Рішення

від 03.09.2024 по справі 607/8375/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.09.2024 Справа №607/8375/24 Провадження №2/607/2168/2024

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Герчаківської О. Я.,

за участю секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

позивача ОСОБА_1 ,

його представника, адвоката Скакуна О. К.,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського державного науково-технічного підприємства «Промінь» про стягнення суми компенсації,

В С Т А Н О В И В:

15 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Тернопільського державного науково-технічного підприємства «Промінь» (далі - ТДНТП «Промінь», Підприємство) про стягнення компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою сум у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» в сумі 148 085,36 гривень (а.с. 1-3).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 01 червня 2018 року по 25 травня 2021 року працював у відповідача на посаді контролера верстатних і слюсарних робіт (верстатні роботи) 6-го розряду. Підприємство нарахувало, однак, не виплатило йому заробітну плату в розмірі 172 495,19 гривень. У зв`язку з відмовою виплатити своєчасно вказану суму заборгованості він змушений був звернутися з відповідним позовом до суду. Рішенням суду зобов`язано підприємство виплатити вказану заборгованість. Посилається на те, що відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», виникла заборгованість у відповідача в сумі 148 085,36 гривень, яка підлягає стягненню в його користь.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТДНТП «Промінь» про стягнення суми компенсації; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 20).

07 травня 2024 року судом зареєстровано відзив на позовну заяву, у якому Підприємство просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовної заяви, у зв`язку з пропуском встановленого строку для звернення до суду з відповідним позовом, а також у зв`язку із застосуванням до ТДНТП «Промінь» спеціального виду відповідальності в порядку статті 117 КЗпП України. Представник відповідача посилається на те, що оскільки ТДНТП «Промінь» не було проведено в день звільнення остаточного розрахунку з працівником, позивач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 172 495,19 гривень. Даний судовий наказ набрав законної сили 17 листопада 2021 року та протягом 2023 року підприємством повністю було погашено заборгованість перед ОСОБА_1 . Останній платіж проведений 03 листопада 2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією №1050, тобто, відбулося повне погашення заборгованості. Таким чином, з цього часу ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав ТДНПТ «Промінь» щодо невиплати йому компенсації втрат частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати. Позивач з даним позовом звернувся 15 квітня 2024 року, тобто з пропуском тримісячного строку позовної давності, встановленого статтею 233 КЗпП України.

Крім того, ОСОБА_1 звертався до суду з позовом про стягнення з ТДНПТ «Промінь» 369 738,90 гривень середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, яке рішенням суду від 05 лютого 2024 року, справа №607/24034/23, частково задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 50 000 гривень.

Відтак, представник відповідача покликається на те, зазначена позивачем виплата не підлягає компенсації у порядку, визначеному Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», оскільки до ТДНТП «Промінь» за результатами розгляду справи №607/24034/23 застосовано спеціальний вид відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Також представник Підприємства вказує, що у довідці №123 від 01 червня 2021 року, наданої ОСОБА_1 , зазначена заборгованість перед позивачем по заробітній платі на момент звільнення - 25 травня 2021 року, яка становить 172 495,19 року. Проте, у цій довідці зазначено загальну суму заборгованості з урахуванням всіх виплат, у тому числі і таких, що носять разовий характер. Однак, такі виплати як компенсація відпустки та вихідна допомога не носять постійний характер та не є доходами на які нараховується компенсація у розумінні Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Таким чином, розмір заборгованості на яку нараховується компенсація у розумінні даного Закону становить 151 841,60 гривень.

Більше того, ТДНТП «Промінь» зобов`язано діяти в межах погодженого фінансового плану, наразі наявні ресурси підприємства направленні на погашення існуючої заборгованості з виплати заробітної плати за попередні роки, виплату заробітної плати працюючим працівникам та виконання державних замовлень оборонного характеру (а.с. 27-35).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат - Скакун О.К. позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник ТДНТП «Промінь» - Чернявська О.П. просила врахувати доводи Підприємства, викладені у відзиві та відмовити у задоволенні даного позову, у зв`язку з пропуском встановленого строку для звернення до суду з відповідним позовом, а також, у зв`язку із застосуванням до ТДНТП «Промінь» спеціального виду відповідальності в порядку статті 117 КЗпП України.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з Трудової книжки ОСОБА_1 , серія НОМЕР_1 , 01 червня 2018 року його було прийнято в ТДНТП «Промінь» на посаду контролер верстатних і слюсарних робіт (верстатні роботи) - 6 розряду у відділ якості технічного контролю метрології. 25 травня 2021 року позивача звільнено, у зв`язку з відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці за пунктом 6 статті 36 КЗпП України (а.с. 13-15).

Наказом №5-к (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) звільнено 25 травня 2021 року ОСОБА_1 із займаної посади (а.с. 18, 36).

Цього ж дня позивачем пройдено обхідний лист, про що свідчить витяг з наказу (обхідний лист) від 25 травня 2021 року, в якому вказано, що слід видати компенсацію за 49 днів відпустки (а.с. 37).

