Рішення

від 23.09.2024 по справі 620/8340/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2024 року Чернігів Справа № 620/8340/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участі секретаря Краснової О.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального підприємства «Редьківське» Новобілоуської сільської ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

У С Т А Н О В И В:

Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з позовом до Комунального підприємства «Редьківське» Новобілоуської сільської ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, в якому просить:.

-стягнути з Комунального підприємства «Редьківське» Новобілоуської сільської ради (код ЄДРПОУ: 41595792) в дохід Державного бюджету України (отримувач: ГУК у Чернігівській області, Чернігівський район, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок: UA778999980313141230000025522, ККДБ: 50070000, код ЄДРПОУ: 37972475) 34 802,19 грн адміністративно- господарських санкцій та 779,52 грн пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, тим самим порушив вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Відповідач подав відзив на позов, в якому вказав, що у відповідача за звітний 2023 рік працювало 7 працівників, при цьому 2 працівника наказом №3 від 24.02.2022 увільнені від виконання обов`язків у зв`язку з призивом на військову службу по мобілізації. На час відсутності основного працівника наказом №8 від 29.04.2022 було призначено на посаду водія іншого працівника, якого наказом №10 від 14.08.2023 було увільнено від виконання посадових обов`язків у зв`язку з призивом на військову службу по мобілізації. Отже у 2023 році на підприємстві за штатним розписом було 7 робочих місць, на яких фактично працювало 5 осіб. Окрім того, на підприємстві на договірних засадах за цивільно-правовими угодами залучались деякі спеціалісти до виконання окремих робіт.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 18.06.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 04.09.2024 вирішено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 11:00 год. 16.09.2024.

Ухвалою суду від 16.09.2024 без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 15 год 00 хв 23.09.2024.

Учасники справи повідомлялись належним чином про дату, час та місце слухання справи, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Комунальне підприємство «Редьківське» Новобілоуської сільської ради (код ЄДРПОУ - 41595792) зареєстровано у встановленому законом порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис 18.06.2024 (а.с. 28).

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, гарантії їх рівності з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами встановлює Закон України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі- Закон №875-ХІІ).

Статтею 17 Закону №875-ХІІ встановлено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 19 Закону №875-ХІІ передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частин другої та п`ятої статті 19 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

За змістом частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію, зокрема, про попит на робочу силу (вакансії).

Аналіз наведених правових норм свідчить, що законодавством встановлено обов`язок роботодавця створити робочі місця для осіб з інвалідністю відповідно до нормативу та подавати інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу Державної служби зайнятості.

Так, згідно проведеного позивачем розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу комунального підприємства за рік становить 8 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 1 особа.

Наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286 затверджено Інструкцію зі статистики кількості працівників (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722) (далі- Інструкція), яка містить основні методологічні положення щодо визначення показників кількості працівників у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об`єктивної статистичної інформації щодо зайнятості працівників та розмірів їхньої оплати праці.

Дія Інструкції поширюється на всіх юридичних осіб, їхні філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (далі - підприємства), а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 2.2. розділу 2 Інструкції облікова кількість штатних працівників визначається на певну дату звітного періоду, наприклад, на перше або останнє число місяця, включаючи прийнятих працівників і виключаючи тих, які вибули в цей день. Якщо підприємство на дату, вказану у формі державного статистичного спостереження, з будь-яких причин не працювало (вихідний або святковий день, з природних, технічних та економічних причин), облікова кількість працівників відображається за станом на останній день роботи, що передував цій даті.

Відповідно до пункту 2.3. розділу 2 Інструкції в обліковій кількості штатних працівників за кожний календарний день враховуються особи, які фактично працювали, а також відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто усі працівники, які перебувають у трудових відносинах, незалежно від виду трудового договору.

Пунктами 2.4. та 2.5. розділу 2 Інструкції встановлені категорії працівників облікового складу, які включаються до облікової кількості штатних працівників.

Зокрема, згідно пункту 2.5. Інструкції в облікову кількість працівників включаються також

працівники, які були тимчасово відсутні з таких причин, у зв`язку з виконанням державних або громадських обов`язків.

Підпунктами 2.6.1., 2.6.2. пункту 2.6. розділу 2 Інструкції передбачена категорія працівників, що не включаються до облікової кількості штатних працівників.

За правилами пункту 3.1. розділу 3 Інструкції, середня кількість працівників підприємства за період (місяць, квартал, з початку року, рік) визначається як сума таких показників:

- середньооблікової кількості штатних працівників;

- середньої кількості зовнішніх сумісників;

- середньої кількості працюючих за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до пункту 3.2. Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з`явились або не з`явились на роботу.

Підпунктами 3.2.1.-3.2.2. пункту 3.2. розділу 3 Інструкції встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував.

При обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї

Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили

новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо.

Суд зауважує, що Інструкція містить вичерпний перелік осіб, які не враховуються до «середньооблікової» та «облікової», а саме: до «облікової» кількості не включаються такі категорії осіб: працівники, які працюють за зовнішнім сумісництвом, особи, які співпрацюють за договором ЦПХ з підприємством (ФОПом), практиканти, особи, скеровані підприємствами для навчання у навчальних закладах з відривом від виробництва, особи, які навчаються за рахунок коштів, передбачених у зведених кошторисах будівництва, для роботи на підприємствах, які вводитимуться в дію, працівники, які подали заяви про звільнення і припинили роботу до закінчення строку попередження або які припинили роботу без попередження адміністрації. Вони виключаються з облікового складу працівників з першого дня невиходу на роботу, працівники, які працюють за внутрішнім сумісництвом, в обліковій кількості штатних працівників враховуються як одна фізична особа.

До «середньооблікової» кількості штатних працівників не включаються такі категорії осіб: працівники, які працюють за зовнішнім сумісництвом, особи, які співпрацюють за договором ЦПХ з підприємством (ФОПом), практиканти, особи, скеровані підприємствами для навчання у навчальних закладах з відривом від виробництва, особи, які навчаються за рахунок коштів, передбачених у зведених кошторисах будівництва, для роботи на підприємствах, які вводитимуться в дію, працівники, які подали заяви про звільнення і припинили роботу до закінчення строку попередження або які припинили роботу без попередження адміністрації (вони виключаються з облікового складу працівників з першого дня невиходу на роботу), працівниці, які перебувають у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, перебувають у відпустках для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку, працівники, які працюють за внутрішнім сумісництвом, в обліковій кількості штатних працівників враховуються як одна фізична особа.

З аналізу норм Інструкції № 286 можна дійти висновку, що мобілізовані працівники враховуються до середньооблікової кількості штатних працівників, оскільки мобілізовані працівники враховуються в обліковій кількості штатних працівників на кінець звітного періоду, а на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників і розраховується середньооблікова кількість штатних працівників.

Отже норми Інструкції № 286 не передбачають виключення мобілізованих працівників, трудові договори з якими призупинені згідно статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Проте суд зауважує, що матеріалами справи підтверджується, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства, разом з мобілізованими працівниками за 2023 рік становить менше 8 осіб.

Судом встановлено, що протягом звітного періоду - 2023 року на підприємстві значилось 7 штатних працівників, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що підтверджується матеріалами справи, в тому числі і податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску загалом за 2023 рік.

При цьому працівники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 наказом №3 від 24.02.2022 увільнені від виконання обов`язків зі збереженням заробітної плати та робочого місця у зв`язку з призовом на військову службу по даний час.

Працівник ОСОБА_8 був прийнятий тимчасово, на час відсутності основного працівника ОСОБА_7 , наказом № 8 від 29.04.2022, якого також наказом №10 від 14.08.2023 було увільнено від виконання посадових обов`язків у зв`язку з призовом на військову службу.

Отже ОСОБА_8 та ОСОБА_7 фактично займали одну штатну посаду на підприємстві.

За таких обставин середньооблікова кількість штатних працівників підприємства за 2023 рік становила менше 8 осіб, із них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб.

Норматив працевлаштування інваліда на підприємстві, де середньооблікова кількість штатних працівників менше 8 осіб, не передбачає обов`язкового створення робочого місця для особи з інвалідністю.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю необхідно відмовити повністю.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбаченістаттею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 26 вересня 2024 року.

Позивач: Чернігівський обласний відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Вячеслава Радченка, буд. 14, м. Чернігів, Чернігівська область, 14017, код ЄДРПОУ - 41595792).

Відповідач: Комунальне підприємство «Редьківське» Новобілоуської сільської ради (вул. Процька, буд. 12, с. Редьківка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15518, код ЄДРПОУ - 41595792).

Суддя В.В. Падій