Справа № 420/18217/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(додаткове)
25 вересня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтський хлібороб» про ухвалення додаткового рішення по справі за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтський хлібороб» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю,
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд стягнути з ТОВ «Балтський хлібороб» на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 85590,72 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1472,32 грн., Банк ГУ ДКСУ в Одеській області, Одержувач Балтська міська ТГ , ГУК в Од.обл./м.Балта/50070000, ЄДРПОУ 37607526 ,Казначейство України (ел. адм. подат.) UA088999980313101230000015572, Код класифікації 50070000, Бюджетне кодування в призначенні платежу: *;101;код ЄДРПОУ підприємства; платежі до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за 2023 рік.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
17.09.2024 Одеським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву адвоката Другакова Д.О., який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтський хлібороб», про винесення додаткового рішення щодо стягнення з позивача витрат на правову допомогу, які поніс відповідач в результаті розгляду справи в суді першої інстанції.
Зокрема, заявник просить суд прийняти додаткове рішення у справі, яким вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку із поданням відзиву на адміністративний позов, заперечень, а саме витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000 гривень.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Балтський хлібороб» та АО «Глорія Лекс» укладено договір про надання юридичних послуг № 26/06/24 від 26.06.2024.
Пунктом 3.1. зазначеного договору передбачено, що вартість надання правової допомоги за даним договором становить 10 000,00 грн.
До суду надано акт приймання-передачі наданих послуг, який містить детальний перелік виконаних адвокатом робіт, а їх вартість визначена фіксовано, відповідно до необхідної кількості годин, витрачених для надання правової допомоги адвоката в узгодженому у договорі розмірі, а саме 10 000,00 грн.
Згідно платіжної інструкції № 1316 від 16.09.2024 ТОВ «Балтський хлібороб» сплачено адвокатському об`єднанню 10000 грн. згідно рахунку № 174 від 16 вересня 2024 року за правову допомогу згідно договору про надання юридичних послуг № 26/06/24 від 26.06.2024 року.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає за необхідне винести по справі додаткове рішення.
Відповідно до ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, враховуючи, що позивач суб`єкт владних повноважень не звільнений від сплати судових витрат, при цьому в задоволенні позову було відмовлено, суд вважає, що відповідач має право на компенсацію здійснених ним витрат на правову допомогу, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Зазначені положення кореспондуються із пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, яким передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
При цьому, 23.09.2024 до суду від Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надійшли заперечення проти клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтський хлібороб», згідно з якими Відділення вважає суму правничої допомоги не обґрунтованою та не співмірною з ціною позову.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певну суму, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.
На підставі викладеного суд вважає за необхідне присудити відповідачу понесені ним судові витрати щодо правничої допомоги з урахуванням розсуду спору відповідно до положень ст.139 КАС України, - за рахунок асигнувань суб`єкта владних повноважень.
При викладених обставинах, дослідивши матеріали даної справи, суд вважає заявлений представником відповідача розмір витрат на правову допомогу неспівмірним зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг та з урахуванням відмови в задоволенні позову, вважає достатнім і співмірним розмір витрат правничої допомоги в сумі 2000 грн (дві тисячі грн).
При цьому суд зазначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 252 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтський хлібороб» про ухвалення додаткового рішення по справі за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтський хлібороб» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю задовольнити частково.
Ухвалити по справі № 420/18217/24 додаткове рішення, яким стягнути з бюджетних асигнувань Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; ЄДРПОУ 13901271) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтський хлібороб» (66142 с. Євтодія, Балтський район, Одеська обл., 66142; ЄДРПОУ 32431869) витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн (дві тисячі грн).
В іншій частині заяви відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Додаткове рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
СуддяІ.В. Завальнюк
Суд | Одеський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 25.09.2024 |
Оприлюднено | 30.09.2024 |
Номер документу | 121903951 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Заява про ухвалення додаткового рішення |
Адміністративне
Одеський окружний адміністративний суд
Завальнюк І.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні