Постанова

від 17.09.2024 по справі 904/229/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/229/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - адвокат Іорданов К.І., Костюченко О.Т.

АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" - адвокат Яцишин О.Й.

ліквідатора боржника - арбітражний керуючий Ткаченко Д.В., адвокат Ткаченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів касаційну скаргу Дніпровської міської ради

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 06.11.2023

у складі колегії суддів: головуючого суддів Верхогляд Т.А., судді Парусніков Ю.Б., Іванов О.Г.

у справі № 904/229/22

за заявою Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі"

до Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради.

2. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2022 визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

3. 02.01.2023 до місцевого господарського суду від ліквідатора Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради надійшла заява про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (власника) боржника - Дніпровську міську раду, в якій ліквідатор просив суд стягнути з Дніпровської міської ради на користь кредиторів боржника 5 370 248,42 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2023 у задоволенні заяви ліквідатора про притягнення Дніпровської міської ради до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника - відмовлено.

5. Не погодившись із вказаною ухвалою, акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

6. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2023 апеляційну скаргу задоволено. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2023 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (власника) боржника задоволено. Покладено на Дніпровську міську раду субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника. Стягнуто з Дніпровської міської ради на користь боржника суму непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог у розмірі 5 370 248,42 грн.

Рух касаційної скарги

7. 29.01.2024 Дніпровська міська рада звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою ВИХ. №6/11-71 від 29.01.2024 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2023 у справі № 904/229/22, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Дніпровської міської ради у справі № 904/229/22 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2024.

9. Ухвалою Верховного Суду від 07.02.2024 касаційну скаргу Дніпровської міської ради ВИХ. №6/11-71 від 29.01.2024 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2023 у справі № 904/229/22, залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом уточнення вимог касаційної скарги, а саме: чітко зазначити, номера справи та судові рішення, які оскаржуються.

10. 16.02.2024 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Дніпровської міської ради надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучено уточнену касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2023 у справі № 904/229/22.

11. Ухвалою Верховного Суду від 26.02.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 904/229/22 за касаційною скаргою Дніпровської міської ради ВИХ. №6/11-71 від 29.01.2024 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2023; призначено розгляд касаційної скарги на 26.03.2024 о 10:45 год.

12. Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2024 зупинено касаційне провадження у справі № 904/229/22 за касаційною скаргою Дніпровської міської ради ВИХ. № 6/11-71 від 29.01.2024 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2023 до розгляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 906/1155/20 (906/1113/21) та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.

13. Ухвалою Верховного Суду від 20.08.2024 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою Дніпровської міської ради ВИХ. № 6/11-71 від 29.01.2024 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2023 у справі № 904/229/22, призначено розгляд касаційної скарги на 17.09.2024 о 10:30 год.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

14. Не погоджуючись з ухваленою постановою, Дніпровською міською радою подано касаційну скаргу в якій остання просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

15. Касаційну скаргу, з урахуванням уточнень, мотивовано наступним.

15.1 Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статей 42, 61 Кодексу України з процедур банкрутства. При цьому, судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 02.08.2022 у справі № 908/314/18, від 15.02.2023 у справі № 902/1078/16, від 07.03.2023 у справі № 911/101/21, від 14.06.2023 у справі № 911/3554/17, від 18.05.2023 у справі № 910/3438/13, від 10.08.2023 у справі № 911/2581/14, від 14.09.2023 у справі № 922/2884/21 (922/157/22).

15.2 Судом апеляційної інстанції не враховано, що згідно інформації в Єдиному державному реєстрі вимоги кредиторів до боржника розглядаються до 14.10.2017, отже зобов`язання боржника перед кредиторами вважаються погашеними.

15.3 Судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що жодним доказом у справі не підтверджено, що саме з вини Дніпровської міської ради настала неплатоспроможність боржника.

15.4 Суд апеляційної інстанції обмежився фактом відсутності майна боржника задля задоволення вимог кредиторів, натомість, відповідно до частини п`ятої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, досліджуватися міг лише період трьох років, які передують відкриттю провадження у справі про банкрутство.

15.5 Судом апеляційної інстанції не враховано, що ліквідатором не надано звіт за результатами проведеного аналізу фінансово - господарського стану боржника щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства.

16. Окрім того, скаржником подано додаткові письмові пояснення у справі.

17. Представники скаржника в судовому засіданні 17.09.2024 підтримали касаційну скаргу з підстав викладених у ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

18. Ліквідатором боржника та Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпровські електромережі" подано відзиви на касаційну скаргу в яких останні просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

19. Також, ліквідатором боржника подано додаткові письмові пояснення у справі.

20. Ліквідатор боржника, представник ліквідатора та представник Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" в судовому засіданні 17.09.2024 заперечили проти касаційної скарги з підстав викладених у відзивах.

Позиція Верховного Суду

21. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

22. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

23. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

24. Аргументи скаржника (пункти 15.1, 15.3, 15.5 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

25. Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Дніпропетровської міської ради від 24.07.2013 № 37/37 затверджено статут Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради. Відповідно до п.1.1 статуту Комунальне підприємство "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради є комунальним унітарним комерційним підприємством та є правонаступником Комунального житлово-ремонтно-експлуатаційного підприємства Красногвардійського району, створеного відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 26.09.2001 № 32/23 на базі відокремленої частини комунальної власності територіальної громади м.Дніпропетровська. Згідно з п.1.2 статуту власником підприємства є територіальна громада міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради. Метою створення і діяльності підприємства є господарська діяльність для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою отримання прибутку (п.2.1 статуту). Майно комунального підприємства знаходиться у комунальній власності і закріплюється за підприємством на праві господарського відання (п.3.1 договору). Пунктом 3.5 статуту передбачено, що джерелами формування майна підприємства є: майно, передане підприємству власником; доходи, отримані від господарської діяльності; кредити банків та інших кредиторів; придбане, згідно з чинним законодавством України, майно інших підприємств, організацій; амортизаційні відрахування; прибуток від позареалізаційних операцій; кошти, отримані з міського бюджету на виконання державних або комунальних програм, затверджених міською радою; інші джерела, не заборонені чинним законодавством України.

26. Згідно частини десятої статті 78 Господарського кодексу України особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

27. Аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку, що правовий режим відповідальності комунального унітарного комерційного або некомерційного підприємства визначається відповідно до вимог правового режиму відповідальності державного комерційного або казенного підприємства.

28. Стаття 77 Господарського кодексу України прямо не встановлює повну субсидіарну відповідальність територіальної громади за зобов`язаннями створеного нею комунального унітарного підприємства, оскільки нею врегульовані питання особливостей здійснення господарської діяльності, а не питання підстав та меж відповідальності за усіма зобов`язаннями підприємства.

29. Проте, враховуючи її зміст у поєднанні зі змістом положень статті 78 Господарського кодексу України, можна зробити висновок, що відповідальність комунального унітарного підприємства за своїми боргами за господарськими зобов`язаннями визначається залежно від його виду: некомерційного або комерційного підприємства.

30. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за такими підприємствами на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство) (частина третя статті 78 Господарського кодексу України).

31. Згідно частини першої статті 136 Господарського кодексу України передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

32. Правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган (стаття 137 Господарського кодексу України).

33. Зміст права оперативного управління статтею 137 Господарського кодексу України є найбільш обмеженим правовим титулом, який не дозволяє підприємству розпоряджатись належним йому майном.

34. При цьому комунальне комерційне підприємство отримує майно, передане йому громадою на праві господарського відання, та обмеження у його використанні визначаються статутними документами цього підприємства.

35. Тлумачення статей 74, 75 Господарського кодексу України дозволяє зробити висновок, що комунальне комерційне підприємство володіє своїм майном на праві повного господарського відання та є самостійним у здійсненні господарської діяльності, за рахунок майна, закріпленого за таким підприємством на праві господарського відання, якщо інше не встановлено статутними документами цього товариства. У разі незаконності дій власника щодо належного такому підприємству майна, воно має право на захист своїх речових прав на майно від дій власника.

36. Отже, аналізуючи зазначені норми права у їх сукупності, слід дійти висновку, що за загальним правилом у разі недостатності коштів у комунального унітарного комерційного підприємства для відповідальності за своїм зобов`язанням, пов`язаним із господарською діяльністю, орган, до сфери управління якого входить підприємство, не несе повну субсидіарну відповідальність за господарськими зобов`язаннями цього підприємства (частина сьома статті 77 Господарського кодексу України).

37. Враховуючи положення статуту та наведених норм Господарського кодексу України, банкрут є комунальним комерційним підприємством, оскільки метою його діяльності є отримання прибутку, а майно було закріплено за ним міською радою (засновником) на праві господарського віддання.

38. Отже, субсидіарна відповідальність органу місцевого самоврядування за зобов`язаннями комунальних комерційних підприємств не настає, крім випадку, якщо буде доведено, що комунальне комерційне підприємство було доведено до банкрутства саме діями його засновника (учасника) - органу місцевого самоврядування (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 8711/3297/17).

39. Нормами Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено правове регулювання підстав, умов та порядку застосування / притягнення до субсидіарної відповідальності юридичних осіб, яке водночас перебуває у взаємозв`язку з нормами Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), які встановлюють порядок провадження у справі про банкрутство на стадії кожної судової процедури, з огляду на таке.

40. Частина перша статті 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

41. Водночас, частиною першою статті 619 ЦК України регламентовано, що договором або законом може бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

42. Згідно частини першої статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

43. Частиною третьою цієї статті унормовано, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

44. Щодо субсидіарної відповідальності за правилами КУзПБ, то Суд зазначає, що за змістом преамбули цього Кодексу одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

45. За загальним правилом, визначеним частинами першою - третьою статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, установлених установчими документами та законом.

46. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом (частина друга статті 191 ЦК України).

47. Водночас відкриття провадження у справі про банкрутство є початком особливого правового регулювання відносин (між боржником та його кредиторами, між боржником та третіми особами), системою загальних та спеціальних охоронних норм законодавства, взаємодія та мета яких визначається принципами та нормами, що становлять зміст КУзПБ.

48. Абзацом другим частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

49. Отже у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

50. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

51. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру.

52. Визначене нормами частини другої статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

53. Щодо об`єкта правопорушення, то Суд зазначає, що ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

54. Кредитори боржника можуть мати похідний інтерес у стягненні коштів з третіх осіб, винних боржнику, в тому числі у стягненні неповернутих боржнику позик, кредитів, збитків, завданих боржнику третіми особами, тощо, якщо несплата цих коштів спричиняє несплату коштів боржником кредитору. Цей інтерес полягає у переведенні майна боржника у вигляді його прав вимоги у більш ліквідну форму - грошову. При цьому кредитори боржника не набувають власних прав вимоги до третіх осіб, винних боржнику; похідний інтерес кредиторів полягає у стягненні коштів на користь боржника - юридичної особи, а не на користь кредиторів, учасників (акціонерів) юридичної особи - боржника.

55. Зазначений похідний інтерес задовольняється через різні правові інститути, зокрема у справі про банкрутство через інститут субсидіарної відповідальності. Так, ліквідатор (а згідно із змінами, внесеними Законом від 20.03.2023№ 2971-IX, також і кредитор) має право вчинити дії щодо переведення вимог банкрута у ліквідну (грошову) форму.

56. Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

57. Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможністьі боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

58. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)).

59. Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

60. За змістом частини другої статті 61 КУзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

61. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на балансі Комунального житлово-ремонтно- експлуатаційного підприємства Красногвардійського району, правонаступником якого є Комунальне підприємство "Житлове господарство Красногвардійського району" перебувало наступне нерухоме майно:

-нежитлове вбудоване приміщення, розташоване на першому поверсі п`ятиповерхової житлової будівлі за адресою: м.Дніпропетровськ, пров.Альпійський, б.20а, площею 165,45 кв.м;

-нежитлове вбудоване приміщення, розташоване на першому поверсі дев`ятиповерхової житлової будівлі за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Богданова, буд.1, цільове призначення нежитлового приміщення баня;

- нежитлове вбудоване приміщення, розташоване на першому поверсі п`ятиповерхової житлової будівлі за адресою м. Дніпропетровськ, пров.Альпійський, б.20а, площею 94,65 кв.м.;

- нежитлове вбудоване приміщення, розташоване в цокольному поверсі дев`ятиповерхової житлової будівлі за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Виборзька, б.28б, площею 126,25 кв.м.;

- нежитлове вбудоване приміщення, розташоване в полуподвальному поверсі п`ятиповерхової житлової будівлі за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Челябінська, б.6, площею 92,4 кв.м.;

- нежитлове вбудоване приміщення, розташоване в полуподвальному поверсі п`ятиповерхової житлової будівлі за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Челябінська, б.6, площею 96,4 кв.м., цільове призначення нежитлового приміщення ремонтна майстерня побутової техніки;

- нежитлове вбудоване приміщення, розташоване в полуподвальному поверсі п`ятиповерхової житлової будівлі за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Челябінська, б.6, площею 74,5 кв.м., цільове призначення нежитлового приміщення - магазин;

- нежитлове вбудоване приміщення, розташоване на першому поверсі дев`ятиповерхової житлової будівлі за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Чичеріна, б.30, площею 239,20 кв.м., цільове призначення нежитлового приміщення тренувальний зал;

- нежитлове вбудоване приміщення, розташоване в цокольному поверсі дев`ятиповерхової житлової будівлі за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Щепкина, б.30, площею 152,1 кв.м, цільове призначення нежитлового приміщення майстерня по ремонту пилососів;

- нежитлове окремо розташоване приміщення, розташоване на першому поверсі двухповерхової житлової будівлі за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Янгеля, б.16, площею 552,3 кв.м., цільове призначення нежитлового приміщення кафе;

- нежитлове вбудоване приміщення, розташоване в цокольному поверсі п`ятиповерхової будівлі за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Виборзька, б.33а, площею 41,7 кв.м, цільове призначення нежитлового приміщення магазин;

- нежитлове вбудоване приміщення, розташоване в цокольному поверсі п`ятиповерхової будівлі за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Виборзька, б.33а, площею 44,0 кв.м, цільове призначення нежитлового приміщення магазин;

- нежитлове вбудоване приміщення, розташоване на першому поверсі дев`ятиповерхової житлової будівлі за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Чичерина, б30, площею 59,43 кв.м, цільове призначення поштамт;

- нежитлове окремо розташоване приміщення, розташоване на першому та другому поверсі двухповерхової житлової будівлі за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Янгеля, 16, площею 1911,00 кв.м, цільове призначення кафе.

62. Дніпровською міською радою прийнято рішення № 62/48 від 25.09.2019, відповідно до п.1 якого передано об`єкти нерухомого майна з балансу комунальних підприємств на баланс Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльністю з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради згідно з переліком (додаток).

63. Відповідно до додатку до рішення міської ради від 25.09.2019 № 62/48 від попереднього балансоутримувача Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпровської міської ради передається майбутньому балансоутримувачу Комунальному підприємству "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради нежитлове приміщення площею 50,0 кв.м по пр.Альпійський, 33 у м.Дніпро.

64. За результатами проведеної інвентаризації майна (активів) боржника ліквідатором встановлено відсутність будь-яких активів у боржника. Враховуючи відсутність будь-яких активів у боржника, погашення наявної кредиторської заборгованості власними ресурсами боржника є неможливим.

65. Судами встановлено, що загальна сума кредиторської заборгованості, визнаної судом у даній справі, становить 5 370 248,42 грн.

66. Також, судами встановлено, що після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури ліквідатор звертався до керівника та органу управління банкрута з вимогою передачі печаток, штампів, документації та інших цінностей банкрута, а також щодо проведення інвентаризації його майна. Проте, відповідей, а також запитуваних документів та цінностей ліквідатор не отримав.

67. Таким чином, ліквідатор був позбавлений можливості належним чином виконати свої повноваження, зокрема щодо здійснення інвентаризації та розшуку майна банкрута, стягнення дебіторської заборгованості, здійснення аналізу фінансово-господарської діяльності банкрута, а відтак, і подання до суду відповідних доказів.

68. При цьому, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2022, зокрема, задоволено клопотання арбітражного керуючого Ткаченко Д.В. про витребування документів та зобов`язано Дніпровську міську раду надати суду та ліквідатору в строк до 20.10.2022 відомості та копії документів, на підставі яких проводилася реорганізація та ліквідація банкрута відповідно до рішення Дніпровської міської ради за період з 01.01.2019 по 29.09.2022; відомості та копії документів щодо передачі активів банкрута на баланс інших комунальних підприємств за період з 01.01.2019 по 29.09.2022; ліквідаційний баланс та акт розподілу активів; данні Голови ліквідаційної комісії та членів ліквідаційної комісії банкрута з метою передачі фінансово-бухгалтерської документації та активів.

69. Вказана ухвала мотивована тим, що в порушення положень діючого законодавства України, керівник та засновник (орган управління) банкрута - Дніпровська міська рада та його підпорядковані органи та підприємства (Комунальне підприємство "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради), проігнорували звернення та запити ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Ткаченка Д.В., щодо отримання необхідних відомостей, документів та інформації стосовно банкрута. Така бездіяльність перешкоджає належному проведенню ліквідаційної процедури.

70. Вимоги ухвали Господарського суду від 05.10.2022 Дніпровською міською радою не виконано, витребувані документи не надано.

71. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив про те, що вказані дії органу управління та власника банкрута щодо невиконання ухвали господарського суду та ненадання витребуваних документів унеможливили встановлення реального майнового стану банкрута та погашення вимог кредиторів в процедурі банкрутства.

72. З огляду на викладене, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що вищенаведене свідчить саме про навмисне доведення боржника до банкрутства та про намагання уникнути відповідальності за такі дії.

73. Згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16) та від 11.04.2023 у cправі № 904/5911/15, відсутність в осіб, які можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності, зацікавленості в наданні документів і відомостей, що відображають реальний оборот активів та фінансово-господарську діяльність боржника, не повинно знижувати правову захищеність кредиторів, а відповідні дії/бездіяльність мають бути оцінені господарським судом при вирішенні питання про покладення субсидіарної відповідальності на таких осіб.

74. Враховуючи викладене, приймаючи до уваги встановлені у справі обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що неплатоспроможність Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради настала внаслідок дій органу управління та власника банкрута Дніпровської міської ради, який самоусунувся від участі в управлінні справами банкрута, не виявив бажання бути обізнаним з даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які показували прогресуючу негативну тенденцію в бік нарощення кредиторської заборгованості, чим не сприяв банкруту в здійсненні ним своєї господарської діяльності.

75. Враховуючи наведене, судом апеляційної інстанції правомірно зазначено про те, що встановлені у даній справі обставини вказують на винну, протиправну поведінку засновника Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради, яка виражається у діях та бездіяльності, категорії прояву та форми вираження якої наведено вище, що розкриває об`єктивну сторону правопорушення.

76. З огляду на викладене, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що неможливість задоволення вимог кредиторів у загальній сумі 5 370 248,42 грн виникла внаслідок винних дій засновника Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпровської міської ради з доведення останнього до банкрутства, що складає собою об`єкт правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності, як субсидіарна.

77. Суб`єктивна сторона правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності для засновника Дніпровської міської ради, характеризується навмисним вчиненням наведених вище дій, що призвело до припинення господарської діяльності та неплатоспроможності (банкрутства) Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради, без створення умов для погашення банкрутом кредиторської заборгованості.

78. При цьому, особою, до якої заявлено вимогу, не доведено протилежного. Її вина у вчиненому правопорушенні у вигляді доведення до банкрутства належними доказами не спростована, а виходячи з принципу правової презумпції субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, закріпленого у статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства та статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (до 21.10.2019), вважається встановленою.

79. Також, колегія суддів зазначає, що Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2022 визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

80. З наведеного убачається, що провадження у цій справі про банкрутство триває більше 2,5 років.

81. Водночас, процедури банкрутства мають строковий характер.

82. Пунктом 1 статті 6 Конвенції, учасником якої є Україна, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

83. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сюрмелі проти Німеччини" від 08.06.2006 визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке продовжувалося у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.

84. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

85. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

86. Водночас на державні органи покладено обов`язок щодо дотримання принципу ''належного урядування'' і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ від 20.11.2011 у справі ''Рисовський проти України'').

87. З огляду на викладене, також правильним є висновок суду апеляційної інстанції про безпідставність посилань суду першої інстанції на те, що на даний час ліквідатором здійснюються заходи щодо пошуку майна боржника, а саме - транспортного засобу ГАЗ 2410 2445, 1988 року випуску для включення цього майна в ліквідаційну масу, оскільки вказане майно відсутнє у банкрута, транспортний засіб знаходиться у тривалому та безрезультатному розшуку, фактично реалізація зазначеного майна є неможливою та сумнівною.

88. Аргументи скаржника (пункт 15.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

89. Відповідно до статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

90. Згідно частини третьої статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

91. Із відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області, зокрема від 07.02.2022, від 20.09.2022, від 13.06.2023 у цій справі визнано грошові вимоги Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

92. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

93. Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

94. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

95. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

96. З огляду на викладене, необґрунтованими є аргументи скаржника (пункт 15.2 постанови) про те, що зобов`язання боржника перед кредиторами вважаються погашеними.

97. Аргументи скаржника (пункт 15.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на помилковість посилань скаржника на положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки положеннями вказаної норми, щодо дослідження трирічного періоду, який передує відкриттю провадження у справі про банкрутство, регулюються питання визнання недійсними правочинів боржника.

98. Крім того, на висновки у наведених постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 02.08.2022 у справі № 908/314/18, від 15.02.2023 у справі № 902/1078/16, від 07.03.2023 у справі № 911/101/21, від 14.06.2023 у справі № 911/3554/17, від 18.05.2023 у справі № 910/3438/13, від 10.08.2023 у справі № 911/2581/14, від 14.09.2023 у справі № 922/2884/21 (922/157/22) скаржник послався, виокремивши їх із контексту вказаних судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у справі № Б-904/229/22 доказів та встановлених фактичних обставин, зокрема щодо невиконання Дніпровською міською радою ухвали господарського суду та ненадання витребуваних документів унеможливили встановлення реального майнового стану банкрута та погашення вимог кредиторів в процедурі банкрутства, щодо того, що неможливість задоволення вимог кредиторів у загальній сумі 5 370 248,42 грн виникла внаслідок винних дій засновника Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради з доведення останнього до банкрутства.

99. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

100. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

101. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

102. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

103. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

104. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

105. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

106. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови були дотримані.

107. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Дніпровської міської ради ВИХ. № 6/11-71 від 29.01.2024 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2023 у справі № 904/229/22 залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2023 у справі № 904/229/22 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк