Рішення

від 24.09.2024 по справі 337/2794/24

ХОРТИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

24.09.2024

ЄУН 337/2794/24

2/337/1377/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

24 вересня 2024 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого судді - Мурашової Н.А.

за участю секретаря - Роман Д.В.

представника позивача - адвоката Радостєвої М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Орган опіки та піклування в особі адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Михайлівської селищної ради Запорізької області, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

14.05.2024р. позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбу з 17.11.2015р. Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 18.06.2019р., яке набрало законної сили 19.07.2019р., шлюб розірвано. Від цього шлюбу вони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 З 2015р. і до повномасштабного вторгнення рф на територію України, вони разом мешкали за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачка вела аморальний спосіб життя, зловживала спиртними напоями, притягалась до кримінальної та адміністративної відповідальності, не ночувала вдома, у зв`язку з чим оголошувалась у розшук, дитиною не займалась. Після окупації Михайлівського району Запорізької області він з дитиною виїхали на підконтрольну Україні територію, а відповідачка залишилась на окупованій території. Відповідачка ніколи не цікавилася вихованням, розвитком, навчанням та здоров`ям доньки, протягом тривалого часу не спілкується з нею, не телефонує їй та не надає матеріальної допомоги. Вона ніколи не забезпечувала доньці належного харчування, медичного огляду, лікування, всі обов`язки по вихованню і утриманню виконує він. Також її моральний облік негативно впливає на дитину. Вказані обставини свідчать про ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків та є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 22.05.2024р. відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 08.08.2024р. підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та третьої особи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Радостєва М.В. позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених в позовній заяві, просить позов задовольнити повністю.

Додатково представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Радостєва М.В. суду пояснила, що з грудня 2022 року позивач з донькою мешкає у його батьків в м.Дніпро, дитина навчається в школі, займається в гуртках, позивач повністю опікується донькою, ї станом здоров`я, навчанням та розвитком. Дитині забезпечені усі необхідні умови для цього. Відповідачка ще до початку повномасштабного вторгнення не займалась вихованням дитини, залишала дитину одну, коли позивач працював, зловживала алкогольними напоями, притягалась до відповідальності за невиконання батьківських обов`язків.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не прибула за невідомими суду причинами, про місце, день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, відзиву на позов або зустрічного позову не подала.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Михайлівської селищної ради Запорізької області Спасська І.М. в судове засідання не прибула, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, письмових пояснень не подала.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування в особі адміністрації Соборного району Дніпровської міської радиЯкимчук В.І. в судове засідання не прибула, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує повністю.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність вказаних осіб, в т.ч. у відсутність відповідачки на підставі ст.280 ЦПК України в заочному порядку.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Відповідно до ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.1989р., яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991р. та набула чинності для України 27.09.1991р., держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч.8,9 ст.7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст.141,155 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків, мають ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

При цьому, відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з ч.2,3 ст.171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Суд встановив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 17.11.2015, який розірваний рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 18.06.2019, яке набрало законної сили 19.07.2019.

Від шлюбу сторони мають двох малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після припинення шлюбних відносин між сторонами мешкає разом з батьком - позивачем ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 та його малолітня донька ОСОБА_3 з грудня 2022 зареєстровані як внутрішньо переміщені особи та фактично мешкають за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з актом обстеження умов проживання, складеним 05.07.2024р. головними спеціалістами УССД адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з батьком ОСОБА_1 , дідусем ОСОБА_4 , бабусею ОСОБА_5 та прадідом ОСОБА_6 у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Квартира складається з 3-х кімнат, санітарно-житловий стан приміщення задовільний, наявні всі комунікації. Дівчинка проживає в кімнаті разом з бабусею, має місце для навчання та відпочинку, наявні дитячі речі, взуття, іграшки відповідно до віку. Для виховання та розвитку дитини створені належні умови. Батько з донькою приїхали до м.Дніпро в кінці 2022р. Батьки розлучені з 2019р. Зі слів батька, мати контакт не підтримує, матеріально не допомагає дитині. Під час відвідування дитина легко йшла на контакт, повідомила, що мама з нею не спілкується, помічено емоційну прив`язаність дитини до батька.

Згідно з актом оцінки потреб сім`ї, складеним 12.07.2024р. спеціалістами відділу соціальної роботи Дніпровського міського центру соціальних служб в Соборному районі, зі слів дитини, вона любить батька, бабусю та дідуся. Дитина не пам`ятає, коли останній раз бачила мати та спілкувалась з нею, зв`язок у телефонному режимі вони не підтримують. Зі слів батька, відносини у них з донькою доброзичливі, засновані на довірі та взаємодопомозі. З матір`ю доньки вони розлучились у 2019р., а з 2021р. вона не підтримує з ним та дитиною спілкування, участі у вихованні доньки не бере. Батько фактично утримує та забезпечує доньку усім необхідним. Умови проживання родини задовільні, базові потреби дитини задовольняються належним чином.

Згідно з довідкою КЗДО (ясла-садок) комбінованого типу №347 Дніпровської міської ради від 20.01.2023р. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідувала садок з лютого 2021 і по січень 2023.

