Рішення

від 26.09.2024 по справі 160/18972/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 рокуСправа № 160/18972/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ ОІЛ" про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 25.06.2024р. №71409162, -

УСТАНОВИВ:

15.07.2024р. Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради звернувся з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ ОІЛ" та просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 25.06.2024р. №71409162, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №71409162 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки судовим рішенням у справі № 160/812/22 від 23.01.2023, яке перебуває на примусовому виконанні у Відділі, суд не зобов`язував Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради приймати рішення на підставі заяви ТОВ «СІЛЛ ОІЛ» про надання містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки, а лише зобов`язав розглянути заяву ТОВ «СІЛЛ ОІЛ» про надання містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки з урахуванням висновків суду, тобто фактично прийняти рішення за результатами розгляду заяви з урахуванням висновків суду та листом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради було прийнято рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень від 21.04.2023 за вих. № 12/19-112 і чітко зазначено які саме підстави слугували відмовою у відповідності до вимог ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, що є більш, ніж конкретною підставою у відмові в розумінні вимог ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності. Зазначену відмову було оформлено відповідним наказом від 21.04.2023 № 69 як того вимагає діюче законодавство. Таким чином, звернення ТОВ «СІЛЛ ОІЛ» стосовно надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за адресою: шосе Донецьке у районі буд. № 2Д, м. Дніпро було розглянуто вчасно і по суті, згідно норм чинного законодавства (ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»). Листом від 21.04.2023 за вих. № 12/19-112 головного державного виконавця було повідомлено про виконання рішення суду, зазначивши наступну інформацію: головне архітектурно-планувальне управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради повторно розглянуло заяву ТОВ «СІЛЛ ОІЛ» стосовно надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на об`єкт: «Будівництво автозаправного комплексу (АЗК) по шосе Донецькому в районі буд. № 2Д, м. Дніпро, кадастровий номер 1210100000:01:236:0017, із врахуванням висновків суду у цій справі, при цьому, позивач вважає, що головний державний виконавець не наділений спеціальними знаннями у сфері регулювання містобудівної діяльності, що позбавляє її можливості об`єктивно надати правову оцінку наданій ТОВ «СІЛЛ ОІЛ» відмові. Таким чином, Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради вважає, що вимоги виконавчого документа № 160/812/22 від 23.01.2023, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом виконано в повному обсязі. Однак, дану інформацію не було прийнято до відома головним державним виконавцем, в результаті чого було винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн. В подальшому, будучи обізнаною про те, що департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради звернувся до суду із позовом щодо оскарження постанови про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн. (оскільки департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради було направлено копію позовної заяви з додатками сторонам по справі) державний виконавець 25.06.2024 виносить постанову про накладення штрафу у подвійному розмірі - 10 200,00 грн. та постанову про закінчення виконавчого провадження № 71409162 керуючись вимогами п. 11 частиною першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження». Разом з тим, оскільки ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 відкрито провадження у справі № 160/13567/24 за позовом департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн., то до розгляду у судовому порядку справи № 160/13567/24 винесення постанови від 25.06.2024 про накладення штрафу у двократному розмірі та постанови про закриття виконавчого провадження від 25.06.2024 № 71409162 є передчасним (а.с.1-9).

Ухвалою суду від 16.09.2024р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 26.09.2024р. згідно до ч.2, ст.12, ч.4 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано, зокрема, відповідача протягом 2 днів після отримання цієї ухвали суду надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази того, що позивач за рішенням суду №160/812/22 мав прийняти рішення лише позитивне на користь ТОВ "СІЛЛ ОІЛ", виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.32).

