Ухвала

від 26.09.2024 по справі 915/981/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

26 вересня 2024 року м. Миколаїв Справа № 915/981/24

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління Командування Сил логістики Збройних Сил України до Малого приватного підприємства Агро-Вікторі про стягнення заборгованості в сумі 1656206,89 грн., -

ВСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Малого приватного підприємства Агро-Вікторі про стягнення заборгованості з дострокового розподілу прибутку за договором про спільний обробіток землі № 16 від 20.10.2017 в розмірі 1656206,89 грн., посилаючись на наступне.

20.10.2017 між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Миколаїв та Малим приватним підприємством «Агро-Вікторі» був укладений договір про спільний обробіток землі №16, відповідно до п. 1.1 якого сторони, що є суб`єктами господарювання, з метою досягнення єдиної для обох сторін господарської мети щодо отримання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності - для сторони 1 та одержання прибутку для сторони 2 від здійснення ними господарської діяльності, домовились про спільну діяльність та співробітництво без утворення юридичної особи, шляхом об`єднання своїх зусиль та вкладів для ведення спільної господарської діяльності з вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур та насіння олійних культур, їх збирання, зберігання та подальшої реалізації.

Додатковими угодами №1 від 14.11.2017, №2 від20.12.2017 та №3 від 08.01.2019, №4 від 02.06.2023 сторони врегулювали деякі положення договору.

Пунктом 7.2 договору (в редакції додаткової угоди №3 від 08.01.2019) встановлено, що сторона-1 перераховує стороні-1 щомісячно, до 20 числа кожного поточного місяця, у рівних долях, починаючи з січня та у строк до 20 грудня поточного календарного року грошові кошти на загальну суму, що дорівнює розміру внеску сторони-1, як дострокове розподілення очікуваного прибутку від спільної діяльності у поточному календарному році. За умови належного виконання зазначеного порядку розподілу прибутку сторона-2 набуває права самостійно та на власний розсуд розпоряджатись рештою результатів спільної діяльності.

Відповідно пунктом 5.1. розділу 5 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 14.11.2017) встановлено, що внесок сторони-1 вартість права обробки земельних ділянок загальною площею 118,8242 га, а також ділова репутація та ділові зв`язки та складає 3412413,81 грн.

На підставі додаткової угоди №4 від 02.06.2023 сторону1 замінено з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв на Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління внаслідок реорганізації.

Згідно п.11.2 договору останній укладений строком на 7 років, тобто до 20.10.2024.

Так, за ствердженнями позивача, в порушенням умов договору та вимог законодавства щодо виконання господарського зобов`язання МПП «Агро-Вікторі», починаючи з листопада 2023 року по липень 2024 року свої зобов`язання за договором виконало частково, внаслідок чого за останнім рахується прострочена заборгованість в розмірі 1656206,89 грн. Наразі позивач зазначає, що вказана заборгованість фактично визнана відповідачем, що підтверджується листом останнього від 04.04.2024 вих. №24, з посиланням на відсутність можливості сплачувати заборгованість через низку рішень ДПІ щодо відповідності МПП "Агро-Вікторі" критеріям ризиковості.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.08.2024 р. вказану позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №915/981/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 12.09.2024 р. о 10:30.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.09.2024 р. у справі №915/981/24 підготовче засідання відкладено на 26.09.2024 р. о 13:30 приймаючи до уваги неявку у підготовче засідання відповідача та неможливість з`ясування заперечень відповідача на позов з огляду на відсутність відзиву на позов.

24.09.2024 від представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про закриття провадження у справі (вх. № 11441/24), в якій позивач зазначає, що 23.09.2024 відповідач повністю сплатив заборгованість перед позивачем, підтвердженням чого є платіжна інструкція № 77 від 23.09.2024 та виписка по рахунку UA828201720313261001202000339 за 23.09.2024.

Наразі у вказаній заяві позивач зазначає, що в попередньому судовому засіданні він просив суд відкласти підготовче засідання саме з метою уточнення періоду виникнення заборгованості та дійсно підтверджує, що періодом, за який позивач просить стягнути заборгованість за договором №16 від 20.10.2017 є лютий-липень 2024 року.

За ствердженням позивача, станом на момент написання зазначеної заяви між сторонами відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадження по справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. З огляду на викладене позивач просить суд закрити провадження по справі № 915/981/24 та повернути ІНФОРМАЦІЯ_1 суму судового збору у розмірі 19874,48 грн., сплаченого згідно з платіжним дорученням № 844 від 08.08.2024 р.

У підготовче засідання, призначене на 26.09.2024 р., представники позивача та відповідача не з`явились.

Разом з тим, як з`ясовано судом, МПП Агро-Вікторі сплачена на користь позивача заявлена до стягнення сума боргу у розмірі 1656206,89 грн., про що свідчить копія платіжної інструкції № 77 від 23.09.2024 року на суму 1656206,89 грн. з призначенням платежу Заборгованість з дострокового розподілу прибутку згідно Договору № 16 від 20.10.2017 р. за лютий липень 2024 р., в т. ч. ПДВ 276034,48 грн., а також надана позивачем копія виписки по рахунку №UA828201720313261001202000339 за 23.09.2024, в якій зазначено, що 23.09.2024 на рахунок позивача надійшли кошти в сумі 1656206,89 грн. з призначенням платежу Заборгованість з дострокового розподілу прибутку згідно Договору № 16 від 20.10.2017 р. за лютий липень 2024 р., в т. ч. ПДВ 276034,48 грн..

