Рішення

від 26.09.2024 по справі 342/1046/24

ГОРОДЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 342/1046/24

Провадження № 2/342/558/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Федів Л.М.

секретаря судового засідання Матієк І.П.,

розглянувши увідкритомусудовому засіданнів залісуду вмісті Городенкасправу за позовом ОСОБА_1 до Городенківської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 звернулася в суд з позовом до Городенківської міськоїради Коломийськогорайону Івано-Франківськоїобласті (місцезнаходження: вул. Шевченка, 77 м. Городенка Коломийського району Івано-Франківської області), в якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та споружами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що чоловік позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був головою колгоспного двору, у приватній власності якого був житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про право особистої власності на домоволодіння видане 26.08.1988 Городенківською районною радою на підставі рішення цієї ж ради за № 134 від 13.08.1988. На випадок своєї смерті, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , жодного заповіту на все належне йому майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося не складав. За час їх спільного сімейного проживання в них спільних дітей не було. Після смерті ОСОБА_2 , залишилось спадкове майно, а саме: житловий будинок та господарські споруди, а також земельна ділянка для будівництва та ОЖБ, що знаходяться за вказаною вище адресою. Інших правовстановлюючих документів на право власності на житловий будинок у позивача немає. Згідно довідки Олієво-Королівського СО Городенківської міської ради Івано-Франківської області за №10-280 від 31.07.2024, станом на 15.04.1991 в житловому будинку по АДРЕСА_2 були зареєстровані та проживали такі особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (голова сім`ї); ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (дружина). Згідно довідки Олієво-Королівського старостинського округу Городенківської міської ради за № 10-281 від 31.07.2024, на день смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ним проживала та була зареєстрована в житловому будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , його дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на сьогоднішній день в житловому будинку, що розташований по АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_1 , що стверджується довідкою Олієво-Королівського СО Городенківської міської ради за № 10-282 від 31.07.2024. За вказаним вище господарством, закріплено земельну ділянку площею 0, 2500 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, що підтверджується копією з Державного Акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД 893591. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . У порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Коломийського РНО із заявою про прийняття спадщини, однак приватним нотаріусом Коломийського РНО Яшаном Р.Р., відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, що вищезазначений, у зв`язку з тим, що нею не надано документ, що посвідчує право власності спадкодавця на даний будинок. Разом з тим, відповідно до Свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого 26.08.1988 Городенківською районною радою, на підставі рішення цієї ж ради за № 134 від 13.08.1988, вбачається, що чоловік ОСОБА_2 був головою домогосподарства, яке за суспільною групою відноситься до колгоспного двору.

13серпня 2024року прийнятодо розглядута відкритопровадження уцивільній справіза позовноюзаявою ОСОБА_1 доГороденківської міськоїради Коломийськогорайону Івано-Франківськоїобласті провизнання прававласності нажитловий будинокв порядкуспадкування зазаконом.Справу постановленорозглядати заправилами загальногопозовного провадження.Підготовче засіданняв справіпризначено на 10 вересня 2024 р. о 09.00 год. у приміщенні Городенківського районного суду Івано-Франківської області (вул. Героїв Євромайдану, 7 м.Городенка Івано-Франківської області, зал судових засідань № 2). Витребувано від приватного нотаріуса Коломийського РНО Яшана Р.Р., належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведену після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в Городенка Городенківського району Івано-Франківської області, Витяг зі Спадкового реєстру щодо спадкової справи та заповітів даного спадкодавця.

10 вересня 2024 року закрито підготовчепровадження уцивільній справіза позовом ОСОБА_1 доГороденківської міськоїради Коломийськогорайону Івано-Франківськоїобласті провизнання прававласності нажитловий будинокв порядкуспадкування зазаконом. Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 09.15 год. 26 вересня 2024 року в приміщенні Городенківського районного суду Івано-Франківської області (м. Городенка вул. Героїв Євромайдану, 7, зал судових засідань № 2).

Учасники справи в судове засідання 26 вересня 2024 року не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 до суду подала заяву, в якій просила розгляд справи проводити у її відсутності та ухвалити судове рішення на її користь.

Відповідач Городенківська міська рада Коломийського району Івано-Франківської області до суду, через систему "Електронний суд", подала заяву про розгляд справи без участі їх представника за наявними в матеріалах справи документами.

Дії учасників справи не суперечать вимогамст.211 ЦПК України, відповідно до якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Передбачених ч.2ст. 223 ЦПК Українипідстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи завідсутності учасників справи. Згідно вимог ч.2ст.247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, дійшов наступного.

Кожна особамає правов порядку,встановленому цимКодексом,звернутися досуду зазахистом своїхпорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чизаконних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 Цивільного кодексу Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першастатті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другоїстатті 16 ЦК України).

Згідно статті328ЦК України - право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 41 Конституцією Українита статтею1Першогопротоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободзакріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Копією свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого 26 серпня 1988 року Виконавчим комітетом Городенківської районної Ради народних депутатів Івано-Франківської області, на підставі рішення цього ж виконкому № 134 від 13 липня 1988 року, в цілому домолодіння, що складається із житлового будинку, господарських будівель, споруд, розташоване в АДРЕСА_1 , дійсно належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 . Дане домоволодіння зареєстроване в Коломийському бюро технічної інвентаризації по праву особистої власності за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право власності та записано в реєстрову книгу за № 215.

Згідно копії виписки з інвентаризаційних матеріалів Обласного комунального підприємства «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Вих. № 81704 від 19.09.2024, нерухоме майно, яке знаходиться в АДРЕСА_1 належить голові колгоспного двору ОСОБА_2 відповідно до Свідоцтва про право власності виданого Городенківським РВК 26.08.1988 р. на підставі рішення цього ж виконкому № 134 від 13.07.1988 р., реєстровий № 215.

Як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 390271764 від 09.08.2024, що відомості про право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження на житловий будинок АДРЕСА_1 , відсутні.

Відповідно дороз`яснень, що містяться в п. 9постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Копією державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 893591, виданого 17 вересня 2009 року доводиться, що ОСОБА_2 , жителю АДРЕСА_1 , належала земельна ділянка, площею 0,2500 га, що розташована в АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку.

З копії технічного паспорта набудинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами встановлено, щожитловий будинок по АДРЕСА_1 , споруджено в 1963 р., господарські будівлі та споруди - в 1964 та 1991 роках.

Згідно Звіту про оцінку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, складеного ФОП ОСОБА_3 на підставі договору № 01290/С від 31.07.2024, ринкова вартість житлового будинку з господарськимибудівлями таспорудами по АДРЕСА_1 становить - 124 910 грн.

Ч.3 ст.5 Цивільного кодексу України (2003 р.) визначено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно достатті 120 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року № 1540-VI(далі -ЦК УРСР) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Виходячи зі змісту цієї статті, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь в його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору у складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини.

Згідно з частиною другоюстатті 123 ЦК УРСРрозмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

15 квітня 1991 року набув чинностіЗакон України від 07 лютого 1991 року № 697-XII «Про власність», яким було передбачено право спільної власності громадян, гарантії захисту права власності, правомірності володіння майном.

Пунктом 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права власності"передбачено, щоПоложення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, були співвласниками у рівних частках у праві спільної власності на майно колгоспного двору.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСРвід 25 травня 1990 року № 69.

Цими Вказівками передбачено, що визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі, відомостей щодо членів та майна колгоспного двору було покладено на сільські ради. Суспільна група господарства визначалась сільською радою залежно від роду занять голови господарства (сім`ї).

Колгоспні двори, виникнення та існування яких пов`язувалося зі спільним вкладом у створення даного майна членами колгоспного двору, належали до спільної сумісної власності членів колгоспного двору.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13постанови від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», та в підпункті «г» пункту 6постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правиластатті 563 ЦК УРСРпро те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Згідно ксерокопій по господарських книг Олієво-Королівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, наданих Олієво-Королівським старостинським округом Городенківської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області, в господарстві по АДРЕСА_3 , проживали:

-за 1986-1989 р.р., особовий рахунок НОМЕР_1 , суспільна група господарства «кол-ник»: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , голова сім`ї, місце роботи колгосп ім. Калініна, шофер, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дружина;

-за 1991-1995 р.р., особовий рахунок НОМЕР_2 , суспільна група господарства «кол-ник»: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , голова сім`ї, місце роботи колгосп ім. Калініна, шофер, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дружина;

-за 1996-2000 р.р., особовий рахунок НОМЕР_3 : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , голова сім`ї, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дружина;

-за 2001-2005 р.р., особовий рахунок НОМЕР_4 : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , голова сім`ї, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дружина;

-за 2006-2010 р.р., особовий рахунок НОМЕР_5 : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , голова сім`ї, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дружина;

-за 2011-2015 р.р.: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , голова сім`ї, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а/з № 11 від 15.04.2013, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дружина;

-за 2016-2024 р.р.: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , голова сім`ї.