20.09.2024р. через систему «Електронний суд», на виконання вимог вищенаведеної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позову позивача відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що 28.03.2023, на підставі ст.ст.3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа 160/812/22 від 23.01.2023, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЛ ОІЛ», про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва автозаправного комплексу (АЗК), за адресою: по шосе Донецькому в районі буд. №2 Д (Амур-Нижньодніпровський район), Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Дніпро, кадастровий номер 1210100000:01:236:0017, з урахуванням висновків суду у цій справі, якою було проінформовано про необхідність виконати рішення у строк протягом 10 робочих днів, копії якої направлені сторонам виконавчого провадження. Згідно листа про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень від 21.04.2023 та наказу про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень №69 від 21.04.2023 підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень зазначено виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, тобто п. 2 ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», разом з тим, в примітках зазначено, що має місце «невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні», це вже п. 3 ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», при цьому, боржником не зазначено конкретної підстави для відмови в наданні адміністративної послуги із зазначенням переліку документів, які не були додані позивачем до заяви, та які саме недостовірні дані виявлені у документах, що посвідчують право користування земельною ділянкою, тому боржником рішення суду в цілому не виконано. Вищевикладене стало підставою для вжиття штрафних санкцій до боржника та постановою від 01.05.2024 на боржника накладено штраф у розмірі 5100 грн. з наданням повторного 10-денного строку для виконання. Станом на 25.06.2024 повідомлення про виконання рішення суду в межах даного виконавчого провадження на адресу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не надходили від сторін. Таким чином, керуючись вимогами встановленими Законом України «Про виконавче провадження, державним виконавцем, за не виконання рішення суду, на боржника накладені штрафні санкції, передбачені статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження», про що 25.06.2024 винесена відповідна постанова, копії якої направлені на адреси сторін виконавчого провадження та виконавче провадження № 71409162 завершене 25.06.2024, з підстав передбачених п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» та в порядку ст. 382 КК України 25.06.2024 за вих. № 25233, направлено до Головного управління національної поліції Дніпропетровської області повідомлення про вчинення кримінального правопорушення. Інших заходів для примусового виконання рішень немайнового характеру законодавством не визначено, рішення без участі боржника виконати неможливо, тому керуючись вимогами п. 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає завершенню (а.с.59-63,117-122).

Частинами 1, 2 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Факт направлення до електронних кабінетів учасників справи та отримання ними 17.09.2024р. ухвали про відкриття провадження у даній справи та призначення справи до розгляду, підтверджується наявними у справі довідками про доставку електронного листа (а.с.34-36).

Отже, учасники справи є повідомленими про дату та місце розгляду справи у встановленому порядку згідно ч.2 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.4 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, рішення у даній справі приймається 26.09.2024р., тобто у межах строку визначеного ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду 12.05.2022 року у справі №160/812/22, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ ОІЛ" було задоволено повністю, а саме:

- визнано протиправною відмову Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради у видачі Товариству з обмеженою відповідальністю «СІЛЛ ОІЛ» містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва автозаправного комплексу (АЗК), за адресою: по шосе Донецькому в районі буд. №2 Д (Амур-Нижньодніпровський район), Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Дніпро, кадастровий номер 1210100000:01:236:0017 викладену в листі від 29 грудня 2021 року №7/20-592;

- зобов`язано Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради надати Товариству з обмеженою відповідальністю «СІЛЛ ОІЛ» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва автозаправного комплексу (АЗК), за адресою: по шосе Донецькому в районі буд. №2 Д (Амур-Нижньодніпровський район), Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Дніпро, кадастровий номер 1210100000:01:236:0017, відповідно до наданого ТОВ «СІЛЛ ОІЛ» містобудівного розрахунку, затвердженого протоколом містобудівної ради від 09.10.2020 року за №175 (згідно відомостей з ЄДРСР).

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.11.2022р. у справі №160/812/22 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року у справі № 160/812/22 скасовано в частині задоволення позовної вимоги про зобов`язання Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради вчинити певні дії та прийнято нове рішення в цій частині, а саме:

- зобов`язано Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЛ ОІЛ» про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва автозаправного комплексу (АЗК), за адресою: по шосе Донецькому в районі буд. №2 Д (Амур-Нижньодніпровський район), Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Дніпро, кадастровий номер 1210100000:01:236:0017, з урахуванням висновків суду у цій справі.

В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року у справі № 160/812/22 залишено без змін (згідно відомостей з ЄДРСР).

23.01.2023р. на виконання вищенаведених судових рішень Дніпропетровським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист, що не заперечується учасниками справи.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 28.03.2023 року було відкрито виконавче провадження №71409162 з примусового виконання виконавчого листа №160/812/22 від 23.01.2023 року (а.с.68-69,130).

25.04.2023 Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради на електронну адресу відповідача було направлено лист «Про виконання рішення суду» №12/19-112 від 21.04.2023р., яким повідомлено, що на виконання рішення суду боржником розглянуто та вирішено заяву ТОВ «СІЛЛ ОІЛ» стосовно надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на об`єкт «Будівництво автозаправного комплексу (АЗК) по шосе Донецькому в районі буд. №2Д, м. Дніпро, кадастровий номер 1210100000:01:236:0017», з урахуванням висновків суду по вказаній справі, та надано лист про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень від 21.04.2023 №7/20-197, копія якого долучена до листа (а.с.55-58,72-74,84-87,132-133,139-140).

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 01.05.2024 року за не виконання рішення суду та вимог державного виконавця на боржника накладено штраф у розмірі 5100,00 грн., зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення (а.с.93-98,145-147).

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 25.06.2024 року за невиконання рішення суду та вимог державного виконавця на боржника накладено штраф у подвійному розмірі, а саме: 10200,00 грн. (а.с.102-107,150-152).

Також, до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було направлено повідомлення №25233 від 25.06.2024р. про вчинення боржником кримінального правопорушення в порядку ст.ст. 63, 75, 76 Закону України «Про виконавче провадження», ст.214 КПК України, ст.382 КК України (а.с.108-114,153-156).

У зв`язку з чим, 25.06.2024р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №71409162 на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.23-25,126-128).

Правомірність прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження від 25.06.2024р. №71409162, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), є предметом спору у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404).

Відповідно до ст.1 Закону №1404 визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону №1404 встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404 передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункт 1 частини третьої, пункт 1 частини четвертої статті 18 Закону №1404).

Частиною 1 статті 63 Закону №1404 встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону №1404).

Відповідно до частини третьої статті 63 Закону №1404 виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 75 Закону №1404 передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

За приписами пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1404 визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

З аналізу правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин слідує, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» можливо лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме:

- накладення на боржника штрафу і перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин);

- накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин);

- звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Так, як встановлено судом з матеріалів справи, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 01.05.2024 року за не виконання рішення суду та вимог державного виконавця на боржника накладено штраф у розмірі 5100,00 грн., зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення (а.с.93-98,145-147).

Наведена постанова державного виконавця була оскаржена позивачем у судовому порядку та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2024р. у справі №160/13567/24 позовну заяву Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради було задоволено повністю, а саме:

- визнано протиправною та скасовано постанову про накладання штрафу від 01.05.2024 №71409162, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (згідно відомостей з ЄДРСР).

Наведене судове рішення позивачем не оскаржувалося та набрало законної сили 23.07.2024р.

Таким чином, враховуючи, що постанова державного виконавця про накладення в межах виконавчого провадження №71409162 на боржника штрафу в сумі 5100,00 грн. була скасована за рішенням суду від 10.07.2024р., наведене свідчить про порушення державним виконавцем послідовності виконавчих дій лише за умови виконання яких можливо закінчити виконавче провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Окрім того, в рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2024р. у справі №160/13567/24, яке набрало законної сили 23.07.2024р., судом було встановлено наступне: «…Як встановлено судом, державного виконавця було повідомлено про те, що на виконання рішення суду у справі №160/812/22, боржником - Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради розглянуто та вирішено заяву ТОВ «СІЛЛ ОІЛ» про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва автозаправного комплексу (АЗК), за адресою: по шосе Донецькому в районі буд. №2 Д (Амур-Нижньодніпровський район), Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Дніпро, кадастровий номер 1210100000:01:236:0017, за результатами розгляду заяви прийнято рішення від 21.04.2023 №7/20-197 про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень у зв`язку з невизначенням в укладеному договорі оренди землі від 23.10.2020 конкретного об`єкту дорожнього сервісу, який може бути побудований в межах земельної ділянки за адресою: по шосе Донецькому в районі буд. №2 Д (Амур-Нижньодніпровський район), Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Дніпро, кадастровий номер 1210100000:01:236:0017.

Отже, суд приходить до висновку, що в межах покладених рішенням суду у справі №160/812/22 зобов`язань, Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради розглянуто заяву ТОВ «СІЛЛ ОІЛ» та прийнято рішення про відмову…».