Відповідно до довідки ТДНТП «Промінь» №123 від 01 червня 2021 року, виданої ОСОБА_1 , його заборгованість по заробітній платі на момент звільнення 25 травня 2021 року становить 172 495,19 гривень (а.с. 19, 38).

Судовим наказом, виданим Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 19 жовтня 2021 року, справа №607/18555/21, стягнуто з ТДНТП «Промінь» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену суму заробітної плати в розмірі 172 495,19 гривень станом на 25 травня 2021 року (а.с. 40).

Даний судовий наказ набрав законної сили 17 листопада 2021 року.

Згідно платіжних інструкцій: №1364 від 13 червня 2023 року на суму 10 000 гривень, №137 від 07 липня 2023 року на суму 40 000 гривень, №253 від 31 липня 2023 року на суму 55 722,19 гривень, №264 від 31 липня 2023 року на суму 15 000 гривень, №575 від 07 вересня 2023 року на суму 32 000 гривень, №1050 від 03 листопада2023 року на суму 20 000 гривень, ОСОБА_1 виплачено заборгованість по заробітній платі (а.с. 45-47).

Таким чином, ТДНТП «Промінь» на виконання судового наказу від 19 жовтня 2021 року, справа №607/18555/21, виплатило ОСОБА_1 заборгованість по зарплаті в повному обсязі.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 лютого 2024 року, справа №607/24034/23, стягнуто з ТДНТП «Промінь» на користь ОСОБА_1 50 000 гривень середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати (а.с. 41-44).

Як вказано у висновку експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз С. Згуровської, за результатами проведення експертного економічного дослідження №174/24-22 від 28 лютого 2024 року: в результаті проведених розрахунків сума середнього заробітку ОСОБА_1 за період з 26 травня 2021 року по 03 листопада 2023 року становить 200 378,13 гривень; в результаті проведених розрахунків, у зв`язку з порушенням термінів виплати сум, належних ОСОБА_1 при звільненні у травні 2021 року, сума компенсації несвоєчасно виплачених сум у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» становить 148 085,36 гривень (а.с. 5-12).

ТДНТП «Промінь» видано наказ №57 від 23 квітня 2024 року «Про проведення службового розслідування», видання якого пов`язано із можливим підробленням довідок по заробітній платі, що були видані колишнім працівникам ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (а.с. 66).

Відповідно до висновку службового розслідування щодо підроблення довідок по заробітній платі від 29 квітня 2024 року, виснувано: 1) повідомити відповідні органи про вчинене кримінальне правопорушення за фактом (ст.358 КК України) підроблення документів та їхнє використання ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , чим було завдано матеріальну шкоду ТДНТП «Промінь»; 2) з дня відкриття кримінального провадження ініціювати проведення почеркознавчої експертизи на предмет підписання колишнім директором та головним бухгалтером ТДНТП «Промінь» довідок №122, №123 від 01 червня 2021 року; 3) Довідку №122 від 01.06.2021 про суму заборгованості по виплаті заробітної плати ОСОБА_3 та довідку №123 від 01.06.2021 про суму заборгованості по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 станом на 01.06.2021 вважати недійсними; 4) Ініціювати додаткове службове розслідування, яке розпочате наказом №126 від 16.12.2023 на предмет правильності нарахування заробітних плат ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (а.с. 67-68).

30 квітня 2024 року ТДНТП «Промінь» за вих. №539 надіслало начальнику Тернопільського районного управління поліції Сергію Осадці повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (а.с. 69).

05 травня 2024 року внесено відомості до ЄРДР щодо вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.358 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12024216040000483 (а.с. 70).

26 червня 2024 року ТДНТП «Промінь» за вих. №833 звернулось до начальника Тернопільського районного управління поліції із заявою про надання інформації щодо кримінального провадження 12024216040000483 (а.с. 80).

Згідно відповіді сектору дізнання ТРУП ГУНП в Тернопільській області, по кримінальному провадженні № 12024216040000483 на даний час проводиться досудове розслідування та тривають слідчі дії (а.с. 85).

Отож, оцінивши доводи сторін, викладені в заявах по суті, та надані в їх обґрунтування докази, суд доходить висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 4, частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі тих, що виникли із трудових відносин. Працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством (частина 2 статті 2 КЗпП України).

На думку Конституційного Суду України, спір щодо стягнення не виплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

Як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012).

Згідно з частиною 2 статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У статтях 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» зазначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21 лютого 2001 року сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013р. №9-рп/2013 у справі №118/2013 за конституційним зверненням громадянина… щодо офіційного тлумачення положення ч.2 ст.233 КЗпП України викладено наступний правовий висновок: в аспекті конституційного звернення положення ч.2 ст.233 КЗпП України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмежень будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем (пункт 1 резолютивної частини рішення).

Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення (постанова ВСУ від 11 липня 2017 року у справі №21-2003а16).

