку-фактурі протягом трьох банківських днів з моменту оформлення заявки на постачання продукції (п.п. 4.2.1. договору); наступний платіж у розмірі 15% від суми, що вказана в наданому рахунку-фактурі протягом трьох банківських днів від дня отримання повідомлення Постачальника про готовність продукції до постачання; остаточний розрахунок в розмірі 5% від суми, що вказана в наданому рахунку-фактурі протягом трьох банківських днів з дня поставки Продукції за умови отримання від Постачальника оригіналів всіх товаросупровідних документів, зазначених в п. 3.5. цього Договору.

На виконання умов договору відповідач виставив рахунок-фактуру №ДС-0005649 від 04.08.2020 на загальну суму з ПДВ 165 500,04 грн., що був оплачений позивачем згідно з платіжною інструкцією №104804 від 05.08.2020 року.

Також позивачем складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 05.08.2020 № 21.

07.08.2020 відповідач поставив позивачу товар на суму 84 256,07 грн. із ПДВ., що підтверджується видатковою накладною від 07.08.2020 № ДС-0001547 та товарно-транспортною накладною від 07.08.2020 № 92.

Отже, залишок суми попередньої оплати, на яку не поставлено товар, становить 81 243,94 грн.

Надалі, відповідачем виставлено рахунок-фактуру №ДС-0006681 від 09.08.2020 на загальну суму 175 224,38 грн. із ПДВ.

У свою чергу, позивачем сплачено на рахунок відповідача 181 592,61 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №104993 від 11.09.2020 на суму 93 980,41 грн. та платіжною інструкцією №105074 від 22.09.2020 на суму 87 612,20 грн.

Крім того, позивачем складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 11.09.2020 № 152 на суму передоплати у розмірі 93 980,41 грн.

Водночас, відповідач поставку товару на загальну суму 181 592,61 грн. згідно з рахунком-фактурою №ДС-0006681 від 09.08.2020 не здійснив.

У зв`язку з цим, позивач направив відповідачу вимогу від 21.11.2023 № 417 про повернення суми попередньої оплати в розмірі 262836,58 грн. та сплати штрафу в сумі 53359,95 грн., однак відповіді або грошових коштів від відповідача не надійшло.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред`явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору поставки від 22.01.2020 № 8 сплатив відповідачу грошові кошти в загальній сумі 347092,65 грн., у той час як відповідач поставив товар лише на суму 84 256,07 грн.

Отже, вартість оплаченого позивачем та непоставленого відповідачем товару склала 262836,58 грн., що на вимогу від 21.11.2023 № 417 відповідачем не повернута.

Ураховуючи викладене, оскільки сума неповернутої відповідачем попередньої оплати складає 262836,58 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про повернення цих коштів позивачу або поставки товару на вказану суму, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача даної суми попередньої оплати, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 53359,95 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).

Відповідно до пункту 6.2. договору за порушення Постачальником строків поставки Продукції, передбачених пунктом 3.3. Договору, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 0,5% від вартості Продукції, поставка якої прострочена, за кожен день прострочення.

У той же час, розмір договірної штрафної санкції, обрахованої за кожну добу прострочення, за визначенням статті 549 ЦК України відповідає поняттю «пеня».

Між тим для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 204/5406/17.

Зазначення в угоді неустойки (пені) як штрафу не перетворює її в штраф і не є підставою для відмови у стягненні неустойки (пені) у разі прострочення виконання зобов`язання (сплати коштів). Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4400/17.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Із розрахунку позивача слідує, що останнім нараховано пеню (штраф) у розмірі 0,5% від суми непоставленого товару 262836,58 грн. за період з 24.06.2023 до 23.12.2023 у розмірі 53359,95 грн.

Водночас, за змістом пункту 6.2 договору пеня (штраф) сплачується за порушення постачальником строків поставки продукції, передбачених пунктом 3.3. договору, у розмірі 0,5% від вартості продукції, поставка якої прострочена.

У пункті 3.3 договору вказано, що термін поставки продукції, якщо інше не обумовлено в специфікації, не повинен перевищувати чотирнадцять календарних днів з моменту отримання постачальником передоплати від покупця.

Отже, з урахуванням дат здійснення позивачем попередньої оплати, прострочення з поставки товару мало місце: із 20.08.2020 на суму 81 243,94 грн., із 26.09.2020 на суму 93 980,41 грн., із 07.10.2020 на суму 87 612,20 грн.

Відтак, оскільки позивачем нарахування пені (штрафу) здійснено лише з 23.06.2023, та суд не вправі виходити за межі наведеного позивачем розрахунку, у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені (штрафу) в розмірі 53359,95 грн. слід відмовити.

Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС-Київ" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство Дніпросталь" (03150, м. Київ, вул. В. Васильківська, 114; ідентифікаційний код 42817110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС-Київ" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Борщагівська, 30А, корп. 15, кв. 157; ідентифікаційний код 39482580) 262836 (двісті шістдесят дві тисячі вісімсот тридцять шість) грн. 58 коп. попередньої оплати, а також 3942 (три тисячі дев`ятсот сорок дві) грн. 55 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова