Рішення

від 25.09.2024 по справі 380/14595/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2024 рокусправа № 380/14595/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІММЕЛТЕК-УА» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХІММЕЛТЕК-УА» звернулось до суду з позовом до Львівської митниці з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці №UA209000/2024/900360/2 від 01.05.2024;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001467.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12.04.2023 між ТзОВ «ХІММЕЛТЕК-УА» (Україна) (надалі - «Покупець») та INVEST-LINE SP. ZO.O. ( Pabianice, Польща) (надалі - «Продавець») укладено зовнішньоекономічний Контракт №10/04, відповідно до якого та додаткової угоди №1 від 15.05.2023 до цього Контракту предметом є поставка текстильних матеріалів для виробництва військового та іншого одягу («товари») згідно Специфікації за цінами і в кількостях обумовлених в фактурах для кожної окремої поставки на умовах FCA Пабяніце (ІНКОТЕРМС 2020). Згідно рахунку - фактури (інвойсу) № 0008/04/2024 від 22.04.2024 Покупець придбав у Продавця Товар, загальною вартістю 69695,16 доларів США. Страхування вантажу не проводилось. Товариство з метою оформлення вказаного товару 30.04.2024 подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170036179U7, в якій вартість ввезеного товару визначено за основним методом (за ціною договору) та відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації. Для підтвердження митної вартості Товарів №1, 2, 3, 5, 6, 7, 9 за МД №24UA209170036179U7 декларантом подано всі необхідні товаросупровідні документи у відповідності до переліку та умов, визначених ч. 2 ст. 53 МКУ. За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення з вимогою подати додаткові документи. У свою чергу Декларант скерував лист-вимогу, яким просив митницю письмово повідомити, яка саме інформація потребує уточнення та належним чином обгрунтувати причини з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, поданих згідно ч. 2 ст. 53 МКУ. Однак, митниця проігнорувала вказаний лист та не надала жодних обгрунтувань стосовно скерованої нею вимоги про надання додаткових документів. Незважаючи на неправомірність вимоги Декларант на вимогу надав витребувані документи та просив підтвердити визначену декларантом митну вартість за ціною договору. 01.05.2024 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900360/2. Для випуску товару у вільний обіг декларантом було оформлено нову митну декларацію № 24UA209170036620U9 від 01.05.2024 та сплачено усі необхідні митні платежі з врахуванням скоригованих митних вартостей товару. Позивач вказує, що Відповідач не навів доводів, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні будь-які конкретні обставини, які б однозначно стверджували про наявність сумнівів, причин неможливості визначення заявленої ним митної вартості Товарів №1, 2, 3, 5, 6, 7, 9 за МД №24UA209170036179U7. Митний орган не вказав, в чому саме полягає неможливість перевірки заявленої позивачем митної вартості товарів. Позивач обґрунтовує протиправність рішень про коригування митної вартості тим, що 30.04.2024 декларантом під час митного оформлення товарів для підтвердження митної вартості (за ціною договору) митному органу надано усі основні документи, згідно пенреліку та відповідно до умов, визначених ч. 2 ст. 53 МК України. В свою чергу, ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відтак у митниці не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів. Однак, всупереч положенням ч. 3 ст. 53 МК, відповідач витребував додаткові документи, вказавши на наявність надуманих розбіжностей та не підтвердження усіх складових митної вартості. При цьому, декларант листом №1 від 30.04.2024 просив митний орган уточнити та належним чином обгрунтувати причини з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, поданих згідно ч. 2 ст. 53 МКУ, проте Львівська митниця в порушення п. 2 ч. 4 ст. 54 МКУ проігнорували лист-вимогу та жодної інформації на етапі митного контролю та митного оформлення до моменту прийняття рішення за результатом проведеного контролю не надали. Разом з тим, незважаючи на відсутність підстав для витребування додаткових документів, позивач, з метою усунення будь-яких сумнівів у достовірності заявленої декларантом митної вартості надав на вимогу митного органу додаткові документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові та просив відповідно до ст. 255 ч. 2 підпункту 6 МКУ визнати заявлену ним митну вартість товару та завершити митне оформлення в найкоротший строк передбачений цією статтею так як ним виконано вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МКУ, за умови виконання яких митна вартість може бути визнана митним органом, що викладено в заяві №2 від 30.04.2024.

