Рішення

від 19.09.2024 по справі 917/781/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2024 Справа № 917/781/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області, 38500, Полтавська обл., Полтавський р-н, смт. Диканька, вул. Незалежності, 64а, в інтересах держави в особі

1. Міністерства освіти і науки України, 01135, м. Київ, просп. Берестейський, 10, код ЄДРПОУ 38621185,

2. Полтавської обласної військової адміністрації, 36014, м. Полтава, вул. Соборності, 45, код ЄДРПОУ 00022591,

3. Департаменту освіти і науки Полтавської обласної військової адміністрації, 36000, м. Полтава, вул. Котляревського, 20/8, код ЄДРПОУ 02145412,

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Групп ЛТД», 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А, оф. 139, код ЄДРПОУ 38772399,

2. Регіональний центр професійно-технічної освіти м. Зіньків, 38100, Полтавська обл., м. Зіньків, вул. Воздвиженська, 82, код ЄДРПОУ 05537452,

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Північно-східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області (36011, м. Полтава, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 40478572).

Секретар судового засідання Токар А.В.

Представники: згідно протоколу судового засідання.

Суть спору:

Заступник керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в особі Міністерства освіти і науки України, Полтавської обласної військової адміністрації та Департаменту освіти і науки Полтавської обласної військової адміністрації звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Групп ЛТД» та Регіонального центру професійно-технічної освіти м. Зіньків про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 25.01.2021 р., № 2 від 26.01.2021 р., № 3 від 27.01.2021 р. та № 4 від 19.04.2021 р. до договору на постачання природного газу № 95/21 від 05.01.2021 р. та стягнення до бюджету Полтавської області надмірно сплачених грошових коштів в сумі 111 004,56 грн.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.05.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Також вказаною ухвалою залучено Північно-східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області до участі у справі третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

20.06.2024 року судом було оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 09.07.2024 р.

09.07.2024 р. було оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи на 15.08.2024 р.

15.08.2024 р. суд закрив підготовче провадження у даній справі та призначив справу до розгляду по суті на 19.09.2024 р.

Аргументи учасників справи:

У позовній заяві прокурор зазначає, що Регіональним центром професійно-технічної освіти м. Зіньків було проведено відкриті торги щодо закупівлі товару за кодом ДК 021:2015:09120000-6: Газове паливо в обсягах 136 тис. м. куб. з очікуваною вартістю 13 192,00 грн. За результатами проведення відкритих торгів переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс Групп ЛТД», з яким укладено договір № 95/21 від 05.01.2021 р. про постачання природного газу. Предметом даного договору є товар по предмету ДК 021:2015, код 09123000-7 природний газ (Природний газ) за обсягом 136 тис. м. куб. Згідно з пунктом 7.1 вказаного договору ціна за 1000 куб. м. газу становить 5 067,50 грн. без ПДВ та 6 081,00 грн. з ПДВ.

Прокурор зазначає, що в подальшому між сторонами в порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», укладено ряд додаткових угод, в результаті чого ціна товару фактично збільшилась на більше, ніж 10 % від початкової ціни одиниці товару.

На думку прокурора, жодного належного обґрунтування та документального підтвердження факту підвищення (коливання) ціни за період дії договору ТОВ «Сервіс Групп ЛТД» не надало, та, як наслідок, укладання Додаткових угод № 1, 2, 3 та 4 до договору про постачання природного газу № 95/21 від 05.01.2021 р., якими збільшено ціну газу, є безпідставним та з урахуванням вимог чинного законодавства вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.

Разом з тим, прокурор зазначив, що оскільки додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, то розрахунок за поставлений газ повинен здійснюватися за ціною, вказаною в договорі № 95/21 від 05.01.2021 р., а саме за 6 081,00 грн. з ПДВ за 1000 куб. м. газу, відповідно, грошові кошти у розмірі 111 004,56 грн. (переплата) підлягають стягненню з ТОВ «Сервіс Групп ЛТД» на користь місцевого бюджету.

29.05.2024 року до суду надійшло пояснення Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області б/н від 29.05.2024 р., у якому останнє підтримало позовні вимоги Заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області у даній справі та просило задовольнити їх в повному обсязі.

У поясненні № 02.1-07/1006 від 05.06.2024 р. (вх. № 8444 від 14.06.2024 р.) Полтавська обласна військова адміністрація також просила задовольнити позовні вимоги у даній справі.

09.07.2024 року прокурор подав до суду заяву від 08.07.2024 р. (вх. № 9479) про зміну предмету позову, в якій, зокрема, просив стягнути грошові кошти у сумі 111 004,56 грн з відповідача-1 (Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Групп ЛТД»), а такожстягнути з відповідачів по справі на користь Полтавської обласної прокуратури у рівних частинах сплачений судовий збір за позовними вимогами немайнового характеру, щодо визнання недійними додаткових угод в розмірі 12 112,00 грн., а іншу частину судового збору в розмірі 3 028,00 грн. за позовною вимогою майнового характеру щодо стягнення з ТОВ «Сервіс Груп ЛТД» надлишково сплачених коштів за договором стягнути із ТОВ «Сервіс Групп ЛТД». Заява прийнята судом до розгляду.

15.08.2024 року до суду надійшла заява Регіонального центру професійно-технічної освіти м. Зіньків № 135 від 14.08.2024 р. (вх. № 11013), у якій відповідач-2 підтримав позовні вимоги у справі в повному обсязі.

У письмових поясненнях Міністерства освіти і науки України, поданих до суду 13.09.2024 р. та 17.09.2024 р., позивач-1 також просив позовні вимоги Заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області у даній справі задовольнити в повному обсязі.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

Пунктом 3 ст. 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 р. № 3рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійснені програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності - державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 р. у справі № 806/1000/17 «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація поняття інтереси держави особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. «Державний інтерес» у спірних правовідносинах полягає, перш за все, у законності використання органами державної влади бюджетних коштів для придбання товарів, робіт і послуг та іншої допомоги з метою забезпечення нагальних потреб в умовах воєнного стану, зокрема, забезпечення ефективного, своєчасного виконання правочинів, укладених з метою належного функціонування держави.

Верховним Судом в постанові від 10.06.2021 р. по справі № 910/114/19 висловлено позицію про те, що визначене положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави хоч і має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, проте одночасно слугує захисту інтересів держави, а тому така процедура спрямована, перш за все, на задоволення потреб держави у певних групах товарів, робіт і послуг в особі конкретних замовників, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів.

Відтак, прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» вимог.

Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 р. у справі № 912/989/18.

У постанові від 23.09.2021 р. по справі № 910/11608/20 Верховний Суд вказав на ту обставину, що закупівля проводиться не лише для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі, але й для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах.

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності (ст. 68 Конституції України).

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їхньої компетенції, а також у захисті прав та свобод інтересів місцевого значення, які не мають загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку в спосіб, який належить до їх відання.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Окрім того, як зазначив Прокурор у позовній заяві, укладенням додаткових угод до договору поставки природного газу порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод фактично отримано менше газу у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», окрім обґрунтування порушень або загрози порушення державних інтересів, прокурор у позовній заяві має вказати орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави, а також довести, що вказані суб`єкти не здійснюють або неналежним чином здійснюють захист цих інтересів.

Згідно зі Статутом Регіонального центру професійно-технічної освіти м. Зіньків, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України № 546 від 05.04.2017 р., він є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним професійно-технічним навчальним закладом третього атестаційного рівня, що здійснює первинну професійну підготовку робітників високого рівня кваліфікації з технологічно складних професій або здійснює підготовку та підвищення професійної кваліфікації працюючих робітників з технологічно складних професій.

Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 16 жовтня 2014 р., визначено, що Міністерство освіти і науки України (МОН) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Також згідно з п. 5 Положення МОН з метою організації своєї діяльності організовує планово-фінансову роботу в апараті МОН, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку.

Таким чином, Регіональний центр професійно-технічної освіти м. Зіньків підпорядковується Міністерству освіти і науки України, яке здійснює контроль за використанням вказаним закладом фінансових і матеріальних ресурсів.

