Рішення

від 25.09.2024 по справі 140/6498/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року ЛуцькСправа № 140/6498/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біопрім» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біопрім» (далі ТзОВ «Біопрім», позивач) звернулось з позовом до Волинської митниці (далі митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000826/1 від 22.12.2023; визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/033997 від 22.12.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем (покупець) та компанією NHU EUROPE GmbH, Німеччина (продавець) 01.02.2023 було укладено зовнішньоекономічний контракт №01-02/23 відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує на умовах цього контракту товар згідно специфікацій. Пунктом 2.1. контракту передбачено що ціна товару вказана у специфікаціях до цього контракту. Згідно пункту 3.1. контракту умови оплати встановлені наступні:100% - протягом 30 днів з дня інвойсу, якщо інше не передбачено в специфікації.

22.12.2023 позивачем до Волинської митниці було подано електронну митну декларацію №23UA205140106851U9 та пакет документів для проведення митного оформлення товару, що надійшов на митну територію України за вищевказаним зовнішньоекономічним контрактом №01-02/23 та специфікацією №30 від 04.12.2023 подано товар №1 - Порошкоподібна форма вітаміну Е: Vitamin Е 50% Feed Grade /Вітамін Е 50% кормовий/ та товар №2 - Порошкоподібна форма вітаміну A: Vitamin A 1.000.000 I.U./g Feed Grade/Вітамін A1000000 МО кормовий, товар №3 - Порошкоподібна форма вітаміну H (D-біотин) на носії карбонаті кальцію Biotin 2% Feed Grade / Біотин 2% кормовий.

Однак, 22.12.2023 після подання митної декларації №23UA205140106851U9, позивач отримав повідомлення №2744228 від Волинської митниці з проханням згідно ст. 53 МК України надати додаткові документи.

Декларантом 22.12.2023 було подано на даний запит лист №22/12/2023-1 з поясненнями щодо вартості товару, а також бухгалтерські документи, що стосуються руху ідентичних товарів всередині країни, зокрема, податкові накладні № 29 від 01.11.2023, № 63 від 06.11.2023, №23 від 01.11.2023, № 34 від 01.11.2023 та переклад інформаційного листа від 14.04.2023 в якому міститься інформація про організаційну структуру компанії постачальника продукції NHU EUROPE GmbH.

Позивач зазначає, що митним органом вказаний лист не був взятий до уваги, тому 22.12.2023 було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000826/1. У зв`язку з цим позивачу було відмовлено у митному оформленні митної декларації №23UA205140106851U9, про що було 22.12.2023 надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/033997.

Позивач не погоджуючись зі спірним рішення та винесено карткою відмови звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 01.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.63).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача проти позову заперечила та у його задоволенні просила відмовити з наступних підстав (а.с.67-111).

Вказує, що у відповідності до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №651, ст. 257 Митного кодексу України для митного оформлення товарів декларантом в інтересах ТзОВ «БІОПРІМ» подано: МД № 23UA205140106851U9 від 22.12.2023 на товари:

- «Порошкоподібна форма вітаміну Е: Vitamin Е 50% Feed Grade /Вітамін Е 50% кормовий/ - 10000кг. Мястить діючу речовину - DL-альфо-токоферолу ацетат - 50,0%. Допоміжна речовина: Діоксид кремнію - до 1кг.Кормова добавка призначена для збалансування і збагачення раціонів сільськогосподарських тварин та птиці вітаміном Е…»;

- «Порошкоподібна форма вітаміну A: Vitamin A 1.000.000 I.U./g Feed Grade/Вітамін A 1000000 МО кормовий -500кг.Використовують для збагачення комбікормів для свійських тварин, птиці та рибивітаміном А./20 паперових мішків по 25кг/Номер партії: 012308C003…»;

- «Порошкоподібна форма вітаміну H (D-біотин) на носії карбонаті кальцію Biotin 2% Feed Grade / Біотин 2% кормовий 2000кг.Вміст діючої речовини - 2 %.Використовують для збагачення кормів та преміксів для свійських тварин вітаміном H.Без додавання цукрів, глюкози…» та пакет документів, визначених в гр.44 МД, згідно Класифікатору документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій.

Однак, під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться по вищевказаним митним деклараціям на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

- згідно п.5.2 контракту № 01-02/23 від 01.02.2023 перехід права власності на товар відбувається після митного оформлення та випуску товарів у вільний обіг на території України. Однак, в інвойсах №611413 від 06.12.2023 та № 611423 від 06.12.2023 прописані умови що суперечать контракту: продавець залишає товар своєю власністю до сплати повної суми. Крім того, в інвойсі зазначений вид оплати: готівкою протягом 30 днів з дати рахунку-фактури.;

- в декларації країни відправлення № 23DE523021977242B0 від 06.12.2023 відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів, заявлену в інвойсах №611413 від 06.12.2023 та № 611423 від 06.12.2023;

- відповідно до CMR б/н від 04.12.2023 відправлення вантажу з BARDOWICK, Німеччина, країна походження товару Китай, проте декларантом в гр.44 МД вказано контракт під кодом 4104 (зовнішньоекономічний договір, стороною якого є виробник товарів);

- прайс-лист товару б/н від 04.12.2023 є лише пропозицією (oferta) на кожну окрему поставку від продавця, про що свідчать зазначені умови поставки - CPT Луцьк. Проте прайс-лист виробника товару відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу.

Представник відповідача стверджує, що зазначення декларантом у гр.44 не правдиву інформацію у товаросупровідних документах є беззаперечною підставою для сумніву таких документів, що в подальшому не дають належним чином перевірити усі числові значення, які є складовою митної вартості, з огляду на те, що товар заявлено за першим методом (за ціною Договору).

Так, митницею на підставі інформаційних ресурсів (системах, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів) встановлено, що вартість товару щодо попередніх митних оформлень подібних товарів є вищою ніж за МД №23UA205140106851U9 (відмовлена).

Зважаючи на вказане та згідно вимог наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» (та згідно ст.53-54 МКУ декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи.

Декларантом на вимогу митниці надано: податкові накладні: №29 від 01.11.2023, №34 від 01.11.2023; №23 від 01.11.2023, №63 від 06.11.2023; інформаційний лист б/н від 14.04.2023; лист ТОВ "БІОПРІМ" №22/12/2023-1 від 22.12.2023. лист №22/12/2023-1 від 22.12.2023 є повідомленням, в якому описано бачення ТОВ "БІОПРІМ" щодо поданих до митного оформлення документів. Від надання інших додаткових документів, що підтверджують складові митної вартості, декларант відмовився, про що повідомив митницю листом №22/12/2023-1 від 22.12.2023.

Відтак митну вартість товарів за МД № 23UA205140106851U9 від 22.12.2023 визначено за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно зі статтею 59 Митного кодексу України, відповідно до наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України»: на рівні на товар: №1 8,89 Дол.США/кг за МД №UA205140/2023/31965 від 24.04.2023; №2 23,21 Дол.США/кг за МД №UA205140/2023/30157 від 17.04.2023.

Таким чином, вищенаведене слугувало беззаперечною підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000826/1 та написання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/033997 від 22.12.2023.

Таким чином, декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно ІМ40ДЕ №23UA205140107094U0 від 22.12.2023, із наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України.

Враховуючи вищевикладене просила в задоволенні позову відмовити.

19.07.2024 від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив у якій було підтримано правову позицію, викладену у позовній заяві (а.с.112-119).

20.08.2024 представником позивача було подано клопотання про долучення доказів понесених судових витрат (а.с.120-135).

Крім того, 22.08.2024 представником відповідача було подано клопотання щодо заперечення витрат пов`язаних із наданням правничої допомоги та залучення перекладача, у зв`язку з їх неспівмірністю зі складністю справи (а.с.136-147).

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 01.02.2023 між позивачем покупець та компанією NHU EUROPE GmbH, Німеччина (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №01-02/23 (а.с.22-23).

Пунктами 1.1.-2.1. контракту визначено, що продавець продає, а покупець купує на умовах договору товар, згідно специфікацій; кількість, ціна і вантажовідправник товару вказані в специфікаціях до цього договору. Розділом 3 договору визначено умови оплати товару, а саме: 100% - протягом 30 днів з дня інвойсу, якщо інше не передбачено в специфікаціях до договору; валюта платежу євро, якщо інше не зазначено в специфікаціях; всі витрати пов`язані з оплатою товару за цим договором, в тому числі комісії з переказу грошових коштів несе покупець. Умови поставки визначаються в специфікаціях до договору; перехід права власності на товар відбувається після митного оформлення та випуску товару у вільний обіг на території України (п.5.1.-5.2.).

22.12.2023 з метою здійснення митного оформлення товару декларантом подано до Волинської митниці МД № 23UA205140106851U9 від 22.12.2023. Митну вартість товарів визначено за першим (основним) методом.

До митного оформлення разом із вказаною МД декларантом було подано документи, зокрема: зовнішньоекономічний контракт № 01-02/23 від 01.02.2023; специфікація №30 від 04.12.2023; інвойси №611413 та №611423 від 06.12.2023; міжнародна товаротранспортна накладна б/н від 04.12.2023; прайс-лист б/н від 04.12.2023; експортна митна декларація країни відправлення №23DE523021977242B0 від 06.12.2023; лист підтвердження продажу №516221 від 01.12.2023; лист підтвердження продажу №516245 від 04.12.2023; інформаційний лист б/н від 14.04.2023 (а.с.22-45).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею надіслано декларанту електронне повідомлення, в якому декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: виписку з бухгалтерської документації; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням із виконанням умов договору (угоди, контракту); банківські (платіжні) документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунки сплачено; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, з порівняльним аналізом цін на оцінюваний товар на Європейському ринку (а.с.46).

У відповідь на вказане повідомлення декларант надав митному органу лист №22/12/2023-1 від 22.12.2023 та долучив до нього додаткові документи, а саме: бухгалтерські документи, що стосуються руху ідентичних товарів всередині країни податкові накладні № 29 від 01.11.2023р., № 63 від 06.11.2023р., №23 від 01.11.2023р., № 34 від 01.11.2023р. та переклад інформаційного листа від 14.04.2023р. в якому міститься інформація про організаційну структуру компанії постачальника продукції NHU EUROPE GmbH (а.с.47-52).

22.12.2023 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000826/1 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/033997 (а.с.14-17).

У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що митна вартість товарів, які ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме:

- згідно п.5.2 контракту № 01-02/23 від 01.02.2023 перехід права власності на товар відбувається після митного оформлення та випуску товарів у вільний обіг на території України. Однак, в інвойсах №611413 від 06.12.2023 та № 611423 від 06.12.2023 прописані умови що суперечать контракту: продавець залишає товар своєю власністю до сплати повної суми. Крім того, в інвойсі зазначений вид оплати: готівкою протягом 30 днів з дати рахунку-фактури.;

- в декларації країни відправлення № 23DE523021977242B0 від 06.12.2023 відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів, заявлену в інвойсах №611413 від 06.12.2023 та № 611423 від 06.12.2023;

- відповідно до CMR б/н від 04.12.2023 відправлення вантажу з BARDOWICK, Німеччина, країна походження товару Китай, проте декларантом в гр.44 МД вказано контракт під кодом 4104 (зовнішньоекономічний договір, стороною якого є виробник товарів);

- прайс-лист товару б/н від 04.12.2023 є лише пропозицією (oferta) на кожну окрему поставку від продавця, про що свідчать зазначені умови поставки - CPT Луцьк. Проте прайс-лист виробника товару відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994року, МК України, вимогами частини шостоїстатті 54 МК Українипередбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертійстатті 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів - митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За умови надання, згідностатті 53 МК Українидокументів, витребуваних митним органом, які містять достовірну, об`єктивну інформацію щодо визначення митної вартості товару, яка піддається обчисленню, і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (статті 59 МК України) та методу 26 (статті 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (статті 62 МК України) та методу 2г (статті 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.

Митну вартість товарів за МД № 23UA205140106851U9 від 22.12.2023 визначено за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно зі статтею 59 Митного кодексу України, відповідно до наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України»: на рівні на товар: №1 8,89 Дол.США/кг за МД №UA205140/2023/31965 від 24.04.2023; №2 23,21 Дол.США/кг за МД №UA205140/2023/30157 від 17.04.2023.

Відповідачем товар оформлено у вільний обіг згідно спірний товар декларантом було оформлено у вільний обіг згідно ІМ40ДЕ №23UA205140107094U0 від 22.12.2023, із наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України.

Не погоджуючись із прийнятими Волинською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню митниці, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За змістом частин другої-восьмої цієї статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннямистатей59і60цьогоКодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннямистатей59і60цьогоКодексуза основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно достатті 62цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно достатті 63цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановленихстаттею 64цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, з огляду на таке.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість за основним методом на ціни зовнішньоекономічного договору та специфікацій.

Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема: зовнішньоекономічний контракт № 01-02/23 від 01.02.2023; специфікація №30 від 04.12.2023; інвойси №611413 та №611423 від 06.12.2023; міжнародна товаротранспортна накладна б/н від 04.12.2023; прайс-лист б/н від 04.12.2023; експортна митна декларація країни відправлення №23DE523021977242B0 від 06.12.2023; лист підтвердження продажу №516221 від 01.12.2023; лист підтвердження продажу №516245 від 04.12.2023; інформаційний лист б/н від 14.04.2023 (а.с.22-45).

Суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим (основним) методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Суд також звертає увагу, що в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п`ятої статті 54 МК України відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.

Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа №420/4820/19).

В оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару: товар №1 - Порошкоподібна форма вітаміну Е: Vitamin Е 50% Feed Grade /Вітамін Е 50% кормовий/ та товар №2 - Порошкоподібна форма вітаміну A: Vitamin A 1.000.000 I.U./g Feed Grade/Вітамін A1000000 МО кормовий, товар №3 - Порошкоподібна форма вітаміну H (D-біотин) на носії карбонаті кальцію Biotin 2% Feed Grade / Біотин 2% кормовий.

При цьому позиція відповідача полягає у тому, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності: «Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності:

- згідно п.5.2 контракту № 01-02/23 від 01.02.2023 перехід права власності на товар відбувається після митного оформлення та випуску товарів у вільний обіг на території України. Однак, в інвойсах №611413 від 06.12.2023 та № 611423 від 06.12.2023 прописані умови що суперечать контракту: продавець залишає товар своєю власністю до сплати повної суми. Крім того, в інвойсі зазначений вид оплати: готівкою протягом 30 днів з дати рахунку-фактури;

- в декларації країни відправлення № 23DE523021977242B0 від 06.12.2023 відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів, заявлену в інвойсах №611413 від 06.12.2023 та № 611423 від 06.12.2023;

- відповідно до CMR б/н від 04.12.2023 відправлення вантажу з BARDOWICK, Німеччина, країна походження товару Китай, проте декларантом в гр.44 МД вказано контракт під кодом 4104 (зовнішньоекономічний договір, стороною якого є виробник товарів);

- прайс-лист товару б/н від 04.12.2023 є лише пропозицією (oferta) на кожну окрему поставку від продавця, про що свідчать зазначені умови поставки - CPT Луцьк. Проте прайс-лист виробника товару відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу.

Щодо твердження Волинської митниці про те, що умови переходу права власності на товар відрізняються у інвойсі та контракту суд зазначає наступне.

Так дійсно відповідно до пункту 5.2. контракту №01-02/23 від 01.02.2023, перехід права власності на товар відбувається після митного оформлення товару у вільний обіг на території України. згідно п.5.2 контракту № 01-02/23 від 01.02.2023 перехід права власності на товар відбувається після митного оформлення та випуску товарів у вільний обіг на території України. Крім того, згідно пункту 3.1. контракту № 01-02/23 від 01.02.2023 умови оплати встановлені наступні: 100% - протягом 30 днів з дня інвойсу, якщо інше не передбачено в специфікації.

Дослідивши інвойси №611413 від 06.12.2023 та № 611423 від 06.12.2023 судом встановлено, що оплата здійснюється готівкою впродовж 30 днів від дати рахунку-фактури (інвойсу) (а.с.29).

Таким чином, в інвойсах зазначено такі самі умови оплати, що і в контракті 30 днів від дати інвойсу. При цьому питання переходу права власності на товари визначаються сторонами договору так, як їм зручно, і за потреби можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Крім того в матеріалах справи наявні підтвердження продажу №516221 та №516245 від 01.12.2023 та 04.12.2023, відповідно, суми сплати за товар в яких збігається з сумами, визначеними інвойсами (а.с.39-43).

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другоюстатті 53 МК Україниє документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД №23UA205140106851U9 від 22.12.2023 фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в інвойсах№611413 від 06.12.2023 та № 611423 від 06.12.2023. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

Таким чином суд доходить висновку про безпідставність даного твердження відповідача, оскільки перехід права власності пов`язаний з оплатою товару, але не впливає жодним чином на умови оплати і не викликає жодних розбіжностей щодо вартості товару, вказаної в специфікації та інвойсах.

Щодо твердження митного органу про те, що в декларації країни відправлення №23DE523021977242B0 від 06.12.2023 відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів, заявлену в інвойсах №611413 від 06.12.2023 та № 611423 від 06.12.2023 суд зазначає таке.

Суд зауважує, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України.

Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. Тож будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації, конвертованої в іншу валюту, ніж та, що визначена контрактом і у якій позивач здійснювала оплату товару, у цьому разі обумовлена застосуванням курсу валют, а не заниженням ціни товару згідно з первинними документами, виданими продавцем.

При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів.

Отже, відсутність в деклараціях країни відправлення числового значення статистичної вартості товарів жодним чином не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості.

Також у спірному рішенні №UA205140/2023/000826/1 від 22.12.2023 митним органом зазначено, що відповідно до CMR б/н від 04.12.2023 відправлення вантажу з BARDOWICK, Німеччина, країна походження товару Китай, проте декларантом в гр.44 МД вказано контракт під кодом 4104 (зовнішньоекономічний договір, стороною якого є виробник товарів).

Так, відповідно до Класифікатора документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011, під кодом 4104 у митній декларації зазначається зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів.

Згідно товаросупровідних документів та даних заявлених на підставі документів у МД №23UA205140106851U9 від 22.12.2023 товар виготовляється в Китаї, торгівельна марка товару - NHU, виробником товару є Zhejiang NHU Pharmaceutical Co.LTD, продавцем товару є NHU EUROPE GmbH, яка відповідає за виробництво та маркетинг продукції по всьому світу. У свою чергу компанія NHU EUROPE GmbH є дочірньою (афілійованою) компанією Zhejiang NHU Co., Ltd, що підтверджено інформаційним листом компанії NHU EUROPE GmbH від 14.04.2023 (а.с.47-48), який надавався декларантом листом №22/12/2023-1 від 22.12.2023.

Крім того, у спірному рішенні Волинською митницею вказано, що прайс-лист товару б/н від 04.12.2023 є лише пропозицією (oferta) на кожну окрему поставку від продавця, про що свідчать зазначені умови поставки - CPT Луцьк, проте прайс-лист виробника товару відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу.

З цього приводу суд зауважує, що доставка товару на умовах CPT Луцьк передбачає доставку продавцем товару за свій рахунок перевізнику або іншій особі та продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення, тому до митного оформлення позивач не повинен був подавати документи, що підтверджують вартість транспортування чи страхування.

Стосовно того, що прайс-лист товару є лише пропозицієювід відправника, а не виробника товару, тоді як відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу, суд зазначає, що прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. При цьому, такий документ як прайс-лист не значиться у частині другійстатті 53 МК Українияк такий, що підтверджує митну вартість товарів.

У свою чергу, до митного оформлення разом з МД №23UA205140106851U9 від 22.12.2023, надавався прайс-лист від 01.11.2023 (а.с.32-33).

Поданий прайс-лист оформлений на фірмовому бланку, в якому міститься інформація про вартість за одиницю (за один кілограм) товару. Прайс-лист оформлений для широкого кола осіб, адже не містять конкретного адресата та містить широкий асортимент товару, тобто більший ніж позивач придбавав у продавця, такий документ скріплений печаткою та підписом посадової особи компанії, тому не повинен викликати будь-яких сумнівів у його належності.

Відображена у прайс-листі вартість товарів, в повній мірі відповідає тій вартості, що визначена в інвойсах щодо кожної поставки. В той же час, митним органом не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прайс-листа, виданого продавцем, ставить під сумнів достовірність визначеної позивачем митної вартості товару, за умови, що відображена у прайс-листі інформація щодо вартості одиниці товару, в повній мірі відповідає вартості, що визначена у поданих до митного оформлення інвойсах.

Більше того, нормами чинного законодавства не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, тому такі документи можуть оформлюватися продавцем у довільній формі та на власний розсуд. Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який безпосередньо адресований покупцю, та є лише пропозицією щодо вартості товару, а його конкретна ціна, порядок її сплати визначаються сторонами та обумовлюються відповідним інвойсом. До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.12.2020 у справі №420/2850/19.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та такі документи містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Також суд зазначає, що відповідачем в рішеннях про коригування митної вартості не було обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Крім того, суд звертає увагу на те, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

У зв`язку із чим, суд вважає, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятоїстатті 58 Митного кодексу України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд зазначає, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертійстатті 53 МК Українита про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Тому, суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору, а його сумніви ґрунтуються виключно на припущеннях.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбаченестаттею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених устаттях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другоїстатті 55 МК Україниприйняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затвердженихнаказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Між тим у спірних рішеннях митний орган лише вказав номери та дати митних декларацій, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованими та мотивованими. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначенийМК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000826/1 від 22.12.2023 є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормамМК України, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення належить задовольнити.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 256 МК Українивідмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Отже, враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/033997 від 22.12.2023 (а.с.16-17) винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000826/1 від 22.12.2023, яке судом визнано протиправним та скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першоюстатті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомоїстатті 139 КАС Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений згідно з платіжною інструкцією №555652777.1 від 21.06.2024 в сумі 4844,80 грн (а.с.12).

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 18 000,00 грн, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 134 КАС Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятоюстатті 134 КАС Українидля цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомоюстатті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятоїстатті 139 КАС Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно дозаконудосудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

Відповідно до частин другої, третьоїстатті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI«Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до клопотання про долучення доказів понесених судових витрат надано: ордер а надання правничої (правової допомоги) серії АІ №1569897, додатову угоду до договру №07/07/2020 про надання правничої допомоги від 07.07.2020, акт наданих послуг від 15.08.2024 на суму 18000,00 грн., рахунок-фактуру №13/08/2024 від 13.08.2024, платіжну інструкцію №555652991.1 від 14.08.2024 (а.с.122-126) та до позовної заяви долучено договір про надання правничої допомоги №07/07/2020 від 07.07.2020 (а.с.57-59).

Зокрема, на підтвердження обґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію договору про надання правничої допомоги №07/07/2020 від 07.07.2020, укладеного між ТзОВ«Біопрім»та адвокатом Бондаренко Г.П., за умовами якого адвокат взяв на себе зобов`язання надавати клієнту правничу допомогу, а клієнт зобов`язувався оплатити надання правничої допомоги.

За правилами, визначеними у розділі 4 даного договору, розмір гонорару адвоката встановлюється за домовленістю сторін, в тому числі, шляхом підписання додаткових угод, які є невід`ємною частиною договору. Обсяг наданої правничої допомоги та її вартість (розмір гонорару) зазначаються в акті наданих послуг (а.с.57-59).

У додатковій угоді №2 від 07.09.2023 до вищевказаного договору сторони погодили вартість послуг адвоката залежно від їх виду (а.с.123).

Згідно з актом наданих послуг від 15.08.2024 адвокатом надані позивачу наступні послуги: правовий аналіз документів клієнта з метою вирішення питання доцільності звернення до суду для захисту порушених прав1 000,00 грн., підготовка та подання до Волинського окружного адміністративного суду позову про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості, карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення12 000,00 грн., підготовка та подання до суду та направлення відповідачу відповіді на відзив5 000,00 грн. Загальна сума наданих послуг становить 18 000,00 грн. (а.с.124).

На підставі рахунку-фактури від №13/08/2024 ТзОВ«Біопрім»сплатило адвокату Бондаренко Г.П. кошти в розмірі 18 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 14.08.2024 (а.с.125-126).

Частиною сьомою статті 134 КАС Українивстановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

Представник відповідача у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (а.с.136-147) не погодилася із заявленою до стягнення сумою витрат на правничу допомогу. Вказує, що послуга з аналізу документів охоплюється загальною діяльністю адвоката та повинна входити до складу послугипідготовка позовуабоскладання процесуальних документів, а отже не може бути самостійною складовою витрат на правову допомогу. Також вважає вкрай завищеними визначені представником позивача вартість «Підготовка та подання позовної заяви до суду». Зауважуємо, що пунктом 1 додаткової угоди №2 від 07.02.2023р., визначено, що розмір гонорару визначатиметься з урахуванням кошторису вартості послуг. Відтак, підготовка позовних заяв - від 10 000,00 грн. Проте, представником позивача не надано обґрунтованих пояснень, що витрати за підготовку та подання позовної заяви у розмірі 12 000,00 грн. є фактичними та неминучими, не підтверджено обсяг часу на технічну підготовку документів тощо, та й взагалі, не доведено чому саме така сума підлягає до відшкодування, а не мінімальна як у додатковій угоді. Наголошує, що даним адвокатом вже неодноразово надавалися адвокатські послуги у подібних правовідносинах, зокрема й ТзОВ «Біопрім» (справа №140/30197/23, №140/35708/23, №140/36376/23, №140/30197/23, №140/33932/23), що значно полегшувало роботу щодо підготовки позовної заяви та інших процесуальних документів, а представником позивача не підтверджена нагальна потреба у вивчені додаткових джерел права, також ж висновку дійшов ВС України у постанові від 13.02.2019р. у справі №756/2114/17. Крім вказує, що дана справа належить до категорії справ незначної складності, що також необхідно врахувати при визначенні розміру витрат на правову допомогу. Також заперечує щодо включення до складу понесених витрат на правничу допомогу, які необхідно стягнути з відповідача, послуги із подачі відповіді на відзив у розмірі 5000,00 грн., адже вказана юридична послуга є тільки правом позивача, проте не обов`язком визначеним КАС України чи судом, а тому, вважаємо, також не має включатися до складу понесених витрат на правничу допомогу.

На думку представника відповідача, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті134, частиною дев`ятою статті139 КАС України, визначена позивачем сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу у розмірі 18 000,00 грн. є неспівмірною із заявленими позовними вимогами, складністю справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

При визначенні суми відшкодування суд, з урахуванням вимог заперечення на клопотання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зауважує, що консультація клієнта з приводу обставин справи охоплюються загальною діяльністю адвоката та має на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

Також суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що ціна послуги за складання і подання до суду позовної заяви, яка зазначена в акті наданих послуг12 000,00 грн., не узгоджується з такою ціною, що визначена у додатковій угоді №2 від 07.09.202310 000,00 грн.

Верховний Суд в постановах від 22.12.2020 у справі №520/8489/19, від 07.05.2020 у справі №320/3271/19, від 10.03.2020 у справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

У постанові від 20.06.2023 у справі №280/5922/21 Верховний Суд зазначив, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьомастатті 134 КАС України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, при розгляді заперечень відповідача встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону УкраїниПро адвокатуру та адвокатську діяльність, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, зокрема, відсутності юридичного супроводу адвоката в суді у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, спірні правовідносини регулюється нормамиМК Українита великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, не передбачають, неодноразове надання адвокатом Бондаренко Г.П. аналогічних послуг та подання позовів з таким же предметом спору, що фактично спрощувало роботу адвоката, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування, є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг та їх обсяг, а також заперечення відповідача, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу в даній справі, 5 000,00 грн, відтак решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат, пов`язаних із залученням перекладача у розмірі 4 8800,00 грн, суд зазначає наступне.

За приписами частин п`ятої - восьмоїстатті 137 КАС Українирозмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, які полягають у такому.

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, витрати на перекладача мають бути пов`язані із справою.

Так, на підтвердження витрат, понесених у зв`язку із залученням перекладача, позивач надав суду рахунок №06-06/269862 від 03.06.2024 на суму 4 880,00 грн., акт приймання-передачі наданих послуг від 03.06.2024 на суму 4 880,00 грн., договір №К-1/22112022-1 про надання послуг з перекладу іноземних мов від 22.11.2022, укладений між ТзОВ«Київське обласне бюро перекладів»та ТзОВ«Біопрім», додаток до договору №1 від 22.11.2022, платіжну інструкцію №555652710.1 від 05.06.2024 на суму 4880,00 грн. та інформаційний лист №05-08/01 від 05.08.2024 (а.с.127-134).

Згідно з пунктом 3.1 договору №К-1/22112022-1 вартість виконання послуг розраховується на підставі обсягу документації, яку замовник подав до виконання, згідно цін та умов, що зазначені в додатку №1 до цього договору. Відповідно до пункту 5.1 договору разом з перекладом документації виконавець передає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 03.06.2024 ТзОВ «Київське обласне бюро перекладів»надало позивачу послуги з перекладу документів на суму 3130,00 грн. та послугу засвідчення підпису перекладача у розмірі 1750,00 грн., всього 4880,00 грн. (а.с.128).

На підставі рахунку-фактури від 03.06.2024 позивач сплатив в користь бюро перекладів 4 880,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 05.06.2024 (а.с.133).

При цьому у інформаційному листі від 05.08.2024 вих.№05-08/01 ТзОВ«Київське обласне бюро перекладів»зазначило, що станом на дату складання цього листа договір між товариством та замовником діє в повному обсязі. Товариство підтверджує, що письмові переклади текстів та документів з іноземних мов протягом 2024 року надавалися замовнику перекладачами та редакторами товариства, включаючи ОСОБА_1 (а.с.134).

Факт надання послуг перекладача підтверджується перекладом документів, складених іноземною мовою, на українську мову, які містяться в матеріалах справи.

Також додано переклад із нотаріально засвідченим підписом перекладача.

Відповідач клопотанні від 22.08.2024 заперечив про стягнення зазначених витрат, покликаючись на те, що вартість наданих послуг є явно завищеною. Також зауважив, що митний орган не вимагав надати переклад поданих до митного оформлення документів.

Суд, враховуючи ту обставину, що не всі документи, а лише їх частина мала безпосереднє значення для вирішення спору, а такі документи, як прайс-листи та лист-підтвердження продажу не мають значення в цілях визначення митної вартості у межах цього спору, а також зважаючи на обсяг послуг, складність роботи (в контексті обсягу тексту на сторінці), суд вважає, що підстави для відшкодування позивачу у повному обсязі витрат на залучення перекладача (для перекладу документів у справі) відсутні.

Керуючись принципом співмірності цих витрат обсягу виконаної роботи (з урахуванням кількості текстової інформації, перекладеної на українську мову, у документах, що є письмовими доказами у справі та мають значення для вирішення спору), на користь позивача за рахунок відповідача належить стягнути витрати у розмірі 4 000,00 грн, що становить вартість перекладу рахунків-фактур, митних декларацій та міжнародної товарно-транспортної накладної з їх нотаріальним засвідченням підпису перекладача.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в загальному розмірі 13844,80 грн., в тому числі: судовий збір в сумі 4844,80 грн., сплачений згідно із платіжною інструкцією від 21.06.2024), витрати на правову допомогу адвоката в сумі 5 000,00 грн. та витрати на переклад4 000,00 грн.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Біопрім» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000826/1 від 22.12.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/033997 від 22.12.2023.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біопрім» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці понесені судові витрати в сумі 13844,80 грн. (тринадцять тисяч вісімсот сорок чотири грнивні 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Біопрім» (04050, місто Київ, вулиця Глибочицька, 13, секція 1, офіс 1, код ЄДРПОУ 40521376).

Відповідач: Волинська митниця (вулиця Призалізнична, 13, село Римачі, Волинська область, 44350, код ЄДРПОУ 43958385).

Суддя А.Я. Ксензюк