У житловому будинку, що в АДРЕСА_1 , на даний час зареєстрована ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається із довідки № 10-282, виданої 31.07.2024 Олієво-Королівським старостинським округом Городенківської міської ради.

Станом на 15.04.1991 у житловому будинку, що в АДРЕСА_2 , за місцем проживання були зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 голова сім`ї, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дружина, що доводиться довідкою № 10-280, виданою 31.07.2024 Олієво-Королівським старостинським округом Городенківської міської ради.

Згідно статті 1226 ЦК Україничастка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , на правіспільної власності належавпо 1/2частці колишнім членамколгоспного двору ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 73 років в м.Городенка Городенківського району Івано-Франківської області, про що 15 квітня 2013 року складено відповідний актовий запис № 11, що доводиться копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_6 , виданого 15 квітня 2013 року виконкомом Олієво-Королівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області. Внаслідок його смерті відкрилася спадщина.

Відповідно дост. 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно зст. 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України). За ст.ст. 1268-1269 ЦивільногокодексуУкраїниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийняття спадщини це: постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подання спадкоємцем, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особівідповідного органумісцевого самоврядування заяви про прийняття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи,визначено ч.2ст.1220 ЦК України.

Згідно ст. 1233 ЦК України - заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини (ч. 2 ст. 1236 ЦК України).

Зазаповітом від15серпня 2012року,посвідченим секретаремОлієво-Королівськоїсільської радиГороденківського районуІвано-Франківськоїобласті,зареєстрованим вреєстрі за№ 20, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,житель АДРЕСА_1 ,на випадок своєї смерті зробив таке заповітне розпорядження, яким свій державний акт на право приватної власності на землю І-ІФ № 031348, заповів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що проживає в АДРЕСА_4 . Даний заповіт є чинним та зареєстрований у Спадковому реєстрі за № 53279936, що доводиться копією Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 34367013, виданої 26.06.2013.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно був зареєстрований за місцем проживання у АДРЕСА_1 ; на день його смерті разом із ним за місцем проживання була зареєстрована його дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дружина, що доводиться довідкою № 10-281, виданою 31.07.2024 Олієво-Королівським старостинським округом Городенківської міської ради.

Про те, що ОСОБА_2 , 1940 року народження та ОСОБА_5 , 1940 року народження, були подружжям, уклали шлюб 01 листопада 1961 року (відповідний запис за № 18 від 01.11.1961), що стверджується копією свідоцтва про одруження серія НОМЕР_7 , виданого 01 листопада 1961 року.

У подружжя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно своїх спільних дітей не було, що вбачається із довідки № 10-304, виданої 09.09.2024 Олієво-Королівським старостинським округом Городенківської міської ради.

Згідно ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Приватний нотаріусКоломийського РНОЯшан Р.Р.,на виконання ухвали суду, надав належним чином завірену копію спадкової справи № 26/2013 (Номер у Спадковому реєстрі № 54654993), заведену після смерті ОСОБА_2 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ,на підставізаяви спадкоємцяпершої чергиза законом ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 червня 2013 року. В даній спадковій справі міститься нотаріально засвідчена заява спадкоємця за заповітом ОСОБА_4 від 10 червня 2013 року, що подана у строк, передбачений ст. 1270 ЦК України, якою він відмовився від прийняття спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_2 на користь його дружини ОСОБА_1 спадкоємиці першої черги спадкування за законом.

Судом встановлено, що спадкоємцем першоїчерги зазаконом ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину після його смерті є його дружина ОСОБА_1 (позивач). Спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 - ОСОБА_4 відмовився від прийняття спадщини протягом строку, встановленогостаттею 1270ЦК України.

Приватним нотаріусом Коломийського РНО Яшан Р.Р. ОСОБА_1 3 (три) свідоцтва про право на спадщину за законом:

25 квітня 2014 року на земельну ділянку, площею 0,8951 га, що розташована в урочищі «За гостинцем» село Олієво-Королівка Городенківського району Івано-Франківської області, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 2621682900:06:001:0128;

07 серпня 2024 року на земельну ділянку, площею 0,1146 га, що розташована в по АДРЕСА_1 , цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 2621682901:01:003:0094;

08серпня 2024року на земельнуділянку,площею 0,3313га,що розташованав урочище«Квіківка» селоОлієво-КоролівкаКоломийського районуІвано-Франківськоїобласті,цільовим призначенням дляведення особистогоселянського господарства,кадастровий номерземельної ділянки 2621682901:01:001:0007,що належалиспадкодавцюОСОБА_2 .

