Рішення

від 27.09.2024 по справі 591/3904/24

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/3904/24

Провадження № 2/591/690/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2024 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Ніколаєнко О.О.,

за участю секретаря судового засідання Гончаренко Т.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу № 591/3904/24 за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Сумського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що 22.07.2020 відповідач подав до банку заяву про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування та відкриття поточного рахунку звикористанням платіжного засобу.Клієнт шляхом підписання заяви приєднався до договору та уклав з банком договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку, кредитного договору, умови надання інших послуг. Станом на 03.04.2024 заборгованість відповідача перед банком становить 74501,39 грн., у тому числі 68000 грн. тіло кредиту, 5727,80 грн. проценти, 773,53 грн. комісія. Просить стягнути вказану суму.

У відзиві на позовну заяву відповідач із позовом не погодився. Пояснив, що має статус інваліда війни 2 групи, відносно даної категорії осіб неможливий розгляд справ по кредитним справам під час дії воєнного стану та протягом 6 місяців після його скасування. Кредитні кошти були викрадені невідомими особами за бездіяльності служби безпеки банку, за даним фактом відкрито кримінальне провадження.

У відзиві на позовну заяву позивач зазначив, що клієнт не звертався до банку з волевиявленням припинити взаємодію у порядку п. 62 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування». Відносно перерахування коштів, про викрадення яких зазначає позивач, повідомив, що за заявою відповідача було зібрано інформацію про повідомлену клієнтом подію, зокрема, з контакт центру банку, до якого клієнт звернувся у зв`язку із несанкціонованим списанням коштів. Було встановлено, що оскільки паролі для проведення розрахункової операціх отримувались відповідачем, то з викладеного вбачається, що або він розголошував ці дані третім особам які після отримання цієї інформації здійснили від імені позивача перекази коштів, або позивач самостійно проводив дані платіжні операції.

осіб, щодо яких у банку ммається обов`язок не взаємодіяти з ними за власною ініціативою до закінчення воєнного стану.

У судовому засіданні відповідач заперечував проти позову та пояснив, що 02.01.2023 через за стосунок ДІЯ намагався отримати соціальну допомогу, для чого йому було треба було ввести реквізити своєї банківської У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із аззначених підстав, додатково пояснив, що відповідачем не було надано банку документів, які б підтверджували віднесення його до категорій картки. Він ввів номер платіжної картки, призначеної для отримання соціальних виплат, на якій не було грошей. Однак через декілька хвилин грошові кошти були зняті з усіх його карток, у тому числі по кредитній картці було збільшено кредитний ліміт, знято 68000 грн. Одразу звернувся до колл центру, за пропозицією співробітника заблокував картки та пере випустив їх. Подав заяву про вчинення кримінального правопорушення, у кримінальному провадженні його було визнано потерпілим. Про стан кримінального провадження відповідачу невідомо. Просив відмовити у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

22.07.2020 відповідачем підписано заяву про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) та заяву на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту), за результатами розгляду яких складено висновок рішення про погодження надання (встановлення) кредиту. за Встановлено кредитний ліміт у розмірі 50 000,00 грн з фіксованою процентною ставкою, що складає 38,00% річних (а. с. 10-14).

21.12.2020 ОСОБА_2 подана заява про встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії до 250000 грн. на строк дії до дати закінчення дії платіжної картки із розміром процентної ставки за користування кредитними коштами 38% річних та розміром процентної ставки за перевищення витратного ліміту 60% річних. 22.12.2020 банком прийнято висновок рішення про погодження (надання )кредиту, за яким сума ліміту збільшена до 68% річних (а.с. 15-17)

З наданого банком розрахунку заборгованості за тілом кредиту вбачається, що станом на 02.01.2023 року сума наданого кредиту склала 68 000 грн. На це тіло кредиту банком було нараховано відсотки у розмірі 5727,80 грн. та комісію в розмірі 773,53 грн. (а. с. 30-31).

З наданого аудіо запису вбачається, що 02.01.2023 клієнт зі свого фінансового номеру телефону здійснив вхідний дзвінок до контакт-центру банку. Запит клієнта стосувався платіжних карток у зв`язку з проведенням шахрайських операцій. Оператор контакт-центру виконав блокування усіх карток відповідача причини шахрайства та зафіксував відмову від операцій за 02.01.2023. З повідомленої оператору інформації вбачається, що відповідач отримав пропозицію через мессенджер оформити картку Є-Підтримка з фінансовою допомогою. Ввів номер однієї з карток та пін-код. Після чого з його рахунків, у тому числі кредитного, було проведено транзакції по зняттю коштів.

02.01.2023 ОСОБА_2 звернувся до правоохоронних органів із заявою про те, що 02.01.2022 року близко 14 год 35 хв. невстановлена особа заводлоділя його грошовими коштами з банківських карток в сумі 68000 грн. За вказаною заявою внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023200480000025 та відкрито кримінальне провадження, у якому ОСОБА_2 є потерпілим (а.с. 71). За поясненнями відповідача досудове розслідування триває.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 Цивільного кодексу України(даліЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частинами першою-другоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зістаттею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно достатті 536 ЦК Україниза користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першоїстатті 1048 ЦК Українипередбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

За змістомстатті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2статті 551 ЦК Українивизначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частини 2статті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно достатті 625 ЦК Україниє мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу. Неналежним переказом для цілей цьогоЗаконувважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до пункту 14.2статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Згідно з пунктом 37.2статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»на час встановлення ініціатора та правомірності переказу, але не більше ніж впродовж дев`яноста календарних днів, емітент має право не повертати на рахунок неналежного платника суму попередньо списаного неналежного переказу. У разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Пунктами 7, 8, 9 Розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705в редакції на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченогоЗаконом України «Про звернення громадян»(пункт 10 розділу VI Положення).

Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Такі висновки є усталеними у практиці Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 20 липня 2022 року у справі № 521/20764/20 (провадження № 61-4665св22), від 26 липня 2023 року у справі № 759/23568/20 (провадження № 61-2798св23), від 06 вересня 2023 року у справі № 686/30030/21(провадження № 61-5111св23).

Як встановлено судом, що відповідач є пенсіонеркою. Він приєднався до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та підписав заяву про встановлення відновлювальної кредитної лінії з лімітом 68 000,00 грн. Однак, як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості та виписки по рахунку, відповідач не мав заборгованості допоки 02.01.2023 з його рахунку не було здійснено списання коштів, які він не санкціонував. Про безпідставне списання коштів з її картки відповідач того ж дня повідомив банк у телефонному режимі, та того ж дня звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів, на підставі якої дотепер триває досудове розслідування. Кредитну картку було закрито та перевипущено нову картку.

Акціонерне товариство «Ощадбанк» не надав суду доказів, що було його процесуальним обов`язком відповідно до статей12,81 ЦПК України, які б свідчили про наявність обставин, що безспірно доводили сприяння своїми діями чи бездіяльністю втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Результатів службового розслідування за заявою відповідача банком також не надано.

Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Посилання банку на коректне проведення операцій, з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки, з правильним введенням одноразових паролів (ПІН-коди для одноразової операції в мережі «Інтернет»), які були направлені на особистий (фінансовий) номер мобільного телефону, не можуть бути взяті до уваги, оскільки сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18).

Сама по собі відсутність вироку у кримінальному провадженні за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням картки відповідача не є підставою для задоволення позову банку про стягнення спірної суми коштів.

Зважаючи на те, що грошові кошти з відповідача та комісія були списані та використані не відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги банку про стягнення заборгованості у вказаному розмірі є безпідставними.

Оскільки не доведено волевиявлення відповідача на перерахування коштів 02.01.2023 року у зазначеному розмірі, то і проценти як плата за користування цими коштами не повинні стягуватися, з огляду на те, що відповідач кредитними коштами не користувався.

Відтак, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 200, 247, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 74501,39 грн. за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 22.07.2020 відмовити у зв?язку з необгрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 27.09.2024.

Суддя О.О. Ніколаєнко