Рішення

від 25.09.2024 по справі 915/1124/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року Справа № 915/1124/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", вул. Погранична, буд. 159, м. Миколаїв, 54003 (код ЄДРПОУ 05410263)

електрона адреса: 05410263@mail.gov.ua

до відповідача: Приватного підприємства "Міжнародний інформаційний центр", (код ЄДРПОУ 22434584, 54030, м.Миколаїв, вул.Потьомкінська, 31, кв. 15, e-mail: alex@informc.com.ua)

про: стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу.

Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" (далі ? позивач) до Господарського суду Миколаївської області пред`явлено позов від 11.07.2023 (вх. № 9330/23 від 14.07.2023) про стягнення з Приватного підприємства "Міжнародний інформаційний центр" заборгованості за договором розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 01.01.2016 № 09420МС2G8АР016 в загальному розмірі 6 102,53 грн. та судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 684,00 грн.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за укладеним договором розподілу природного газу від 01.01.2016, укладеного шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання від 01.01.2016 №09420МС2G8AP016, а саме, зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати вартості наданих позивачем послуг з розподілу природного газу.

Ухвалою суду від 17.07.2023 (суддя - Ткаченко О.В.) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №73 від 18.06.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судових справи, які перебувають у провадженні судді Ткаченка О.В., підставою призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ є звільнення у відставку головуючого судді Ткаченка О.В. (підстава - рішення Вищої ради правосуддя від 06.06.2024 №1766/0/15-24).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2024 визначено головуючим у справі №915/1124/23 суддю Семенчук Н.О.

Ухвалою суду від 26.06.2024 справу №915/1124/23 прийнято до провадження судді Семенчук Н.О., справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання за наявними матеріалами; запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч. 4 ст. 176 ГПК України. Запропоновано відповідачу в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача; запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст.166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст. 167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.

09.08.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує частково та просить суд визнати акти розподілу газу, надані позивачем за травень 2022 р. та пізніші місяці, нечинними та не приймати їх до розгляду і не робити по їх сумам нарахувань, а також зробити перерахунок загальної суми боргу, приймаючи до розрахунків період січень-квітень 2022р. В обґрунтування зазначає, що відповідно до Акту №б/н від 31.03.2022 року, працівниками позивача зафіксовано припинення газопостачання об`єкту за адресою: м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 31, шляхом перекриття та опломбування кранів перед лічильником. Зазначає, що 24.08.2022 р. до позивача був направлений лист про відмову від споживання газу та з проханням розірвати договір. Також повідомляє, що з квітня 2022 р. споживання газу на об`єкті за адресою м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 31 відсутнє, тому нарахування позивачем заборгованості за нібито спожитий газ, а також направлення актів наданих послуг з травня 2022 р. є неправомірним.

Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01.01.2016 між АТ "Миколаївгаз" (далі - Оператор ГРМ) та Приватним підприємством "Міжнародний інформаційний центр" (далі - споживач) укладено договір, шляхом підписання заяви-приєднання №09420МС2G8AP016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

У додатках до договору № 4 визначено перелік точок комерційного обліку споживача.

Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1384/27829, затверджено Типовий договір розподілу природного газу.

У відповідності до п.1.1 Типового договору (далі - Договір), типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір) є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Згідно п. 1.2 Договору, умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).

Пунктом 1.3 Договору визначено, що Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Відповідно до п. 2.1 договору, за цим Договором Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Згідно п. 6.1 Договору, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

У відповідності до п. 6.3 Договору, величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.

Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Згідно п. 6.4 Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.6 Договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ.

Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ.

Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ.

У разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня отримання письмової вимоги.

Споживач має право здійснювати оплату за договором розподілу природного газу через банківську платіжну систему, онлайн-переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Оператора ГРМ та в інший не заборонений законодавством спосіб.

У відповідності до п.6.8 Договору, надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Відповідно до п. 12.1 Договору цей Договір укладається на невизначений строк.