Крім того, відповідно до ст. 90 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів, зокрема, належать видатки на професійну (професійно-технічну) освіту (на оплату послуг з підготовки кадрів на умовах регіонального замовлення у закладах професійної (професійно-технічної) освіти та інших закладах освіти державної та/або комунальної власності (крім закладів, визначених у підпункті «е» пункту 2 частини першої статті 89 цього Кодексу)).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 831-р від 25 жовтня 2017 р. «Питання управління державними закладами професійної (професійно-технічної) освіти, підпорядкованими Міністерству освіти і науки» передбачено, що до завершення процедури передачі з державної у комунальну власність підпорядкованих Міністерству освіти і науки державних закладів професійної (професійно-технічної) освіти обласним і Київській міській держадміністраціям передаються для тимчасового виконання повноваження із здійснення матеріально-технічного і фінансового забезпечення закладів освіти, аналізу та контролю за провадженням їх фінансово-господарської діяльності.

Указом Президента України № 68/2022 від 24 лютого 2022 року в областях України утворено обласні військові адміністрації, в т.ч. Полтавську обласну військову адміністрацію.

Також згідно з п. 1 вказаного указу обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Згідно з Положенням про Департамент освіти і науки Полтавської обласної військової адміністрації, затвердженим розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації № 151 від 04.03.2021 р., Департамент утворюється головою Полтавської обласної державної адміністрації, входить до її складу і в межах Полтавської області забезпечує виконання покладених на нього завдань.

Департамент, зокрема, забезпечує ефективне і цільове використання відповідних бюджетних коштів (пп. 6 п. 5 Положення).

З посиланням на вказані норми чинного законодавства Заступником керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області у позовній заяві вірно зазначено органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме Міністерство освіти і науки України, Полтавську обласну військову адміністрацію та Департамент освіти і науки Полтавської обласної військової адміністрації.

При цьому, прокуратурою вказано на те, що Міністерством освіти і науки України, Полтавською обласною військовою адміністрацією та Департаментом освіти і науки Полтавської обласної військової адміністрації до теперішнього часу не вжито жодних заходів по стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Групп ЛТД» 111 004,56 грн. надмірно сплачених коштів згідно з договором на постачання природного газу № 95/21 від 05.01.2021 р.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Заступником керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області попередньо повідомлено Міністерство освіти і науки України, Полтавську обласну військову адміністрацію та Департамент освіти і науки Полтавської обласної військової адміністрації про звернення до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Групп ЛТД» до бюджету Полтавської області 111 004,56 грн. надмірно сплачених коштів згідно з договором на постачання природного газу № 95/21 від 05.01.2021 р. (листи № 51/1-2476вих24 від 02.05.2024 р., № 51/1-2475вих24 від 02.05.2024 р. та № 51/1-2474вих24 від 02.05.2024 р., а.с. 179-181).

Таким чином, на виконання ч.ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України та ч.ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор при поданні позовної заяви здійснив всі необхідні дії, обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України, Полтавської обласної військової адміністрації та Департаменту освіти і науки Полтавської обласної військової адміністрації, які не вжили заходів у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, про що повідомив позивачів відповідними листами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність звернення прокурора до суду та необхідність розгляду по суті заявлених вимог.

29.09.2021 року за результатами проведення процедури закупівлі UA-2020-12-04-012465-b між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Групп ЛТД» та Регіональним центром професійно-технічної освіти м. Зіньків було укладено договір на постачання природного газу № 95/21 (а.с. 46-54).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Постачальник (ТОВ «Сервіс Групп ЛТД») зобов`язувався протягом строку дії даного договору передавати Споживачеві (Регіональний центр професійно-технічної освіти м. Зіньків) товар у загальному потоці у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи по предмету: код ДК 021:2015: 09123000-7 Природний газ, включно з урахуванням замовлення (бронювання) потужності щодо кожного періоду та обсягу постачання газу, а Споживач зобов`язувався приймати та оплачувати Газ на умовах даного Договору.

Згідно з п. 3.1 загальний об`єм постачання природного газу у 2021 р. за договором складає 136 тис. м. куб.

Пунктом 7.1 договору визначено, що ціна за 1000 куб. м. газу становить 5 067,50 грн. без ПДВ та 6 081,00 грн. з ПДВ.

В подальшому сторони уклали додаткові угоди до вказаного Договору, якими збільшили ціну на газ, а саме:

Додатковою угодою № 1 від 25.01.2021 р. (а.с. 57) збільшено ціну за 1 000 м. куб. природного газу з 6 081,00 в період з 05.01.2021 р. по 11.01.2021 р. за природний газ в кількості 3,5 тис. м. куб. до 6 672,00 грн. в період з 12.01.2021 р. по 31.01.2021 р. за природний газ в кількості 120,763264 тис. м. куб. Угоду № 1 укладено з посиланням на пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та на підставі цінових довідок Харківської торгово-промислової палати № 1770/20 від 05.01.2021 р., в якій вказано інформацію про рівень цін по постачанню природного газу станом на 31.12.2020 р., та № 60/21 від 12.01.2021 р., в якій вказано інформацію про рівень цін по постачанню природного газу станом на 12.01.2021 р. (а.с. 59-60). Вказані довідки надіслані на адресу Регіонального центру професійно-технічної освіти м. Зіньків листом ТОВ «Сервіс Групп ЛТД» № 233-1/21 від 12.01.2021 р. (а.с. 58).

Додатковою угодою № 2 від 26.01.2021 р. (а.с. 61) збільшено ціну на природний газ з 6 672,00 грн. в період з 12.01.2021 р. по 17.01.2021 р. за природний газ в кількості 3 тис. м. куб. до 7 322,00 грн. в період з 18.01.2021 р. по 31.01.2021 р. за природний газ в кількості 107,309 тис. м. куб. Угоду № 2 укладено з посиланням на пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та на підставі цінової довідки Харківської торгово-промислової палати № 114/21 від 21.09.2021 р., зазначеної у листі ТОВ «Сервіс Групп ЛТД» № 492-01/21 від 18.01.2021 р. (а.с. 62).

Додатковою угодою № 3 від 27.01.2021 р. (а.с. 63) збільшено ціну на природний газ з 7 322,00 грн. в період з 18.01.2021 р. по 21.01.2021 р. за природний газ в кількості 2 тис. м. куб. до 8 037,00 грн. в період з 22.01.2021 р. по 31.01.2021 р. за природний газ в кількості 95,940338 тис. м. куб. Угоду № 3 укладено з посиланням на пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та на підставі цінової довідки Харківської торгово-промислової палати № 136/21 від 20.01.2021 р. (а.с. 65), в якій вказано інформацію про рівень цін по постачанню природного газу станом на 19.01.2021 р., надісланої листом ТОВ «Сервіс Групп ЛТД» № 766/21 від 22.01.2021 р. (а.с. 64).

Додатковою угодою № 4 від 19.04.2021 р. (а.с. 66) збільшено ціну на природний газ з 8 037,00 грн. в період з 22.01.2021 р. по 12.04.2021 р. за природний газ в кількості 56,13161 тис. м. куб. до 8 430,00 грн. в період з 13.04.2021 р. по грудень 2021 р. за природний газ в кількості 31,28474 тис. м. куб. Угоду № 4 укладено з посиланням на пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та на підставі цінової довідки Харківської торгово-промислової палати № 847-4/21 від 13.04.2021 р. (а.с. 68), в якій вказано інформацію про рівень цін по постачанню природного газу станом на 21.01.2021 р. та 13.04.2021 р., надісланої листом ТОВ «Сервіс Групп ЛТД» № 2393/21 від 13.04.2021 р. (а.с. 67).

Таким чином, після укладення вказаних додаткових угод ціна газу фактично збільшилась від початкової граничної ціни одиниці товару, узгодженої сторонами на дату укладення договору з 6 081,00 грн., до 8 430,00 грн., що у відсотковому співвідношенні становить ~ 38,63 %.

На виконання умов договору між сторонами було підписано акти прийому-передачі природного газу № 110 від 15.02.2021 р., № 1225 від 11.03.2021 р., № 2182 від 19.04.2021 р. та № 2874 від 12.05.2021 р. (а.с. 86-89), згідно з якими Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс Групп ЛТД» поставило Регіональному центру професійно-технічної освіти м. Зіньків газ загальним обсягом 75,937 тис. куб. м., на загальну суму 585 223,22 грн.

Відповідно до платіжних доручень № 45 від 17.02.2021 р., № 91 від 17.03.2021 р., № 119 від 23.04.2021 р. та № 143 від 19.05.2021 р. (а.с. 73, 74, 78, 76) Регіональний центр професійно-технічної освіти м. Зіньків перерахував ТОВ «Сервіс Групп ЛТД» кошти за газ на суму 585 223,22 грн. (включно з вартістю послуг із замовлення (бронювання потужності).

Прокурор стверджує, що додаткові угоди № 1 від 25.01.2021 р., № 2 від 26.01.2021 р., № 3 від 27.01.2021 р. та № 4 від 19.04.2021 р. до договору на постачання природного газу № 95/21 від 05.01.2021 р. було укладено з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», з огляду на що звернувся до суду з даним позовом про визнання недійсними вказаних додаткових угод та стягнення з ТОВ «Сервіс Групп ЛТД» до місцевого бюджету надмірно сплачених грошових коштів в сумі 111 004,56 (в ред.заяви про зміну предмета позову).

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір на постачання природного газу № 95/21 від 05.01.2021 р., додаткові угоди № 1 від 25.01.2021 р., № 2 від 26.01.2021 р., № 3 від 27.01.2021 р. та № 4 від 19.04.2021 р. до вказаного договору, листи ТОВ «Сервіс Групп ЛТД» № 233-1/21 від 12.01.2021 р., № 492-01/21 від 18.01.2021 р., № 766/21 від 22.01.2021 р. та № 2393/21 від 13.04.2021 р., цінові довідки Харківської торгово-промислової палати № 1770/20 від 05.01.2021 р., № 60/21 від 12.01.2021 р., № 136/21 від 20.01.2021 р. та № 847-4/21 від 13.04.2021 р., акти прийому-передачі природного газу № 110 від 15.02.2021 р., № 1225 від 11.03.2021 р., № 2182 від 19.04.2021 р. та № 2874 від 12.05.2021 р., Акт № 201631-25/10 від 15.08.2022 р. про результати перевірки закупівель Регіонального центру професійно-технічної освіти м. Зіньків за період з 04.12.2020 р. по 08.08.2022 р. та ін.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. За змістом ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України серед способів захисту визначено визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

За приписами ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Частинами 1-5 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Ч. 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України «Про публічні закупівлі». Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

За змістом статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі», договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У справі № 922/2321/22 Великою Палатою Верховного Суду було висловлено правову позицію щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Зокрема, у вказаній справі на вирішення Великої Палати Верховного Суду було поставлено питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

Вирішуючи вказане питання, Велика Палата Верховного Суду в постанові № 922/2321/22 від 25.01.2024 р. зазначила, що норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю з огляду на наступне:

«Відповідно до частини першої статті 41 Закону № 922-VIII договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону № 922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922- VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19.04.2020 р. норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: «Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі».

Отже, вказана норма Закону № 922-VIII в редакції до 19.04.2020 р. не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» № 114-IX від 18.09.2019 р. (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон № 922-VIII було викладено в новій редакції. При цьому зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як убачається з пояснювальної записки до проєкту Закону № 114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії «ціновому демпінгу», коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати «ціновий демпінг» з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю».

Відповідна правова позиція була викладена в п. 43-63 постанови Великої Палати Верховного Суду № 922/2321/22 від 24.01.2024 р.

Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Відповідний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 р. у справі № 922/2321/22 щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Станом на момент підписання договору про постачання природного газу № 95/21 від 05.01.2021 р. сторони погодили всі істотні умови предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 ГК України та Закону України «Про публічні закупівлі».

Як встановлено судом, згідно з п. 7.1 договору ціна за 1000 куб. м. природного газу на момент укладення цього договору разом з ПДВ складала 6 081,00 грн.

Регіональний центр професійно-технічної освіти м. Зіньків мав беззаперечне право на отримання природного газу по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, однак, підписав оспорювані додаткові угоди, внаслідок чого було змінено істотні умови договору, а саме збільшено ціну на газ у кілька етапів. Ціна газу збільшилася загалом на ~ 38,63 % (з 6 081,00 грн. за 1000 куб. м. до 8 430,00 грн. за 1000 куб. м.).

Необхідність укладення додаткових угод до договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Групп ЛТД» обґрунтовувалась збільшенням ціни товару (газу).

На підтвердження підстав для укладення додаткових угод для збільшення ціни за одиницю товару відповідач-1 посилався на цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, в яких вказано інформацію про рівень цін по постачанню природного газу станом на відповідну дату.

Судом береться до уваги, що коливання ціни товару на ринку передбачає динаміку ціни товару у бік збільшення за період з моменту укладення договору та до моменту виникнення необхідності у внесенні відповідних змін, зумовлених таким коливанням. Тобто, повинно бути доведено наявність коливання ціни у бік підвищення на ринку за період з дати укладення основного договору до дати укладення додаткових угод.

Суд вважає, що довідки Харківської ТПП не можуть бути достатньою підставою для збільшення ціни, оскільки не містять відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, а також не містять аналізу зміни вартості природного газу на конкретну дату укладання додаткових угод у порівнянні з попередніми періодами від дати укладання попередньої додаткової угоди, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно вказана інформація не може підтверджувати коливання ціни на природний газ.

Аналогічних висновків щодо неправомірності використання для змін істотних умов договору закупівлі довідок із відсутністю відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, відсутністю аналізу вартості товару на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами дати укладання договору дійшов Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 р. у справі № 924/674/21, у постанові від 22.06.2022 р. у справі № 917/1062/21.

Крім того, при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Виключно коливання цін на ринку природного газу не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11.05.2023 р. у справі № 910/17520/21.

Частиною першою статті 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, за пунктом 2 частини 5 наведеної норми у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Абзацом 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У п. 90 постанови Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 року у справі № 922/2321/22 викладено правову позицію, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Проте з аналізу додаткових угод слідує, що ціна товару за укладеним між сторонами Договором № 95/21 від 05.01.2021 р. у відсотковому значенні збільшилась на більше, ніж 38,62 %.

За таких обставин, збільшення ціни газу у додаткових угодах № 1, 2, 3 та 4 по відношенню до погодженої у договорі № 95/21 від 05.01.2021 р. ціни здійснено з порушенням ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.

При цьому, судом звертається увага на те, що сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку газу; враховуючи діяльність відповідача, на момент підписання основного договору відповідач не міг не знати про ціни, які склалися на ринку на газ, постачання якого він мав намір здійснювати, та гарантував її поставку замовнику за цінами відповідно до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

В постанові Верховного Суду від 12.09.2019 року у справі № 915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі».

Беручи до уваги наявні у матеріалах справи докази, враховуючи спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на публічних торгах, суд дійшов висновку, що сторони договору на постачання природного газу № 95/21 від 05.01.2021 р. допустили зловживання своїм правом на зміну умов договору, яке спрямоване на шкоду інтересам держави та є порушенням норм Закону України «Про публічні закупівлі», а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Диканської окружної прокуратури Полтавської області про визнання недійсними додаткових угод від № 1 від 25.01.2021 р., № 2 від 26.01.2021 р., № 3 від 27.01.2021 р. та № 4 від 19.04.2021 р. до договору на постачання природного газу № 95/21 від 05.01.2021 р.

Прокурором також заявлено позовну вимогу про стягнення з першого відповідача коштів у розмірі 111 004,56 грн. суму надміру сплачених постачальнику коштів, з урахуванням недійсності додаткових угод.

Вирішуючи позов в цій частині вимог, суд приймає до уваги, що згідно з приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Групп ЛТД» було поставлено Регіональному центру професійно-технічної освіти м. Зіньків природний газ загальним об`ємом 75,937 тис. м. куб. на загальну суму 585 223,22 грн. (включно з вартістю послуг із замовлення (бронювання потужності), що підтверджується долученими до матеріалів справи актами прийому-передачі природного газу № 110 від 15.02.2021 р., № 1225 від 11.03.2021 р., № 2182 від 19.04.2021 р. та № 2874 від 12.05.2021 р. Зазначена в актах вартість природного газу була сплачена Регіональним центром професійно-технічної освіти м. Зіньків.

Відповідно до умов укладеного договору відповідач-2 повинен був сплатити за поставлений газ загальним обсягом 75,937 тис. м. куб. кошти в розмірі 474 218,66 грн. (461 772,90 грн. (75,937 х 6 081,00 грн.) + 12 445,76 грн. вартості послуг із замовлення (бронювання потужності), однак з урахуванням укладення оспорюваних додаткових угод, фактично було сплачено 585 223,22 грн. (включно з вартістю послуг із замовлення (бронювання потужності)

Внаслідок неправомірного збільшення ціни на природний газ шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 111 004,56 грн., яка підлягає стягненню з відповідача-1.

Оскільки оспорювані додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, відтак правовідносини між сторонами щодо ціни газу, поставленого за договором про постачання природного газу, мали регулюватись договором № 95/21 від 05.01.2021 р. Внаслідок виконання позивачем своїх зобов`язань фінансового характеру за оспорюваними угодами відповідачем-1 були безпідставно отримані грошові кошти на загальну суму 111 004,56 грн., які останній зобов`язаний повернути до бюджету Полтавської області як джерела фінансування Регіонального центру професійно-технічної освіти м. Зіньків, в силу приписів статей 216, 1212 ЦК України, оскільки підстава їх набуття відпала.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в даній справі про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 25.01.2021 р., № 2 від 26.01.2021 р., № 3 від 27.01.2021 р. та № 4 від 19.04.2021 р. до договору на постачання природного газу № 95/21 від 05.01.2021 р. та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Групп ЛТД» до бюджету Полтавської області надмірно сплачених грошових коштів в сумі 111 004,56 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У постанові від 10.12.2019 р. у справі № 922/902/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду також дійшов висновку про необхідність розподілу судових витрат у випадку задоволення позовних вимог майнового характеру до кількох відповідачів, між ними порівну.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс Групп ЛТД» в розмірі половини судового збору за звернення до суду з вимогами про визнання недійними додаткових угод до договору № 95/21 від 05.01.2021 р. та судового збору за звернення до суду з вимогою про стягнення надлишково сплачених коштів за вказаним договором, а саме 9 084,00 грн. (6 056,00 грн. + 3 028,00 грн.), а на Регіональний центр професійно-технічної освіти м. Зіньків в розмірі іншої половини судового збору за звернення до суду з вимогами про визнання недійними додаткових угод до договору № 95/21 від 05.01.2021 р., а саме 6 056,00 грн.

Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 25.01.2021 до договору на постачання природного газу № 95/21 від 05.01.2021 р., укладену між Регіональним центром професійно-технічної освіти м. Зіньків (код ЄДРПОУ 05537452) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Групп ЛТД» (код ЄДРПОУ 38772399).

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 26.01.2021 до договору на постачання природного газу № 95/21 від 05.01.2021 р., укладену між Регіональним центром професійно-технічної освіти м. Зіньків (код ЄДРПОУ 05537452) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Групп ЛТД» (код ЄДРПОУ 38772399).

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 27.01.2021 до договору на постачання природного газу № 95/21 від 05.01.2021 р., укладену між Регіональним центром професійно-технічної освіти м. Зіньків (код ЄДРПОУ 05537452) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Групп ЛТД» (код ЄДРПОУ 38772399).

5. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 19.04.2021 до договору на постачання природного газу № 95/21 від 05.01.2021 р., укладену між Регіональним центром професійно-технічної освіти м. Зіньків (код ЄДРПОУ 05537452) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Групп ЛТД» (код ЄДРПОУ 38772399).

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Групп ЛТД» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А, оф. 139, код ЄДРПОУ 38772399) на користь Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації) до обласного бюджету (р/р №UA948999980314010544000016001, отримувач ГУК у Полтавській області / Полтавська/24060300, код ЄДРПОУ 37959255, банк отримувача Казначейство України, код класифікації доходів бюджету 24060300, «інші надходження») надлишково сплачені кошти в сумі 111 004,56 грн.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Групп ЛТД» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А, оф. 139, код ЄДРПОУ 38772399) на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р UA118201720343130001000006160 ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060) 9 084,00 грн. судового збору.

8. Стягнути з Регіонального центру професійно-технічної освіти м. Зіньків (38100, Полтавська обл., м. Зіньків, вул. Воздвиженська, 82, код ЄДРПОУ 05537452) на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р UA118201720343130001000006160 ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060) 6 056,00 грн. судового збору.

9 . Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 26.09.2024 р.

Суддя О.С. Мацко