ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/36266/23 Головуючий у 1 інстанції: Лисенко В.І.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Аліменка В.О.
Кузьмишиної О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, починаючи з дати, за шість місяців, що передують даті звернення до суду, з урахуванням раніше проведених виплат;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 на підставі частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, починаючи з дати, за шість місяців, що передують даті звернення до суду, з урахуванням раніше проведених виплат;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо неподвоєння стажу відповідно до положень ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за періоди роботи ОСОБА_1 на посаді медсестри стаціонару 2-го психоневрологічного відділення КЗ КОР «Київська обласна психоневрологічна лікарні № 2» з 01.01.2004 року по 02.11.2009 року, з 05.01.2012 року по теперішній час, починаючи з дати, за шість місяців, що передують даті звернення до суду, з урахуванням раніше проведених виплат;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 застосовуючи коефіцієнт страхового стажу з урахуванням подвоєння стажу відповідно до положень ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за періоди роботи на посаді медсестри стаціонару 2-го психоневрологічного відділення КЗ КОР «Київська обласна психоневрологічна лікарні № 2» з 01.01.2004 року по 02.11.2009 року, з 05.01.2012 року по теперішній час, починаючи з дати, за шість місяців, що передують даті звернення до суду, з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, починаючи з 01.09.2023.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі ч.2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, починаючи з 01.09.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо неподвоєння стажу відповідно до положень ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за періоди роботи ОСОБА_1 на посаді медсестри стаціонару 2-го психоневрологічного відділення Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна психоневрологічна лікарня № 2» з 01.01.2004 по 02.11.2009, з 05.01.2012 по 30.01.2018, починаючи з 01.09.2023.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 застосовуючи коефіцієнт страхового стажу з урахуванням подвоєння стажу відповідно до положень ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за періоди роботи на посаді медсестри стаціонару 2-го психоневрологічного відділення Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна психоневрологічна лікарня № 2» з 01.01.2004 по 02.11.2009, з 05.01.2012 по 30.01.2018, починаючи з 01.09.2023, з урахуванням раніше проведених виплат. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що розрахунок пенсії позивача проведено відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є громадянкою України, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1993 роках (категорія 4), що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 від 28.02.1996.
З трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.08.1984, довідок КЗ КОР "Київська обласна психоневрологічна лікарня №2" від 30.07.2015 №525, 526, від 11.01.2016 №15, Ново-Білицького психоневрологічного інтернату для чоловіків від 11.10.2023 №33 вбачається, що ОСОБА_1 з 01.01.2004 до 02.11.2009 та з 05.01.2012 до 30.01.2018 працювала на посаді медсестри стаціонару 2-го психоневрологічного відділення КЗ КОР "Київська обласна психоневрологічна лікарня №2", з 01.02.2018 по теперішній час на посаді медичної сестри у Ново-Білицькому психоневрологічному інтернаті для чоловіків
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах (робота за Списком №2), відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 06.05.2011 та є працюючою особою.
Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області зі зверненням від 19.08.2023, у якому просила перерахувати пенсію зі збільшенням розміру на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, відповідно до п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та подвоїти її стаж, відповідно до положень ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за періоди роботи на посаді медсестри стаціонару 2-го психоневрологічного відділення КЗ КОР «Київська обласна психоневрологічна лікарні № 2» з 01.01.2004 по 02.11.2009, з 05.01.2012 по теперішній час.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській листом від 02 жовтня 2023 року №1000-0202-8/148087 повідомило про недоцільність здійснення перерахунку пенсії.
Не погоджуючись із даною відмовою, позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до частини 1 статі 54 Закону № 796-XII, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
За приписами частини 2 статті 56 Закону № 796-XII, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Частиною 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» закріплено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому, частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
У зв`язку із набранням чинності 11.10.2017 Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", виключено частину 1 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а частину 2 цієї ж статті викладено в такій редакції: "Для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини".
З урахуванням наведеного, з 11.10.2017 підвищується розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством до дня її призначення в порядку, передбаченому частиною 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Згідно абзацу 2 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яка набрала чинності з 11.10.2017, за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
У той же час, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в частині 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, на неї розповсюджується дія статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому, перерахунок її пенсії повинен здійснюватись за кожен повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.
Отже, позивач має право на перерахунок пенсії із збільшенням пенсії на 1 (один) процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75 процентів заробітку, згідно з пунктом 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років є протиправними.
З приводу позовних вимог про здійснення перерахунку пенсії з урахуванням подвоєння стажу, відповідно до положень ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за періоди роботи ОСОБА_1 на посаді медсестри стаціонару 2-го психоневрологічного відділення КЗ КОР «Київська обласна психоневрологічна лікарня № 2» з 01.01.2004 по 02.11.2009, з 05.01.2012 року по теперішній час, слід зазначити наступне.
Статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII закріплено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
За визначеннями статті 1 Закон України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 № 1489-III:
- психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин;
- фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги;
- заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги;
- амбулаторна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, в амбулаторних умовах;
- стаціонарна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад 24 години підряд.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до видів діяльності КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ "КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ПСИХОНЕВРОЛОГІЧНА ЛІКАРНЯ №2 (нова назва - КОМУНАЛЬНЕ НЕКОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ "КИЇВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ`Я") належить: діяльність лікарняних закладів 86.10 (цей клас включає короткострокове та тривале перебування пацієнтів у лікарнях широкого профілю, які здійснюють медичну, діагностичну та лікувальну діяльність (наприклад, громадські та обласні лікарні, лікарні некомерційних організацій, університетські лікарні, військові шпиталі та в`язничні лікарні), та лікарняні установи спеціального призначення (наприклад, наркологічні та психіатричні клініки, інфекційні лікарні, пологові будинки, санаторно-курортні заклади).
Також, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до видів діяльності Ново-білицький психоневрологічний інтернат для чоловіків (код ЄДРПОУ - 26267255) належить: 87.90 Надання інших послуг догляду із забезпеченням проживання (цей клас включає: послуги, які надаються цілодобово та спрямовані на надання соціальної допомоги дітям і окремим категоріям людей з обмеженими можливостями, у яких, однак, лікування та навчання не є основними елементами: діяльність притулків для сиріт інтернатів і будинків дитини тимчасових притулків для бездомних установ, що забезпечують догляд за самотніми матерями та їхніми дітьми. Ця діяльність може здійснюватися державними закладами або приватними організаціями).
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновкам суду першої інстанції про те, що Комунальний заклад Київської обласної ради «Київська обласна психоневрологічна лікарня № 2», як лікарняний заклад призначений для надання психіатричної допомоги і, в розумінні ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є закладом з надання психіатричної допомоги.
Оскільки робота ОСОБА_1 у психіатричному закладі у спірний період відповідачем не спростовується, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що незарахування відповідачем до стажу позивача у подвійному розмірі періоду роботи в психіатричному закладі охорони здоров`я з 01.01.2004 по 02.11.2009 та з 05.01.2012 до 30.01.2018 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та є протиправним.
Як наслідок, наявні підстави для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком, застосовуючи коефіцієнт страхового стажу з урахуванням подвоєння стажу, відповідно до положень ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за періоди роботи на посаді медсестри стаціонару 2-го психоневрологічного відділення Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна психоневрологічна лікарня № 2» з 01.01.2004 по 02.11.2009, з 05.01.2012 по 30.01.2018, починаючи з 01.09.2023, з урахуванням раніше проведених виплат.
Водночас, колегія суддів зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області в апеляційній скарзі не наведено обґрунтувань, у чому полягає неправильність чи неповнота встановлення судом першої інстанції обставин справи або невірність застосування норм матеріального чи процесуального права, а сам зміст апеляційної скарги, полягає виключно на посиланні апелянта на норми законодавства, що регулюють спірні відносини.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Аліменко В.О.
Кузьмишина О.М.
Суд | Шостий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 25.09.2024 |
Оприлюднено | 30.09.2024 |
Номер документу | 121906558 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Вівдиченко Тетяна Романівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Вівдиченко Тетяна Романівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Вівдиченко Тетяна Романівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні