Рішення

від 26.09.2024 по справі 368/857/24

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/857/24

2/368/573/24

Рішення

Іменем України

"26" вересня 2024 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Іванюти Т.Є.

при секретарі Вареник О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1 до Гребенівської сільської ради Кагарлицького району Київської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та тлумачення заповіту,

встановив :

Позивачка звернулася до суду з даним позовом посилаючись на те, що вона проживає в АДРЕСА_1 , з 23 грудня 1995 року.

Відповідно свідоцтва про право спільної сумісної власності, виданого 11.11.2004 року, Стрітівською сільською радою, та зареєстрованого 30.12.2004 року, Кагарлицьким бюро технічної інвентаризації, будинок перебував у спільній сумісній власності: ОСОБА_2 , в розмірі 1/4 спірного будинку, її сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 спірного будинку; її мами ОСОБА_4 в розмірі 1/4 спірного будинку та її батька ОСОБА_5 в розмірі 1/4 спірного будинку.

Батько позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якого, ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона на підставі свідоцтва про право на спадщину отримала частку померлого у спільній сумісній власності на спірний будинок.

До 21 травня 2024 року, після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_3 , вона не знала про існування заповіту, щодо частки матері у спільній сумісній власності спірного будинку та земельної ділянки.

Оформити спадщину вона не може, оскільки пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, а тому просить визначити їй додатковий строк в три місяці з дня набрання рішення суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за місцем відкриття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також просила розтлумачити заповіт ОСОБА_4 , посвідчений 26.10.2010 року Гребенівською сільською радою, Кагарлицького району Київської області, реєстровий №64, щодо розміру спадщини та спадкового майна, якого стосується даний заповіт.

Позивачка в судовому засіданні уточнила свої позовні вимоги та просила суд визначити їй, додатковий строк в три місяці з дня набрання рішення суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за місцем відкриття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 .

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, просив слухати справу у їхню відсутність проти позов у не заперечує.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , до шлюбу ОСОБА_6 , дівоче прізвище ОСОБА_7 , проживає в АДРЕСА_1 , з 23 грудня 1995 року.

Відповідно свідоцтва про право спільної сумісної власності, виданого 11.11.2004 року, Стрітівською сільською радою, та зареєстрованого 30.12.2004 року, Кагарлицьким бюро технічної інвентаризації, будинок перебував у спільній сумісній власності: ОСОБА_2 , в розмірі 1/4 спірного будинку, її сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 спірного будинку; її мами ОСОБА_4 в розмірі 1/4 спірного будинку та її батька ОСОБА_5 в розмірі 1/4 спірного будинку.

Батько позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якого, ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона на підставі свідоцтва про право на спадщину отримала частку померлого у спільній сумісній власності на спірний будинок, що підтверджується Витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 113042350 від 06.02.2018 року.

Таким чином частка ОСОБА_1 у спільній сумісній власності спірного будинку зросла, та становить дві четвертих або половину цього спірного будинку.

До 21 травня 2024 року, після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 не знала про існування заповіту, щодо частки матері у спільній сумісній власності спірного будинку та земельної ділянки.

21 травня 2024 року випадково, переглядаючи книжки, які належали померлій мамі, ОСОБА_1 знайшла документи, а саме: заповіт від 26 жовтня 2010 року, за реєстровим № 64, а також заповіт від 12 грудня 2017 року, реєстровий № 57, посвідчені Гребенівською сільською радою, Кагарлицького району. Київської області, відповідно до яких, мама позивачки заповіла позивачці належну їй частину житлового будинку, господарські будівлі і споруди і земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку кадастровий номер 3222282800:05:311:0007 площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства розташовану на території Гребенівської сільської ради. Вказані заповіти є чинними, що підтверджується витягом зі спадкового реєстру від 25.11.2010 р. за № 25446998, за № 50364248 у спадковому реєстрі, та за № 64 в реєстрі нотаріальних дій, а також витягом з спадкового реєстру від 10.01.2018 за № 50512394, за № 61842225 у спадковому реєстрі, та за № 57 в реєстрі нотаріальних дій.

Відповідно ст.1233 ЦК України - Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно ч.1.2, ст.1235 ЦК України - Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. В такому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Права на обов`язкову частку у спадщині ніхто з інших спадкоємців не має.

Ні хто з інших спадкоємців, на спадкове майно померлої матері, а саме на її частку у спільній сумісній власності спірного будинку та земельну ділянку не претендував і не претендує, але заяв про відмову від спадщини, у строк передбачений законом спадкоємці нотаріусу не подавали. Спадкова справа не відкривалась.

Після знайдення заповіту, ОСОБА_1 звернулась до Ржищівської державної нотаріальної контори з проханням прийняти заяву на прийняття спадщини за заповітом, але їй було відмовлено, оскільки передбачений законом, шестимісячний строк на подання заяви на той момент вже сплив.

Відмовивши у видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус запропонувала звернутись до суду за визначенням додаткового строку на подачу заяви про прийняття спадщини та тлумаченням заповіту відповідно ст.1256 Цивільного кодексу України, хоча спору про тлумачення заповіту між спадкоємцями немає, спадщину вони не прийняли а спадкова справа не заводилась.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій - такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За змістом п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику в справах про спадкування" особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. У резолютивній частині рішення суд повинен вказати відповідно певний період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини, а не конкретну календарну дату, до якої спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини. Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого ст. 1270 ЦК України.

Завданням судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільної справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Постановлення рішення про задоволення позову є забезпеченням права позивачки на справедливий суд, відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права. Так до майна в контексті Європейської Конвенції належать визначені законом права відповідно до яких, заявник має право вимагати "законного очікування" фактичного користування права. Зазначене положення висвітлено в рішенні "Рисовський проти України" (ухвала щодо прийнятності від 20 жовтня 2011 року). Так в п. 70 зазначеного рішення визначено "Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Пропуск позивачкою строку на прийняття спадщини, суд вважає поважним, а тому можливим продовжити строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. ст. ст. 10, 89, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. 1272 ЦК України, п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику в справах про спадкування", суд, -

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Визначити ОСОБА_1 , яка мешкає в буд. АДРЕСА_2 , додатковий строк в три місяці з дня набрання рішення суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за місцем відкриття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення набуває законної сили відповідно до ст.. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів.

Повний текст рішення виготовлено 26.09.2024 року.

Суддя: Т.Є. Іванюта.