Рішення

від 26.09.2024 по справі 670/593/24

ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/593/24

Провадження № 2/670/227/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Мусієнко М.Б.

за участю секретаря судового засідання Корчової А.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача ОСОБА_2 , Теліцина А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА «ВІД-АГРО» про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом до ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА «ВІД-АГРО» про розірвання договору оренди землі, мотивуючи свої вимоги таким. Позивач являється власником земельної ділянки з кадастровим номером 6820685000:08:004:0055 площею 1,1805 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах Віньковецької громади Хмельницької області, яку позивач успадкував після смерті батька ОСОБА_4 .

Вказана земельна ділянка у 2014 році передана в користування відповідачу за договором оренди земельної ділянки від 22.09.2014. Позивач наголошує, що за умовами договору оренди земельної ділянки, зокрема пункту 36 договору, право власності на орендовану земельну ділянку другої особи, реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов договору оренди, розірвання договору оренди. Юридичний факт переходу права власності на земельну ділянку в порядку спадкоємства від батька до позивача має місце з моменту прийняття спадщини і отримання свідоцтва про спадщину. Неодноразові звернення до відповідача щодо можливості реалізації зазначених вище прав стосовно зміни умов договору оренди чи його розірвання не дали результату у зв`язку з тим, що відповідач відмовляється вести діалог на предмет цього. Позивач вважає, що відповідачем допущено грубе порушення умов фактично існуючого договору оренди землі внаслідок невиконання обов`язків, передбачених ним, що також є підставою для його розірвання в судовому порядку відповідно до вимог пункту 34 договору. Також зазначає, що на сьогоднішній день позивач позбавлений можливості вільно розпоряджатися належною йому на праві власності земельною ділянкою, зокрема укласти інший договір оренди земельної ділянки та на інших умовах, вважає очевидним факт порушення права власника земельної ділянки.

Позивач просить суд розірвати договір від 22 вересня 2014 року оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6820685000:08:004:0055 площею 1,1805 га, укладений між ОСОБА_4 та ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА «ВІД-АГРО» і зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21 жовтня 2014 року за номером 7410419, стягнути судові витрати із відповідача.

Ухвалою від 23.07.2024 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 16.08.2024 справу призначено до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, але його представник ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві. Водночас, уточнив, що єдиною підставою задоволення позовних вимог вважає відповідне формулювання пункту 36 спірного договору оренди земельної ділянки та перехід права власності на неї до іншої особи. Пояснив, що, хоча відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи та реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, однак, сторони договору оренди земельної ділянки від 22.09.2014 скористалися правом зміни такої умови та передбачили інше (протилежне). Вважає, що виділення та підкреслення слова «є» у п. 36 спірного правочину свідчить саме про наявність такої підстави для зміни умов або розірвання договору як перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи. Зазначає про необхідність застосування положень ст. 213 ЦК України щодо тлумачення змісту правочину та тлумачення contraproferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав.

Представники відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Просять у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_5 пояснив, що під час укладення договору оренди земельної ділянки від 22.09.2014 сторони дійшли згоди щодо кожної з умов договору, зокрема й щодо змісту пункту 36, у якому продубльована норма, закріплена ст. 32 Закону України «Про оренду землі», а саме: перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи та реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Це підтверджується наявністю у формулюванні пункту 36 частки «не», яка не закреслена та/або не виділена дужками та яку, відповідно, не можна не брати до уваги. Виділення та підкреслення слова «є» після частки «не» здійснено для наголошення на відсутності такої підстави для зміни умов або розірвання договору як перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи та реорганізація юридичної особи-орендаря.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні погодився та підтримав пояснення представника ОСОБА_5 .

Відповідно дочастини 1та 3ст.12та ч.1ст.81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно з договором оренди земельної ділянки від 22.09.2014 ОСОБА_4 з одного боку та ПП СВ «ВІД-АГРО» в особі директора ОСОБА_2 уклали договір щодо оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6820685000:08:004:0055 площею 1,1805 га, термін дії договору 25 років (а. п. 12-13).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 21.12.2023 № 2734 ОСОБА_3 успадкував після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельну ділянку, кадастровий номер 6820685000:08:004:0055 площею 1,1805 га (а.п. 14).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав № 359526266 від 21.12.2023 земельна ділянка з кадастровим номером 6820685000:08:004:0055 площею 1,1805 га належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 2734 від 21.12.2023 (дата реєстрації 21.12.2023) (а.п. 15).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 28397565 від 21.10.2014 земельна ділянка з кадастровим номером 6820685000:08:004:0055 площею 1,1805 га знаходиться в оренді приватного підприємства сільськогосподарського виробництва «ВІД-АГРО» на підставі договору оренди землі від 22.09.2014, строк дії договору 25 років, з правом пролонгації (дата реєстрації 21.10.2014) (а.п. 16).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України та ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Устатті 3 ЦК Українивизначені основні засади цивільного законодавства, до яких віднесено свободу договору (пункт 3).

Частиною першоюстатті 626 ЦК Українивстановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першоїстатті 627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом частини першоїстатті 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

В силу частин першої та другоїстатті 651 ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, єЗакон України«Про орендуземлі» від 06.10.1998 № 161-XIV.

За змістомстатті 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Як на підставу для розірвання договору оренди землі, позивач посилається на те, що у п. 36 договору оренди землі від 22.09.2014 зазначено: «Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов договору або розірвання договору оренди». Проте, шляхом дослідження у судовому засіданні оригінального примірника (сторони відповідача) договору оренди землі від 22.09.2014 судом встановлено, що пункт 36 має наступний дослівний зміст: «Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов договору або розірвання договору оренди». Тобто, частка «не» у вказаному формулюванні має лексичне значення заперечної частки при певній частині мови, а саме дієслова «є». Крім того, в даному випадку не застосоване перекреслення, виділення дужками чи інший прийом для візуальної орієнтації, що давало б можливість стверджувати про те, що у вказаному формулюванні виразу вона є зайвою.Тобто, немає жодних застережень, ніщо не свідчить про те, що частку «не» не потрібно брати до уваги при ознайомленні з текстом договору.

Щодо виділення, підкреслення дієслова «є» у вказаному пункті договору, то суд виходить з наступного. Поняття «шрифтова графіка», «мистецтво шрифту» вивчає наука типографіка або шрифтознавство. Суть типографіки полягає у виборі й застосуванні шрифту із певними графічними характеристиками. Вірний вибір шрифту і правильне його використання впливають на легкість читання, починаючи з елементарної розбірливості. При цьому значення слів передає саме зміст надрукованого, а графічне оформлення, архітектура шрифту, шрифтове виконання, відтінки, підкреслення тільки сприяють посиленню або послабленню сприйняття прочитаного, також надають художнього та індивідуального стилю, що призводить до зміни гучності чи інтонації при читанні виділеного тексту тощо, а не до зміни значення надрукованого.

Також відповідно до ст. 14 Закону України «Про оренду землі» (станом на момент укладення договору оренди 21.10.2014) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ «Про затвердження Типового договору оренди землі» від 3 березня 2004 року № 220 затверджено типовий договір оренди землі.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» (станом на момент укладення договору оренди 21.10.2014) перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Тому п. 40 Типового договору оренди землі (станом на момент укладення договору оренди 21.10.2014) має таку редакцію:

«перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є (не є)

--------------------------

(непотрібне закреслити)

підставою для зміни умов або розірваннядоговору».

Відповідачем у судовому засіданні стверджувався, а позивачем не заперечувався той факт, що при підготовці договору оренди землі від 22.09.2014 використовувався типовий договір оренди землі, як це визначено Постановою КМУ «Про затвердження Типового договору оренди землі» від 3 березня 2004 року № 220. А тому можна дійти висновку, що п. 36 спірного договору оренди землі викладений синтаксично та лексично вірно, виходячи із затвердженої форми типового договору, та його зміст має наступне значення: «Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не єпідставою для зміни умов договору або розірвання договору оренди».

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 2- 383/2010 (провадження № 14-308цс18): стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

Також для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова КЦС ВС від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Об`єднаної палати КЦС ВС від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Стосовно застосування положень ст. 213 ЦК України щодо тлумачення змісту правочину та тлумачення contraproferentem, то до вказаного аргументу представника позивача слід застосувати норми права, викладені у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року справа № 753/11000/14-ц.

Відповідно до частини першої статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.

У разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contraproferentem.Contraproferentem(лат.verbachartarumfortiusaccipiunturcontraproferentem- слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (noindividuallynegotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (underthediminantsinfluenceoftheparty).

Під час розгляду цієї справи, виходячи з обставин, встановлених у ній, можна дійти висновку про можливість з`ясування дійсної волі сторін на підставі буквального тлумачення укладеного правочину, що виключає необхідність застування правил тлумачення contraproferentem.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зістаттею 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, що подані сторонами, дійшов висновку про те, що підстави для розірвання договору оренди землі від 22.09.2014 відсутні, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, то відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір, понесений позивачем, покладається на позивача.

На підставіст.3,11,16,202,204,62-629,651ЦК України,ст.ст.78,152ЗК України, ст. 1, 14, 32 Закону України «Про оренду землі», керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 279, 352, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА «ВІД-АГРО» про розірвання договору оренди землі відмовити.

Повне найменування сторін:

1.Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

2.Відповідач: ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА«ВІД-АГРО», ідентифікаційний код юридичної особи 38884757, місце знаходження: вул. Хмельницька, буд. 6, с-ще Ярмолинці, Хмельницький район Хмельницька область.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складання безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду виготовлене 26.09.2024.

Суддя Мар`яна МУСІЄНКО