Однак митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості. Вважає, що Львівською митницею не наведено причини неможливості проведення митного оформлення за заявленою позивачем митною вартістю товарів, тому такі скориговані вартості не можуть братися судом до уваги при вирішенні справи по суті. Стверджує, що всі надані до митного оформлення документи у сукупності дають можливість однозначно дійти висновку про правильність визначення митної вартості імпортованого товару за основним методом. Позивач вважає, що відповідач мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості правильність розрахунку здійсненого декларантом, упевниись в достовірності та точності заяв, документів поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МКУ, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обгрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості. Не зазначення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару разом з митною декларацією та додатковою митною декларацією є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити, рішення про коригування митної вартості товару від №UA209000/2024/900360/2 від 01.05.2024 та відповідно картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001467 скасувати.

Ухвалою судді від 11.07.2024 в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Відповідач позов не визнав, у направленому на адресу суду відзиві на позовну заяву вказує на те, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією №24UA209170036179U7 від 30.04.2024 було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання було встановлено таке: для підтвердження оплати за оцінювані товари надано платіжну інструкцію в іноземній валюті № 146 від 30.04.2022р., яка не може бути взята до уваги як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваних товарів оскільки не відповідає вимогам Закону № 1591-ІХ та Постанови №216, не містить найменування та місцезнаходження, номера рахунку посередника надавача платіжних послуг;- вартість товару зазначена в експортній декларації є більшою ніж у рахунку-фактурі. Відповідно до пункту другого статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна грунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару; під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Крім того, пунктом 2 Приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним із статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка вийняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Таким чином, декларантом не надано документів, які вказують зменшення звичайноі конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару грунтується на дійсній вартості. Таким чином, Львівською митницею встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Декларантом на вимогу надіслано: договір на перевезення, експортна, видаткова, комерційна пропозиція, рахунок на перевезення, висновок експерта. Інших документів не було надіслано. Відмовою в наданні необхідних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Товари: 2, 3, 5. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Товари: 1, 6, 7, 9. Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД №UA209170/2024/30258 від 12.04.2024; МД №UA100340/2024/614356 від 16.04.2024; МД №UA209230/2024/10084 від 01.02.2024; МД №UA204060/2024/693 від 03.02.2024; МД №UA209170/2024/27788 від 05.04.2024. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Зазначає, що документи, які були подані до митного оформлення, містили розбіжності та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості та що митним органом прийнято рішення з дотриманням норм чинного законодавства. Зважаючи на викладене, Львівська митниця вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів не підлягає скасуванню. Тому просить суд відмовити в задоволення позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що відповідач обмежився цитуванням норм законодавства України при цьому не наводить жодних обгрунтованих аргументів щодо неповноти та/або недостовірності даних в поданих до митного оформлення документах, не вказує які саме складові митної вартості на їхню думку не підтверджено, адже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є не підтвердженими. Зазначає, що декларантом подано митниці достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої ним за першим методом, та заявлена митна вартість за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 Митного кодексу України. Вказує, що відповідачем не надано обгрунтованих пояснень відносно безпосереднього впливу вказаних ним зауважень в графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів на числові значення митної вартості товару та її розрахунок. Позивач стверджує, що ним було надано весь пакет документів згідно переліку та відповідно до умов, визначених ч. 2 ст. 53 МК України, на підставі яких можна було підтвердити задекларовану митну вартість за основним методом. Більше того, Позивачем було надано й додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість. Вказує, що відповідачем не доведено підстав у посадових осіб митниці витребувати документи, оскільки сумніви митниці є необґрунтованими. Крім того, в порушення п. 2 ч. 4 ст. 54 МКУ митниця проігнорувала вимогу декларанта щодо уточнення причини з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі поданих документів та вимогу декларанта щодо проведення консультацій в письмовій формі. Зазначив, що дослідивши надані відповідачем митні декларації, які слугували джерелами інформації для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів було знайдено безліч розбіжностей, зокрема відмінність у кількості товару, умовах поставки, методі визначення митної вартості товарів, посилаючись на джерела визначення митної вартості відповідач визначив різний рівень митної вартості. Позивач вважає, що відзив на позовну заяву не обґрунтовує законність прийняття оскаржуваного рішення, не доказано правомірності прийнятого ним рішення, а тому є всі підстави для задоволення позову.

Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХІММЕЛТЕК-УА» (Україна) (надалі - «Покупець») та INVEST-LINE LLC ( Pabianice, Польща) (надалі - «Продавець») 12.04.2023 уклали зовнішньоекономічний Контракт №10/04, відповідно до якого та додаткової угоди №1 від 15.05.2023 до цього Контракту предметом є поставка текстильних матеріалів для виробництва військового та іншого одягу («товари») згідно Специфікації за цінами і в кількостях обумовлених в фактурах для кожної окремої поставки на умовах FCA Пабяніце (ІНКОТЕРМС 2020).

На виконання вимог Контракту №10/04 від 12.04.2023 згідно рахунку-фактури (інвойсу) № 0008/04/2024 від 22.04.2024 Покупець придбав у Продавця Товар, загальною вартістю 69695,16 доларів США. Страхування вантажу не проводилось

Позивач з метою митного оформлення вказаного товару 30.04.2024 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170036179U7, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації: Товар №1 - тканина з поліефірних штапельних волокон саржевого переплетення арт.1202, вибілена, що містить 65% поліестеру та 35% бавовни, з поверхневою щільністю 155 г/м2, шириною 150см. (за заявленою митною вартістю 3,9342 дол. США/кг); Товар №2 - тканина з поліефірних штапельних волокон саржевого переплетення, арт. 1202: пофарбована, що містить 65% поліестеру та 35% бавовни, з поверхневою щільністю 155 г/м2, шириною 150см (за заявленою митною вартістю 4,8918 дол. США/кг); Товар №3 - тканина з синтетичних (нейлонових) волокон, вибивна (задрукована), арт. 1322, що містить 50% нейлону та 50% г/м2, шириною 160см (за заявленою митною вартістю 5,6272 дол. США/кг); Товар №4 - полотно трикотажне поперечнов`язаного переплетення: "арт. SL34" - текстильний матеріал, непишний та неопуклий, без покриття та просочення, яке можна виявити неозброєним оком. Складається з двох шарів, що з`єднані між собою суцільним склеюванням: - 1 шар вибивна тканина полотняного переплетення, що виготовлена з комплексних текстурованих ниток поліефіру (95 %) та еластомірної нитки поліуретану (5 %); - 2 шар - пофарбоване (зеленого кольору) трикотажне полотно поперечнов`язаного переплетення з начісним ворсом (не ворсове) з ниток поліефіру (100 %). Відсотковий вміст шарів: вибивна тканина полотняного переплетення (1 шар) - 43%, пофарбоване (зеленого кольору) трикотажне полотно поперечнов`язаного переплетення (2 шар) - 57 %. Загальна ширина 150,0 см (за заявленою митною вартістю 4,0253 дол. США/кг); Товар №5 - поперечнов`язане трикотажне полотно, не ворсове, із синтетичних волокон (96% поліестер, 4% спандекс), арт. FK220, пофарбоване, з поверхневою щільністю 240 г/м2, шириною 160 см ( за заявленою митною вартістю __3,0609_ дол. США/кг); Товар №6 - тканина з поліефірних штапельних волокон, арт.1305, пофарбована, що містить 80% поліестеру та 20% бавовни, переплетення ріпстоп, з поверхневою щільністю 195 г/м2, шириною 150см (за заявленою митною вартістю 4,7338 дол. США/кг); Товар №7 - тканина з поліефірних штапельних волокон саржевого переплетення, арт. 1105EU: пофарбована, що містить 65% поліестеру та 35% бавовни, з поверхневою щільністю 240 г/м2, шириною 150см (за заявленою митною вартістю 3,9164 дол. США/кг); Товар №8 - полотна трикотажні, завширшки більш як 30 см з вмістом 5 мас.% еластомірних ниток, арт. BFS22: Поперечнов`язане трикотажне полотно, не ворсове, із синтетичних волокон (85% поліестер, 15% спандекс), вибілене, з поверхневою щільністю 220 г/м2, шириною 150 см ((за заявленою митною вартістю 4, 4286 дол. США/кг); Товар №9 - тканина бавовняна з вмістом бавовни 58 мас.%, арт.1323, змішана із синтетичними волокнами (поліестер 39%, спандекс 3%), вибивна (задрукована), тип переплетення - ріпстоп, з поверхневою щільністю 225 г/м2, шириною 150см ( за заявленою митною вартістю 5,7736 дол. США/кг); Товар №10 - тканина з поліефірних штапельних волокон арт. 1204, пофарбована, що містить 64% поліестеру, спандекс 3% та 33% бавовни, саржевого переплетення, з поверхневою щільністю 180 г/м2, шириною 142см ( за заявленою митною вартістю 6,0137 дол. США/кг).

Одночасно, декларантом, до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209170036179U7 в якості підстави для застосування основного методу надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, а саме:

- декларація митної вартості;

- зовнішньоекономічний Контракт №10/04 від 12.04.2023;

- додаткова угода №1 від 15.05.2023;

- специфікація замовлення №17 від 22.04.2024 до контракту №10/04 від 12.04.2023;

- рахунок-фактура (інвойс) №0008/04/2024 від 22.04.2024;

- специфікація до інвойсу №0008/04/2024 від 22.04.2024;

- платіжна інструкція (що стосується товару) №146 від 30.04.2024;

- договір про надання послуг транспортного експедирування №192 від 04.10.2023;

- рахунок на оплату №399 від 25.04.2024 від виконавця договору №192;

- автотранспортна накладна №26042024 від 26.04.2024;

- сертифікат про походження товару №PL/MF/AТ 0127391 від 26.04.2024;

- лист №29/04-1 від 29.04.2024 про те що страхування не проводилось;

- лист №29/04-2 від 29.04.2024 про те, що імпорт вантажу не підлягає ліцензуванню.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення з вимогою надати додаткові документи. У свою чергу для можливості сформувати власну правову позицію і стратегію її відстоювання у конкретній митній процедурі, декларантом скеровано листа-вимогу №1 від 30.04.2024, яким просив митницю письмово повідомити до моменту прийняття рішення за результатами проведеного контролю, уточнити, яка саме інформація потребує уточнення та належним чином обгрунтувати причини з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, поданих згідно ч. 2 ст. 53 МКУ. Не отримавши обгрунтувань від митниці, декларант надав документи, зокрема: пропозицію (прайс лист) б/н від 10.04.2024; заявку на транспортне перевезення №0399 від 22.04.2024 до Договору №192; довідку про транспортно експедиторські витрати б/н від 25.04.2024; Договір транспортного перевезення вантажів №1098 від 22.04.2024 між посередниками перевезення вантажу, заявку №0399 від 22.04.2024 до Договору №1098 та рахунок №24/04/24 від 24.04.2024 від виконавця Договору №1098; експортну декларацію країни відправлення 24PL361010E1036448 від 26.04.2024; висновок експерта про вартісні характеристики товару № 24/1/098 від 30.04.2024 з додатками до нього, а також додав підтвердження Польсько-Української Торгової Палати від 24.04.2024 про те, що ТОВ INVEST-LINE продає свою продукцію Позивачу та ціни відповідають рівню цін на цей вид товару на польському ринку; видаткові накладні №234 від 20.03.2024, №383 від 23.04.2024, №374 від 22.04.2024 та №42/1 від 19.01.2024 щодо реалізації ідентичного товару за цим Контрактом. Перелік поданих документів зазначив в заяві №2 від 30.04.2024 та просив відповідно до ст. 255 ч. 2 підпункту 6 МКУ визнати заявлену ним митну вартість товару та завершити митне оформлення в найкоротший строк передбачений цією статтею так як ним виконано вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МКУ, за умови виконання яких митна вартість може бути визнана митним органом. Як наслідок, за результатами розгляду Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900360/2 від 01.05.2024. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/001467. З метою випущення товару у вільний обіг 01.05.2024 декларант подав митну декларацію № 24UA209170036620U9, в якій вказав вартість товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товару.

Не погодившись із рішеннями про коригування митної вартості товарів, ТОВ «ХІММЕЛТЕК-УА» звернулося з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 ст.246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч.1 ст.248 МК України).

Згідно ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч.6 ст.257 МК України, умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами ст.49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч.4 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 53 МК України визначено перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Згідно ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У ч.5 ст.53 міститься положення, відповідно до якого забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За правилами ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 1 ст.55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (ч.ч.4, 5 ст.55 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 ст.57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч.8 ст.57 МК України).

Згідно ч.ч.1, 2, та 4 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до ч.7 ст.55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Частиною 2 ст.55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ст.55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. У п.2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст.59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст.64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:

- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів» (постанова від 18.12.2018 року у справі №821/110/18);

- «…витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України […]. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації» (постанова від 17.07.2019 року у справі №809/872/17, постанова від 14.08.2018 у справі №821/1617/17, постанова від 12.11.2021 у справі №804/2256/16, постанова від 17.11.2021 у справі №480/3558/19);

- «…приписи приписи чинного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності» (постанова від 21.04.2021 у справі №809/1838/15).

- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів» (постанова від 05.03.2019 року у справі №815/143/174);

- «… що оскільки з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод» (постанова від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а).

- «… в силу ч.2 ст.55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства» (постанова від 21.12.2018 року у справі №815/1670/17). У цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.

Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів щодо правомірності рішень про коригування митної вартості товарів в частині обґрунтування сумніву в заявленій декларантом митній вартості, суд виходить з такого.

Так, системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;

- МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в ст.53 цього кодексу;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- МК України визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, які свідчать про:

- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;

- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Поряд з цим єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст.53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товарів за ціною договору, яка зазначена в інвойсі (рахунку фактурі) №0008/04/2024 від 22.04.2024 на суму 69695,16 доларів США та врахував умови поставки FСА Poland Pabianice.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів позивач надав митному органу разом з митною декларацією документи, згідно переліку та відповідно до умов, визначених ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний Контракт №10/04 від 12.04.2023; додаткова угода №1 від 15.05.2023; специфікація замовлення №17 від 22.04.2024 до контракту №10/04 від 12.04.2023; рахунок-фактура (інвойс)№0008/04/2024 від 22.04.2024; специфікація до інвойсу №0008/04/2024 від 22.04.2024; платіжна інструкція №146 від 30.04.2024; договір про надання послуг транспортного експедирування №192 від 04.10.2023; рахунок на оплату №399 від 25.04.2024 від виконавця договору №192; автотранспортна накладна №26042024 від 26.04.2024; сертифікат про походження товару №PL/MF/AТ 0127391 від 26.04.2024; лист №29/04-1 від 29.04.2024 про те що страхування не проводилось; лист №29/04-2 від 29.04.2024 про те, що імпорт вантажу не підлягає ліцензуванню, та на вимогу додав: пропозицію (прайс лист) б/н від 10.04.2024; заявку на транспортне перевезення №0399 від 22.04.2024 до Договору №192; довідку про транспортно експедиторські витрати б/н від 25.04.2024; Договір транспортного перевезення вантажів №1098 від 22.04.2024 між посередниками перевезення вантажу, заявку №0399 від 22.04.2024 до Договору №1098 та рахунок №24/04/24 від 24.04.2024 від виконавця Договору №1098; експортну декларацію країни відправлення 24PL361010E1036448 від 26.04.2024; висновок експерта про вартісні характеристики товару № 24/1/098 від 30.04.2024 з додатками до нього, а також додав підтвердження Польсько-Української Торгової Палати від 24 04.2024 про те, що ТОВ INVEST-LINE продає свою продукцію Позивачу та ціни відповідають рівню цін на цей вид товару на польському ринку; видаткові накладні №234 від 20.03.2024, №383 від 23.04.2024, №374 від 22.04.2024 та №42/1 від 19.01.2024 щодо реалізації ідентичного товару за цим Контрактом.

Аналіз наведених вище документів дає підстави зробити висновок про те, що позивач до митного оформлення надав усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені ч.2 ст.53 МК України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.

Натомість в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2 та 3 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також що митним органом встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Щодо посилань відповідача на те, що для підтвердження оплати за оцінювані товари надано платіжна інструкція в іноземній валюті № 146 від 30.04.2022, яка не може бути взята до уваги як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваних товарів оскільки не відповідають вимогам Закону № 1591-ІХ та Постанови №216, не містить найменування та місцезнаходження, номера рахунку посередника надавача платіжних послуг, то суд враховує, що графа в платіжній інструкції №146 від 30.04.2024 «посередник надавача платіжних послуг» є незаповненою, оскільки при здійсненні вказаної оплати посередник надавача платіжних послуг не застосовувався. Суд погоджується, що відповідачем в порушення ст. 55 МК України в частині оформлення графи 33 рішення про коригування митної вартості не зазначено, які саме норми Закону України «Про платіжні послуги» №1591-ІХ від 30.06.2021 та Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах затвердженого Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 порушено при заповненні реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті.

Згідно п.14 Р.ІІ Положення № 216 платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити:

1) номер документа для ініціювання платіжної операції (може містити цифри та літери);

2) дату складання документа для ініціювання платіжної операції (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами);

3) унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника;

4) найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста);

5) цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор);

6) суму платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою) та словами;

7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали (для отримувача - фізичної особи, який не має рахунку, реквізит номера рахунку не заповнюється);

8) найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг];

9) комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або отримувача (BEN) або платника та отримувача (SHA), надається право надавачу платіжних послуг платника утримувати комісійну винагороду без платіжної інструкції платника;

10) призначення платежу;

11) код країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації (заповнюється платником або надавачем платіжних послуг платника);

12) ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово відмова);

13) підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації;

14) резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та отримувача резидентність словами резидент чи нерезидент під час перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 ЗУ №1591-ІХ від30.06.2021, платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Суд дослідив платіжну інструкцію №146 від 30.04.2024 та зазначає, що вона містить інформацію про надавача платіжних послуг платника, реквізити платника та отримувача, цифровий та символьний код іноземної валюти, інформацію про надавача платіжних послуг отримувача, інформацію про призначення платежу де вказано номер контракту та номер інвойсу, сума, яка сплачена та інформацію щодо сплати комісійних, що відповідає нормам Закону № 1591-ІХ та Постанови №216 в межах переліку обов`язкових реквізитів платніжної інструкції.

Також, суд зауважує, що що в спірному рішенні про коригування митної вартості товару митний орган зазначив платіжну інструкцію датовану 30.04.2022, проте з аналізу наданих до матеріалів справи документів в тому числі, платіжної інструкції №146, митної декларації №24UA209170036179U7 по якій відмовлено митну оформленні, митної декларації №24UA209170036620U9 за якою товар було оформлено та картки відмови в митному оформленні № UA209170/2024/001467 вбачається, що платіжна інструкція датована 30.04.2024.

Щодо посилань відповідача, що вартість товару зазначена в експортній декларації є більшою ніж у рахунку-фактурі, суд враховує, що в експортній декларації 24PL361010E1036448 вказана статистична вартість (вартість на кордоні Польщі), а не фактурна. При здійсненні вказаних операцій було визначено умови поставки FCA Pabianice, тобто cтатистична вартість, зазначена у відповідній графі експортної декларації включала вартість продажу та статистичну вартість доставки з Pabianice до Українсько-Польського кордону.

Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 МКУ копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. При цьому, в силу приписів ч. 3 ст. 53 МКУ, законодавцем дано право вимагати від декларанта додаткові документи лише в разі, якщо розбіжності містяться тільки в документах, зазначених у ч. 2 цієї статті, при цьому документ про наявність розбіжностей в якому зазначає відповідач, а саме декларація країни відправлення, до переліку наведеного в ч. 2 ст. 53 МК України не входить.

Крім цього, відповідно до Керівництва із заповнення єдиного адміністративного документа розроблене Генеральним Директором DG TAXUD (номер документу TAXUD/1619/08) графа 46 «статистична вартість» має містити єдиного адміністративного документа має містити статистичну вартість. «Статистична вартість» означає, вартість товарів на момент та у місці, де вони залишають територію країни- експортера члена ЄС. Вона має базуватися на фактурній вартості товарів та має також включати допоміжні витрати, такі як транспорт, що відноситься до частини перевезення, яке проходить на статистичній території країни члена ЄС, де відбувається експорт.

Більше того, згідно з ч.3 ст.53 МК України, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом та подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.

Натомість, відповідач у оскаржуваному рішенні не навів обґрунтування невідповідності наданої позивачем копії митної декларації країни відправлення вимогам законодавства країни-відправника.

Суд враховує, що позивач не впливає на заповнення експортної декларації і тому подав її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника.

В своєму рішенні про коригування митної вартості митний орган посилається на п.2 ст. VII ГААТ, зазначаючи, що декларантом не надано документів, які вказують на зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару грунтується на дійсній вартості.

Суд враховує, що декларантом з митною декларацією подано згідно до переліку та відповідно до умов визначених ст. 53 МК України документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, вказували на ціну товару, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору. Положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.

В свою чергу, митницею не наведені обставини та докази, яким чином документи, надані Позивачем, порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті. Більш того, відповідно до положень Митного кодексу України, застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, можливе лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. ст. 58-63 цього кодексу.

Щодо тверджень митного органу про те, що надані позивачем документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, то такі, на думку суду, є безпідставними, адже позивач надав митному органу повний пакет документів на підтвердження достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, натомість відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Суд вважає, що надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень п.2 ч.6 ст.54, ч.2 ст.256 МК України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.

Крім того, варто також зазначити, що своїм повідомленням митний орган витребував у позивача навіть ті документи, які вже були подані ним до митного оформлення на підтвердження заявленої митної вартості декларованого товару (зовнішньоекономічний договір (контрак) та додатки до нього, рахунок-фактуру (інвойс), банківські платіжні документи, транспорті (перевізні) документи).

Щодо доводів відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оспорюваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не обгрунтував та неконкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, проігнорувавши лист №1 від 30.04.2024. Крім того, декларантом було скеровано заяву №2 від 30.04.2024 в якій серед іншого була вимога на підставі ч. 5,6 ст. 55 та ч. 4 ст. 57 МКУ провести в письмовому вигляді консультацію перед винесенням рішення про коригування митної вартості товару у випадку не визнання митним органом митної вартості товару, заявленого за основним методом (ціною договору). Однак, ні декларації, які використані як джерело інформації для коригування митної вартості чи наявна інформація в митному органі на підставі якої посадовою особою митного органу було скориговану заявлену митну вартість декларанту не надавалась, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 року у справі №809/257/17.

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, щодо визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує таке.

Письмове рішення митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, щодо визначення митної вартості товару №2,3,5 методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів 2б (ст. 60 МКУ), суд враховує, що в оскаржуваному рішенні жодним чином не обгрунтовано та не надано пояснень щодо обсягів партії подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, не зазначив докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2024/900360/2 від 01.05.2024 митна вартість Товару №1,6,7,9 визначена відповідачем за резервним методом (ст. 64 Митного колдексу україни). В наведених деклараціях як джерело для коригування митної вартості митна вартість товару визначалась за 6 (резервним методом). При цьому відповідач не пояснив, чому як джерело інформації ним не обрано митні декларації, у яких здійснювалося митне оформлення за ціною договору (зокрема, чи були оформлені митницями України інші митниці декларації з таким кодом товару згідно УКТЗЕД та описом товару).

Суд враховує, що відповідач має доступ до цінової бази усіх ввезених на митну територію України товарів та може відібрати за критерієм «код УКТЗЕД» всі митні оформлення за першим методом за певний період та проілюструвати діапазон оформленої митної вартості (від мінімальної до максимальної) ідентичних чи подібних товарів, вказавши обсяг поставок, країну походження тощо. Тому зазначення лише номеру та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору тощо суперечать вищезазначеним положенням законодавства та є самостійною підставою для скасування рішення про коригування митної вартості.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.09.2022 (справа №1.380.2019.004890).

Крім того, відповідачем не доведено неможливість застосування ним попередніх п`яти методів визначення митної вартості товару.

В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 07.02.2023 року у справі №815/6775/17, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені, на противагу чому позивачем доведено подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів, містять об`єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З урахуванням досліджених судом фактичних обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900360/2 від 01.05.2024 не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст. 2 КАС України, адже прийняте не на підставі, не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, а також необґрунтоване, тобто без урахування усіх обставин, що має значення для прийняття рішення, порушує права та законні інтереси позивача, тобто є протиправним, а відтак, підлягає скасуванню.

Разом з тим, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001467 є похідною від рішення про коригування митної вартості товару, а тому також підлягає скасуванню. Як зазначено Верховним судом у постанові від 23.07.2021 року у справі №820/3979/17, оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості товару, вимогу про визаня її протиправною правомірно визнано судами обгрунтовано.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 205, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900360/2 від 01 травня 2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001467.

Стягнути з Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІММЕЛТЕК-УА» (код ЄДРПОУ 44752993) судовий збір у розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Желік