Рішення

від 04.09.2024 по справі 761/6986/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/6986/24

Провадження № 2/761/5840/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Сіромашенко Н.В.,

при секретарі Дем`янчук С.Р.,

за участю представників позивача Клюско Р.В. , Овчаренка І.С. ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПОСОЛЬСЬКИЙ» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року представник позивача звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_3 ,в якому просив: 1) стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з липня 2022 по січень 2024 у розмірі 32 707,36 грн.; 2) стягнути з відповідача на користь позивача інфляційний збиток за прострочення оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, за період з липня 2022 по січень 2024 з урахуванням індексів інфляції з вересня 2022 по січень 2024 у розмірі 1134,05 грн.; 3) стягнути з відповідача на користь позивача три проценти річних за прострочення оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, за період з липня 2022 по січень 2024, розраховані на 22.02.2024 у розмірі 798,28 грн. та судові витрати.

Позов обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_3 є власником квартир АДРЕСА_1 багатоквартирному будинку по АДРЕСА_2 На оплату щомісячного внеску на утримання будинку та прибудинкової території за період з липня 2022 по січень 2024 позивачем було надано відповідачу відповідні рахунки із зазначенням реквізитів банківського рахунку, на який потрібно провести оплати, та їх розміру. Однак, відповідачем ці рахунки оплачені не були. Внаслідок невиконання своїх зобов`язань, за відповідачем рахується заборгованість з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території з належних йому квартир та парко місць за період з липня 2022 по січень 2024 у загальному розмірі 32 707,36 грн.. Оскільки у відповідача виникла заборгованість за надані послуги, яку він у добровільному порядку не сплачує, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2024вищевказана справа надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.

Ухвалою суду від 05.03.2024прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі. Розгляд справи визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 14.05.2024 продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позов з підстав, зазначених в ньому, просили задовольнити та ухвалити відповідне рішення, надали пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні у зв`язку із тим, що позивачем не надано жодних доказів безпосереднього надання послуг з утримання будинку і прибудинкової території, оскільки послуги з утримання будинку та прибудинкової території позивачем не надаються протягом трьох років, а співвласники, в тому числі і відповідач, вимушені самостійно проводити утримання будинку, прибирання та поточний ремонт спільного майна.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є власником НОМЕР_2, площею 33,1 кв.м., НОМЕР_3, площею 51,7 кв.м., НОМЕР_4, площею 36,1 кв.м., нежитлового приміщення НОМЕР_5, площею 6,3 кв.м. та парко місць НОМЕР_6, площею 16,5 кв.м., НОМЕР_7, площею 18,8 кв.м. у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Управителем будинку за адресою: АДРЕСА_2 є ОСББ «ПОСОЛЬСЬКИЙ».

Відповідно до ч.1,3 ст.4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі по тексту - Закон України №2866-ІІІ) для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами, створюється об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Державна реєстрація юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПОСОЛЬСЬКИЙ» відбулась 11.11.2016 року, код за ЄДРПОУ 40955198.

Згідно Статуту ОСББ «ПОСОЛЬСЬКИЙ», затвердженого Протоколом Загальних зборів учасників від 17.11.2018 року № 4, ОСББ «ПОСОЛЬСЬКИЙ» створено з метою забезпечення і захисту прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Згідно частини 1 статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі по тексту - Закон України №2189-VIII) учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Частинами 1, 2 статті 2 Закону України №2189-VIII передбачено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Не є предметом регулювання цього Закону відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до статті 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Так, у відповідності до приписів статті 16 Закону України №2866-ІІІ об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.

Статтею 22 Закону України №2866-ІІІ врегульовані питання щодо господарчого забезпечення об`єднанням утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, зокрема, передбачено, що для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII (далі по тексту Закон України № 417-VIII) витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Відповідно до статті 21 Закону України №2866-ІІІ порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об`єднання відповідно до законодавства та статуту об`єднання.

За приписами статті 10 Закону України №2866-ІІІ рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 , оформленого протоколом № 9 від 11.09.2019 року, затверджено щомісячний розмір внеску на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території для співвласників квартир та нежитлових приміщень - 10.60 грн. за 1 кв. м.

Рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 , оформленого протоколом № 11 від 16.08.2021 року, встановлено нарахування за електроенергію, водопостачання, водовідведення та теплопостачання згідно встановлених приладів обліку з урахуванням загальних втрат по будинку до заключення індивідуальних договорів співвласниками з відповідними постачальними організаціями. Вирішено також враховувати величину витрат за спожиту електроенергію як різницю суми лічильників всіх споживачів будинку та ввідного лічильника будинку. Величину витрат по водопостачанню та водовідведенню вираховувати як різницю суми лічильників всіх споживачів будинку та ввідного лічильника будинку. Величину витрат по теплопостачанню вираховувати як залишок суми лічильників квартир та споживання квартир без лічильників вираховувати відносно загальної площі квартири по максимальній величині споживання квартири з лічильником.

Статтею 15 Закону України №2866-ІІІ передбачено, що співвласник зобов`язаний: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Згідно частин 2, 3 статті 12 Закону України № 417-VIII витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Згідно зі ст. 322 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 712/8916/17 (14-448цс19) від 07.07.2020 року висловлена правова позиція, відповідно до якої: "Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

З матеріалів справи, а саме, з наданого позивачем розрахунку заборгованості, довідок та платіжних доручень вбачається, що за період часу з липня 2022 по січень 2024 за відповідачем обліковується заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території, електроенергію та з витрат по водопостачанню та водовідведенню з належної їй квартири в розмірі 32 707,36 грн.

07.02.2024 року позивачем на адресу відповідача була направлена вимога щодо оплати заборгованості за житлово комунальні послуги, однак в добровільному порядку заборгованість погашено не було.

Враховуючи, що позивач є балансоутримувачем, управителем та виконавцем комунальних та інших послуг у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , які були надані відповідачу, який є власником квартир у вказаному будинку, при цьому відповідач зобов`язання щодо сплати цих послуг не виконує, будь-яких доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у частині вимог про стягнення основної боргу за утримання будинку та прибудинкової території, а також заборгованості за постачання електроенергії та заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення з належної йому квартир є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо застосування до спірних відносин санкцій, передбачених ст.625 ЦК України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК).

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, він на вимогу позивача повинний сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Висновок Великої Палати Верховного Суду з цього приводу висловлений у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 14-448цс19-ц.

Згідно з положеннями статті 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості.

Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Норма статті 625 ЦК передбачає нарахування процентів із застосуванням індексу інфляції, що має компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а нарахування 3 % річних від простроченої суми є платою за користування грошовими коштами, а не штрафною санкцією у розумінні положень статті 549 ЦК України.

Надані представником позивача розрахунки нарахувань згідно ст. 625 ЦК України перевірені судом та є математично вірними, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 1134,05грн. та 3 % річних прострочення сплати внесків у розмірі 798,28 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Також, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Крім того, позивачем під час звернення із позовною заявою заявлялась вимога про стягнення із відповідача витрат на правову допомогу, що відповідно до наданого до суду розрахунку складає 6300,00 грн.

У пункті 1 частини 3 статті 133 ЦПК України зазначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137, частина 8 статті 141 ЦПК України). Правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20, від 09 березня 2023 року у справі № 127/28862/21).

Так, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем долучено до матеріалів справи копію договору № 6 про надання правової допомоги від 19.12.2023 року, акт надання послуг на № 6 від 22.02.2024 року, відповідно до якого вартість підготовки позову до ОСОБА_3 , що зайняло 3.5 год. складає 6300,00 грн., копія ордеру, посвідчення адвоката та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Варто зауважити про те, що у постанові №757/36628/16-ц від 24.01.2022 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду акцентував увагу на тому, що суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, якими є витрати на професійну правничу допомогу, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Таким чином, на відповідача слід покласти судові витрати зі сплати судового збору -3028,00 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 6300,00 грн.

Керуючись ст.ст. 1-4, 19, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПОСОЛЬСЬКИЙ» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПОСОЛЬСЬКИЙ» (ЄДРПОУ 40955198, адреса: 04112, м. Київ, вул. Жамбила жабаєва, 7-Д) суму заборгованості з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з липня 2022 року по січень 2024 року у розмірі 32707 (тридцять дві тисячі сімсот сім) грн 36 коп.; інфляційний збиток за період з вересня 2022 року по січень 2024 року у розмірі 1134 (одна тисяча сто тридцять чотири) грн 05 коп.; 3% річних від простроченої суми за період з липня 2022 року по січень 2024 року у розмірі 798 (сімсот дев`яносто вісім) 28 коп., судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6300 (шість тисяч триста) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Сіромашенко Н.В.