Рішення

від 26.09.2024 по справі 320/45944/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2024 року м. Київ№ 320/45944/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сенаторавто»

до Рівненської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправними та скасування рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15 вересня 2023 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Сенаторавто» (далі позивач/ТОВ «Сенаторавто») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської митниці Державної митної служби України, в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів № UA204000/2023/000114/2 від 04 серпня 2023 року;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Рівненської митниці № UA204000/2023/000145 від 04 серпня 2023 року.

Позов мотивовано протиправністю коригування контролюючим органом митної вартості імпортованого позивачем товару, незважаючи на надання декларантом усіх необхідних документів для митного оформлення та визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, та порушенням контролюючим органом приписів законодавства, що регламентує митну справу в Україні, в зв`язку із безпідставним застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при винесенні оскаржуваного рішення без наявності для того встановлених митним законодавством підстав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 грудня 2023 року позовна заява №320/45944/23 розподілена судді Жуковій Є.О.

25 грудня 2023 року зазначену позовну заяву фактично передано судді Жуковій Є.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року відкрито провадження у справі №320/45944/23, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.

Відповідно до довідок про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного провадження без проведення судового засідання» від 17 квітня 2024 року по справі №320/45944/23 доставлено до електронного кабінету ТОВ «Сенаторавто», представника позивача Сенаторова Д.М. та Рівненської митниці 18 квітня 2024 року.

29 квітня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від Рівненської митниці надійшов відзив на позов. Вказаний відзив зареєстрований 30 квітня 2024 року.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на відсутність правових підстав. Зазначає, що під час здійснення митного контролю встановлено, що подані позивачем для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за спірні товари позивача. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

02 травня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача Сенаторової А.М. надійшла відповідь на відзив, яка зареєстрована 03 травня 2024 року, в якій зазначено про необґрунтованість відзиву відповідача та спростування наведених у відзиві доводів наявними у матеріалах адміністративної справи доказами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року залишено заяву представника Рівненської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін без задоволення.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Сенаторавто» (код ЄДРПОУ 38284012) зареєстровано в якості юридичної особи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сенаторавто» 06 березня 2019 року уклало контракт купівлі-продажу № 12/03/19-SA з компанією «CHINA CAILONG TRADING (FOSHAN) CO.,LTD» (Китай), предметом якого є ПВХ шкірзамінник.

Відповідно до істотних умов Контракту Продавець зобов`язується поставити у власність (продати) Товар Покупцеві на умовах Контракту, а Покупець зобов`язується прийняти замовлений Товар і сплатити Продавцю узгоджену ціну. Умови доставки Товару підпадають під дію Інкотермс 2010 FOB SHENZHEN та при необхідності сторони можуть змінити умови поставки. Інвойс на кожну окрему доставку виставляється окремо. Згідно Доповнення № 1 до Контракту Покупець здійснює 30% передоплати від загальної суми проформи-інвойсу при узгодженні сторонами специфікації та 70% після отримання по електронній пошті повідомлення про готовність товару до завантаження.

На виконання вище вказаного Контракту позивач придбав в компанії «CHINA CAILONG TRADING (FOSHAN) CO.,LTD» Товар - шкірзамінник ПВХ (трикотажне полотно, вибілене, виготовлене з синтетичних волокон з поліефіру 100%, із суцільним покриттям з одного боку пористим (комірчастим) полімерним матеріалом різних кольорів полівінілхлоридом, яке спостерігається неозброєним оком, не для промислового складання транспортних засобів), а саме: шкірозамінник арт. 538-1#*0,8 мм.- 291 рулонів, загальною площею 14185,2 м.п., ширина рулонів 137 см., колір - чорний та шкірзамінник арт. 137-01 #* 0,8 мм 154 рулони, загальною площею 7650 м.п., з шириною рулонів 137 см., колір чорний, на загальну суму 40 950,12 дол. США, які були доставлені Продавцем на умовах FOB SHENZHEN (YANTIAN).

Вказаний товар був доставлений ПП «ФЕРСТ ВЕЙ» на територію України, згідно Заявки №FW742023 від 29 травня 2023 до Договору на транспортно-експедиційне обслуговування № ПП046/22-11 від 22 листопада 2022 року.

Для митного оформлення Товару позивач уповноважив бути його представником у митних органах ТОВ «ЛАМАРІН» (Договір про надання послуг митного брокера №LA-547/23 від 12 липня 2023 року).

Так, для митного оформлення випуску чи пропуску товарів, до Рівненської митниці Державної митної служби України, уповноваженою особою подано митну декларацію від 28 липня 2023 року №23UA204130004281U0 на товар: шкірзамінник ПВХ, а саме: шкірзамінник арт. 538-1#*0 0,8 мм.- 291 рулонів, 14185,2 м.п., ширина рулону 137 см., колір - чорний та шкірзамінник арт. 137-01 #* 0,8 мм 154 рулони, 7650 м.п., ширина рулону 137 см., колір чорний, фірма виробник: FoShan city SanShiu Guo Yu Leather CO., LTD, країна виробництва : Китай, CN, загальною вартістю в сумі 40 950,12 дол. США.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: зовнішньоекономічний Контракт купівлі-продажу №12/03/19- SA від 06 березня 2019 року та Доповнення до даного Контракту, а саме: Доповнення №1 від 05 жовтня 2020 року, Доповнення №2 від 02 грудня 2020 року, Доповнення № 4 від 01 лютого 2023 року, Доповнення № 5 від 01 березня 2023 року, Специфікацію № 3 від 01 березня 2023 року, пакувальний лист ZM200213 від 01 березня 2023 року, рахунок-проформу ZM200213 від 01 березня 2023 року, рахунок-фактуру ZM200213 від 01 березня 2023 року, коносамент 227643195 від 06 червня 2023 року, коносамент BW23050237 від 01 червня 2023 року, накладну 28977 від 20 липня 2023 року, сертифікат про походження товару 23С4406В0322/00004R від 30 травня 2023 року, акт про проведення огляду товарів UA205090/2023/000023 від 22 липня 2023 року, платіжна інструкція № 148 JBKLN4 від 04 квітня 2023 року та банківський протокол № 148 до платіжної інструкції, платіжна інструкція № 154 JBKLN5 від 11 травня 2023 року та банківський протокол № 154 до платіжної інструкції, довідка про транспортно-експедиційні витрати № 1907/1 від 19 липня 2023 року, рахунок фактуру № 653 від 12 липня 2023 року про надання транспортно-експедиційних послуг, прайс-лист виробника товару від 01 березня 2023 року, Договір про надання послуг митного брокера № LA-547/23 від 12 липня 2023 року, Договір на транспортно-експедиційне обслуговування № ПП046/22-11 від 21 листопада 2022 року, заявку на перевезення № FW742023 від 29 травня 2023 року.

У поданій митній декларації №23UA204130004281U0 від 28 липня 2023 року митна вартість товару позивачем була визначена за ціною Контракту щодо товару, який імпортується (основний метод).

На запит митниці позивачем додатково надіслано до митного органу Рівненської митниці наступні документи: бухгалтерська довідка № 25 від 20 липня 2023 року, лист відправника товару за №1 від 01 серпня 2023 року, прайс-лист від 01 березня 2023 року, експертний висновок В-2072 від 01 серпня 2023 року, лист-пояснення № 35 від 04 серпня 2023 року, банківська довідка №20.1.0.0.0/7-20230727/183 від 27 липня 2023 року, пояснення №36 від 04 серпня 2023 року щодо митного коду товару, товарно експортна митна декларація № 531620230161030425 та переклад, лист №7.10-08/7.10-28.1-03/1-7/770 від 24 грудня 2019 року, лист № 7.17-36/1-7/45 від 21 грудня 2019 року, висновок №1420002600-0033 від 21 грудня 2019 року, прибуткова накладна №ПН-0000029 від 19 листопада 2021 року на аналогічний товар.

Рівненською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2023/000114/2 від 04 серпня 2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2023/000145 від 04 серпня 2023 року.

Не погоджуючись з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів та карткою-відмовою в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, який набув чинності з 1 червня 2012 року (далі - МК України).

Відповідно до частини першої статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 МК України).

Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина друга статті 257 МК України).

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для:1) нарахування митних платежів;2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;3) ведення митної статистики;4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).

За приписами частини другої статті 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Статтею 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особо під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частини перша).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина друга).

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Ця норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Зазначене також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом із тим, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина третя статті 53 МК України).

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частина четверта статті 53 МК України).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).

У свою чергу, відповідно до частини першої-третьої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; (пункт 2 частини шостої статті 54 МК України).

Водночас, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Відповідно до частини першої, другої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами, окрім іншого, основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно зі статтею 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів (частина перша).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 МК України).