Згідно п. 12.2 Договору, якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, Оператор ГРМ зобов`язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим Договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін.

У разі незгоди Споживача зі змінами він має право розірвати цей Договір шляхом надсилання письмового повідомлення Оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього Договору зміни. Нерозірвання цього Договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду Споживача з внесеними до цього Договору змінами.

До заяви-приєднання № 09420МС2G8AP016 складено та підписано додаток № 4 до договору «Точка комерційного обліку споживача». Адреса точки комерційного обліку суб`єкту: м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 31, кв. 15.

Згідно пункту 1 глави 6 розділу 6 Кодексу ГРС розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

При цьому місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (частина 2 пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС).

Постановою НКРЕКП № 2762 від 22.12.2021 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Миколаївгаз» визначено тариф на послуги розподілу природного газу на період з 01 січня 2022 року у розмірі 1,99 грн. за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ).

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги з розподілу природного газу у період з березня 2022 року по лютий 2023 року на загальну суму 4593,13 грн. в підтвердження чого посилається на:

- Акт наданих послуг №МКП82007715 від 31.03.2022 на суму 379,40 грн.;

- Акт наданих послуг №МКП82010297 від 30.04.2022 на суму 379,40 грн.;

- Акт наданих послуг №МКП82012270 від 31.05.2022 на суму 379,43 грн.;

- Акт наданих послуг №МКП82015074 від 30.06.2022 на суму 379,40 грн.;

- Акт наданих послуг №МКП82018481 від 31.07.2022 на суму 379,40 грн.;

- Акт наданих послуг №МКП82020461 від 31.08.2022 на суму 379,40 грн.;

- Акт наданих послуг №МКП82023112 від 30.09.2022 на суму 379,40 грн.;

- Акт наданих послуг №МКП82025712 від 31.10.2022 на суму 379,40 грн.;

- Акт наданих послуг №МКП82029024 від 30.11.2022 на суму 379,40 грн.;

- Акт наданих послуг №МКП82031311 від 31.12.2022 на суму 379,40 грн.;

- Акт наданих послуг №МКП83002184 від 31.01.2023 на суму 399,52 грн.;

- Акт наданих послуг №МКП83004240 від 28.02.2023 на суму 399,52 грн.;

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача претензію щодо заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу №54003.1-СЛ-7523-0523 від 03.05.2023, в якій просив сплатити вартість наданих послуг з розподілу природного газу. Разом з претензією позивачем направлено відповідачу додатки, а саме: акти наданих послуг за період з березня 2022 року по лютий 2023 року.

Суду не подано доказів підписання та повернення відповідачем на адресу позивача актів наданих послуг за період з березня 2022 року по лютий 2023 року, як і не подано доказів направлення мотивованої відмови від їх підписання.

У зв`язку з несплатою відповідачем коштів в розмірі 4539,13 грн. за надані позивачем послуги з розподілу природного газу у період з березня 2022 року по лютий 2023 року позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі як суб`єктами ринку природного газу, врегульовані Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕП № 2494 від 30.09.2015 року, та Типовим договором розподілу природного газу

Як передбачено ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Згідно з п. 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи.

Згідно з п. 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.

Взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу (пункт 5 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ).

На підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ:

- присвоює споживачу (точці комерційного обліку), у тому числі побутовому споживачу, персональний EIC-код суб`єкта ринку природного газу та передає його Оператору ГТС для ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни його постачальника;

- надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності його об`єкта для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу;

- забезпечує формування та передачу даних прогнозів відборів/споживання природного газу та обсягів фактичного споживання природного газу споживачем Оператору ГТС у порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Кодексом (пункт 6 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ).

Згідно з п. 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Згідно з пунктами 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Згідно з пунктом 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. У разі розірвання договору розподілу природного газу Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.

Нормами статті 627 Цивільного Кодексу України встановлено свободу договору, тобто відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З положень статті 509 Цивільного Кодексу України, статті 173 Господарського Кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Обов`язковою умовою надання Споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у Споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ (п. 2.2 Типового договору).

Відповідно до частини першої ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу).

Як встановлено матеріалами справи, 01.01.2016 між АТ «Миколаївгаз» та Приватним підприємством «Міжнародний інформаційний центр» (далі - споживач) укладено договір шляхом підписання заяви-приєднання №09420МС2G8AP016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим). Споживачу присвоєно персональний ЕІС код 56XО0000МС2G8004.

Отже, з моменту укладення між споживачем та оператором ГРМ договору розподілу природного газу, за наявності фізичного підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі, оператором ГРМ здійснюється надання споживачу послуг з розподілу природного газу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 18.02.2021 у справі № 922/1703/20).

Газорозподільна система функціонує за принципом постійної та безперебійної наявності в системі газопостачання природного газу, який переміщується під тиском.

Фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється Оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача (пункт 2 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ).

Суд встановив, що в матеріалах судової справи № 915/1124/23 відсутні докази про те, чи був розірваний між сторонами договір розподілу природного газу, чи вносились зміни до заяви-приєднання № 09420МС2G8AP016 від 01.01.2016 року, що є додатком до типового договору розподілу природного газу, а також докази щодо вилучення об`єкта споживача, які могли б слугувати підставою для звільнення відповідача від зобов`язання по оплаті вартості послуг за цим договором.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказаний правовий висновок висловив у своїй Постанові від 11 вересня 2020 року Верховний суд по справі № 910/16505/19.

Враховуючи, що протягом спірного періоду березень 2022 року - лютий 2023 року об`єкт відповідача фактично є підключеним (приєднаним) до газорозподільчої системи позивача, укладений договір розподілу природного від 01.01.2016 є чинним, позовні вимоги щодо стягнення 4 539,13 грн. основної заборгованості за надання послуги з розподілу природного газу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Окрім основного боргу, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача (згідно наведених у позовній заяві розрахунків):

- пеню на загальну суму 990,88 грн.;

- 3 % річних на загальну суму 106,67 грн.;

- інфляційні збитки на загальну суму 465,85 грн.

Суд зауважує, що за приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Крім того, судом враховано, що за приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

На підставі вищенаведених норм та відповідних положень договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача проценти річні, інфляційні втрати та пеню.

Водночас судом враховано, що акти наданих послуг за спірний у даній справі період (з березня 2022 року по лютий 2023 року) не підписано зі сторони споживача. Суду не подано доказів направлення позивачем відповідачу ані рахунків, ані актів наданих послуг в порядку та строки, передбачені п. 10 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, тобто до п`ятого числа місяця, наступного за звітним. Натомість, акти наданих послуг позивачем направлено на адресу відповідача 04.05.2023 (разом з претензією № 54003.1-СЛ-7523-0523 від 03.05.2023).

Факт отримання актів наданих послуг відповідачем матеріалами справи не підтверджений.

За наведених умов суд не може вважати претензію від 03.05.2023 належним доказом отримання відповідачем цих документів, оскільки саме лише рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, за відсутності на ньому відмітки про вручення адресату, а також за відсутності обґрунтованих пояснень позивача щодо перебігу вказаної кореспонденції, не може свідчити про правомірне виконання позивачем наведених вище умов договору.

Отже, в силу умов п. 6.6 Типового договору та ч. 1 ст. 530 ЦК України у суду відсутні правові підстави для тверджень, що граничним строком виконання зобов`язань за вищевказаними актами було 10 число наступного за звітним місяця. А відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості в цій частині не може бути визнано обґрунтованим.

З урахуванням наведеного, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені, процентів річних та інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до ст.129 ГПК України, судовий збір у даній справі покладається на відповідача, пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Міжнародний інформаційний центр", (код ЄДРПОУ 22434584, 54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 31, кв. 15) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (вул. Погранична, 159, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 05410263) заборгованість в сумі 4 539,13 грн. та 2 684,00 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Н.О.Семенчук