Постанова

від 17.09.2024 по справі 140/35916/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/35916/23 пров. № А/857/12628/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів : Носа С.П., Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання : Демидюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Негабарит-Сервіс на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року (ухвалене головуючою-суддею Плахтій Н.Б., час проголошення рішення 16 год 08 хв у м. Луцьку, повний текст судового рішення складено 18 квітня 2024 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Негабарит-Сервіс до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Негабарит-Сервіс (далі - ТзОВ Негабарит-Сервіс, Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС, контролюючий орган, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) форми В1 №0112090701 від 13.09.2023 про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 1269081 грн та застосування штрафних санкцій в сумі 126908,10 грн, форми В4 №0112060701 від 13.09.2023 про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 2674934 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ Негабарит-Сервіс подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ГУ ДПС у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що на підставі наказу в.о. начальна ГУ ДПС №1480-п від 18.07.2023 управлінню податкового аудиту було доручено забезпечити проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Негабарит-Сервіс щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2023 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. Перевірка проводилась у період з 03.08.2023 по 09.08.2023. При проведенні перевірки Товариство надало посадовим особам контролюючого органу можливість ознайомитися з усіма первинними документами та даними бухгалтерського обліку, що стосувалися даної перевірки як в паперовому, так і електронному форматі. 03.08.2023 працівниками ГУ ДПС було вручено запит №1 від 04.08.2023 з вимогою надати додаткові копії документів. Того ж дня Товариство надало відповідь, якою були надані документи на вимогу контролюючого органу, що підтверджується відповіддю №2204 від 03.08.2023 та описами, проте останнім було складено акт №2952/07-01/37707423 від 09.08.2023 про часткове надання документів, а також акт №2969/07-01/37707423 від 10.08.2023 про відмову головного бухгалтера Товариства від отримання акту №2952/07-01/37707423 від 09.08.2023. Зазначає, що отриманий запит від 03.08.2023 був неналежним чином оформлений, а саме без підпису керівника, виконаний не на фірмовому бланку та без печатки контролюючого органу. Разом з цим, Товариство 03.08.2023 надало доступ посадовим особам контролюючого органу до електронної бухгалтерської програми ІС, копії первинних та бухгалтерських документів щодо задекларованих сум у декларації з ПДВ за травень 2023 року за описом №1, №2, від 03.08.2023 та описом №3, №4, №5, №6 від 09.08.2023. Звертає увагу на те, що копії первинних документів, що підтверджують дані податкової декларації за травень 2023 року було подано до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Антонюка Р. В., який підтримав апеляційну скаргу, представницю відповідача Дмитрук Я.В., яка заперечила проти її задоволення, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги Товариства задовольнити повністю, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що ГУ ДПС на підставі наказу №1480-п від 18.07.2023 та направлень на перевірку №2238 від 19.07.2023, №2408 від 01.08.2023 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ Негабарит-Сервіс щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт №12690/07-01/37707423 від 16.08.2023.

За результатами проведеної перевірки встановлено наступні порушення : п.44.1, п.44.6 ст.44, п.46.1. ст.46, п.п.188.1. ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.1, 198.2. ст.198, абз.г п.198.5 ст.198, абз.1 п.201.1, абз.1 п.201.10 ст.201 ПК України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 (далі - Порядок №21), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму 1269081 грн; п.44.1, п.44.6 ст.44, п.46.1. ст.46, п.п.188.1. ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.1, 198.2. ст.198, абз.г п.198.5 ст.198, абз.1 п.201.1, абз.1 п.201.10 ст.201 ПК України, Порядку №21, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що включається до складу наступного податкового звітного періоду по декларації за травень 2023 року (р.21) на суму 2674934 грн.

08.09.2023 позивач подав заперечення на акт перевірки за №2442, які були відхилені контролюючим органом відповідно до листа №13296/6/02-20-07-02-06 від 12.09.2023.

13.09.2023 на підставі висновків акту перевірки, ГУ ДПС були прийняті оспорювані ППР, за результатами адміністративного оскарження яких скаргу Товариства було залишено без задоволення, а рішення контролюючого органу - без змін.

Вважаючи оспорювані ППР протиправними, Товариство звернулося до адміністративного суду з вимогою про їх скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт ненадання позивачем до перевірки всіх документів, які вимагалися в ході її проведення.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Статтею 16 ПК України визначені обов`язки платника податку, серед яких сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п.п.16.1.4 п.16.1).

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п.44.1 ст.44 ПК України).

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючим органам надано право на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу (п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України).

Відповідно до п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Згідно п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи, визначені п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 цього Кодексу, мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно п.85.6 цієї ж статті, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в п.86.7 ст.86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку п.86.7 ст.86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно ч.1, 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-ХІV від 16.07.1999 (далі - Закон №996-ХІV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.20.1.2 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи можуть отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі фізичних осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність, у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом, а також довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків.

Тобто, посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, на підставі яких можна встановити приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таке право контролюючих органів кореспондується із обов`язком платників податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених такими документами.

Враховуючи положення ст.1 Закону №996-ХІV, відповідно до якої, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, на підставі таких документів, за результатом отримання чи неотримання за відповідним запитом, контролюючий орган (податковий орган) може встановити порушення вимог законодавства, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків, зборів, та інших платежів.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з : а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше : а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно п.188.1 ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до п.п.213.1.9, 213.1.14 п.213.1 ст.213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

У разі здійснення операцій відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України, база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання (п.189.1 ст.189 ПК України).

Особливості формування податкового кредиту визначені статтею 198 ПК України, пунктом 198.1 якої визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з : а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст.189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до ст.196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п.196.1.7 п.196.1 ст.196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до ст.197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п.197.1.28 п.197.1 ст.197 цього Кодексу та операцій, передбачених п.197.11 ст.197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; і) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п.189.9 ст.189 цього Кодексу).

Відповідно не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

ГУ ДПС на підставі наказу №1480-п від 18.07.2023 та направлень на перевірку №2238 від 19.07.2023, №2408 від 01.08.2023 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ Негабарит-Сервіс щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Перевірка проводилась у період з 03.08.2023 по 09.08.2023.

При проведенні перевірки Товариство надало посадовим особам ГУ ДПС можливість ознайомитися з усіма первинними документами та даними бухгалтерського обліку, що стосувалися даної перевірки як в паперовому, так і електронному форматі. 03.08.2023 працівниками ГУ ДПС було вручено запит №1 від 04.08.2023 з вимогою надати додаткові копії документів, на який Товариство надало відповідь та документи на вимогу працівників контролюючого органу, що підтверджується відповіддю №2204 від 03.08.2023 та описами.

Незважаючи на це, відповідачем було складено акт №2952/07-01/37707423 від 09.08.2023 про часткове надання документів, а також акт №2969/07-01/37707423 від 10.08.2023 про відмову головного бухгалтера Товариства від отримання акту №2952/07-01/37707423 від 09.08.2023.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт перевірки №12690/07-01/37707423 від 16.08.2023, в якому встановлено описані вище порушення.

Відповідач зазначає, що Товариство не надало документи для проведення перевірки, в тому числі у строк, визначений абз.2 п.44.7 ст.44 ПК України, а тому у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування цього податку за результатами перевірки платника

Відповідно до п.200.1, 200.2 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої відповідно до пункту 200.1 цієї статті, така підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Жодних доказів про безпідставність формування показників податкового кредиту з ПДВ акт перевірки не містить.

Суд першої інстанції погодився з висновком контролюючого органу про факт ненадання позивачем до перевірки усіх документів, що вимагались в ході її проведення.

Як визначено в акті перевірки №2952/07-01/37707423 від 09.08.2023, Товариством не надано документи (копії документів), регістрів бухгалтерського обліку та цим актом визначено, що позивачем в ході проведення перевірки на запит №1 від 03.08.2023 було надано завірені копії документів згідно описів №1-7. Станом на 17 год 00 хв 09.08.2023 до перевірки не надано оборотно-сальдові відомості по рахунку 00 в розрізі субрахунків та номенклатури за травень 2023 року, обороти-рахунку 200, 201, 202, 2023, 204, 205, 207, 209, 215, 216, 218 (розгорнуті по субрахункам) в розрізі номенклатури та кількості за травень 2023 року, обороти-рахунку 23 (розгорнуті по субрахунках) за травень 2023 року, обороти-рахунку по субрахунку 361, 362, 631, 632, 377, 685 в розрізі контрагентів за травень 2023 року, обороти рахунку (субрахунках) по наступних бухгалтерських рахунках 701, 702, 703, 901, 902, 903, 91, 92, 93, 94 за травень 2023 року, первинні документи, що підтверджують оприбуткування придбаних товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) на склад, наявність залишків ТМЦ на складі, використання ТМЦ в господарській діяльності Товариства, списання ТМЦ зі складського обліку за травень 2023 року, документи, що підтверджують транспортні перевезення вантажів (договори перевезення, транспортного експедирування та документи про їх виконання, CMR, заявки-замовлення, акти наданих послуг, акти виконаних робіт, акти приймання-передачі) за травень 2023 року (надано частково згідно описів), шляхові листи за травень 2023 року (надано частково згідно опису №7), фіскальні чеки на придбання паливно-мастильних матеріалів (далі - ПММ) за травень 2023 року, акти списання запасних частин, відомості огляду транспортних засобів, актів дефектів із зазначенням обсягу і характеру робіт, найменування деталей, що потребують заміни на кожен об`єкт, на якій здійснювався ремонт, акти приймання-передачі матеріалів (внутрішнє приміщення) на особу, що здійснювала ремонт, документи зі служби технічного обслуговування, документи щодо оприбуткування знятих із техніки в процесі ремонту (заміни) автозапчастин, первинних документів, які підтверджують формування показників декларації з ПДВ за травень 2023 року, а саме : р.1-7 та р.16 декларації по ПДВ за травень 2023 року.

Проте, судом досліджено надані позивачем первинні документи, які свідчать про дійсність використання в господарській діяльності.

Колегія суддів враховує, що ТзОВ Негабарит-Сервіс 03.08.2023 посадовим особам контролюючого органу, які проводили перевірку, було надано доступ до електронної бухгалтерської програми 1C, копії первинних та бухгалтерських документів щодо задекларованих сум у декларації з ПДВ за травень 2023 року, за описом №l, №2 від 03.08.2023 та описом №3, №4, №5, №6, від 09.08.2023.

При цьому, як зазначає представник позивача, копії описів наданих до перевірки документів були надані через електронний суд 13.03.2024 представником ГУ ДПС та наявні у матеріалах справи.

Крім того, з копії наданого Товариством заперечення на акт перевірки за вих.№2442 від 08.09.2023 додатково підтверджується факт направлення до ГУ ДПС копій оборотно-сальдових відомості за травень 2023 року.

Колегія суддів зазначає, що в оспорюваних ППР не вказано про дефектність щодо форми та змісту наданих копій первинних документів, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості відображення реального руху активів між учасниками господарських відносин, відтак, наявність підстав для відмови у бюджетному відшкодуванні.

Проте, суд першої інстанції вважав, що у зв`язку з ненаданням (частковим наданням) платником податків контролюючому органу первинних документів до перевірки, у останнього були законні підстави для її проведення з використанням наявної у нього інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на наступне.

Як уже зазначалось вище, будь-які документи (у тому числі накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством, а для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження факту здійснення господарської операції, та як наслідок, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з ПДВ, необхідним є підтвердженням первинними документами руху активів у процесі здійснення господарської операції та понесенням, у зв`язку з цим, відповідних витрат.

Для перерахування податку до бюджету - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування ПДВ, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума : а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує СУМУ, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати ПДВ в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Відповідно до п.83.1 ст.83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є : документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що до перевірки контролюючому органу представлено всі документи, які належать до первинних бухгалтерських документів та відповідають вимогам ст.9 Закону №996-ХІV та п.2.7 гл.2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, а також регістри бухгалтерського обліку, які є підставою для внесення показників до податкової звітності та ведення яких передбачено чинним законодавством.

Згідно дефініції, наведеній в п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з : а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих, нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів наголошує, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження використання придбаних товарів поза межами господарської діяльності контролюючим органом не здобуто та суду не представлено.

На підтвердження права на бюджетне відшкодування ПДВ за травень 2023 року ТзОВ Негабарит-Сервіс 28.02.2024 через електронний суд подало копії підтверджуючих документів до кожної позиції таблиці 2 Додатку №3 до податкової декларації. Для прикладу Відповідачем заперечується право на відшкодування по : ТзОВ Консалт ЄС на суму 2100 грн (рядок 19), яке підтверджується актом наданих послуг №177 від 09.05.2023 та №196 від 19.05.2023; ТзОВ Негабарит на суму 32228,30 грн (рядок 12), яке підтверджується видатковими накладними №LT-NG2300275 від 08.05.23, №LT-NG2300277 від 08.05.2023, №LT-NG2300293 від 15.05.2023, №LT-NG2300304 від 22.05.2023, №LT-NG2300307 від 22.05.2023, №LT-NG2300308 від 22.05.2023, №LT- NG2300314 від 23.05.2023, №LT-NG2300316 від 23.05.2023; ТзОВ Хімзахід на суму 88659,26 грн (рядок 4), яке підтверджується видатковими накладними №200 від 08.03.2023, №214 від 13.03.2023, №227 від 14.03.2023, №317 від 31.03.2023; ПП Укрпалетсистем № на суму 69575,85 грн (рядок 7), яке підтверджується видатковою накладною №УЦБК-15924 від 31.05.2023 та накладними №ЦБ-9042 від 15.05.2023, №ЦБ-9043 від 15.05.2023, №ЦБ-8405 від 08.05.2023, №ЦБ-8219 від 05.05.2023, №ЦБ-7989 від 02.05.2023.

В акті перевірки вказано, що в ході проведення перевірки, платником не було надано регістрів бухгалтерського обліку та первинних документів, що підтверджують формування показників декларації по ПДВ за травень 2023 року, а саме : ряд.1 - ряд.5, про що складено відповідний акт №2952/07-01/37707423 від 09.08.2023.

Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, з урахуванням наведених вище висновків суду та зазначає, що відповідачем не доведено переваги бухгалтерських регістрів над первинними документами, які є належним чином оформлені та надані позивачем до перевірки та заперечення на акт перевірки.

Більше того, платником податку було надано документи згідно описів №6, №7 від 03.08.2024.

Щодо формування показників Р.1.1 декларації з ПДВ за травень 2023 року щодо суми 289592,00 грн податкових зобов`язань з ПДВ було надано : опис №6 п.102-104 реалізація причепа; опис №6 п.105-110 реалізація легкового авто; опис №6 п.112-114 реалізація візка для транспортування жниварок VL2; опис №6 п.111 реалізація запчастини; опис №6 п.124-142 (акти наданих послуг по перевезенню вантажів ТзОВ Негабарит Сервіс).

Колегія суддів також враховує надані позивачем пояснення стосовно придбання та використання у господарській діяльності ТМЦ та послуг, які стали підставою для відображення даних у декларації з ПДВ за травень 2024 року із зазначенням того, які документи надавались згідно описів для ГУ ДПС.

Підтвердження використання у господарській діяльності даних ТМЦ підтверджується інформацією та документами згідно опису №7 п.1-49 та опису №1 п.61-62 перелік т/з на обліку.

Отже, в ході податкової перевірки Товариством було належним чином підтверджено як формування податкових зобов`язань з ПДВ, так і податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не надав доказів, які б спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції, фактично його висновки ґрунтуються на припущеннях і на проведених попередніх перевірках позивача, а не на фактах, встановлених допустимими доказами, відповідачем не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів, укладених з позивачем, а первинні документи у межах перевірки, зафіксованої актом не досліджувались взагалі.

Таким чином, висновок контролюючого органу про допущення ТзОВ Негабарит-Сервіс безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ за травень 2023 року, що мало наслідком завищення суми цього податку, який підлягає бюджетному відшкодуванню та завищення від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, є такими, що суперечать долученим до матеріалів справи письмовим доказам.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, колегія суддів приходить до висновку про протиправність оспорюваних ППР та наявності підстав для їх скасування.

При цьому, колегія суддів врахувавши висновок про надання Товариством контролюючому органу всіх необхідних первинних документів, не вважає за необхідне надавати правову оцінку доводам позивача про дотримання чи недотримання відповідачем вимог законодавства при оформленні відповідного запиту.

Вищевказані обставини були залишені поза увагою судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Згідно п.1, 3 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими та складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Негабарит-Сервіс задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року по справі №140/35916/23 скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Негабарит-Сервіс до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми В1 №0112090701 від 13 вересня 2023 року та форми В4 №0112060701 від 13 вересня 2023 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос Н. В. Ільчишин Повне судове рішення складено 26.09.24