Рішення

від 24.09.2024 по справі 211/3554/24

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/3554/24

Провадження № 2/211/1954/24

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді Ткаченко С.В.,

за участю секретаря судового засідання Бірж Д.В.,

у відсутність сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства відкритого типу «Криворізький домобудівельник», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Придніпровська товарна біржа, про визнання дійсним договору міни нерухомого майна, визначення часток у праві спільної сумісної власності, зняття арешту з нерухомого майна та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом та просять суд визнати дійсним договір міни нерухомого майна, укладений 13 березня 1996 року на Придніпровській товарній біржі за яким вони та померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 набули право власності на квартиру по АДРЕСА_1 , визначивши їх частки рівними та знявши арешт з нерухомого майна та визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/ 4 частку нерухомого майна в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , посилаючись на укладення договору міни квартири на товарній біржі, не визначення часток у вказаній квартирі, наявність арешту та неможливість у зв`язку з цим оформлення спадщину. В обґрунтування позову позивачами зазначено, що 13 березня 1996 року за договором міни нерухомого майна № 106-Н/96, укладеного між ними і ОСОБА_4 та відповідачем АТ «Криворізький домобудівельник», вони стали власниками квартири АДРЕСА_2 . Правочин було оформлено на Придніпровській товарній біржі та зареєстровано в Криворізькому БТІ, але нотаріально договір не посвідчено на підставі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу». Крім того, згідно додаткової угоди один із співвласників зобов`язувався впродовж 10 років сплатити відповідачу різницю у вартості квартир, а тому з метою забезпечення виконання грошового зобов`язання, за заявою Криворізької філії Придніпровської товарної біржі, на вказану квартиру було накладено заборону. Указану різницю ОСОБА_4 було сплачено, що підтверджується повідомленням ліквідатора АТВТ «Криворізький домобудівельник». 28 січня 2019 року один із співвласників квартири ОСОБА_4 помер. Після його смерті позивач ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак отримав відмову у зв`язку з невідповідністю вимогам діючого законодавства правовстановлюючого документа на квартиру (договору міни), наявністю заборони на відчуження квартири в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, тощо. Тому у зв`язку з відсутністю можливості успадкувати та оформити нерухоме майно, просять задовольнити вимоги.

Ухвалою суду від 10 червня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено по справі підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 05 липня 2024 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті. Встановлено загальний порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та загальний порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином у порядку, передбаченому ст. 128 ЦПК України.

До суду надійшла заява представника позивачів адвоката Піцика А.В. про розгляд справи за його та позивачів відсутності, вимоги позову підтримав з підстав, викладених у тексті позову.

Арбітражний керуючий - ліквідатор Акціонерного товариства відкритого типу «Криворізький домобудівельник» Ракіна А. надала заяву про розгляд справи у її відсутність, зазначила, що з дати виконання ОСОБА_1 умов договору міни відсутні будь-які спірні питання до предмету цього договору.

Представник третьої особи Придніпровської товарної біржи до суду не з"явився, про день слухання повідомлені.

Згідно частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом та підтверджено письмовими доказами,13 березня 1996 року між Акціонерним товариством «Криворізький домобудівельник» та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та неповнолітніми на час укладення договору ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , від імені яких діяв ОСОБА_4 , було укладено договір міни нерухомого майна , реєстраційний номер 106-Н/96, відповідно до умов якого позивачі та ОСОБА_4 стали власниками квартири АДРЕСА_2 .

За відомостями Комунального підприємства «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» від 03.11.2023 та реєстраційним посвідченням, право власності на вказану квартиру зареєстроване на праві приватної власності в КП «Криворізьке РБТІ» ДОР» в реєстровій книзі на ім`я ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на підставі договору міни, зареєстрованого 13.03.1996 у Криворізькій філії Придніпровської товарної біржі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 .

Позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом, звернувся до нотаріуса із заявами про видачу свідоцтв про прийняття спадщини після смерті батька, фактично прийнявши спадщину, оскільки проживав та був зареєстрований за однією адресою з батьком на час відкриття спадщини. Державним нотаріусом П`ятої криворізької державної нотаріальної контори та в.о. державного нотаріуса Сьомої криворізької державної нотаріальної контори постановою від 07 листопада 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку із відсутністю нотаріального посвідчення правовстановлюючого документа на спадкове майно (договору міни нерухомого майна) та наявністю арешту на квартиру.

Щодо вимоги про визнання договору міни дійсним.

Відповідно до статей 57, 58 Конституції України, статті 5 ЦК України до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Так, згідно пункту 1 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України до цивільних відносин, яки виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов`язків, що виникли або породжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки договір міни квартири був фактично укладений у 1996 році, тому до правовідносин, що виникли слід застосовувати ЦК України в редакції, яка діяла з 1963 року (далі ЦК УРСР).

Пунктом 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 1 січня 2004 року, визначено, що правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР зальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін (ст. 75 ЦК УРСР).

Відповідно до статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Частиною першою статті 80 ЦК УРСР визначено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові.

Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові (частина 2 статті 80 ЦК УРСР).

Так, позивачами не дотримано строк позовної давності з урахування часу виникнення спірних правовідносин, позивач звернувся до суду з пропуском встановленого статтею 71 ЦК УРСР строку позовної давності. Однак ними заявлено клопотання про поновлення такого строку із зазначенням поважності причин пропуску, тому на підставі викладеного суд вважає необхідним поновити строк позовної давності звернення до суду за захистом невизнаного права.

Крім того,у статті 15 Закону України «Про товарну біржу» вказано, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Разом із тим, згідно з роз`ясненнями Міністерства юстиції України від 10 квітня 1998 року № 17-12/44 «Щодо діяльності товарних бірж» передбачено особливі умови щодо договорів купівлі-продажу будинку (його частини). Якщо хоча б однією із сторін є громадянин, вважається, що такі договори, укладені та зареєстровані біржами з дотриманням закону, підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. Недотримання цієї вимоги згідно зі ст. 47 ЦК УРСР тягне недійсність договору.

Також у вказаному роз`ясненні звертається увага на те, що угоди, зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Згідно зі статтею 241 ЦК УРСР за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує. Договір міни, в якому однією або обома сторонами є державні організації, може бути укладений лише у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Статтею 242 ЦК УРСР встановлено, що до договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін. Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (стаття 128 ЦК УРСР).

Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (стаття 128 ЦК УРСР).

Відповідно до частини першої статті 45, статті 47 ЦК УРСР недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Статтею 227 ЦК УРСР передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Як роз`яснено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб.

Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі частини другої статті 47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження (наприклад, статтями 101,102,105, 114, 226 ЦК ).

Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі частини другої статті 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачі посилаються на те, що їм не було відомо про необхідність реєструвати біржовий договір у нотаріальній конторі, дізналися про обов`язковість нотаріального посвідчення лише при зверненні до нотаріуса щодо отримання спадщини, тому просять визнати дійсним спірний договір міни з тих підстав, що між сторонами відбулося повне виконання умов договору.

Відповідно до частини другої статті 47 ЦК УРСР, чинної на час виникнення спірних правовідносин, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Так, умови договору міни від 13.03.1996 виконані, однак нотаріально договір не було посвідчено, оскільки оформляючи його на товарній біржі сторони договору були ознайомлені із застереженням у договорі про те, що нотаріальному посвідченню він не підлягає.

Тому суд вважає, що є підстави для визнання вказаного договору дійсним.

Щодо вимоги про визначення часток у спільній сумісній власності.

У відповідності до роз`яснень, наданих уПостанові Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", - частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними (п.5).

Відповідно до роз`яснень, наданих уПостанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", - у разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

Згідно правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, закріпленої в п. 3.4. Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 24-753/0/4-13 від 16.05.2013р., зазначено, що відповідно дост. 1226 ЦК України, частка у справі спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належному на праві спільної сумісної власності.

За змістомст. 357 ЦК України, вбачається, що під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні

Беручи до уваги наведене, а також положенняст. 172 ЦК України, вбачається, що у спірних правовідносинах поділ спільного майна у позасудовому порядку шляхом укладання відповідної угоди між співвласниками є неможливим у зв`язку зі смертю одного з них.

