Рішення

від 26.09.2024 по справі 274/8534/23

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №274/8534/23 Провадження №2/0274/371/24

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.24р.м.Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області КорбутВ.В. (далі Суд), за участю секретаря судового засідання ЖмуркоВ.І.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовомОСОБА_1 , представником якої є ОСОБА_2 ,доОСОБА_3 , представником якого є ОСОБА_4 ,провизнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася з позовом, у якому просить визнати за нею право власності на 59/100 часток земельної ділянки площею 0,0647га, кадастровий номер 1810400000:01:025:0203, для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом ОСОБА_5 , прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 59/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_5 , інші 41/100 часток будинку належать ОСОБА_3 . Постановою нотаріуса ОСОБА_1 було відмолено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 59/100 часток земельної ділянки, яка стосуються предмета спору, у зв`язку з неможливістю встановити склад спадкового майна, а саме його частку.

ОСОБА_6 позов визнав, про що його представник вказав у заяві від 26.09.2024р.

Судом з`ясовано, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом від 20.03.2023р. про смерть (а.с.12).

ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом від 23.05.1995р. про народження та свідоцтвом від 01.06.2013р. про шлюб (а.с.10, 11).

Тобто ОСОБА_1 , зважаючи на статті 1216 1218, 1222, 1223, 1258 та 1261 Цивільного кодексу України, є спадкоємцем ОСОБА_5 першої черги за законом.

ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_5 за законом, який прийняв спадину, що підтверджується заявами інших спадкоємцем ОСОБА_5 за законом ОСОБА_7 (син померлого) та ОСОБА_8 (дружина померлого) про відмову від спадщини на користь ОСОБА_1 , довідкою від 01.12.2023р. приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу БогатирчукаА.М. (а.с.14, 15, 28).

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Таким чином до ОСОБА_1 перейшли права та обов`язки (спадщина) ОСОБА_5 , у тому числі права власності останнього.

ОСОБА_1 приватним нотаріусом Бердичівського районного нотаріального округу БогатирчукомА.М. видано свідоцтво від 20.11.2023р. про право на спадщину за законом, на 59/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належали ОСОБА_5 (а.с.21), на підставі цього свідоцтва 20.11.2023р. за нею було зареєстровано право власності на ці частки будинку, що підтверджується інформацією від 30.11.2023р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.19 20).

З цих документів випливає, що зазначений житловий будинок розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0647га, кадастровий номер 1810400000:01:025:0203, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а не для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, як зазначено у позовній заяві, право спільної сумісної власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , при цьому за ОСОБА_3 також зареєстровано право власності на 41/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Тобто до ОСОБА_1 перейшло і право спільної сумісної власності ОСОБА_5 на вказану земельну ділянку.

Однак ОСОБА_1 постановою від 20.11.2023р. приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу БогатирчукаА.М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначену земельні ділянку у зв`язку з невизначенням частки ОСОБА_5 у праві власності на неї (а.с .13).

Частинами першою та другою статті 368 Цивільного кодексу України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Частинами першою та другою статті 370 Цивільного кодексу України визначено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Як вказувалося вище, на земельній ділянці адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0647га, кадастровий номер 1810400000:01:025:0203, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташований житловий будинок, право власності на 59/100 часток якого набула ОСОБА_1 , та право власності на інгі 41/!00 частко якого належить ОСОБА_3 .

Частиною першою статті 377 Цивільного кодексу України встановлено до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Відповідно доабзацу першогочастини другоїстатті 120Земельного кодексуУкраїни у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.

Зважаючи на наведене, Суд вважає, що розмір частки померлого ОСОБА_5 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, яка стосується предмету спору, становив 59/100, що не заперечується і іншим співвласником цієї земельної ділянки ОСОБА_3 , на що вказує визнання ним позову, при цьому розмір частки ОСОБА_3 становить 41/100.

ОСОБА_1 , будучи єдиним спадкоємцем ОСОБА_5 який прийняв спадщину (до якого перейшли права та обов`язки ОСОБА_5 щодо земельної ділянки), не може отримати відповідне свідоцтво про право на спадщину, що, в свою чергу, перешкоджає оформленню права власності на 59/100 часток земельної ділянки.

Згідно з частиною першою статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги за законом, який прийняв спадщину, набула право власності на 59/100 часток земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0647га, кадастровий номер 1810400000:01:025:0203, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а не для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, як зазначено у позовній заяві.

Зважаючи на наведене, Суд вважає, що наявні законні підстави для задоволення позову.

Частиною четвертою статті 206 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Виходячи з вказаного та зважаючи, що визнання ОСОБА_3 позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, Суд задовольняє позов (зазначаючи правильне цільове призначення земельної ділянки).

Керуючись статтями 258, 259, 263 265 Цивільного процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , відомості про РНОКПП на момент ухвалення рішення у матеріалах справи відсутні) задовольнити.

2.Визнати за ОСОБА_1 право власності на 59/100 часток земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0647га, кадастровий номер 1810400000:01:025:0203, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В.Корбут