Ухвала

від 26.09.2024 по справі 753/13971/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2-о/754/509/24

Справа № 753/13971/24

У Х В А Л А

Іменем України

26 вересня 2024 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 про встановлення факту перебування на утриманні, -

В С Т А Н О В И В:

До Деснянського районного суду м. Києва надійшла заява від ОСОБА_1 , за вимогами якої заявник просить встановити факт перебування на утриманні трьох неповнолітніх дітей віком до 18 років - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Заява подана в порядку окремого провадження.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2024 визначено головуючого по справі суддю Саламон О.Б.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Окреме провадження - це одностороннє провадження, в якому відсутній спір про право. Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.

Як вбачається з матеріалів заяви ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту перебування на утриманні трьох дітей віком до 18 років.

В обґрунтування своїх вимог заявник вказує на те, що з 2007 року перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , який було розірвано на підставі рішення Деснянського районного суду м.Києва від 03.04.2018. У вказаному шлюбі народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В подальшому, між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який розірвано на підставі рішення Оболонського районного суду м.Києва від 06.12.2021. Від вказаного шлюбу ОСОБА_2 має малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наразі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, зареєстрованому 09.08.2023. Заявник вказує, що діти знаходяться на його повному матеріальному утриманні, займається їх вихованням та піклуванням. При цьому батько малолітньої дитини ОСОБА_5 - ОСОБА_6 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, не спілкуєтся з дитиною, не виявляє інтересу до її життя взагалі, жодної матеріальної допомоги не надає. Таким чином він, ОСОБА_1 , на теперішній час фактично утримує трьох дітей, двоє з яких є його біологічними дітьми та одна малолітня небіологічна дитина. Враховуючи наведені вище обставини, заявнику необхідно встановити факт перебування неповнолітніх дітей на його утриманні в судовому порядку, оскільки даний факт має для заявника юридичне значення, породжує для нього виникнення прав та обов`язків, які визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» і є необхідним для отримання правої підстави задля можливості звільнити з військової служби.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України та не є вичерпним.

Згідно зі ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.

Визначаючи, чи пов`язується з установленням факту виникнення в заявника певних цивільних прав та обов`язків, суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Відповідно, у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

При вирішенні питання про прийняття до розгляду заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, крім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачається позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі дана заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесений її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрита - закриває провадження в ній.

Як встановлено Верховним Судом у постанові Великої Палати від 22 вересня 2022 року в справі № 462/5368/16-ц, захист цивільних прав та інтересів не досягається встановленням юридичних фактів. Таке встановлення є елементом оцінки обставин справи й обґрунтованості вимог. Тому воно не зумовить попередження порушення або відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного права чи інтересу.

ОСОБА_1 заявляє щодо встановлення факту перебування на утриманні трьох дітей, пов`язаний з виконанням військового обов`язку, що стосується проходження військової служби, реалізації ним права на звільнення з військової служби.

Органи військового управління - Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, Генеральний штаб Збройних Сил України, інші штаби, командування, управління, постійні чи тимчасово утворені органи у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, призначені для виконання функцій з управління, в межах їх компетенції, військами (силами), з`єднаннями, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями, які належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, а також територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (стаття 1 Закону України «Про оборону України»).

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Відповідно до пп. "г" пункту 2 ч.4 ст. 26 Закону України "Про вiйськовий обов`язок i вiйськову службу" військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби у разі наявності на утриманнi вiйськовослужбовця трьох i бiльше дiтей вiком до 18 рокiв".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року (справа № 362/643/21) зазначено, що військова служба є різновидом публічної, тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців, належать до юрисдикції адміністративних судів.

Тобто встановлення факту перебування дітей на утриманні заявника за своїми правовими наслідками призведе до публічно-правових відносин заявника з державою.

Встановлення цього факту не пов`язане з будь-якими цивільними правами та обов`язками заявника, їх виникненням, існуванням та припиненням.

Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками вимога про встановлення факту перебування дітей на утриманні заявника пов`язана з публічно-правовими відносинами заявника з державою щодо права на звільнення з військової служби, тому ця вимога не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За предметом та можливими правовими наслідками цей потенційний спір може існувати у сфері публічно-правових відносин, а отже, підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

Верховний Суд, врахувавши визначені законом завдання цивільного судочинства, визнає недопустимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим (постанова від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц).

З урахуванням наведеного, заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, - перебування на його утримання дітей віком до 18 років не підлягає судовому розгляду в порядку цивільного судочинства, вирішення цього питання належить до юрисдикції адміністративного суду.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що у відкритті провадження у даній справі слід відмовити, так як заявлені вимоги не відносяться до вимог, які повинні розглядатися у порядку окремого провадження, що не позбавляє заявника права вирішення спірного питання у встановленому законом порядку.

Керуючись ст. ст. 186,260,261,354 ЦПК України, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації, інша особа ОСОБА_2 про встановлення факту перебування на утриманні.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Деснянського районного суду м. Києва О.Б. Саламон