Відповідно до ст.ст.368,370,372 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній власності, вважається, що частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Виходячи із законодавчо встановленої рівності часток кожного із співвласників спільної сумісної власності, відсутності іншої домовленості між ними, суд приходить до переконання, що частка співвласників становить по 1/4 від цілої квартири. Таким чином позов в цій частині є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Щодо вимоги про зняття арешту з нерухомого майна.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року в справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 травня 2023 року у справі № 463/3251/22 (провадження № 61-13094св22) зробив правовий висновок про те, що «законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту його порушеного права, яке може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту, відповідачами у якому мають бути особи, в інтересах яких накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна».

Аналогічний висновок викладене у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2023 року у справі № 463/2924/22.

Так, згідно додаткової угоди до договору міни № 106-Н/96 від 13 березня 1996 року, за життя ОСОБА_4 як працівник АТ «Криворізький домобудівельник» зобов`язувався протягом 10 років провести відповідачу плату за квартиру, отриману ним за договором міни в порядку та на умовах, викладених у додатковій угоді.

На виконання умов указаної угоди, Першою криворізькою державною нотаріальною конторою 11.08.2006 було накладено заборону на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

За повідомленням арбітражного керуючого ліквідатора АТ ВТ «Криворізький домобудівельник» Ракіної А., станом на 01.01.2017 та на 01.01.2024 дебіторська заборгованість ОСОБА_4 не обліковується на балансі підприємства, відомості про повний розрахунок з підприємством чи відсутність такого, відсутні. 23 09 2024 року ОСОБА_7 надала заяву відповідно до якої спірні питання щодо предмету договору відсутні.

Щодо вимоги про визнання права власності в порядку спадкування.

Відповідно до положень статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина 3 статті 1296 ЦК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За матеріалами спадкової справи, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , із заявою про відмову від спадщини звернулася донька померлого ОСОБА_3 , та із заявою про прийняття спадщини звернувся син ОСОБА_1 . На час відкриття спадщини за місцем відкриття спадщини були зареєстровані позивачі, у тому числі ОСОБА_1 , а отже позивач фактично прийняв спадщину та подав відповідну заяву до нотаріальної контори за відсутності інших спадкоємців після смерті ОСОБА_4 .

Таким чином, аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати позивачі просять залишити за ними.

Керуючись ст. ст. 47, 224, 225, 227 ЦК України (в редакції Закону 1963 року), ст.ст. 1216-1218, 1268 ЦК України, ст.ст. 10, 12,13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання дійсним договору міни нерухомого майна, визначення часток у праві спільної сумісної власності, зняття арешту з нерухомого майна та визнання права власності в порядку спадкування за законом повністю.

Визнати дійсним договір міни нерухомого майна, зареєстрованого 13 березня 1996 року на Придніпровській товарній біржі, реєстраційний номер 106-Н/96, який укладено між Акціонерним товариством «Криворізький домобудівельник» та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та неповнолітніми на час укладення договору ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , від імені яких діяв ОСОБА_4 .

Звільнити з-під арешту нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 65,4 кв.м., житловою площею 38,9 кв.м., накладений 11.08.2006 за № 3589128 реєстратором Першою криворізькою державною нотаріальною конторою , підстава обтяження: договір купівлі-продажу з розстрочкою платежу № 106-Н/96 від 13.03.1996, Придніпровська товарна біржа.

Визначити, що частка ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Довгинцівським РВ Криворізького УМВС України в Дніпропетровській обл. 04.08.2004 року) у праві спільної сумісної власності на житлову квартиру загальною площею 65,4 кв.м., житловою площею 38,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1/4 частку.

Визначити, що частка ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Довгинцівським РВ Криворізького УМВС України в Дніпропетровській обл. 02.10.2001 року) у праві спільної сумісної власності на житлову квартиру загальною площею 65,4 кв.м., житловою площею 38,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1/4 частку.

Визначити, що частка ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_5 , паспорт НОМЕР_6 , виданий Довгинцівським РВ Криворізького УМВС України в Дніпропетровській обл. 18.10.2011 року) у праві спільної сумісної власності на житлову квартиру загальною площею 65,4 кв.м., житловою площею 38,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1/4 частку.

Визначити, що частка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у праві спільної сумісної власності на житлову квартиру загальною площею 65,4 кв.м., житловою площею 38,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1/4 частку.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП НОМЕР_1 )право власностіна1/ 4 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 65,4 кв.м., житловою площею 38,9 кв.м., у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: С. В. Ткаченко