Відтак, враховуючи те, що внаслідок сплати відповідачем боргу у розмірі 1656206,89 грн., вимоги позивача були фактично задоволені, тому суд доходить до висновку про відсутність предмета спору.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги відсутність спору між сторонами по справі, господарський суд вважає за необхідне закрити провадження у даній справі за заявленим ІНФОРМАЦІЯ_1 позовом.

Між тим у поданій заяві про закриття провадження у справі позивачем заявлено клопотання про повернення сплаченої суми судового збору у розмірі 19874,48 грн. згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір.

Так, згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір (із змін. і доповн.) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Розглянувши вказану заяву позивача про повернення судового збору, суд зазначає наступне.

Доступ до правосуддя у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню.

Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не привести судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.

Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається ГПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність господарських процесуальних прав і обов`язків суб`єктів процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Як відомо, законодавче закріплення судових витрат у вигляді судового збору має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат), по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.

У п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland), було зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх цивільних прав та обов`язків, пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом (Голдер проти Сполученого Королівства і Z та інші проти Сполученого Королівства, рішення суду, цитовані вище, так само; та, mutatis mutandis, Ейрі проти Ірландії (Airey v. Ireland), рішення від 9 жовтня 1979 року).

Так, саме з метою забезпечення процесуальної економії законодавцем в ч. 1 ст. 130 ГПК України закріплено правила щодо можливості повернення заявникові частини судового збору у разі відмови позивача від позову, укладення мирової угоди, визнання відповідачем позову.

Зокрема, за положеннями ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Вказані положення ГПК кореспондують з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону Про судовий збір.

Слід зазначити, що Закон України Про судовий збір визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Натомість, Господарський процесуальний кодекс України встановлює порядок здійснення судочинства в господарських судах, порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Разом з цим, у випадку закриття провадження у справі внаслідок задоволення відповідачем вимог позивача після пред`явлення позову, тобто коли предмет спору відсутній, обов`язок відшкодування судових витрат, зокрема, витрат по сплаті судового збору, покладено законодавцем в ч. 3 ст. 130 ГПК України на відповідача.

Так, за положеннями ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Питання про розподіл судових витрат у вказаному випадку, передбаченому ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, суд може вирішити протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі (ч. 6 ст. 130 ГПК України).

Відтак, у ст. 130 Господарського процесуального кодексу України закріплено порядок розподілу судових витрат у разі закриття провадження з підстав укладення мирової угоди, відмови позивача від позову, задоволення відповідачем вимог позивача після пред`явлення позову, що кореспондують з підставами закриття провадження у справі, передбачені в пунктах 2, 4 і 7 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору, позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом, сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом).

Отже, виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що порядок розподілу судового збору та його повернення заявникові у разі закриття провадження у справі з інших підстав, що не охоплені наведеними положеннями ст. 130 ГПК України і передбачені в п. 1, 3, 5, 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України (спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; судом встановлено обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу; після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва), регулюється саме положеннями ст. 7 Закону України Про судовий збір. Адже, суть у поверненні судового збору у вказаних випадках закриття провадження у справі полягає у тому, що внаслідок виникнення обставин, які унеможливлюють розгляд справи по суті заявлених вимог, позивач (заявник) не може отримати відповідного результату від звернення до суду. Натомість закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору обумовлено саме задоволенням відповідачем вимог позивача, тобто отриманням того, на що позивач розраховував при зверненні до суду із заявленим позовом.

При цьому суд зауважує, що права позивача на відшкодування сплаченого судового збору за подачу позову за рахунок відповідача, а не за рахунок держави, у даному випадку (закриття провадження за відсутністю предмета спору) жодним чином не порушені, поза як здійснення судом розгляду справ за рахунок держави у такому випадку нівелюватиме компенсаційну функцію інституту судових витрат.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає за необхідне відмовити ІНФОРМАЦІЯ_1 у поверненні сплаченого судового збору в розмірі 19874,48 грн. за подачу позову до Малого приватного підприємства Агро-Вікторі про стягнення заборгованості з дострокового розподілу прибутку за договором про спільний обробіток землі № 16 від 20.10.2017 в розмірі 1656206,89 грн.

Щодо розподілу судових витрат у справі суд зазначає наступне.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

При цьому відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, та відповідач сплатив суму боргу після звернення позивача до суду із заявленим позовом, у зв`язку з чим предмет спору припинив існування внаслідок задоволення відповідачем вимог позивача після пред`явлення позову, та провадження у справі було закрито з цих підстав, суд вважає, що понесені позивачем витрати по сплаті судового збору слід стягнути з відповідача.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 129, 130, 232-235, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі № 915/981/24 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Малого приватного підприємства Агро-Вікторі про стягнення заборгованості з дострокового розподілу прибутку за договором про спільний обробіток землі № 16 від 20.10.2017 в сумі 1656206,89 грн. закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору.

2. Відмовити ІНФОРМАЦІЯ_1 у задоволенні клопотання про повернення суми сплаченого судового збору за подачу позову в розмірі 19874,48 грн. (вх. № 11441/24 від 24.09.2024 р.).

3. СТЯГНУТИ з Малого приватного підприємства Агро-Вікторі (54020, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 108, оф. 612; код ЄДРПОУ 13871162) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 19874/дев`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят чотири/грн. 48 коп.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в частині закриття провадження шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.

Суддя Л.М. Ільєва