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина третя статті 58 МК України).

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина дев`ята статті 58 МК України).

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів (частина десята статті 58 МК України).

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті (частина одинадцята статті 58 МК України).

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Згідно з пунктом 2 параграфу (Ь) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 55 МК України).

У свою чергу, відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Таким чином, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою законодавство пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митним органам право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

На думку суду, сумніви є обґрунтованими, якщо подані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей МК України зобов`язують митні органи зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом із тим, не наведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості в частині виявлених під час митного оформлення сумнівів, а не всі, які передбачені статтею 53 МК Україні. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом, зокрема, у постанові від 13.10.2021 у справі № 804/15600/15.

Судом встановлено, що позивачем були подані відповідачу необхідні документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, необхідні для підтвердження заявленої ним митної вартості спірного товару, за результатом дослідження та оцінки яких у суду не виникло сумнівів щодо об`єктивності та реальності заявленої ним митної вартості спірного товару за ціною контракту.

Водночас судом встановлено, що відповідачем всупереч імперативних вимог митного законодавства, не зазначивши конкретних обставин, які саме викликали сумніви у заявленій позивачем митній вартості спірного товару (її складових), причини неможливості їх перевірки на підставі наданих позивачем документів, а також не обґрунтувавши необхідність перевірки спірних відомостей з посиланням на документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності, були прийняті спірні рішення.

Також суд установив, що з відповідних документів не вбачається розбіжностей, які б могли вплинути на митну вартість або ознак підробки, що б могли дати митному органу підстави для висновку про невірне визначення позивачем митної вартості.

Одночасно суд зазначає, що у даному випадку, відмовляючи позивачу у визначенні митної вартість товару за першим методом, яка зазначена у митних деклараціях, відповідач виходив з того, що декларантом не було подано до митного оформлення повного переліку документів, які б підтверджували митну вартість товарів та числові значення складових їх вартості. Натомість відповідач не вказав та не довів, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами.

Аналізуючи доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд доходить висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною контракту відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої декларантом митної вартості товару, судом не встановлено.

Натомість, доказами, що містяться в матеріалах справи, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях.

Виходячи з наведеного в сукупності, суд доходить висновку, що наведені відповідачем у спірних рішеннях доводи не могли бути підставою для коригування заявленої позивачем митної вартості товарів за ціною контракту, оскільки не спростовують правомірність визначення такої митної вартості (її складових).

Окрім наведеного, щодо коригування відповідачем митної вартості товару за резервним методом, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту графи 33 спірних рішень, другорядні методи визначення митної вартості товарів застосувати неможливо. Натомість, у митниці наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу - резервного методу.

Джерелом інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості спірного товару зазначено митну декларацію від 15 травня 2023 року №UA209170/2023/037455.

Разом із тим, у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд у постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 160/4944/19.

Між тим, як вбачається з графи 33 спірного рішення, у них зазначено лише дату та номер митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості товару, без наведення будь-яких пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Окрім наведеного суд враховує правові висновки, наведені Верховним Судом у постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 160/4944/19, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Серед критеріїв/принципів, які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. У спорах про оскарження акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, який стосується прав та обов`язків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об`єктивну правову оцінку такому акту.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Водночас, відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з наведених норм у взаємозв`язку з фактичними обставинами справи, суд доходить висновку, що відповідачем не наведено та не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність спірних рішень. Натомість, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи спростовують сумніви щодо достовірності поданих відомостей про митну вартість спірного товару і правильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару (за ціною договору).

За викладених обставин суд доходить висновку, що спірні рішення відповідача не відповідають критеріям правомірності, тож є протиправними і підлягають скасуванню в силу своєї протиправності.

У підсумку, з урахування зазначеного в сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в розмірі 8 408 грн згідно платіжних інструкцій від 08 вересня 2023 року № 1104 та від 22 січня 2024 року №1249, згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено.

Отже, в силу приписів статті 139 КАС України сплачений судовий збір в розмірі 8 408 грн підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сенаторавто» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA204000/2023/000114/2 від 04 серпня 2023 року.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Рівненської митниці Державної митної служби України № UA204000/2023/000145 від 04 серпня 2023 року.

4. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сенаторавто» за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці Державної митної служби України судові витрати по сплаті судового збору у сумі 8 408 (вісім тисяч чотириста вісім) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.