З урахуванням наведених вище норм права, суд відхиляє доводи відповідача про те, що пропущено тримісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 233 КЗпП України, оскільки працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення суми компенсації у зв`язку з несвоєчасною її виплатою - без обмежень будь-яким строком.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Вимогами статті 94 КЗпП України та статті 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Положеннями статті 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України).

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (статті 117 КЗпП України).

Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати регулюється статтею 34 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159).

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадяться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) тощо (стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»).

Згідно із статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Відповідно до пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) тощо.

Таким чином, компенсації підлягають грошові доходи, які не мають разового характеру.

Відповідно до пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Як вбачається з матеріалів справи, судовим наказом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2021 року, справа №607/18555/21, який набрав законної сили 17 листопада 2021 року, стягнуто з ТДНТП «Промінь» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену суму заробітної плати в розмірі 172 495,19 гривень станом на 25 травня 2021 року (а.с. 40).

03 листопада 2023 року ТДНТП «Промінь» повністю погасило вказану заборгованість.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 лютого 2024 року, справа №607/24034/23, стягнуто з ТДНТП «Промінь» на користь ОСОБА_1 50 000 гривень середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати (а.с. 41-44).

Вказане судове рішення також набрало законної сили.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно пункту 2 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року №1427, компенсація працівникам проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більше як на один відсоток.

Згідно статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітною платою є винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Структуру заробітної плати визначено у статті 2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

За статтею 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Отже, виходячи з положень КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.

Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.

Обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин, втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати. Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.

Нормами ст. 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування. Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Верховний Суд надаючи оцінку застосуванню положень статті 117 КЗпП неодноразово наголошував на обов`язку визначення розміру середнього заробітку за час затримки органом, який виносить рішення по суті спору, зокрема у постановах від 30 квітня 2020 року у справі №140/2006/19, від 26 листопада 2020 року у справі № 520/1365/2020, від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а та ін.

Так, у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 140/2006/19 Верховний Суд констатував, що статтею 117 КЗпП України покладено обов`язок щодо визначення розміру середнього заробітку за час затримки на орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, встановивши право позивача для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд повинен визначити розмір такої виплати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року, справі №755/12623/19, виснувала, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу звільненому працівникові сум у терміни, зазначені у статті 116 КЗпП України, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного такого розрахунку включно є спеціальним заходом відповідальності роботодавця. Такий захід спрямований на захист прав звільнених працівників на отримання у передбачений законом строк усіх виплат, на отримання яких працівники мають право, зокрема згідно, з умовами трудового договору відповідно до законодавчих гарантій.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 753/12524/16 (провадження № 61-3251св20), від 16 лютого 2022 року у справі №760/18090/20 (провадження № 61-19211св21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 зроблено правовий висновок про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Окрім того, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, має разовий характер та не входить до фонду оплати праці (постанови Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 694/215/16-ц, провадження № 61-37406св18, від 09 червня 2021 року у справі № 569/11319/19, провадження № 61-7911св20).

У постанові від 24 квітня 2023 року, справа № 205/8443/19, Верховний Суд зробив такий висновок: «Апеляційний суд також дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату та інші належні до фонду оплати праці виплати у зв`язку з заниженням посадового окладу та непроведенням індексації заробітної плати за період роботи станом на 03 березня 2020 року в розмірі 1 509,87 грн, вказавши, що ці виплати не підлягають стягненню в порядку, визначеному Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", оскільки до відповідача за результатами розгляду цієї справи застосовано спеціальний вид відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. »

Таким чином, враховуючи той факт, що згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 лютого 2024 року, справа №607/24034/23, стягнуто з ТДНТП «Промінь» на користь ОСОБА_1 50 000 гривень середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, тобто застосовано спеціальний вид відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, то звернення позивача про стягнення компенсації, у зв`язку з несвоєчасною виплатою сум у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» буде вважатися подвійною відповідальністю роботодавця, яка не може бути застосована у спірних правовідносинах, оскільки покладе на роботодавця надмірний тягар, що суперечитиме принципам справедливості та співмірності у трудових відносинах.

Отож, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ТДНТП «Промінь» про стягнення суми компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою сум заробітної плати, у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» в сумі 148 085,36 грн, до задоволення не підлягає.

Згідно з частиною 1, пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» - від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, таким чином, судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції слід віднести на рахунок держави, в порядку передбаченому Кабінетом Міністрів України

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 133, 137, 141, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Тернопільського державного науково-технічного підприємства «Промінь» про стягнення суми компенсаціїу зв`язку з несвоєчасною виплатою сум заробітної плати, у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» в сумі 148 085,36 грн - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Тернопільське державне науково-технічне підприємство «Промінь», код ЄДРПОУ: 14040960, адреса місцезнаходження: вул. Текстильна, буд. 28, м. Тернопіль, 46016; promin.ant@gmail.com.

Повний текст рішення суду складено 09 вересня 2024 року.

Головуючий суддя О. Я. Герчаківська