Ухвала

від 26.09.2024 по справі 320/8932/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/8932/22

УХВАЛА

26 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Мєзєнцева Є. І., суддів Епель О. В., Файдюка В. В., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року адміністративний позов - задоволено частково.

На вказане рішення суду відповідачем подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків - 10 днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Підставою для залишення апеляційної скарги без руху послугувало те, що апелянтом було пропущено строк подання апеляційної скарги.

Вказана ухвала суду була скерована до електронного кабінету апелянта в системі Електронний Суд та доставлена 09 вересня 2024 року, що підтверджується матеріалами справи.

18 вересня 2024 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання апелянта про поновлення строку, яке обґрунтоване дефіцитом Державного Бюджету, постійним ухиленням від сплати податків суб`єктами господарювання тапосилання на те що дана справа є бюджетоутворюючою та важливою для забезпечення інтересів держави і суспільства. Неможливість оскарження відповідачем в апеляційному порядку судового рішення у даній справі позбавить органи ДПС можливості захистити економічні інтереси Держави в повному обсязі. Також апелянт зазначає, що ним вживалися активні дії для повної сплати судового збору за апеляційне оскарження. Після здійснення оплати судового збору у повному обсязі, відповідач невідкладно та без зайвих зволікань скерував повторно апеляційну скаргу.

Розглянувши вищевказані доводи щодо поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Так, поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, первинну апеляційну скаргу скаржником було подано в межах строків, встановлених статтею 295 КАС України, яку на підставі ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2024 року було залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору в розмірах, передбачених чинним законодавством України.

Втім, зазначену апеляційну скаргу було повернуто ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року.

У подальшому, відповідачем 28 серпня 2024 року направлено вдруге апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, тобто з пропуском 30-денного строку, передбаченого КАС України.

Тобто, скаржник мав достатній строк для забезпечення усунення недоліків вперше поданої апеляційної скарги.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії умежах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Також, усталеною є судова практика Верховного Суду, щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб`єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вдруге апеляційну скаргу було подано майже через три місяці з моменту постановлення оскаржуваного рішення що не може вважатись найкоротшим строком в розумінні КАС України.

До того ж, колегія відхиляє доводи апелянта про те, що після вжиття заходів по сплаті судового збору відповідач звернувся з повторною апеляційною скаргою з метою допуску до правосуддя, оскільки з платіжного доручення, долученого до апеляційної скарги, вбачається, що останнє датоване 21 сепрня 2024 року, разом з тим, повторну апеляційну скаргу контролюючого органу було подано лише 28 серпня 2024 року, тобто, через тиждень після сплати судового збору, що очевидно не свідчить про бажання апелянта якнайшвидше реалізувати право на подання повторної апеляційної скарги.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України відповідач, який діє як суб`єкт владних повноважень, і має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії", справа "Креуз проти Польщі").

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

З викладеного вбачається, що об`єктивні та поважні причини пропуску зазначеного строку відсутні, а тому підстав до поновлення пропущеного апелянтом строку суд не вбачає.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" від 06 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Європейський суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом певного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип правової визначеності, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України до суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КАС України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Враховуючи, що станом на 26 вересня 2024 року, апелянтом на виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року, вказані недоліки апеляційної скарги не було усунуто, суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 169,295, 298, 299, 325, 329 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.

Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач Є. І. Мєзєнцев

Судді О. В. Епель

В. В. Файдюк