Рішення

від 16.09.2024 по справі 916/4081/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2024 р. м. Одеса Справа № 916/4081/21(506/983/23)Господарський суд Одеської області у складі судді Райчевої Світлани Іванівни,

при секретарі судового засідання Скогутовському І.П.

дослідивши матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ),

до відповідача: Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" (65031, м. Одеса, вул. Грушевського, буд. 49; код ЄДРПОУ 32018511),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Відповідача: розпорядник майном Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ",

про визнання звільнення незаконним та скасування наказу, зміну формулювання причин звільнення, стягнення заборгованості із виплати заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також нарахування заробітної плати та подання звіту до Пенсійного фонду України,

Учасники справи у судове засідання не з`явились;

Суть спору.

ОСОБА_1 звернувся до Красноокнянського районного суду Одеської області із позовною заявою до Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" про визнання звільнення незаконним та скасування наказу про звільнення, зміну формулювання причини звільнення та дати звільнення, стягнення заборгованості із виплати заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час невиплати всіх сум при звільненні в день звільнення та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, а також зобов`язання нарахувати заробітну плату.

Процесуальні дії Суду.

Ухвалою Красноокнянського районного суду Одеської області від 27.09.2023 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №506/983/23. Справу постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Красноокнянського районного суду Одеської області від 08.11.2023р. справу №506/983/23 передано до Господарського суду Одеської області для розгляду у межах справи №916/4081/21 про банкрутство Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.12.2023р. суддею Райчевою С.І. прийнято до свого провадження справу №506/983/23 за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" про визнання звільнення незаконним та скасування наказу, зміну формулювання причин звільнення, стягнення заборгованості із виплати заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також нарахування заробітної плати та подання звіту до Пенсійного фонду України. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження у межах справи №916/4081/21 про банкрутство Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" із присвоєнням справі №916/4081/21(506/983/23). До участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Відповідача залучено розпорядника майном Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ".

10.04.2024р. ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із заявою про збільшення позовних вимог, у якій просив Суд стягнути на його користь також 4584,32 грн. грошової компенсації за дні невикористаної основної відпустки при звільнені (кількість днів за період з 10.08.2023 по 10.04.2024р) 16 календарних днів, компенсацію передбачену ст. 44 КЗпП у розмірі 25 154, 28 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 125 297, 78 грн. та недоплачену заробітну плату за час роботи в нічний час за період з 01.01.2018р. по 31.12.2022р. у розмірі 53 630, 39 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.04.2024р. вказану заяву прийнято до розгляду.

14.06.2024р. господарським судом у протокольній формі постановлено ухвали про відмову у задоволенні клопотання (вх. ГСОО №23461/24 від 14.06.2024 р.) ОСОБА_1 про витребування доказів та про закриття підготовчого провадження та призначення справи №916/4081/21(506/983/23) до розгляду по суті.

У задоволенні клопотання про витребування доказів господарським судом відмовлено у зв`язку із тим, що його подано із пропуском строку, визначеного ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, не заявлено клопотання про поновлення такого процесуального строку та жодним чином не обґрунтовано неможливість подання такого клопотання у встановлений строк. Також, судом враховано, що у позовній заяві Позивач не зазначав про наявність доказів, які не може надати.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.09.2024р. справу призначено до розгляду по суті у засіданні суду на "16" вересня 2024 р. о 15:00 год. Явку учасників справи у судове засідання визнати необов`язковою.

Копію ухвали суду направлено учасникам справи до їх електронних кабінетів користувача підсистеми "Електронний суд", що підтверджується відповідною довідкою суду.

16.09.2024р. учасники справи у судове засідання не з`явились, про причини неявки у судове засідання не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи до господарського суду не надавали. Разом з тим, господарський суд враховує, що явку учасників справи у судове засідання було визнано не обов`язковою.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на зазначені обставини, господарський суд розглядає справу за відсутності учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Зміст позовних вимоги Позивача.

Позивач зазначає, що у період з 11.09.2014р. по 10.08.2023р. перебував у трудових відносинах з Філією Ананьївська ДЕД Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ". Наказом №97 від 01.12.2017р. Позивача переведено на посаду водія навантажувача 5-го розряду.

28.06.2023р. та 31.07.2023р. Позивач звертався до Відповідача із заявами про звільнення із займаної посади у зв`язку із невиконанням Відповідачем законодавства про працю, що виражається у невиплаті йому заробітної плати, не нарахуванні заробітної плати за 2023р. та не сплати Відповідачем страхових внесків, що у свою чергу призвело до неможливості оформлення Позивачем лікарняного листа.

Наказом №05/к від 10.08.2023р. Філії Ананьївська ДЕД Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" ОСОБА_1 звільнено з посади водія навантажувача 5 розряду з 10.08.2023р. згідно ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України на підставі заяви ОСОБА_1 від 31.07.2023р. Також, вказаним наказом визначено бухгалтерії здійснити повний розрахунок з ОСОБА_1

ОСОБА_1 вважає, що його звільнення із займаної посади було незаконним та здійсненим із порушенням чинного законодавства. В обґрунтуванні зазначеного Позивач посилається на сталу судову практику з розгляду подібних правовідносин, викладену зокрема у постанові Верховного Суду від 22.04.2020р. у справі №199/8766/18, згідно якої при незгоді роботодавця звільнити працівника з підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю, він може відмовити у розірванні трудового договору, але не в праві розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначались.

Зважаючи на вказані обставини, Позивач просить змінити формулювання причин звільнення та дати звільнення, визначивши її, як дату ухвалення судового рішення у справі.

Також, Позивач просив суд стягнути на його користь з Відповідача заборгованість із виплати заробітної плати у розмірі 23 037, 67 грн. (заробітна плата за червень 2022 р. серпень 2023 р.) та 24 858, 18 грн. - компенсація за 152 дні невикористаної відпустки та компенсацію передбачену ст. 44 Кодексу законів про працю у розмірі 20 100, 00 грн. Крім того, Позивач просив стягнути на його користь середній заробіток за час невиплати йому всіх сум при звільненні в день з дати 10.08.2023р. та середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.

У заяві про збільшення розміру позовних вимог Позивач просив стягнути на його користь з Відповідача суму заробітної плати за період вимушеного прогулу з 01.01.2023р. по 10.04.2024р. у сумі 125 297, 78 грн., суму вихідної допомоги у розмірі 25 154, 28 грн., 4 584, 32 грн. грошової компенсації за дні невикористаної основної відпустки при звільнені ОСОБА_1 (кількість днів за період з 10.08.2023 по 10.04.2024р), 53 630, 39 грн. недоплаченої заробітної плати за час роботи в нічний час в період з 01.01.2018р. по 31.12.2022р.

Позивач у вказаній заяві зазначив, що фактично працював та виконував роботу охоронця, у тому числі у нічний час, на підтвердження чого надав до суду заяви свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які працювали на підприємстві Відповідача разом з Позивачем.

Заперечення Відповідача.

Дочірнє підприємство "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" стосовно задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечувало та просило відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

Відповідач зазначає, що Позивач у заяві про звільнення чітко не зазначав, що просив звільнити його на підставі ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України, а звільнення ОСОБА_1 на підставі ч. 1 цієї статті вважає таким, що здійснено у відповідності до чинного законодавства.

Також, Відповідач вважає, що підстави для звільнення ОСОБА_1 із займаної посади на підставі ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України відсутні, оскільки Позивачем до заяви про звільнення не було надано судового рішення, яке набрало законної сили стосовно порушення Відповідачем законодавства про працю.

Відповідач заперечував стосовно доводів Позивача про те, що він працював у нічний час та виконував роботу охоронця на підприємстві, оскільки ОСОБА_1 було прийнято на посаду водія навантажувача 5-го розряду, а не охоронця. Зазначена посада не передбачає роботу у нічний час.

Під час розгляду справи у суду Відповідач сплатив Позивачу заборгованість з заробітної плати у розмірі 46 966, 19 грн. (заробітна плата за червень 2022 р. серпень 2023 р. та компенсація за 152 дні невикористаної відпустки), які позивач просив стягнути у позовній заяві.

З урахуванням вищевикладеного, Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обставини справи встановлені Судом.

Згідно запису у трудовій книжці на підставі наказу №97 від 01.12.2017р. Філії Ананьївська ДЕД Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" ОСОБА_1 прийнято на посаду водія навантажувача 5-го розряду.

28.06.2023р. ОСОБА_1 звернувся до Філії Ананьївська ДЕД Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" із заявою про звільнення у зв`язку із невиконанням законодавства про працю. Заяву направлено засобами поштового зв`язку.

31.07.2023р. ОСОБА_1 повторно звернувся до Філії Ананьївська ДЕД Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" із заявою про звільнення у зв`язку із невиконанням законодавства про працю.

У вказаних заявах Позивач зазначав, що просив звільнити його у зв`язку з виконанням законодавства про працю, які виражаються у невиплаті йому заробітної плати за 2022 рік та не проведені нарахування заробітної плати за фактично відпрацьований час за січень-квітень 2023р., що призвело до неможливості оформлення електронного листка непрацездатності за період хвороби у травні, червні 2023р. Тому, Позивач просив звільнити його з посади водія навантажувача згідно ст. 38 Кодексу законів про працю України з 10.08.2023р. з виплатою вихідної допомоги, передбаченої ст. 44 Кодексу законів про працю України у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

До вказаних заяв Позивачем було додано довідки з Пенсійного фонду України форми ОК-5 за 2022-2023р., які підтверджують несплату Відповідачем страхових внесків, та копії виписок з історії хвороби та медичної картки стаціонарного хворого.

Наказом №05/к від 10.08.2023р. Філії Ананьївська ДЕД Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" ОСОБА_1 звільнено з посади водія навантажувача 5 розряду з 10.08.2023р. згідно ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України на підставі заяви ОСОБА_1 від 31.07.2023р. Також, вказаним наказом визначено бухгалтерії здійснити повний розрахунок з ОСОБА_1 .

Згідно довідки №42 від 10.08.2023р. заборгованість Філії Ананьївська ДЕД Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" перед ОСОБА_1 по заробітній платі та розрахункових при звільненні, станом на 10.08.2023р., складає 46 895, 85 грн. з яких: 22 037, 67 грн. заробітна плата за період червень 2022р. серпень 2023р. (на руки), 24 858, 18 грн. компенсація за невикористану щорічну відпустку за період з 07.10.2018р. по 10.08.2023р. (152 дні).

Згідно платіжного доручення №5 від 26.03.2024р. Відповідачем сплачено Позивачу грошові кошти у розмірі 46 966, 19 грн. У призначенні платежу зазначено: Зарахування розрахункових за період червень 2022р. серпень 2023р. та комісія 70, 34 грн.

Законодавство та правові позиції, застосоване Судом.

Стосовно зміни формулювання підстави та дати звільнення.

Відповідно до ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 47 Конституції України закріплено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною шостою статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України підставами припинення трудового договору є:

- угода сторін (пункт 1);

- розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи роботодавця (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 681/1629/18 (провадження № 61-14424св18) вказано, що розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою має значення, чи мали місце порушення з боку роботодавця законодавства про працю чи умов колективного чи трудового договору, а також письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку. Особливістю розірвання трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України є те, що працівник має право самостійно визначити строк розірвання трудового договору.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" судам роз`яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 753/20243/16-ц (провадження № 61-36489св18) зазначено, що за змістом статті 38 Кодексу законів про працю України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 Кодексу законів про працю України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.

При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 Кодексу законів про працю України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Аналогічний висновок зазначений у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 754/1936/16-ц (провадження № 61-28466св18), від 22 квітня 2020 року у справі № 199/8766/18 (провадження № 61-797св20), від 13 вересня 2023 року у справі № 587/1641/21 (провадження № 61-1473св23) та ін.