До складу спадщини ОСОБА_2 входить також1/2частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю як колишньому члену колгоспного двору.

Відповідно до ч.1ст.1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з вимогами ч.1 ст.1297 згаданого Кодексу спадкоємець,який прийнявспадщину,у складіякої ємайно та/абомайнові права,які обтяжені,та/абонерухоме майнота іншемайно,щодо якогоздійснюється державнареєстрація,зобов`язаний звернутисядо нотаріусаабо всільських населенихпунктах -до уповноваженоїна цепосадової особивідповідного органумісцевого самоврядуванняза видачеюйому свідоцтвапро правона спадщинуна такемайно.

При зверненні ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Яшан Р.Р. щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , нотаріус відмовив у зв`язку з тим, що документи, які підтверджують право власності на нерухоме майно спадкоємцем не подані, що доводиться постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 06.08.2024 за № 310/02-31.

Відповідно до положеньст. 317 Цивільного кодексу Українивласникові належать права володіння, користування та розпорядження майном.

Статтею 392 ЦК Українивизначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права в установленому законодавством України порядку.

Для набуття права власності в установленому законом порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.

З матеріалів справивбачається, що спадковий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 належав до колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_2 ;станомна 15.04.1991були зареєстрованіта проживали: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .Кожномуіз нихналежала часткавспадковомужитловому будинку по1/2частці кожному.Проте,часткив колгоспномудворі невиділялися.Судомвстановлено,що спадщинупісля смерті ОСОБА_2 прийняла спадкоємецьпершої чергиза законом ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 через відсутність (втрату) правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності спадкодавця на спадковий житловий будинок, не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, - визначено ч.3ст. 1296 ЦК України.

Як вбачається із роз`яснень ч.ч.2, 3 п.23Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 р. "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч.1, 2ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.1ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Статтею 369 ЦК Українипередбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Відповідно до статті 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Частинами 1 та ч.2 ст.372ЦК України передбачено, що майно, яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 ЦПК України).

Частки управі спільної часткової власностівважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом (ч. 1 ст. 357 ЦПК України).

Відповідно до ст.361ЦК України розпорядження часткою у праві спільної часткової власності співвласником може здійснюватися самостійно. Отже, для здійснення права розпорядження часткою, в тому числі і для передачі права власності, необхідно, щоб частка в праві спільної власності була визначена.

Судом встановлено, що частка у майні колгоспного двору належить ОСОБА_1 , у силу закону. Неоформлення права власності документально не позбавляє її права на належну їй частку у майні колгоспного двору.

Таким чином суд, належно оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що факти, викладені позивачем в позовній заяві в обґрунтування своїх позовних вимог є достовірними, і сумніву не викликають, також не встановлено неправомірності набуття позивачем права власності на житловий будинокз господарськимибудівлями іспорудами заадресою: АДРЕСА_1 ,визнання прававласності не порушуєправ чиінтересів будь-якихінших осіб,у зв`язкуз чим,позовні вимогипідлягають повномузадоволенню.

При винесенні рішення судом враховується те, що відповідно до вимог Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» № 807-ІХ від 17.07.2020 територія колишнього Городенківського району Івано-Франківської області на даний час відноситься до Коломийського району Івано-Франківської області.

На підставіст.ст.120,123,563ЦК УРСР(1963р.), ст.ст. 316, 317, 328, 331, 392, 1216, 1217, 1220, 1222, 1223, 1261, 1268-1270, 1296-1297, 355-356, 368-370, 372 ЦК України, керуючисьст.ст.211, 247, 258,259,263-265,268,273,352,354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати заОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подаєтьсябезпосередньо доІвано-Франківськогоапеляційногосуду протягом тридцятиднів з дня складення судового рішення.

Учасники справи:

-позивач ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 ;

-відповідачГороденківська міська рада Коломийського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: вул. Шевченка, 77 м.Городенка Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04054292.

Судове рішення складено 26.09.2024.

Суддя: Федів Л. М.