Рішення

від 26.09.2024 по справі 208/6725/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

Справа № 208/6725/24

Провадження № 2-о/209/129/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Левицької Н.В.,

за участі секретаря - Погрібної О.В.,

заявників - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересована особа: Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровської області про встановлення факту права на нерухоме майно, що надає право внести відомості до державного реєстру, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (надалі також заявники) звернулися до суду із заявою про встановлення факту права на нерухоме майно, що надає право внести відомості до державного реєстру, заінтересована особа: Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровської області (надалі також заінтересована особа). Просять суд встановити факт права на нерухоме майно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що надає право внести відомості до державного реєстру прав на нерухоме майно Департаментом комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровської області.

В обґрунтування заяви зазначили, що вони все життя проживали в Донецькій області м.Авдіївка, але після 24.02.2022 року у зв`язку із початком військової агресії російської федерації проти народу України вони всієї сім`єю були вимушені покинути свої домівки та переїхати в більш безпечну частину країни подалі від лінії фронту. Наразі квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебувала у їх спільній власності та була приватизована 10.01.2000 року, зруйнована. З ціллю реалізації своїх прав на компенсацію за втрачене майно або отримання житла від держави вони намагались внести відомості про руйнування свого житла в додаток «ДІЯ» втрачене майно, але при вчиненні цих дій стало відомо що вищевказана квартира не зазначена в державному реєстрі прав на нерухоме майно. 26.02.2024 року вони звернулись із заявою внести їх житло в реєстр прав на нерухоме майно до Департаменту комунальної власності земельних відноси та реєстрації речових прав на нерухоме майно КМР Дніпропетровської області, на яку 02.04.2024 року отримали відмову у внесенні відомостей до державного реєстру права на нерухоме майно № 72372034. Також вони звертались до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області із проханням надати відомості про державну реєстрацію права власності до 2013 року, але отримали відмову у зв`язку із неможливістю отримання запитуємих документів. Наголошують, що без внесення відомостей в реєстр прав на нерухоме майно вони не зможуть реалізувати своє законне право на компенсацію за втрачене житло, тому вимушені звернутись до суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку окремого провадження та призначено судове засідання на 26 вересня 2024 року о 10.30 годині.

В судовомузасіданні заявники підтримали заяву в повному обсязі, просили її задовольнити з наведених підстав. Надали суду для дослідження оригінали документів, на які посилалися у заяві про встановлення факту володіння квартирою на праві власності.

Представник заінтересованої особи Департаменту комунальноївласності,земельних відносинта реєстраціїречових правна нерухомемайно Кам`янськоїміської радиДніпропетровської області в судове засіданні не з`явився, через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без участі їх представника та просив суд прийняти рішення у відповідності до норм чинного законодавства.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд установив наступне.

Статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожна особа, як слідує зі змісту ст.4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах встановлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За ч. 7 ст.19ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини 2 статті 293ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження в тому числі справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

В ч.1 ст.315ЦПК України наведено перелік фактів, що мають юридичне значення, які суд може розглянути. У вказаному переліку не зазначено, що суд розглядає справи про встановлення факту права на нерухоме майно.

Разом з тим, в ч.2 ст.315ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р., згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №761/16799/15-ц, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. установлено, що суди повинні мати на увазі, що факт володіння громадянином жилим будинком на праві власності встановлюється судом, якщо у заявника був правовстановлюючий документ на цей будинок, але його втрачено і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку. В таких справах заявник має подати докази про відсутність можливості одержання чи відновлення відповідного документу про право власності та про те, що на підставі цього документа жилий будинок належав йому на праві власності.

Заяви про встановлення факту володіння будинком на праві власності не підлягають розгляду в порядку окремого провадження, якщо будівництво не було закінчено і будинок не був прийнятий в експлуатацію або його було збудовано самовільно чи зареєстровано за іншою особою.

У листі Верховного Суду України від 1 січня 2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» також роз`яснено, що встановлення судом факту володіння будівлею на праві власності можливе, якщо у заявника загублено або втрачено правовстановлюючий документ на будівлю та зазначений факт не може бути підтверджений у позасудовому порядку. На підтвердження цього факту заявник подає докази щодо неможливості одержання ним відповідного документа або його поновлення.

Слід розрізняти судовий порядок встановлення факту володіння будівлею на праві приватної власності від судового порядку визнання права власності на будівлю. У першому випадку справи розглядаються в порядку окремого провадження, у другому - у позовному провадженні за нормами ЦК України.

З матеріалів справи встановлюється, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрований, як внутрішньо переміщена особа, за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копіями паспорту серії НОМЕР_1 (а.с.5) та довідкою від 05.01.2024 року № 1207-5003084323 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.7).

Заявник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 та зареєстрований, як внутрішньо переміщена особа, за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується копіями паспорту серії НОМЕР_2 (а.с.8) та довідкою від 16.08.2023 року № 1206-5002909064 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.10).

Заявник ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_3 (а.с.11-12).

На підставі свідоцтва про право власності на житло від 10 січня 2000 року виданого виконавчим комітетом міської ради м. Авдіївки Донецької області (а.с. 16), квартира за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної спільної власності належить ОСОБА_3 та членам її сім`ї: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частинах (а.с.16).

Згідно реєстраційного надпису на документі про право власності на квартиру, визначена у цьому документі квартира в рівних долях зареєстрована Донецьким бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і записано в реєстрову книгу №33 за зареєстрованим №5037 від 20.01.2000 року (а.с.13 зворот).

Вищевказана квартира була приватизована чотирма членами сім`ї ОСОБА_5 , що підтверджується наданою суду копією розрахунку площі квартири, що безоплатно приватизується, на підставі рішення від 10.01.200 №7 (а.с.15).

Також суду подано технічний паспорт на квартиру, що знаходиться у приватній, спільній (сумісній або частковій) власності за адресою: АДРЕСА_1 , складений 06.08.2000 року БТІ, реєстровий номер 5037 та технічну характеристику квартири, яка складається з 2 кімнат житловою площею 27,20 кв.м. загальна площа квартири 50,0 кв.м. (а.с.18).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданої Авдіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (а.с.14), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 та 09.09.2021 року приватним нотаріусом Лук`янець Л.В. була заведена спадкова справа №68276720, що підтверджується копією витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 66355907 від 09.09.2021 року (а.с.19).

Заявники зазначають,що з метою реалізації своїх прав на компенсацію за втрачене майно, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка була знищена, або отримання житла від держави, вони намагались внести відомості про руйнування свого житла в додаток «ДІЯ» втрачене майно, проте при вчиненні цих дій, їм стало відомо, що вищевказана квартира не зазначена в державному реєстрі прав на нерухоме майно.

26 лютого 2024 року заявники звернулись із заявою до Департаменту комунальної власності земельних відноси та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровської області про проведення державної реєстрації права власності на квартиру.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_6 , Департаменту комунальноївласності земельнихвідноси тареєстрації речовихправ нанерухоме майноКам`янської міськоїради Дніпропетровськоїобласті №72372034 від 02 квітня 2024 року під час розгляду заяви від 26.02.2024 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , установлено, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Зокрема зазначено, що під час здійснення пошуків у Державному реєстрі прав за адресою АДРЕСА_1 не встановлено жодного запису щодо права власності на заявлений об`єкт нерухомого майна. Відтак, державним реєстратором було прийняте рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та 20.03.2024 було надіслано запит до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про наявність інформації щодо відомостей про реєстрацію права власності на заявлений об`єкт нерухомого майна.

22.03.2024 року державному реєстратору надійшла відповідь на вказаний вище запит за вих. №0762/01-26 від 22.03.2024 року видавник: Авдіївська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області в якому зазначено, що архівні справи на паперових носіях щодо об`єктів нерухомого майна, розташованих у місті Авдіївка, зберігались в БТІ в місті Ясинувата Донецької області. Зазначений населений пункт знаходиться на тимчасово окупованій території України. Таким чином, на сьогоднішній день неможливо отримати від БТІ інформацію про зареєстровані права до 01 січня 2013 року на будь-який об`єкт нерухомого майна, розташований в місті Авдіївка, в тому числі на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Відтак, державний реєстратор вважав, що вказані юридичні обставини позбавляють державного реєстратора можливості вчинити дії, спрямовані на проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості, у зв`язку із чим відмовив у проведенні реєстраційних дій за заявою.

У листі Авдіївської міської військової адміністрація Покровського району Донецької області №0762/01-26 від 22.03.2024 року, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с. 20) зазначено, що до 01 січня 2013 року державну реєстрацію прав власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані у місті Авдіївка Донецької області, здійснювали Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації ум. Донецька (ЄДРПОУ 033366701). Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації Ясинуватської міської рали (ЄДРПОУ 33796504). Дана інформація міститься на відбитках печаток на реєстраційних надписах в документах, що посвідчують право власності на об`єкти нерухомого майна. До квітня 2014 року архівні справи на паперових носіях щодо об`єктів нерухомого майна, розташованих у місті Авдіївка, зберігались в БТІ в місті Ясинувата Донецької області. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07.11.2014 в місті Ясинувата (населеному пункті Донецького району) органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Зазначений населений пункт знаходиться на тимчасово окупованій території України. Таким чипом, на сьогоднішній день, неможливо отримати від БТІ інформацію про зареєстровані права до 01 січня 2013 року на будь-який об`єкт нерухомого майна. Розташований в місті Авдіївка, в тому числі на об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

За змістом статті 328 ЦК України набуття права власності - певний юридичний склад, із яким закон пов`язує виникнення в особи права власності. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

При вирішенні питання про виникнення у особи права власності на нерухоме майно потрібно розмежовувати час і підстави його виникнення, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності, що визначаються зокрема на час вчинення правочину, а також згідно із п. 5 Прикінцевих таперехідних положень ЦК України.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності.

Як вбачається з матеріалів справи, заявники на підтвердження належності їм на праві власності квартири за адресою: АДРЕСА_1 надали суду Свідоцтво про право власності на житло від 10 січня 2000 року, виданого виконавчим комітетом міської ради м. Авдіївки Донецької області. Згідно реєстраційного надпису на документі про право власності на квартиру, визначена у цьому документі квартира в рівних долях зареєстрована Донецьким бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що зроблено запис в реєстрову книгу №33 за зареєстрованим №5037 від 20.01.2000 року.

Державним реєстратором установлено відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно (діяв до 2013 року) інформації щодо державної реєстрації права власності на вказану квартиру.

Стаття 392 ЦК України передбачає можливість визнання права власника майна і в тому разі, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами або підлягає сумніву.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч.4 ст334 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, ч.4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року.Цивільний кодексУкраїни застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

01 липня 2004 року було прийнято Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», який визначав правові, економічні, організаційні засади створення єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав.

Відповідно до ч. 3 ст.3Закону Українивід 1липня 2004року «Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст.3зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Згідно ізпунктом 5Прикінцевих положеньЗаконуУкраїнивід 1липня 2004року №1952-ІV«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» (в редакції на момент його прийняття) до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об`єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерстваюстиції Українивід 7лютого 2002року №7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 01 липня 2004 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводилась на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб.

У свою чергу, пунктом першим Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно» № 7/5 від 07 лютого 2002 року, в редакції від 28 травня 2004 року, було визначено, що до прийняття Верховною Радою України та набрання чинності законом України про державну реєстрацію прав на об`єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

З визначення, що міститься у пп. 3 п. 2 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1141 від 26 жовтня 2011 року, слідує, що Реєстр прав власності на нерухоме майно є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з висновками ВП ВС, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Відповідно до частини першої статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Статтею 80ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Загальновідомою та такою, що не потребує доказування за змістом ст. 82 ЦПК України є обставина, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан та на даний час населений пункт - місто Авдіївка Донецької області знаходиться на тимчасово окупованій території України.

Заявники стверджують, що встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту права на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є необхідним для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно та в подальшому отримання компенсації за втрачене майно або отримання житла від держави, оскільки кватира, яка належить їм на праві власності зруйнована.

Під час розгляду справи судом не встановлено існування спору про право та можливих порушень прав та інтересів третіх осіб внаслідок встановлення факту права на нерухоме майно, про який просять заявники.

Отже, з досліджених в судовому засіданні оригіналів доказів, суд вважає установленим факт, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 10 січня 2000 року, виданого виконавчим комітетом міської ради м. Авдіївки Донецької області, зареєстрованого 20.01.2000 року у Донецькому бюро технічної інвентаризації у реєстровій книзі №33 за зареєстрованим №5037, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 володіли на праві власності квартирою АДРЕСА_6 .

За таких обставин суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про установлення факту, що має юридичне значення для внесення відомостей до державного реєстру прав на нерухоме майно Департаментом комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 264, 265, 293, 294, 315, 316 ЦПК України,суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_5 ,місце реєстрації: АДРЕСА_7 ,місце проживання: АДРЕСА_8 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_6 ,місце реєстрації: АДРЕСА_9 ,місце проживання: АДРЕСА_10 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП НОМЕР_7 ,місце реєстрації: АДРЕСА_7 ,місце проживання: АДРЕСА_11 ),заінтересована особа:Департамент комунальноївласності,земельних відносинта реєстраціїречових правна нерухомемайно Кам`янськоїміської радиДніпропетровської області(ЄДРПОУ20268696,місце знаходження:м.Кам`янське,пр.Василя Стуса,буд.10/12)про встановленняфакту правана нерухомемайно,що надаєправо внестивідомості додержавного реєстру - задовольнити.

Встановити факт права на нерухоме майно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що надає право внести відомості до державного реєстру прав на нерухоме майно Департаментом комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровської області.

Судові витрати залишити за заявниками.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 27 вересня 2024 року.

Суддя

Дніпровського районного суду

м. ДніпродзержинськаН.В. Левицька