Згідно з характеристикою КЗДО (ясла-садок) комбінованого типу №347 ДМР, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідувала садок з лютого 2021 Дівчинку до садочку приводив батько ОСОБА_1 . Вона завжди була охайна та доглянута. Взаємовідносини з дітьми в групі хороші, рівні, дівчинка активна, ініціативна, дисциплінована. Навички самообслуговування сформовані відповідно до віку. Також дитини відвідувала гурток «Логос» та вивчала англійську мову.

Згідно з довідкою КЗО «Середня загальноосвітня школа №140» Дніпровської міської ради від 10.04.2024р. та характеристикою від 31.05.2024, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у 2-Б класі за змішаною формою навчання, має достатній рівень знань, активна, товариська, безконфліктна, в класі має позитивний статус. Дитина привчена до самообслуговування, охайна. Батько приділяє належну увагу вихованню дитини, систематично відвідує школу, підтримує контакт з класним керівником. Мама дівчинки школу жодного разу не відвідувала, навчанням не цікавилась.

Згідно з декларацією №0001-7Т8А-Р1А0 від 27.03.2021 первинну медичну допомогу неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надає лікар-педіатр ТОВ НВП «Медицинські системи і технології» ОСОБА_8 , законним представником дитини зазначений дідусь ОСОБА_4 .

Згідно з довідкою лікаря-педіатра ТОВ НВП «Медицинські системи і технології» ОСОБА_8 від 05.07.2024 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на медичному обслуговуванні з 2021 року, лікаря відвідує систематично в супроводі батька, медичні рекомендації виконуються в повному обсязі. Матір дитини з дитиною лікаря не відвідувала.

Вироком Михайлівського районного суду Запорізької області від 20.12.2012р. ОСОБА_9 було притягнуто до кримінальної відповідальності за ч.3 ст.185 КК України (крадіжка) до 3-х років 1-го міс. позбавлення волі.

Згідно з постановою Михайлівського районного суду Запорізької області від 12.05.2020 ОСОБА_10 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП (ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків - залишила місце проживання та дитину без догляду) до стягнення у вигляді попередження.

02.05.2019 ОСОБА_1 звертався до відділу поліції із заявою про зникнення дружини (талон-повідомлення про прийняття заяви №6).

Згідно з висновком адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради №5/6-116 від 29.07.2024р. ним визнано доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами.

Згідно з ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

П.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», №63566/00).

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

За змістом п.2 ч.1 ст.164 СК України підставою для позбавлення батьківських прав є не лише невиконання батьками/одним з них батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а саме факт ухилення від виконання цих обов`язків.

Чинне законодавство не містить визначення поняття «ухилення». У сучасній українській мові це слово тлумачиться як: відступати, відхилятися, вивертатися; намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь, уникати; навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше.

З погляду на ці значення, словосполучення «ухилення від виконання обов`язків» слід розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) особи, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборна сила, події тощо).

Як зазначено в п.16 постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ці чинники повинні мати систематичний та постійних характер.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України), тому вона підлягає застосуванню лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, лише при наявності вини в діях батьків, з урахуванням ставлення дітей до них, а також тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо.

При цьому, права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.49 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» та п.47 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення ст.8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (п.50 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» ЄСПЛ також наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Так, суд вважає встановленим та доведеним, що відповідачка ОСОБА_2 після припинення в 2019 році подружніх з позивачем ОСОБА_1 свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками щодо виховання та утримання малолітньої доньки ОСОБА_11 . Зокрема, відповідачка, протягом тривалого часу з донькою не зустрічалася та не спілкувалася, її розвитком, станом здоров`я, іншими потребами не цікавилася, заходів для забезпечення належних умов розвитку та виховання доньки не приймала, матеріальної допомоги добровільно не надавала, на думку суду, свідчить про її ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню, розвитку та утриманню малолітньої дитини.

Вказані обставини підтверджуються наданими суду письмовими доказами, які суд вважає належними, допустимими та достатніми для ухвалення цього рішення.

Жодних доказів, які б спростували вказані обставини та свідчили про наявність у відповідачки будь-яких істотних та об`єктивних, незалежних від її волі, перешкод для виконання батьківських обов`язків, вчинення нею активних дій, спрямованих на підтримку відносин з дитиною, суду не надано та судом не встановлено.

Також суд враховує висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав. Суд вважає вказаний висновок обґрунтованим, оскільки він складений за результатами ретельної перевірки умов життя малолітньої дитини і повністю узгоджується із обставинами, безпосередньо встановленими судом під час судового розгляду.

При цьому, відповідачка ОСОБА_2 обґрунтованого заперечення проти позову не подала, в судове засідання не прибула і жодним чином позовні вимоги не спростувала.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із завдань та загальних засад цивільного судочинства, зокрема, принципів верховенства права, розумності та справедливості, з метою захисту якнайкращих інтересів малолітньої дитини, суд вважає необхідним позбавити відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі вищевикладеного, позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.

Керуючись ст.51 Конституції України, ст.7,19,141,150,155,164,171 Сімейного кодексу України, ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 2,4,5,12,13,76-82,89,259,263-265,280,282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позбавити батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 27.09.2024.

Суддя Н.А.Мурашова