Також, суд у наведеному рішенні зазначив, що державний виконавець прийшов до помилкового висновку про невиконання боржником рішення суду в повному обсязі та надав оцінку рішенню суб`єкта владних повноважень, позбавивши акт індивідуальної дії правових наслідків у невстановленому законодавством порядку.

За приписами ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведе, доводи відповідача про невиконання позивачем судового рішення у справі №160/812/22 є неспроможними.

За таких обставин, враховуючи що в рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2024р. у справі №160/13567/24, яке набрало законної сили 23.07.2024р., судом було встановлено факт виконання судового рішення у справі №160/812/22 у повному обсязі, а відповідно такі обставини не потребують доказуванню при розгляді даної справи згідно положень ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що постанова відповідача про закінчення виконавчого провадження від 25.06.2024р. №71409162, є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних, достатніх і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийняття відповідачем постанови про закінчення виконавчого провадження від 25.06.2024р. №71409162, з урахуванням вищенаведених встановлених судом обставин, аналізу вищенаведених норм Закону №1404 та висновків вищенаведеного рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2024р. у справі №13567/24, яке набрало законної сили 23.07.2024р.

Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення, тому відхиляються судом, аргументи відповідача з приводу того, що підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень у листі від 21.04.2023 та наказі №69 від 21.04.2023 зазначено виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, тобто п. 2 ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», разом з тим, в примітках зазначено, що має місце «невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні», це вже п. 3 ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», при цьому, боржником не зазначено конкретної підстави для відмови в наданні адміністративної послуги із зазначенням переліку документів, які не були додані позивачем до заяви, та які саме недостовірні дані виявлені у документах, що посвідчують право користування земельною ділянкою, тому боржником рішення суду в цілому не виконано, з огляду на те, що зазначене не відповідає дійсності та спростовується змістом листа від 21.04.2023р., в якому зазначені причини відмови (а.с.56-57), а відповідно, рішення суду у справі №160/812/22 є виконаним боржником у повному обсязі, що також було встановлено і у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2024р. у справі №160/13567/24, яке набрало законної сили та підлягає виконанню також і відповідачем, проте, всупереч вимогам ст.ст.14, 78 Кодексу адміністративного судочинства України та ст.129-1 Конституції України при складанні відзиву на позов у цій справі відповідачем було безпідставно проігноровано.

При цьому, як зазначив у своїх висновках суд у справі №160/13567/24, відповідач прийшов до помилкового висновку про невиконання боржником рішення суду у справі №160/812/22 в повному обсязі та надав оцінку рішенню суб`єкта владних повноважень (листу №12/19-112 від 21.04.2023р.), який є актом індивідуальної дії, позбавивши цей акт індивідуальної дії правових наслідків у невстановленому законодавством порядку.

Тобто, зазначене свідчить про те, що державний виконавець при прийнятті оспорюваної постанови перебрав на себе повноваження адміністративного суду всупереч вимогам ст.55 Конституції України, ст.ст.2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, що є неприпустимим.

Всі інші доводи відповідача вивчені судом, проте не беруться до уваги, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження від 25.06.2024р. №71409162, винесеної головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), суд приходить до висновку, що приймаючи наведену постанову, державний виконавець діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За таких обставин, слід дійти висновку, що, прийнявши вищенаведену постанову від 25.06.2024р. про закінчення виконавчого провадження ВП №71409162 згідно п.11 ч.1 ст.39 Закону №1404, відповідач допустив порушення прав та інтересів позивача, а тому такі порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправною та скасування вищенаведеної постанови відповідача про закінчення виконавчого провадження від 25.06.2024р. №71409162, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, та приймаючи до уваги наявність обґрунтованих підстав для задоволення даного адміністративного позову повністю, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно платіжної інструкції №244 від 18.07.2024р. у розмірі 3028 грн. 00 коп. (а.с.22,31).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 78, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 268-287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ ОІЛ" про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 25.06.2024р. №71409162 задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 25.06.2024р. №71409162, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) (49027, м. Дніпро, пр-т Яворницького Дмитра, будинок 21А; код ЄДРПОУ 43315529) на користь Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 75; код ЄДРПОУ 37454258) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення відповідно до вимог статті 295, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва