Рішення

від 19.09.2024 по справі 918/585/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/585/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Романюк Ю.Г., за розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Про Нафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоТрансЛіс"

про стягнення 735 262,33 грн

у судове засідання представники учасників справи не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

На розгляді Господарського суду Рівненської області перебуває позов ТОВ "Про Нафта" до ТОВ "АвтоТрансЛіс" про стягнення 735 262,33 грн (з яких 462 225,00 грн - основного боргу, 226 814,83 грн - пені, 46 222,50 грн - 10% штрафу).

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Даний позов обґрунтовує тим, що між сторонам виникли правовідносин з поставки товару (нафтопродуктів - дизельне паливо), на підставі Договору поставки нафтопродуктів №18/23 від 10.02.2023 та 15 специфікацій до нього.

Загалом, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято нафтопродукти (дизельне паливо), на загальну суму 3 389 015,00 грн, однак відповідач оплатив позивачу лише 2 926 790,00 грн.

При цьому, вартість отриманого відповідачем товару згідно Специфікації №2 від 17.02.2023, Специфікації №3 від 20.02.2023 та Специфікації №11 від 27.03.2023 в загальній сумі 462 225 грн (202 500 + 79 725 + 180 000) так і не була сплачена, у зв`язку з чим позивач змушений був звернутись до суду за захистом своїх прав.

Відповідач не скористався правом надання відзиву на позов, передбаченим ст. 165 ГПК України, а відтак суд на підставі ч.2 ст. 178, ч.9 ст. 165 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Процесуальні дії у справі

18.06.2024 позовна заява ТОВ "Про Нафта" надійшла до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою від 24.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 23.07.2024.

23.07.2024 судове засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Романюк Ю.Г. на лікарняному, про що повідомлено сторін у справі.

Відповідно до інформації табелю обліку робочого часу, суддя Романюк Ю.Г. перебувала на лікарняному у період з 23.07.2024 по 09.08.2024.

12.08.2024 суддя Романюк Ю.Г. приступила до виконання своїх посадових обов`язків по здійсненню правосуддя і ухвалою від 12.08.2024 підготовче засідання було призначене на 20.08.2024.

Ухвалою від 20.08.2024 було закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 19.09.2024. В той же час, продовжено строк підготовчого провадження на 24 дні - до 18.09.2024, включно.

24.08.2024 від позивача надійшло клопотання про доручення доказів розміру судових витрат, в якому представник просить стягнути з відповідача 70 000,00 грн витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу.

19.09.2024 сторони не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду, що в силу ч.1 ст. 202 ГПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Так, позивач повідомлявся про хід розгляду справи через електронний кабінет, зареєстрований останнім у системі "Електронний суд", що за умовами ч.11 ст. 242 ГПК України, вважається належним повідомленням сторони.

При цьому, судові ухвали направлялася відповідачу на адресу: вул. Нова, 2Д, м. Костопіль, Рівненський р-н, Рівненська обл., 35001, яка зазначена як в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, так і в договорі. Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17).

Згідно з п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою: місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті "справедливого суду", гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України").

Провадження у справі триває з 24.06.2024, розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання продовжувалось на 24 дні, таким чином, сторони мали достатньо часу для ефективного представлення своєї справи в суді.

При цьому, представник позивача скористався правом, наданим ч.3 ст. 196 ГПК України, та 19.09.2024 заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, одночасно підтримавши позовні вимоги у повному обсязі, а також просячи розглянути у судовому засіданні питання щодо розподілу судових витрат (у т.ч. на професійну правову допомогу).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

10.02.2023 між ТОВ "ПроНафта" (позивач, постачальник) та ТОВ "АвтоТрансЛіс" (відповідач, покупець) укладений Договір поставки нафтопродуктів №18/23 (надалі - Договір), відповідно до умов п.1.1. якого постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти (дизельне паливо, бензин, газ), іменовані далі за текстом - "товар", найменування, кількість, ціна яких вказується в Специфікаціях, які оформлюються на кожну окрему партію товару та є невід`ємною частиною даного Договору.

Номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюються Сторонами за обопільною згодою на основі заявки покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та в вивантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, (п.2.2. Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору товар поставляється погодженими партіями, у відповідності з заявками покупця на постачання тої чи іншої йартїї товару.

Заявка вважається оформленою покупцем належним чином, якщо в ній зазначено найменування, кількість, ціна товару, термін поставки, назву відокремленого підрозділу-платника за поставлений товар, контактну особу по прийманню палива та його контактний телефон та якщо вона була надіслана постачальнику письмово (факсом або електронною поштою). У разі вивезення товару транспортними засобами покупця в заявці також зазначається графік подачі транспортних засобів в рамках строку поставки, передбаченому п.3.6. даного Договору. В разі вивезення товару транспортними засобами постачальника у заявці вказується пункт розвантаження транспортного засобу. Належним чином оформлена заявка є підставою для оформлення постачальником рахунку-фактури. Постачання товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/або актами приймання- пепедачі. товарно-транспортними накладними), які підписані представниками обох сторін.

Постачальник постачає партію товару в терміни вказані покупцем у Заявці (п.3.4. Договору).

Відповідно до 4.1. Договору, загальна ціна цього Договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії Договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та Специфікаціях.

Згідно з п.4.4. Договору оплата здійснюється згідно рахунку-фактури постачальника, протягом 10 днів від дати рахунка-фактури.

Зобов`язання покупця щодо оплати товару виникають з моменту здійснення постачальником поставки товару згідно з п.3.4. даного Договору, а у випадку, коли Сторони домовились про попередню оплату товару - з моменту отримання покупцем рахунку-фактури постачальника (4.5. Договору)

Відповідно до п.4.8. Договору у випадку якщо поставка товару була проведена без дотримання заявлених (згідно даних, відображених в заявці) покупцем даних про обсяг, дату поставки і т.д., однак Сторонами були підписані накладні документи на товар (товаротранспортні накладні та/або акти приймання-передачі), поставка товару вважається погодженою між Сторонами і такою, шо відповідає умовам цього Договору.

Відповідно до п.6.2.1. Договору покупець зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі проводити оплату за поставлений постачальником товар.

Згідно з п.7.1,Договору Сторона, винна в заподіянні збитків іншій Стороні, зобов`язана ві лттіколувати такі збитки у повному обсязі.

Відповідно до 7.5. Договору у випадку несплати, або несвоєчасної сплати вартості отриманих нафтопродуктів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від вартості неоплачених або несвоєчасно оплачених нафтопродуктів. Пеня нараховується на весь період прострочення. У разі прострочення оплати більше ніж 5-ть днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% ціни простроченого до оплати товару.

Відповідно до п.7.6. Договору, Сплата штрафних санкцій не звільняє Сторони від виконання зобов`язань по цьому Договору.

Договір, додаткові угоди до нього, а також інші документи створені при його виконанні, які відправлені електронною поштою мають повну юридичну силу до моменту обміну оригіналами породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути подані в судові інстанції в якості належних доказів і не можуть заперечуватися Сторонами (п.11.28. Договору).

Як встановлено з матеріалів справи, загалом по Договору поставки нафтопродуктів №18/23 від 10.02.2023 постачальник здійснив 15 (№№1-15) поставок дизельного палива покупцю на загальну суму 3 389 015,00 грн.

Поставка (відвантаження) товару згідно Специфікації №1 від 10.02.2023, Специфікації №4 від 01.03.2023, Специфікації №5 від 03.03.2023, Специфікації №6 від 07.03.2023, Специфікації №7 від 09,03.2023, Специфікації №8 від 17.03.2023, Специфікації №9 від 20.03,2023, Специфікації №10 від 23.03.2023, Специфікації №12 від 29.03.2023, Специфікації №13 від 30.02.2023, Специфікації №14 від 30.03.2023 та Специфікації №15 від 10.04.2023 до Договору поставки нафтопродуктів №18/23 від 10.02.2023 були оплачені.

Так, згідно Специфікації №2 від 17.02.2023 постачальник зобов`язується передати до 20.02.2023, а покупець прийняти та оплатити 5 000 л. палива дизельного класу F (2710194300), за ціною 40,50 грн/л., загальною вартістю - 202 500 грн, в т.ч. ПДВ 13 247,66 грн.

Поставка згідно Специфікації №2 на 202 500,00 грн підтверджується наступними документами:

- Рахунком на оплату №156 від 17.02.2023;

- Видатковою накладною №201 від 17.02.2023;

- товарно-транспортною накладною №201 від 17.02.2023;

- Податковою накладною №224 від 17.02.2023;

- Акцизною накладною форми "П" №341 від 17.02.2023.

Згідно Специфікації №3 від 20.02.2023 постачальник зобов`язується передати до 25.02.2023, а покупець прийняти та оплатити 7 410 л. важких дистилятів, газойлі, палива дизельного, Diesel fuel oil 10 PPMEN 590 (2710194300) за ціною 40,00 грн/л., загальною вартістю 296 400 грн, у т.ч. ПДВ 19 390,65 грн.

Поставка товару згідно Специфікації №3 на 296 400,00 грн підтверджується наступними документами:

- Рахунком на оплату №176 від 20.02.2023;

- Видатковою накладною №224 від 20.02.2023;

- товарно-транспортною накладною №224 від 20.02.2023;

- Податковою накладною №225 від 20.02.2023;

- Акцизною накладною форми "П" №362 від 20.02.2023.

Згідно платіжної інструкцієї №4 від 22.02.2023, поставка товару згідно Специфікації №3 була оплачена частково - в сумі 216 675,00 грн.

Згідно Специфікації №11 від 27.03.2023 постачальник зобов`язується передати до 30.03.2013, а покупець прийняти та оплатити 5 000 л. палива дизельного класу класу F (2710194300), за ціною 36,00 грн/л., загальною вартістю 180 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 11 775,70 грн.

Поставка товару згідно Специфікації №11 від 27.03.2023 підтверджується наступними документами:

- Рахунком на оплату №321 від 27.03.2023;

- Видатковою накладною №408 від 27.03.2023;

- товарно-транспортною накладною №407 від 27.03.2023;

- Податковою накладною №364 від 27.03,2023;

- Акцизною накладною форми "П" №625 від 27.03.2023.

Видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписані покупцем та постачальником.

Як встановлено судом, поставлений товар прийнятий відповідачем у повному обсязі. Заперечень замовника щодо якості та/або кількості поставленого товару на адресу постачальника не надходило.

Розрахунок за отриманий (загальною вартістю 678 900,00 грн) товар по Специфікаціям №№2,3,11, ТОВ "АвтоТрансЛіс" провело частково, а саме: 22.02.2023 - 216 675,00247 грн. Матеріали справи не містять доказів сплати іншої частини коштів у сумі 462 225 грн (202 500 + 79 725 + 180 000).

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із несвоєчасною оплатою товару за договором поставки, та відповідальністю за порушення строків оплати за поставлений товар, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Як унормовано положеннями ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст. 509 ЦК України).

Згідно з нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ч.ч.1,2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинаим 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 525 ЦК України, та ч.6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини на підставі Договору поставки нафтопродуктів №18/23 від 10.02.2023, згідно умов якого ТОВ "ПроНафта" зобов`язалось передавати в погоджені строки, а ТОВ "АвтоТрансЛіс" приймати і оплачувати на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти (дизельне паливо, бензин, газ), найменування, кількість, ціна яких вказується в Специфікаціях.

Згідно з п.4.4. Договору оплата здійснюється згідно рахунку-фактури постачальника, протягом 10 днів від дати рахунка-фактури.

Зобов`язання покупця щодо оплати товару виникають з моменту здійснення постачальником поставки товару згідно з п.3.4. даного Договору, а у випадку, коли Сторони домовились про попередню оплату товару - з моменту отримання покупцем рахунку-фактури постачальника (4.5. Договору)

За час дії Договору постачальник здійснив 15 (Специфікації №№1-15) поставок, проте замовник не оплатив поставку згідно Специфікації №2 від 17.02.2023 (борг 202 500,00 грн), згідно Специфікації №11 27.03.2023 (борг 180 000,00 грн), а також частково оплатив поставку згідно Специфікації №3 від 20.02.2023 (борг 79 725,00 грн), Специфікації №11 27.03.2023.

Отже, наявність простроченої заборгованості підтверджена належними та допустимими доказами. Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 462 225,00 грн (202 500 + 79 725 + 180 000) - боргу.

Крім того, ТОВ "ПроНафта" заявило вимоги про стягнення 226 814,83 грн - пені, атакож 46 222,50 грн - 10% штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1,3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до положень п. 7.5. Договору у випадку несплати, або несвоєчасної сплати вартості отриманих нафтопродуктів, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від вартості неоплачених або несвоєчасно оплачених нафтопродуктів. Пеня нараховується на весь період прострочення.

Поставка (відвантаження) Товару згідно Специфікації №2 від 17.02.2023 до Договору здійснена 17.02.2023, відповідно строк виконання грошових зобов`язань відповідача (в сумі 202 500 грн) настав 26.02.2023, а тому нарахування пені слід здійснити з 27.02.2023 по 10.06.2024, що становить період прострочення грошового зобов`язання - 470 днів, а сума пені - 100 590,98 грн.

По Специфікації №3 від 20.02.2023 до Договору Товар поставлено на суму 296 400 грн. однак, відповідачем було оплачено лише 216 675,00 грн, а тому виникла заборгованість у сумі 79 725,00 грн. Поставка (відвантаження) Товару згідно Специфікації №3 від 20.02.2023 до Договору здійснена 20.02.2023, відповідно строк виконання грошових зобов`язань відповідача (в сумі 79 725,00 грн) настав 01.03.2023, а тому нарахування пені слід здійснити з 02.03.2023 по 10.06.2024, що становить період прострочення грошового зобов`язання - 467 днів, а сума пені (відповідно до доданого розрахунку) становить 39 275,40 грн.

Поставка (відвантаження) Товару згідно Специфікації №11 від 27.03.2023 до Договору здійснена 27.03.2023, відповідно строк виконання грошових зобов`язань відповідача (в сумі 180 000 грн) настав 08.03.2023, а тому нарахування пені слід здійснити з 09.03.2023 року по 10.06.2024, що становить період прострочення грошового зобов`язання - 460 днів, а сума пені (відповідно до доданого розрахунку) становить 86 948,45 грн.

Відтак, загальна сума пені, що підлягає стягнення із відповідача по Договору поставки нафтопродуктів №18/23 від 10.02.2023 року становить 226 814,83 грн. (100 590,98 грн. +39 275,40 грн. +86 948,45 грн).

Розрахунки пені судом перевірено за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE. Останні є арифметично вірними в заявлений позивачем період.

Також, відповідно до положень п. 7.5. Договору у разі прострочення оплати більше ніж 5-ть днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% ціни простроченого до оплати товару.

Відповідачем було прострочено оплату на 470 дні, 467 дні та 460 дні, а тому до нього слід також застосувати штраф у розмірі 10% ціни простроченого до оплати товару.

Вартість товару, поставку якого було прострочено складає 462 225,00 грн, а тому сума штрафу, яку слід стягнути із відповідача становить 46 222,50 грн (10%).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України (Постанова ВП ВС від 01.06.2021 у справі № 910/12876/191).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову і про стягнення з відповідача на користь позивача 735 262,33 грн, з яких 462 225,00 грн основний борг, 226 814,83 грн - пеня, а 46 222,50 грн - 10% штрафу.

Розподіл судових витрат.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі - Закону) визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

В матеріалах справи міститься копія Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2220 від 24.09.2023, виданого Гоєжому М.С.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст. 26 Закону).

Згідно п.4 ч.1 ст. 1 Закону, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч.3 ст. 30 Закону, при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених ТОВ "ПроНафта" витрат на правову допомогу у розмірі 70 000,00 грн з товариством надано:

- Договір про надання правової допомоги №41/24 від 28.05.2024, укладений між адвокатом Гожим М.С. і ТОВ "ПроНафта", як клієнтом, згідно умов якого адвокату надано право на представлення товариства у судах усіх юрисдикцій. При цьому, розмір, порядок оплати послуг та інші умови виконання зобов`язань сторонами за цим договором визначаються додатковою угодою;

- Додаткову угоду № 1 від 28.05.2024 до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 41/24 від 28.05.2024, якою визначено детальний опис робіт виконаних адвокатом, порядок оплати послуг (гонорару) і його розмір 70 000,00 грн.

- Акт здачі-приймання послуг №1 від 26.08.2024, згідно якого адвокатом надано, а клієнтом прийнято послуги на загальну суму 70 000,00 грн.;

- рахунок-фактуру №3 від 28.05.2024 на суму 70 000,00 грн.

- квитанцію до прибуткового ордеру №3 від 28.05.2024.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (ст. 30 Закону)

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 (справа №910/13071/19) звернув увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: - складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); - часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); - обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; - ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог ч.4 ст. 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України надано право іншій стороні справи клопотати перед судом про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, вказуючи в якості підстави такого клопотання недотримання вимог ч.4 цієї ст. Кодексу.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Виконуючи обов`язок щодо надання оцінки розміру заявленого відшкодування адвокатських витрат (70 000,00 грн) на предмет його дійсності та необхідності, а також критерію розумності розміру, суд зазначає наступне.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

У ч.5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Розмір таких витрат також повинен бути обґрунтованим. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У кожній окремій справі суд виходить з конкретних особливих обставин, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про під ставність різних сум коштів, що потрачені заявником на правничу допомогу. Кожна справа має різну кількість судових засідань, як і різну кількість розглянутих клопотань, а отже і кількість виконаного адвокатом обсягу робіт з огляду на кількість вчинених процесуальних дій.

Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

На думку суду, витрати на правничу допомогу у розмірі 70 000,00 грн у даній справі не є співмірним із складністю справи та з обсягом наданих робіт, у даній справі.

При цьому вказана справа є типовою, має нескладний предмет спору: спір відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору поставки.

Так, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, відповідно, великої кількості законів і підзаконних нормативно - правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини також не передбачають.

Отож, суд вважає, що даний спір не відноситься до категорії складних, а підготовка до справи не потребувала дослідження значного обсягу законодавства, судової практики чи опрацюванню великого обсягу документів.

Більше того, написання позовної заяви про стягнення боргу не потребує проведення додаткових експертиз та/або додаткового аналізу судової практики та не створює складності при формуванні правової позиції, оскільки судова практика у справах про стягнення заборгованості за договорами поставки є сталою.

А тому, суд робить висновок, що 70 000,00 грн - заявлена позивачем сума витрат, понесених на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності (необхідності), а також розумності їхнього розміру, очевидно містить витрати, які не були необхідними.

В той же час, суд не вдається до оцінки часу надання послуг, оскільки гонорар захисника, за умовами договору є фіксованою сумою.

За таких обставин, суд виснує, що обґрунтованим, розумним, справедливим та співрозмірним у даному конкретному випадку є визначення для позивача відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн; у решті витрат у розмірі 45 000,00 грн - суд відмовляє.

Щодо судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 11 028,93 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №197 від 10.06.2024, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, у зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 126, 129, 202, 233, 238, 241, 252 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" (вул. Нова, 2Д, м. Костопіль, Рівненський р-н, Рівненська обл., 35001, код ЄДРПОУ 44856345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Про Нафта" (вул. В. Чорновола, 39, м. Рівне, 33003, код ЄДРПОУ 44843210) 735 262 (сімсот тридцять п`ять тисяч двісті шістдесят дві) грн 33 коп. - боргу.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" (вул. Нова, 2Д, м. Костопіль, Рівненський р-н, Рівненська обл., 35001, код ЄДРПОУ 44856345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Про Нафта" (вул. В. Чорновола, 39, м. Рівне, 33003, код ЄДРПОУ 44843210) 11 028 (одинадцять тисяч двадцять вісім) грн 93 коп. - судового збору.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" (вул. Нова, 2Д, м. Костопіль, Рівненський р-н, Рівненська обл., 35001, код ЄДРПОУ 44856345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Про Нафта" (вул. В. Чорновола, 39, м. Рівне, 33003, код ЄДРПОУ 44843210) 25 000 (двадцять п`ять) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

5. В решті стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 26 вересня 2024 року.

Суддя Ю.Г. РОМАНЮК