Рішення

від 26.09.2024 по справі 380/11017/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2024 рокусправа № 380/11017/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ексклюзив-Л до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

встановив:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Ексклюзив-Л, в якій просить суд :

визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості №UA209000/2024/100211/2 від 22.04.2024;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/001316 від 22.04.2024 прийняту Львівською митницею.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.04.2024 Львівською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2024/100211/2 та визначено вартість товарів за резервним методом та видана картка відмова №UA209230/2024/001316 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Позивач не погоджується із вказаним рішенням та карткою відмови, оскільки надані декларантом документи є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару; в рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не було наведено належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Ухвалою суду від 28.05.2024 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Представником Львівської митниці надано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечує повністю. Зазначає, що рішення про коригування митної вартості від 22.04.2024 №UA209000/2024/100211/2 (митна декларація, за якою відмовлено у митному оформленні від 22.04.2024 №24UA209230035643U7) виносилось на товари №3 косметичні препарати для догляду за волоссям для використання у перукарнях: шампуні (не в аерозольній упаковці). Торговельна марка : YOU LOOK; виробник: COLORLAB SRL; країна походження : IT Італія; за ціною 2,0260 дол. США за кг; на умовах поставки EXW Milano.

Під час розгляду документів встановлено: відповідно до п.3.1 договору купівлі-продажу покупець повинен розмістити замовлення у письмовій формі, що називається тут Замовлення. Продавець повинен підтвердити Замовлення у письмовій формі, надіславши Покупцеві Проформу-рахунок. Проформа-рахунок має містити вказівку позицій, кількості, цін та строків поставки, замовлення відсутнє. Надана до митного оформлення рахунок-проформа, не засвідчений Покупцем; - відповідно до п.3.2 Оплата Товару здійснюється Покупцем наступним чином: при першому Замовленні 50% авансом при отриманні проформи та 50% перед відправкою. Для майбутніх замовлень 25% при замовленні та 75% перед відправкою. Неможливо перевірити умов контракту в частині оплати за товар. - відповідно до рахунку (S)FSE-74/24/EX від 17.04.2024 оплата повинна була бути здійснена 10.04.2024, проте банківський документ про оплату до митного оформлення не подано. - у заявці на перевезення, заявка № 05/04 відсутня інформація про вагу та розмір товару (П.2.2 Цього договору передбачає наявність таких даних)., що може свідчити про фіктивність такого документу. На документі відсутній підпис та печатка замовника. Згідно з п.8.3 Договору про перевезення №05/04/24, Всі зміни до даного Договору, спільно погоджені , мають юридичну силу за умови, якщо подібні зміни здійснені в письмовій формі і підписані особами уповноваженими на це Сторонами.

Таким чином, у поданих документах виявлено розбіжності, відсутність документів, визначених ч. 2 ст. 53 МКУ.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Декларантом додатково надано: - експортну декларацію країни відправлення 24ITQ3J010018702E8, яка не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, що підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару. Вищезазначена МД не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товару. - рахунок на оплату (97990,00 EUR); - рахунок проформу на ту саму вартість. На вимогу декларантом додаткові документи надано не було.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Зауважує, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларантові, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів.

З огляду на наведені обставини відповідач вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Представником позивача в спростування заперечень відповідача, висловлених у відзиві на позовну заяву, подано до суду відповідь на відзив.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариством з обмеженою відповідальністю Ексклюзив-Л (надалі ТОВ Ексклюзив-Л (покупець)), 06.07.2023 укладено контракт №6/07/2023 з компанією COLORLAB SRL (продавець), відповідно до п. 2.1. якого зазначено, що загальна сума Договору визначається в євро, як сума вартості поставок всіх партій товарів, визначених на підставі інвойсів, що являються невід`ємною частиною договору. Кількість та ціна Товару відповідає рахункам-фактурам, що є додатками до Договору.

22.04.2024 ТОВ Ексклюзив-Л була подана митна декларація за № 24UA209230035643U7 на 3 види товарів: 1) косметичні препарати для догляду за волоссям для використання у перукарнях: фарби, окислювачі (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3305900000); 2) препарати для догляду за волоссям для використання в перукарнях: спреї для волосся (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3305300000); 3) косметичні препарати для догляду за волоссям: шампуні (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3305100000); в асортименті згідно інвойсу № 1 від 12.04.2024 із загальною заявленою вартістю 70477,70 Євро та інші документи, передбачені ст. 53 Митного кодексу України.

Одночасно декларантом до митного контролю разом з митною декларацією №24UA209230035643U7 в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару надано документи, зокрема: пакувальний лист б/н від 12.04.2024; рахунок-фактура (інвойс) №1 від 12.04.2024; автотранспортна накладна №896050 від 16.04.2024; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №VENT671942 від 17.04.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №166 від 17.04.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №145 від 17.04.2024; зовнішньоекономічний договір №6/07/2023 від 06.07.2023; договір про перевезення №05/04/24 від 05.04.2024; заява б/н від 22.04.2024.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу декларанту було надіслано повідомлення про надання додаткових документів.

Декларантом на вимогу митного органу додатково надано: експортну декларацію 24ITQ3J010018702E8 від 17.04.2024; проформу на оплату №7 від 06.07.2023; платіжний документ від 22.11.2023; прайс-лист виробника б/н від 01.01.2023.

Також зазначив, що інших документів надати немає можливості. Просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів.

За результатами розгляду митної декларації та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100211/2 від 22.04.2024.

У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100211/2 від 22.04.2024 в графі 33 зазначено наступне:

- відповідно до п.3.1 договору купівлі-продажу …покупець повинен розмістити замовлення у письмовій формі, що називається тут Замовлення. Продавець повинен підтвердити Замовлення у письмовій формі надіславши Покупцеві Проформу рахунок. Проформа рахунок має містити вказівку позицій, кількості, цін та строків поставки замовлення відсутнє. Наданий до митного оформлення рахунок-проформа, не засвідчений Покупцем;

- відповідно до п.3.2 Оплата Товару здійснюється Покупцем наступним чином: при першому Замовленні 50% авансом при отриманні проформи та 50% перед відправкою. Для майбутніх замовлень 25% при замовленні та 75% перед відправкою. Неможливо перевірити умов контракту в частині оплати за товар.

- відповідно до рахунку (S)FSE-74/24/EX від 17.04.2024 оплата повинна була бути здійснена 10.04.2024, проте банківський документ про оплату до митного оформлення не подано. Таким чином, у поданих документах виявлено розбіжності, відсутність документів, визначених ч. 2 ст. 53 МКУ.

-у заявці на перевезення заявка №05/04 відсутня інформація про вагу та розмір товару (П.2.2 Цього договору передбачає наявність таких даних)., що може свідчити про фіктивність такого документу. На документі відсутній підпис та печатка замовника. Згідно п.8.3 Договору про перевезення №05/04/24, Всі зміни до даного Договору, спільно погоджені , мають юридичну силу за умови, якщо подібні зміни здійснені в письмовій формі і підписані особами уповноваженими на це Сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів:1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі- продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Декларантом додатково надано експортну декларацію країни відправлення 24ITQ3J010018702E8 , яка не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, що підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару. Вищезазначена МД не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товару. Рахунок на оплату (97990,00 EUR), та рахунок проформу на ту саму вартість. На вимогу декларантом додаткові документи надано не було. Таким чином, митницею встановлено розбіжності в поданих документах, відсутність належних документів, що підтверджують складові митної вартості. Жодного додаткового документу який спростовує виявлені розбіжності у наданих документах декларантом не надано. Що, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерело інформації: товару № 3 слугувала МД 24UA500500007119U4 від 29.02.2024 де вартість такого товару становить 2,81 дол. США за кг (даного виду товару) .

Не погоджуючись з рішенням митного органу Позивач подав нову МД № 24UA209230036198U2 від 23.04.2024 за якою товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов`язання відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100211/2 від 22.04.2024 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/001316 від 22.04.2024 позивач вважає протиправними і такими, що підлягають до скасування.

При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно ст.49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається митні органи.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п.23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 9 статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.

Оцінивши усі докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.

Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що відповідно до п.3.1 договору купівлі-продажу …покупець повинен розмістити замовлення у письмовій формі, що називається тут Замовлення. Продавець повинен підтвердити Замовлення у письмовій формі надіславши Покупцеві Проформу рахунок. Проформа рахунок має містити вказівку позицій, кількості, цін та строків поставки замовлення відсутнє. Наданий до митного оформлення рахунок-проформа, не засвідчений Покупцем, то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що пунктом 3.1. договору № 6/07/2023 від 06.07.2023 зазначено, що Покупець повинен розмістити замовлення у письмовій формі, що називається тут Замовлення. Продавець повинен підтвердити Замовлення у письмовій формі, надіславши Покупцеві Проформу-рахунок. Проформа-рахунок має містити вказівку позицій, кількості, цін та строків поставки. Проформа-рахунок має бути підтверджений Покупцем у письмовій формі протягом 5 (п`яти) днів із моменту його отримання. Як тільки Проформа-рахунок буде підтверджений Покупцем, такий Проформа-рахунок вважається обов`язковим для Сторін щодо цін, асортименту та кількості. Товари, зазначені у Замовленні, не повинні бути представлені Продавцем для виробництва, якщо Проформа-рахунок не буде підтверджена Покупцем у письмовій формі узгодженим способом та у визначений час.

22.04.2024 митному органу позивачем було надано проформу-рахунок на оплату № 7 від 06.07.2023 на загальну суму 97 990,00 Євро (код 0325 в графі 44 ВМД) та платіжний документи Swift б/н від 22.11.2023р. (код 3002 в графі 44 ВМД), яким зазначено про оплату товару на таку ж саму суму згідно договору № 6/07/2023 від 06.07.2023 та проформи-рахунку № 7 від 06.07.2023, що свідчить про підтвердження покупцем проформи-рахунку.

Проформа-рахунок № 7 від 06.07.2023 містить передбачені договором дані про найменування товарних позиці, ціни та кількості товару, засвідчений підписом відповідальної посадової особи та відтиском печатки продавця. Проформа-рахунок № 7 від 06.07.2023, як документ, оформлений Продавцем, містить відомості про Покупця (найменування та адреса) і не містить графи для засвідчення такого документу Покупцем з огляду на загальні правила ділового обороту. Підтвердженням проформи-рахунку № 7 від 06.07.2023 є факт його оплати згідно Swift б/н від 22.11.2023.

Згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З огляду, що ст. 53 Митного кодексу України не передбачено подання замовлення товару, як документу, що підтверджує митну вартість товару, безпідставним є твердження відповідача, що неподання митному органу такого документу як замовлення може слугувати законною підставою для коригування митної вартості товару.

Окрім того, вимогою митного органу від 22.04.2024 не зазначено про необхідність надання замовлення, а випуск всіх товарів 23.04.2024 проведено митним органом без надання такого документу.

Щодо посилань відповідача на те, що відповідно до п.3.2 Оплата Товару здійснюється Покупцем наступним чином: при першому Замовленні 50% авансом при отриманні проформи та 50% перед відправкою. Для майбутніх замовлень 25% при замовленні та 75% перед відправкою. Неможливо перевірити умов контракту в частині оплати за товар, то суд зазначає наступне.

Згідно п. 2.1. договору № 6/07/2023 від 06.07.2023 загальна сума Договору визначається в євро, як сума вартості поставок всіх партій товарів, визначених на підставі інвойсів, що являються невід`ємною частиною договору. Кількість та ціна Товару відповідає рахункам-фактурам, що є додатками до договору. Пунктом 3.2. договору № 6/07/2023 від 06.07.2023 зазначено, що оплата Товару здійснюється Покупцем наступним чином: при першому Замовленні 50% авансом при отриманні проформи та 50% перед відправкою. Для майбутніх замовлень 25% при замовленні та 75% перед відправкою. Відповідно до п. 3.3. договору Продавець виробляє Товар не пізніше дати, зазначеної в п.4.2, інформує Покупця про те, що Товар готовий до відправлення, та спрямовує Рахунок-фактуру. Згідно п. 4.2. договору № 6/07/2023 від 06.07.2023 Товар повинен бути готовим до відправки протягом 10-16 тижнів з дати підтвердження Покупцем Проформи-рахунку, як це передбачено пунктом 3.1 цього Договору. У разі виробництва нових продуктів необхідний час виробництва може перевищувати 16 тижнів. У такому разі Продавець повинен повідомити Покупцю новий необхідний час виготовлення під час підтвердження Замовлення. Пунктом 4.3. цього договору передбачено, що Продавець повинен направити Покупцеві письмове підтвердження того, що Товар готовий до відправки, в якому буде зазначено: - адреса та номер телефону заводу-виробника - контактна особа на цьому заводі, відповідальна за виробництво та якість товарів; - Кількість місць, загальна вага, розмір упаковки. Продавець повинен надіслати копії наступних документів електронною поштою разом із письмовим підтвердженням того, що товар готовий до відправлення: 1. Рахунок-фактура; 2. Детальний пакувальний лист; 3. Доручення для отримання сертифікату форми EUR.1. 22.04.2024 для митного контролю та митного оформлення товарів була подана ВМД за № 24UA209230035643U7 загальною заявленою вартістю 70477,70 Євро згідно рахунку-фактури (інвойсу) № 1 від 12.04.2024 (код 0380 в графі 44 ВМД) на частину замовленого згідно проформи-рахунку № 7 від 06.07.2023 та оплаченого згідно Swift б/н від 22.11.2023 товару на загальну суму 97 990,00 Євро. Також 22.04.2024 митному органу декларантом позивача було надано проформу-рахунок на оплату № 7 від 06.07.2023 на загальну суму 97 990,00 Євро; платіжний документи Swift б/н від 22.11.2023, яким зазначено про оплату товару на загальну суму 97 990,00 Євро згідно договору № 6/07/2023 від 06.07.2023 та проформи-рахунку № 7 від 06.07.2023; рахунок-фактуру (інвойс) № 1 від 12.04.2024 на загальну суму 70477,70 Євро. Вимогою митного органу від 22.04.2024 не зазначено про неможливість перевірити умов контракту в частині оплати за товар. З огляду, що договором № 6/07/2023 від 06.07.2023 передбачена попередня оплата товару, який може поставлятися частинами в міру його виробництва згідно рахунків-фактур; ціни за одиницю товару одного й того ж найменування у рахунку-проформі № 7 від 06.07.2023 та рахунку-фактурі № 1 від 12.04.2024 однакові; митному органу надано платіжні та інші документи, які підтверджують вартість товару в тому числі рахунок-фактуру, вважаємо безпідставним твердження відповідача, що неможливо перевірити умов контракту в частині оплати за товар.

Щодо посилань відповідача на те, що відповідно до рахунку (S)FSE-74/24/EX від 17.04.2024 оплата повинна була бути здійснена 10.04.2024, проте банківський документ про оплату до митного оформлення не подано. Таким чином, у поданих документах виявлено розбіжності, відсутність документів, визначених ч. 2 ст. 53 МКУ, то суд зазначає наступне.

Графа 44 ВМД за № 24UA209230035643U7 від 22.04.2024 не містить відмітки про подання позивачем митному органу рахунку (S)FSE-74/24/EX від 17.04.2024. Карткою відмови № UA209230/2024/001316 від 23.04.2024 також не зазначено, що за результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, перевірено рахунок (S)FSE-74/24/EX від 17.04.2024 Оскільки декларантом позивача митному органу рахунок (S)FSE-74/24/EX від 17.04.2024 не надавався, безпідставним і надуманим є твердження відповідача про виявлення розбіжностей у поданих документах.

Щодо посилань відповідача на те, що у заявці на перевезення заявка №05/04 відсутня інформація про вагу та розмір товару (П.2.2 Цього договору передбачає наявність таких даних)., що може свідчити про фіктивність такого документу. На документі відсутній підпис та печатка замовника. Згідно п.8.3 Договору про перевезення №05/04/24, Всі зміни до даного Договору, спільно погоджені , мають юридичну силу за умови, якщо подібні зміни здійснені в письмовій формі і підписані особами уповноваженими на це Сторонами, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, у тому числі транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно з положеннями Графа 20 Наказу від 24.05.2012р. № 599 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Тобто, даними Правилами передбачено перелік документів, що можуть підтверджувати витрати на транспортування оцінюваних товарів. На підтвердження понесених транспортних витрат позивачем надано наступні документи: 1) рахунок на оплату № 166 від 17.04.2024р. транспортно-експедиційних послуг (код 3004 в графі 44 ВМД) на загальну суму 172701,00 грн. із зазначенням транспортних витрат до кордону України в сумі 120891,00 грн., що включається до митної вартості; транспортних витрат по території України в сумі 51810,00 грн., що не включаються до митної вартості; 2) документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транспортні витрати № 145 від 17.04.2024 (код 3007 в графі 44 ВМД) на загальну суму 172701,00 грн. із зазначенням транспортних витрат до кордону України в сумі 120891,00 грн., що включається до митної вартості; транспортних витрат по території України в сумі 51810,00 грн., що не включаються до митної вартості; довідкою зазначено, що страхування вантажу не проводилося; 3) заявка № 05/04 від 05.04.2024 на перевезення вантажу автомобільним транспортом (код 4301 в графі 44 ВМД), в якому зазначено попередньо погоджену суму фрахту 172701,00 грн.; 4) договір №05/04/24 від 05.04.2024 на перевезення вантажів (код 4301 в графі 44 ВМД). З даних документів у повному обсязі чітко вбачається інформація про вартість понесених позивачем транспортних витрат до кордону України у сумі 120891,00 грн., що включається до митної вартості. У заявці на перевезення вантажу автомобільним транспортом, яка не є обов`язковим документом, що містить відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів до кордону України відповідно до Наказу від 24.05.2012 № 599, у розділі погоджена сума фрахту зазначено попередньо узгоджену сторонами суму 172701,00 грн. Відсутність у заявці даних про вагу та розмір товару не впливає на визначену нею суму фрахту, а відсутність підпису замовника на примірнику заявки самого замовника не може свідчити про фіктивність такого документу. З даних документів вбачається інформація про вартість понесених позивачем транспортних витрат до кордону України.

Вимогою митного органу від 22.04.2024 не зазначено про формування вартості перевезень з будь-якими порушеннями, а випуск всіх трьох товарних позицій проведено митним органом 23.04.2024 саме з урахуванням рахунку № 166 від 17.04.2024, довідки № 145 від 17.04.2024, заявки № 05/04 від 05.04.2024 та договору №05/04/24 від 05.04.2024 на перевезення вантажів. Тому безпідставним є твердження відповідача про те, що заявка № 145 від 17.04.2024 на перевезення вантажу автомобільним транспортом є фіктивним документом.

Отже, суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару за ціною договору, митним органом під час судового розгляду не надано. Крім того, відповідач не надав доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення та картка відмови, прийняті Львівською митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 22.04.2024 №UA209000/2024/100211/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 22.04.2024 №UA209230/2024/001316.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ексклюзив-Л судовий збір в сумі 6056,00 грн.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна