Рішення

від 25.09.2024 по справі 160/15448/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 рокуСправа №160/15448/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (далі відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загонуГоловного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - період з 29.12.2018 року по 13.05.2024 року, (згідно нормстатті 117 КЗпП Україниу редакції, яка діяла до та після 19 липня 2022 року), виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно доПостанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітноїплати» від 08 лютого 1995 року №100;

- зобов`язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, - період з 29.12.2018 року по 13.05.2024 року (згідно нормстатті 117 КЗпП Україниу редакції, яка діяла до та після 19 липня 2022 року), виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно доПостанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив службу у 12 державній пожежно-рятувальній частині Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, яка у подальшому перейменована на 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області. При звільненні зі служби відповідач не виплатив йому індексацію грошового забезпечення. Лише 13.05.2024 шляхом перерахування на картковий рахунок здійснена виплата індексації грошового забезпечення в розмірі 103 737,95грн. на виконання судового рішення у справі №360/7243/21 від 30.05.2023. Позивач вважає, що оскільки його звільнено зі служби 28.12.2018, а остаточну виплату індексації грошового забезпечення здійснено тільки 13.05.2024, то несвоєчасне нарахування та виплата індексації грошового забезпечення порушили його права та інтереси, у зв`язку із чим відповідач повинен нести відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач станом на 25.09.2024 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно із ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до положеньст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідност. 229 Кодексу адміністративного судочинства Україниу разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу проходив у 12 державній пожежно-рятувальній частині Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, яка відповідно до наказу (з основної діяльності) Державної служби України з надзвичайних ситуацій №325 від 17.05.2021 року перейменована на 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області.

Наказом від 28.12.2018 №421 ОСОБА_1 звільнено із служби цивільного захисту.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 30.05.2023, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2023, у справі №360/7243/21 позовну заяву ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії- задоволено, а саме:

- визнанано протиправними дії 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо не врахування січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 по 28.02.2018;

- зобов`язано 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 (базового місяця) - січень 2008 року із урахуванням раніше виплачених сум;

- визнанано протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 28.12.2018 відповідно до абзаців 3,4,5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язано 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 28.12.2018 відповідно до абзаців 4,5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із урахуванням раніше виплачених сум.

16.10.2023 р. вказане рішення набрало законної сили.

На виконання судового рішення 13.05.2024 1 державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області нараховано та виплачено ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у розмірі 103 737,95грн., що підтверджується копією виписки з карткового рахунку позивача за 13.05.2024 р..

Позивач вважає, що відповідач тільки 13.05.2024 остаточно розрахувався з ним, проте, не виплатив середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільнені, у зв`язку із чим, має право на стягнення середнього заробітку за відповідний період затримки розрахунку при звільненні, у зв`язку із чим звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно достатті 1-2 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(далі - Закон №2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими вКонституції Українита законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначенізакономпільги, гарантії та компенсації.

Згідно із ч.1 ст. 9 Закону №2011-XIIдержава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За приписами ч. 3 ст. 24 Закону України від 20червня 2024року №3724-ІХ «Про військовий обов`язок та військову службу» передбачено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженогоУказом Президента України від 10грудня 2008 року №1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

За правиламист. 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП Україниобумовлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З аналізу викладеного вбачається, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) провадиться в день звільнення. Крім того, в день виплати цих сум роботодавець повинен письмово повідомити працівника про них.

Водночас,стаття 117 КЗпП Українипередбачає відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так, згідно з частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Вказані висновки кореспондуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, згідно з якою під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

За таких обставин, оскільки з позивачем на день його звільнення не було проведено усіх необхідних виплат, зокрема не було здійснено виплату індексації грошового забезпечення, то позивач має право на отримання середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

При цьому, суд звертає увагу на зміну нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, а як наслідок, відсутність підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за повний період затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно дост. 117 КЗпП України(далі - Закон №2352-ІХ) (у редакції, викладеній відповідно доЗакону України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»), у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Наведена редакціяст. 117 КЗпП Українинабрала чинності з 19 липня 2022 року.

Отже, спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинностіЗаконом №2352-IX19 липня 2022року, та після набрання чинності цим законом, тобто, до 19 липня 2022 року і після цього.

Період з 29 грудня 2018 року до 18 липня 2022 року (до набрання чинностіЗаконом №2352-ІХ) регулювався редакцієюст. 117 КЗпП України, до внесення у неї змінЗаконом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати він може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.

Проте, період з 19 липня 2022 року до 13 травня 2024 року регулюється вже нині чинною редакцієюст. 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі №460/42448/22, від 22 лютого 2024 року у справі № 560/831/23, від 15 лютого 2024 року у справі №420/11416/23, від 29 січня 2024 року у справі №560/9586/22, від 23.05.2024 у справі №560/11616/23.

З урахуванням приписівст. 117 КЗпПУта правових позицій Верховного Суду в подібних правовідносинах, суд зазначає, що відшкодування, передбачене цією статтею, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин.

Вирішуючи питання щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, що підлягає стягненню на користь позивача, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач був звяльнений зі служби з 28.12.2018р., згідно наказу від 28.12.2018р. №421.

Отже, остаточний розрахунок з ним мав бути проведений 28.12.2018р.в день звільнення.

Натомість, належні до виплати суми в загальному розмірі 103 737,95грн. були виплачені лише 13.05.2024р.

Оскільки днем звільненняє 28.12.2018, то першим днем затримки є 29.12.2018р.

Щодо кінцевого строку проведення розрахунку, то такий проведено 13.05.2024р, тому останнім днем затримки є 12.05.2024р.

Таким чином, суд доходить висновку, що період затримки розрахунку при звільненні слід розділити на два періоди: з 29.12.2018р.по 18.07.2022р., що складає 1298 днів, та з 19.07.2022р.по 12.05.2024р.- 664 днів.

Суд зазначає, що середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Відповідно до п. 2 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (п. 8 Порядку № 100).

Згідно із довідкою про виплачене та нараховане грошове забезпечення, розмір грошового забезпечення позивача за жовтень 2018 року становить 12 440,00 грн та за листопад 2018 року 12 440,00 грн.

Кількість календарних днів за цей період складає 61 день.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача складає 407,87 грн (24 880,00 грн / 61 календарний день).

З огляду на зазначене, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 29.12.2018по 18.07.2022 становить 529 415,26 грн (407,87 грн. х 1298 днів затримки).

Про допустимість зменшення розміру відшкодування середнього заробітку у правовідносинах щодо проходження військової служби вказав Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 справа №816/1640/17, зазначивши про обов`язок суду мотивувати прийняте рішення в частині підстав зменшення відшкодування.

Вказаний підхід застосований Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду під час вирішення справи № 806/2473/18 у постанові від 30.10.2019, а також у постанові від 12.08.2020 у справі № 400/3151/19.

Так, Верховний Суд в постанові від 30.10.2019р. по справі №806/2473/18 сформував правову позицію щодо врахування істотності частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку.

Суд враховує зазначені висновки Верховного Суду при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку позивачу у ційсправі.

Отже, враховуючи, що недоплачена сумаіндексації (103 737,95 грн), яка є значно меншою, ніж середній заробіток за час затримки виплати (529 415,26 грн), суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин принцип співмірності.

При вирішенні справи суд з`ясував, що істотність частки невиплаченого грошового забезпечення позивача (529 415,26 грн) у порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку за 1298 (кількість днів затримки розрахунку в період з 29.12.2018 по 18.07.2022) становить 19,59% (103 737,95 грн х 100 /529 415,26 грн).

Сума, що підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 19,59% розраховується наступним чином: (407,87 грн (середньоденний заробіток позивача) х 1298 (дні затримки розрахунку)) х 19,59% = 103 712,45 грн.

Отже, з урахуванням співмірності, суд вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 29.12.2018 по 18.07.2022 має бути виплачений позивачу у розмірі103 712,45 грн, з урахуванням істотності частки несвоєчасно виплачених сум в порівнянні із середнім заробітком позивача.

Період стягнення з 19.07.2022 до 12.05.2024 регулюється вже нині чинною редакцієюстатті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Враховуючи редакціюстатті 117 КЗпП України, викладену відповідно доЗакону України від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», на корить позивача (за період з 19.07.2022 до 19.01.2023) необхідно стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 75 455,95 грн (407,87 грн х 185).

При цьому, обраховуючи середній заробіток за період з 19.07.2022 (початок дії нової редакції закону) до 12.05.2024, суд не застосовував принцип співмірності, однак обмежив період виплати шістьма місяцями.

Враховуючи викладене, з урахуванням правових висновків Верховного Суду у справі №560/9586/22, суд дійшов висновку, що загальна сума середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період 29.12.2018 до 12.05.2024 становить 179 168,40 грн =103 712,45 грн (період з 29.12.2018 по 18.07.2022) + 75 455,95 грн (період з 19.07.2022 по 19.01.2023).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач, зокрема, просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, - період з 29.12.2018 року по 13.05.2024 року (згідно нормстатті 117 КЗпП Україниу редакції, яка діяла до та після 19 липня 2022 року), виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно доПостанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100.

Оскільки при розрахунку середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні судом застосовано до даних правовідносин принцип співмірності, тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Також, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі ч 2ст. 9 КАС Українивважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним), а саме шляхом стягнення з 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.12.2018 по 12.05.2024 у сумі 179 168,40 грн.

Оскільки судом обрано інший спосіб захисту порушеного права, ніж просив позивач, позовні вимоги в чій частині також підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні вчинена всуперечКонституції Українита чинному законодавству України, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи, що позивач, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 грудня 2018 року по 12 травня 2024 року включно.

Стягнути з 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.12.2018 по 12.05.2024 в загальному розмірі 179 168,40 грн.

У задоволенні решти позовним вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбаченістаттею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька