Рішення

від 26.09.2024 по справі 200/3955/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2024 року Справа№200/3955/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Ушенка С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (ЄДРПОУ 21366538; юридична адреса: 18000, місто Черкаси, вул. Смілянська, б. 23) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років та скасувати рішення від 25.12.2023 №057250005008 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років;

- зобов`язати повторно розглянути заяву від 21.12.2023 про призначення пенсії за вислугу років;

- зобов`язати призначити, нараховувати і виплатити пенсію за вислугу років з 21.12.2023, як працівнику охорони здоров`я, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати подати звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 21 грудня 2023 року через особистий кабінет на веб-порталі електронних послуг ПФУ звернулася із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення». Разом із заявою було подано необхідні для призначення пенсії документи. За результатами розгляду її заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, згідно якого до страхового стажу та спеціального стажу позивача зараховано всі періоди роботи, але через відсутність документів про належність/неналежність дільниці «Здравпункт» Відокремленого підрозділу «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля», де позивач працює по теперішній час, до закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту, було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, посилаючись на те, що згідно статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсія за вислугу років призначається лише при звільненні з роботи, що дає право на цей вид пенсії.

На думку позивача, професія «медична сестра підземна 1 категорії» не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, а підприємство, на якому вона працює (Відокремлений підрозділ «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля»), не відноситься до закладів охорони здоров`я, перелічених у розділі 2 даного Переліку.

Вважає вказане рішення протиправним і таким, що порушує її конституційні права.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року позовну заяву залишено без руху і позивачу встановлено десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від08 липня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В матеріалах справи наявний відзив Головного управління Пенсійного фонду України Черкаській області на позовну заяву, вмотивований тим, що на підставі поданих позивачем документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області прийнято рішення №057250005008 від 25.12.2023 про відмову у призначенні пенсії. За результатом розгляду документів, доданих до заяви, встановлено, що вік позивача на дату звернення становить 52 роки, страховий стаж становить 36 років 1 місяць 19 днів, спеціальний стаж - 28 років 1 місяць 19 днів. До страхового та спеціального стажу позивача зараховано всі періоди роботи, проте зазначено, що при зверненні позивачем не надано належних доказів, зокрема копій статутів, положень, що дільниця «Здравпункт», де працює заявниця, було і є належною медичною установою і відповідає вимогам, зазначеним у Переліку №909.

На думку відповідача, Головне управління діяло відповідно до чинного законодавства України, в межах повноважень покладених на органи Пенсійного фонду України, тому ознаки неправомірності в діях Головного управління відсутні, а твердження позивача є необґрунтованими і такими, що суперечать діючому законодавству, а тому не підлягають задоволенню.

Справу розглянуто поза датою, визначеною в ухвалі суду від 8 липня 2024 року, з огляду на введення в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який, наразі, триває.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчить копія паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , наявна в матеріалах справи) згідно запису у трудовій книжці НОМЕР_3 за №14 з 20.02.2023 працює у Відокремленому підрозділі «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» медичною сестрою підземною 1 категорії на дільниці «Здравпункт».

Відповідач в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

21 грудня 2023 року позивач через особистий кабінет на веб-порталі електронних послуг ПФУ звернулася із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Черкаській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

За результатами розгляду заяви позивача ГУ ПФУ в Черкаській області прийняло рішення від 25.12.2023 №057250005008 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

При цьому, в рішенні зазначено, що страховий стаж заявниці складає 36 років 1 місяць 19 днів, спеціальний стаж складає 28 років 1 місяць 19 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу роботи заявниці зараховано всі періоди згідно наданих документів. Згідно статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсія за вислугу років призначається лише при звільненні з роботи, що дає право на цей вид пенсії (відсутні документи про належність/неналежність дільниці «Здравпункт», де працює заявниця, до закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту).

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон України «Про пенсійне забезпечення») визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров`я відповідно до пункту «е» статті 55.

Так, пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ, що набрали чинності 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, а Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 04.06. 2019 №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII.

У рішенні Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 зазначено, що на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом №213 до оспорюваних положень Закону №1788 щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону №1788, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону №1788 поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону №1788.

Таким чином, зі змісту зазначених положень Закону №1788 випливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом «а» статті 54, пунктами «а», «б», «в», «г», «д», «е», «є», «ж» статті 55 Закону №1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019, положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тобто, зазначені положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» втратили чинність з 04.06.2019.

Таким чином, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугу років необхідно керуватися статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення до неї змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, які визнано неконституційними.

Приймаючи рішення, що оскаржується, відповідач не заперечує право позивача на призначення пенсії за вислугу років незалежно від віку. Згідно спірного рішення позивач має достатню кількість і загального страхового стажу і спеціального для призначення пенсії за віком відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Водночас, Головне управління з посиланням на п. 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) та ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відмовило у призначені пенсії, оскільки при зверненні позивачем не надано належних доказів, зокрема копій статутів, положень, що дільниця «Здравпункт», де працює заявниця, було і є належною медичною установою і відповідає вимогам, зазначеним у Переліку №909.

Позивач у позовній заяві зазначає, що професія «медична сестра підземна 1 категорії» не передбачена Переліком №909, а підприємство, на якому вона працює (Відокремлений підрозділ «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля»), не відноситься до закладів охорони здоров`я, перелічених у розділі 2 даного Переліку.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами економічної діяльності Відокремленого підрозділу «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» (ЄДРПОУ 33621589), зокрема, є: 05.10 Добування кам`яного вугілля (основний); 86.21 Загальна медична практика; 86.90 Інша діяльність у сфері охорони здоров`я.

Згідно запису у трудовій книжці позивача НОМЕР_3 за №14 з 20.02.2023 вона працює у Відокремленому підрозділі «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» медичною сестрою підземною 1 категорії на дільниці «Здравпункт».

Суд зазначає, що відсутність у Переліку №909 чіткого зазначення дільниця «Здравпункт» не нівелює характер виконуваної позивачем роботи на посаді медичної сестри, тобто, виконання таких робіт, з яким законодавство пов`язує право особи на зарахування до спеціального стажу роботу, що надає право на пенсію за вислугу років.

Право на набуття пенсії за вислугою років, передбаченої п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пов`язане не лише з місцем роботи - закладом охорони здоров`я, а й з посадою, яку обіймає працівник, - лікарі та середній медичний персонал. У випадку, що розглядається - медична сестра підземна 1 категорії.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі №120/4377/18-а.

Частиною 1 статті 44 Закону України №1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846.

Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунок та поновлення пенсії, визначений Розділом 2 цього Порядку.

Підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Згідно пункту 4.1 вказаного Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку).

Пунктом 4.2 цього Порядку передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Пунктом 4.7 Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

Верховний Суд у постанові від 24.04.2019 у справі №815/1554/17, аналізуючи практику Європейського Суду з прав людини, вказав на те, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Рішенням, що оскаржується, органом Пенсійного фонду позивачу відмовлено у призначенні пенсії фактично у зв`язку з відсутністю документів про належність/неналежність дільниці «Здравпункт», де працює заявниця, до закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту.

Суд зазначає, що матеріали справи також не містять доказів на предмет звернення відповідача до компетентних органів або до позивача з метою з`ясування про належність/неналежність дільниці «Здравпункт», де працює заявниця, до закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту.

Вказане свідчить про те, що відповідач діяв недобросовісно та необґрунтовано, не врахувавши усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачу, і, як наслідок, допустив неналежний розгляд поданих ним заяв і документів та, відповідно, прийняв незаконне і необґрунтоване рішення.

Отже, спірне рішення не ґрунтується на положеннях законодавства та порушує пенсійні права позивача.

Враховуючи наведене, таке рішення підлягає визнанню протиправними та скасуванню.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов`язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

В ході судового розгляду справи відповідачем до суду не надано жодного доказу в підтвердження використання вищенаведених повноважень з метою захисту соціальних прав позивача щодо перевірки і встановлення у передбачений законодавством спосіб факту належності/неналежності дільниці «Здравпункт», де працює заявниця, до закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту, що, у свою чергу, свідчить про протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років.

Щодо похідних позовних вимог зобов`язального характеру, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом.

Суд позбавлений можливості зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років, оскільки відповідачем виконані не всі умови, що необхідні для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Вчинення таких дій входить до безпосередньої компетенції органу Пенсійного фонду України.

Верховний Суд у постанові від 10.04.2018 у справі №348/2160/15-а (провадження №К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов`язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

В той же час, оскільки права позивача порушені, і прийняття рішення на користь позивача належить до безпосередніх повноважень органу Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, що решта позовних вимог підлягає задоволенню частково шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, який прийняв рішення, що оскаржується, та, в разі його скасування, уповноважений вчиняти дії, спрямовані на відновлення порушених прав позивача, повторно вирішити питання, щодо якого звернувся позивач (тобто повторно розглянути заяву позивача, за результатом розгляду якої прийнято відповідне рішення), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні (п. 10 ч. 2 ст. 245, ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

При новому розгляді заяви позивача про призначення пенсії за вислугу років згідно п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органу Пенсійного фонду України необхідно, у відповідності до ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частини 3 статті 44 Закону №1058-ІV витребувати у уповноваженого органу документи про належність/неналежність дільниці «Здравпункт», де працює заявниця, до закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту, прийняти та дослідити всі подані позивачем документи, та визначити наявність у позивача необхідних умов для призначення такої пенсії з урахуванням таких документів та правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові або службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначеній нормі відповідають також і положення пункту 1 частини шостої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення та положення підпункту «ґ» пункту 4 частини першої статті 322 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб`єктом владних повноважень відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Крім того, суд зазначає, що згідно з вимогами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до вимог статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Суд наголошує, що наведене є правом, а не обов`язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду цієї справи суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлений у розмірі 3028 гривні.

Таким чином, при зверненні до суду з даним позовом за одну позовну вимогу немайнового характеру позивачу необхідно було сплати судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Як вбачається з матеріалів справи за подання адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 969,00 грн. відповідно до квитанції №11 від 11.06.2024.

Таким чином, суд вважає за можливе покласти судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи, на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Враховуючи наведене вище, судовий збір у сумі 968,96 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 255, 260, 293-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (ЄДРПОУ 21366538; юридична адреса: 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, б. 23) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (ЄДРПОУ 21366538; юридична адреса: 18000, місто Черкаси, вул. Смілянська, б. 23) від 25.12.2023 №057250005008, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (ЄДРПОУ 21366538; юридична адреса: 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, б. 23) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 21.12.2023 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

У встановленні судового контролю за виконанням судового рішення відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (ЄДРПОУ 21366538; юридична адреса: 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, б. 23) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26 вересня 2024 року.

Суддя С.В. Ушенко