Постанова

від 26.09.2024 по справі 380/19188/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/19188/23 пров. № А/857/10866/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Гудима Л.Я., Ніколіна В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Львівської митниці на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року (головуючий суддя: Карп`як О.О., місце ухвалення - м. Львів, дата складення повного тексту 24.04.2024) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Леополісбуд» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

встановив:

рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2024, яке набрало законної сили, визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № № UA 209000/2023/900164/2 від 27.03.2023, UA 209000/2023/900165/2 від 27.03.2023, UA 209000/2023/900171/2 від 28.03.2023, UA 209000/2023/900181/2 від 30.03.2023, UA 209000/2023/900205/2 від 06.04.2023, UA 209000/2023/900214/2 від 07.04.2023, UA 209000/2023/900213/2 від 07.04.2023, UA 209000/2023/900223/2 від 13.04.2023, UA 209000/2023/900233/2 від 14.04.2023, UA 209000/2023/900242/2 від 18.04.2023, UA 209000/2023/900247/2 від 18.04.2023, UA 209000/2023/900245/2 від 18.04.2023, UA 209000/2023/900240/2 від 18.04.2023, UA 209000/2023/900257/2 від 21.04.2023, UA 209000/2023/900264/2 від 24.04.2023, UA 209000/2023/900265/2 від 24.04.2023, UA 209000/2023/900276/2 від 28.04.2023, UA 209000/2023/900277/2 від 01.05.2023, UA 209000/2023/900286/2 від 01.05.2023, UA 209000/2023/900287/2 від 01.05.2023, UA 209000/2023/900289/2 від 01.05.2023, UA 209000/2023/900282/2 від 01.05.2023, UA 209000/2023/900283/2 від 01.05.2023, UA 209000/2023/900292/2 від 02.05.2023, UA 209000/2023/900298/2 від 02.05.2023, UA 209000/2023/900305/2 від 03.05.2023, UA 209000/2023/900307/2 від 03.05.2023, UA 209000/2023/900318/2 від 05.05.2023, UA 209000/2023/900324/2 від 08.05.2023, UA 209000/2023/900325/2 від 09.05.2023, UA 209000/2023/900349/2 від 18.05.2023, UA 209000/2023/900356/2 від 22.05.2023, UA 209000/2023/900386/2 від 26.05.2023, UA 209000/2023/900394/2 від 29.05.2023, UA 209000/2023/900391/2 від 29.05.2023, UA 209000/2023/900396/2 від 30.05.2023, UA 209000/2023/900402/2 від 31.05.2023, UA 209000/2023/900403/2 від 31.05.2023, UA 209000/2023/900409/2 від 31.05.2023, UA 209000/2023/900416/2 від 02.06.2023, UA 209000/2023/900419/2 від 02.06.2023, UA 209000/2023/900426/2 від 05.06.2023, UA 209000/2023/900430/2 від 05.06.2023, UA 209000/2023/900447/2 від 08.06.2023, UA 209000/2023/900448/2 від 08.06.2023, UA 209000/2023/900445/2 від 07.06.2023, UA 209000/2023/900455/2 від 08.06.2023, UA 209000/2023/900459/2 від 08.06.2023, UA 209000/2023/900460/2 від 08.06.2023, UA 209000/2023/900463/2 від 09.06.2023, UA 209000/2023/900472/2 від 12.06.2023, UA 209000/2023/900492/2 від 14.06.2023, UA 209000/2023/900494/2 від 14.06.2023, UA 209000/2023/900495/2 від 14.06.2023. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Приватного підприємства «Леополісбуд» судового збору в сумі 2684,00 грн.

Позивачем, 03.04.2024 подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, у поданій заяві представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 51000,00 грн.

Відповідачем, подано заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року заяву про стягнення витрат на правничу допомогу у справі за позовом приватного підприємства «Леополісбуд» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України на користь приватного підприємства «Леополісбуд» 30 000 гривень судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

З цим судовим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що додаткове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що з аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Однак, судом першої інстанції жодним чином не обґрунтовано критерій розумності такого розміру, виходячи з обставин цієї справи.

Позивачем, 27.06.2024 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу відхилити.

Крім цього, у цьому відзиві позивач просив стягнути на користь Приватного підприємства «ЛЕОПОЛІСБУД» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Відповідач, 01.07.2024 подав заперечення на відзив, в якому просив скасувати додаткове рішення та відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.

Задовольняючи частково заяву, суд першої інстанції виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з Львівської митниці становить 30000,00 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу подано, зокрема: копію договору про надання правової допомоги від 26.01.2023 № 516, копію ордеру серії ВС № 1222871 від 18.01.2024; копію рахунку на оплату від 01.04.2024 № 17; копію акта про надання правової допомоги № 17 згідно договору про надання правової допомоги № 516 від 26.01.2023.

Так, згідно акта про надання правової допомоги № 17 від 01.04.2024 позивачу надано наступні послуги:

- підготовка, написання і подача позовної заяви - (29 год), вартість - 29000 грн;

- підготовка, написання і подача відповіді на відзив - (9 год), вартість 9000 грн;

- підготовка написання додаткових письмових пояснень - (3 год), вартість 3000 грн;

- участь у підготовчому судовому засіданні - (1 год), вартість 2000 грн;

- участь у судовому засіданні по суті - (2 год), вартість 4000 грн;

- участь у судовому засіданні (судові дебати) (2 год), вартість 4000 грн.

Загальна вартість 51000 грн.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно висновків викладених у додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 640/10548/19 та постанові від 29.10.2020 у справі № 686/5064/20 витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг та розрахунком таких витрат.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (51000 грн), не відповідає критеріям співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи вищенаведене, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві (оскаржується 54 рішення про коригування митної вартості товарів), суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заяву про стягнення витрат на правничу допомогу необхідно задовольнити частково та стягнути на користь позивача 30000 грн витрат на правничу допомогу.

Таким чином, апеляційна скарга Львівської митниці не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив додаткове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а додаткове рішення суду без змін.

Щодо стягнення витрат на користь Приватного підприємства «ЛЕОПОЛІСБУД» судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн понесених у суді апеляційної інстанції, то необхідно зазначити наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу понесених у суді апеляційної інстанції подано: копію договору про надання правової допомоги від 26.01.2023 № 516, копію ордеру серії ВС № 1222871 від 18.01.2024; копію рахунку на оплату від 27.06.2024 № 43; копію акта про надання правової допомоги № 43 згідно договору про надання правової допомоги № 516 від 26.01.2023.

Так, згідно акта про надання правової допомоги № 43 від 26.01.2024 позивачу надано наступні послуги:

- підготовка написання та подання відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення (3 год), вартість - 6000 грн.

Загальна вартість 6000 грн.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши зміст вказаного відзиву, дійшов висновку, що вказана сума є завищеною. На думку суду апеляційної інстанції, написання відзиву на додаткове рішення не потребувало затрати 3 год часу адвоката. Оскільки, більше половини відзиву містять скопійовані норми КАС України та положення договору про правничу допомогу, якими обґрунтовано клопотання про розподіл судових витрат.

Враховуючи вищенаведене, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума (6000 грн) до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені в апеляційній скарзі, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції необхідно задовольнити частково та стягнути на користь позивача 1000 грн витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі № 380/19188/23 без змін.

Заяву Приватного підприємства «Леополісбуд» про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 380/19188/23 (А/857/10866/24) задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343) на користь Приватного підприємства «Леополісбуд» (код ЄДРПОУ 38008514) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн (одна тисяча гривень).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді Л. Я. Гудим В. В. Ніколін