Суд враховує, що ОСОБА_1 у заявах про звільнення від 28.06.2023р. та 31.07.2023р. не зазначив частину 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України, як підставу для звільнення його із займаної посади. Однак процитував суть підстави, яка міститься у ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України, а саме у зв`язку із невиконанням Відповідачем законодавства про працю, що виражено у не нарахуванні та несвоєчасній виплаті заробітної плати та не сплаті страхових внесків.

З наведеного можливо дійти висновку про те, що Позивач просив звільнення саме на підставі ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України невиконання роботодавцем законодавство про працю, а не ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України, як зазначено Відповідачем у наказі про звільнення (за згодою сторін).

Посилання Відповідача на те, що Позивача звільнено на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України у зв`язку із хворобою є безпідставним та таким, що порушує вимоги законодавства про працю, оскільки роботодавець не наділений правом самостійно змінювати підстави для звільнення працівника.

Таким чином, зазначення у наказі №05/к від 10.08.2023р. ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України як підстави для звільнення ОСОБА_1 із займаної посади є безпідставним та незаконним.

Суд приймає до уваги те, що Відповідачем у відзиві на позовну заяву та заявах по суті спору не заперечувалися факти порушення строків виплати ОСОБА_1 заробітної плати та несплати страхових внесків, що у тому числі підтверджується Довідкою №42 від 10.08.2023р. Філії Ананьївська ДЕД Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ", з якої вбачається, що заборгованість перед ОСОБА_1 по заробітній платі за період червень 2022р. серпень 2023р. складає 22 037, 67 грн.

Аналогічні обставини наявності у Відповідача заборгованості із виплати заробітної плати встановлено Судом в ухвалі попереднього засіданні у справі №916/4081/21 про банкрутство Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ".

Таким чином, Судом встановлені обставини, що підтверджують невиконання Відповідачем законодавства про працю відносно Позивача.

Також, Суд вважає необґрунтованими посилання Відповідача на відсутність судового рішення, яке набрало законної сили стосовно порушення Відповідачем законодавства про працю, оскільки від наявності чи відсутності такого рішення не залежить право працівника на розірвання договору з роботодавцем, на відміну від обставин мобінгу (цькування).

Таким чином, вимога Позивача про зміну формулювання причини звільнення у наказі №05/к від 10.08.2023р. на ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України є обґрунтованою та підтвердженою належними та допустимими доказами.

Разом з тим, Господарський суд враховує, що звільнення ОСОБА_1 із займаної посади відбулось у зв`язку із подання ним добровільної заяви про звільнення та у дату, визначену Позивачем у заяві про звільнення 10.08.2023р. Позивачем вимоги про поновлення на посаді заявлено не було. Трудові відносини після звільнення Позивач з Відповідачем не продовжував. Підставою звернення до суду із позовною заявою стало безпідставне зазначення Відповідачем у наказі про звільнення підстави, відмінної від тієї, яка була зазначена Позивачем у заяві про звільнення.

Частиною 3 ст. 235 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

З огляду на вищезазначене, господарський суд вважає позовну вимогу ОСОБА_1 про зміну формулювання причини звільнення у наказі №05/к від 10.08.2023р. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволення, у зв`язку із чим, суд змінює формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 у наказі №05/к від 10.08.2023р. з ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України на ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

У той же час, господарським судом не встановлено наявності підстав для задоволення позовної вимоги Позивача про зміну дати звільнення ОСОБА_1 та встановлення її датою рішення у цій справі, оскільки зміна формулювання підстави звільнення не тягне за собою поновлення на роботі, такої вимоги Позивач і не заявляв.

Стосовно стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості із виплати заробітної плати за червень 2022 р. серпень 2023 р. та компенсації за 152 дні невикористаної відпустки.

Позивачем заявлена до стягнення з Відповідача заборгованість із виплати заробітної плати у розмірі 23 037, 67 грн. (заробітна плата за червень 2022 р. серпень 2023 р.) та 24 858, 18 грн. - компенсація за 152 дні невикористаної відпустки, розмір вказаної заборгованості підтверджується довідкою №42 від 10.08.2023р. Філії Ананьївська ДЕД Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ".

Згідно платіжного доручення №5 від 26.03.2024р. Відповідачем сплачено Позивачу грошові кошти у розмірі 46 966, 19 грн. У призначенні платежу зазначено: Зарахування розрахункових за період червень 2022р. серпень 2023р. та комісія 70, 34 грн.

Таким чином, до ухвалення рішення у справі, у відповідній частині позовні вимоги Позивача задоволені Відповідачем добровільно. У зв`язку із чим, провадження у вказаній частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача недоплаченої заробітної плати за час роботи в нічний час у період з 01.01.2018р. по 31.12.2022р.

В обґрунтуванні підстав стягнення Позивач зазначає, що у період з 01.01.2018р. по 31.12.2022р. фактично працював та виконував роботу охоронця, у тому числі у нічний час, на підтвердження чого надав до суду заяви свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які згідно його пояснень працювали на підприємстві Відповідача разом з ним та можуть підтвердити факт виконання ним роботи охоронця у нічний час у вказаний період. Будь-яких інших доказів виконання вказаних робіт та виконання роботи у нічний час Позивачем суду не надано.

Стосовно наданих Позивачем заяв свідків суд враховує наступне.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

У наданих до матеріалів справи заявах свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначено про їх обізнані стосовно того, що ОСОБА_1 з 01.01.2018р. по 31.12.2022р. працював на посаді охоронця на об`єкті Відповідача, також свідки зазначили, що обізнані про графік роботи ОСОБА_1 та те, що він працював у нічний час та вихідні дні. Разом з тим, заяви вказаних свідків не містять відомостей стосовно джерела, з якого їм стало відомо таку інформацію, а зводяться до того, що вони «бачили» ОСОБА_1 на території об`єкту Відповідача.

Таким чином, вказані покази свідків Суд не може прийняти як належний та допустимий доказ того, що ОСОБА_1 з 01.01.2018р. по 31.12.2022р. виконував роботу охоронця об`єкту Відповідача з графіком роботи у нічний час та вихідні дні.

Інші наявні у матеріалах справи офіційні документи спростовують доводи Позивача, оскільки відповідно до запису у трудовій книжці, наказом №97 від 01.12.2017р. ОСОБА_1 було переведено на посаду водія навантажувача 5-го розряду. Інших записів трудова книжка не містить.

Звільнено Позивача було також з посади водія навантажувача 5-го розряду.

Будь-яких доказів, що підтверджують переведення або залучення ОСОБА_1 до виконання повноважень охоронця (зокрема, але не виключено наказів, розпоряджень, доручень, табелю робочого часу, та/або ін) до матеріалів справи не надано.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, господарський суд зазначає, що Позивачем належним чином не доведено виконання ним роботи у нічний час та святкові дні у період з 01.01.2018р. по 31.12.2022р., у зв`язку із чим, позовна вимога про стягнення з Відповідача на користь Позивача недоплаченої заробітної плати за вказаний період є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Стосовно стягнення з Відповідача вихідної допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Кодексу законів про працю України, при припиненні трудового договору внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Згідно довідки №10 від 22.03.2024р. Філії Ананьївська ДЕД Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за останні 3 відпрацьовані місяці 2023р. складає 4 515, 23 грн.

З урахуванням вищенаведеного, вихідна допомога належна до виплати ОСОБА_1 , становить 13 545, 69 грн.

Господарський суд зазначає, що Позивач не погоджувався з розміром вихідної допомоги, розрахованим з урахуванням середнього заробітку зазначеного у довідки №10 від 22.03.2024р.

Позивач зазначав, що базою нарахування вихідної допомоги повинна бути сума середнього заробітку за 2023р., зазначена у довідці форми ОК-5 Пенсійного фонду України.

З даного приводу Суд зазначає, що у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 242/5780/16-ц (провадження № 61-34037св18) Верховний Суд дійшов висновку, що копія довідки з індивідуальних відомостей про застраховану особу, видана управлінням Пенсійного фонду України, не підтверджує наявність заборгованості по заробітній платі та не визначає її розмір.

Офіційні відомості Пенсійного фонду України щодо розміру заробітної плати за формою ОК-5 відносно ОСОБА_1 підтверджують лише його страховий стаж та не можуть бути прийняті судом, як належні докази щодо розміру заробітної плати у 2023р.

Враховуючи зазначені обставини, стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає вихідна допомога у розмірі 13 545, 69 грн.

Щодо стягнення з Відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та грошової компенсації за дні невикористаної основної відпустки при звільнені ОСОБА_1 16 календарних днів (кількість днів за період з 10.08.2023 по 10.04.2024р).

Частинами 2 - 3 ст. 235 Кодексу законів про працю України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Як встановлено судом вище, задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про зміну формулювання причини звільнення у наказі №05/к від 10.08.2023р. не тягне за собою поновлення його на роботі. Доказів того, що неправильне формулювання причини звільнення у наказі №05/к від 10.08.2023р. перешкоджало працевлаштуванню ОСОБА_1 до господарського суду не надано.

З огляду на зазначені обставини, підстави вважати період з дати звільнення ОСОБА_1 10.08.2023р. по дату постановлення рішення у справі вимушеним прогулом відсутні.

У зв`язку із чим, господарський суд відмовляє у задоволенні вказаної частини позовних вимог.

Щодо стягнення з Відповідача середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно положень ст. 117 Кодексу законів про працю України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Як встановлено господарським судом з матеріалів справи, станом на дату звернення Позивача до суду, розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем по заробітній платі та розрахунках при звільненні, складав 46 895, 85 грн.

Стосовно вказаного розміру заборгованості Відповідач заперечень не мав.

Вказана грошова сума сплачена Відповідачем на користь Позивача 26.03.2024р., що підтверджується платіжним дорученням №5 від 26.03.2024р.

Таким чином, у зв`язку із затримкою фактичного розрахунку Відповідача з Позивачем з виплати заробітної плати та нарахованих сум при звільненні, господарський суд, у відповідності до положень ст. 117 Кодексу законів про працю України, вважає за належне стягнути з Відповідача на користь Позивача середній заробіток за час затримки фактичного розрахунку у розмірі 27 091, 38 грн. (6 місяців * 4 515, 23 грн. розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за останні 3 відпрацьовані місяці 2023р.).

Згідно ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

При цьому, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також, визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

На думку суду, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є таким, що передбачений положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, та є таким, що забезпечить відновлення порушеного права Позивача.

Згідно частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, Суд вважає за належне задовольнити позов частково, а саме змінити формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 у наказі №05/к від 10.08.2023р. з ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України на ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України, стягнути з Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 13 545, 69 грн. та середній заробіток за час затримки фактичного розрахунку у розмірі 27 091, 38 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ :

1. Провадження у справі у частині позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" (65031, м. Одеса, вул. Грушевського, буд. 49; код ЄДРПОУ 32018511) про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати у розмірі 23 037, 67 грн. (заробітна плата за червень 2022 р. серпень 2023 р.) та 24 858, 18 грн. - компенсація за 152 дні невикористаної відпустки закрити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Змінити формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 у наказі Філії «Ананьївська ДЕД» Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" №05/к від 10.08.2023р. з ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України на ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України

4. СТЯГНУТИ з Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" (65031, м. Одеса, вул. Грушевського, буд. 49; код ЄДРПОУ 32018511) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) вихідну допомогу у розмірі 13 545 (тринадцять тисяч п`ятсот сорок п`ять) грн. 69 коп. та середній заробіток за час затримки фактичного розрахунку у розмірі 27 091 (двадцять сім тисяч дев`яносто одна) грн. 38 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 26 вересня 2024 р.

Копію рішення надіслати до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд": Дочірньому підприємству "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ"; представнику ОСОБА_1 адвокату Ляліну В.Ю.

Суддя С.І. Райчева