Ухвала

від 21.08.2024 по справі 761/17653/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/17653/24

Провадження № 1-кс/761/11686/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного постановою начальника слідчого відділу - начальника 1-го відділення слідчого відділу ГУ СБ у м. Києві та Київській області ОСОБА_5 від 20.07.2010 року у кримінальному провадженні № 12012110000000031, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.11.2012 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.361, ч. 4 ст.190, ч.1 ст.190, ч.1 ст.362, ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 190, ч.5 ст.27, ч.2 ст.233, ч.2 ст.364, ч.1 ст.205, ч.3 ст.289, ч.1 ст.367, ч.5 ст.27, ч.3 ст.362, ч.5 ст.191, ч.2 ст.367 КК України,

В С Т А Н О В И В :

До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного на підставі постанови начальника слідчого відділу -начальника 1-го відділення слідчого відділу ГУ СБ у м. Києві та Київській області ОСОБА_5 від 20.07.2010 року у кримінальному провадженні № 12012110000000031, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.11.2012 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.361, ч. 4 ст.190, ч.1 ст.190, ч.1 ст.362, ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 190, ч.5 ст.27, ч.2 ст.233, ч.2 ст.364, ч.1 ст.205, ч.3 ст.289, ч.1 ст.367, ч.5 ст.27, ч.3 ст.362, ч.5 ст.191, ч.2 ст.367 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що постановою начальника слідчого відділу -начальника 1-го відділення слідчого відділу ГУ СБ у м. Києві та Київській області ОСОБА_5 від 20.07.2010 року в межах кримінальної справи №1601, накладено арешт, зокрема на земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:72:313:0021, 8000000000:72:313:0012 та 8000000000:72:313:0015, які належать на праві власності ОСОБА_3 , що підтверджується договорами-купівлі земельних ділянок та відповіддю Департаменту земельних ресурсів КМР (КМДА).

Представник власника майна вважає, що на сьогоднішній день відсутні правові підстави для подальшого застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки з часу застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження жодних слідчий дій у кримінальному провадженні не здійснюється та ОСОБА_3 немає жодного процесуального статусу. Крім того, вказані земельні ділянки не є предметом кримінальних правопорушень, за ознаками вчинення яких проводиться досудове розслідування, а подальше застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження порушує право ОСОБА_6 на мирне володіння, розпорядження своїм майном.

В судове засідання представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленим про день та час судового розгляду, не з`явився, при цьому звернувся із клопотанням про проведення судового засідання у його відсутність.

Уповноважений слідчий СУ ГУ НП у м. Києві у кримінальному провадженні № 12012110000000031 від 27.11.2012 року, будучи належним чином повідомленим про день та час судового засідання, не з`явився, причини неявки суду не відомі. При цьому, 19.07.2024 на адресу суду від слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_7 надійшов лист, зі змісту якого вбачається, що постановою начальника слідчого відділу - начальника 1-го відділення слідчого відділу ГУ СБ у м. Києві та Київській області ОСОБА_5 , накладено обтяження на ділянки з кадастровими номерами, які зазначені в клопотанні ОСОБА_4 . Станом на теперішній час, досудове розслідування триває, та щодо вирішення клопотання адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна поклався на розсуд суду.

Вивчивши матеріали клопотання про скасування арешту майна, додатково долучені документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що постановою заступника начальника слідчого відділу-начальника 1-го відділення слідчого відділу ГУ СБ у м. Києві та Київській області ОСОБА_5 від 20.07.2010 року у кримінальній справі №1601, земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:313:0021, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_8 , земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:312:0012, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала на праві власності ОСОБА_9 , земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:312:0015, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , яка належала на праві власності ОСОБА_10 визнано речовими доказами та накладено арешт.

27 листопада 2012 року на підставі кримінальної справи № 1601, за №22012110000000031 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.361, ч. 4 ст.190, ч.1 ст.190, ч.1 ст.362, ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 190, ч.5 ст.27, ч.2 ст.233, ч.2 ст.364, ч.1 ст.205, ч.3 ст.289, ч.1 ст.367, ч.5 ст.27, ч.3 ст.362, ч.5 ст.191, ч.2 ст.367 КК України.

У відповідності до договору купівлі-продажу від 24.12.2009, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:313:0021, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 .

У відповідності до договору купівлі-продажу від 24.12.2009, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:312:0012, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_3 .

У відповідності до договору купівлі-продажу від 24.12.2009, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:312:0015, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , належить ОСОБА_3 .

Вказане підтверджується листами Першого заступника директора Департаменту земельних ресурсів КМДА ОСОБА_11 № 05702-4705 від 08.04.2024 та Заступника директора-начальника управління інспекційного контролю ОСОБА_12 №05702-8979 від 20.06.2024.

Досудове розслідування кримінального провадження №22012110000000031 від 27.12.2012 здійснюється слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві.

При цьому, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі №335/12096/15-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі №461/233/17 та від 07 листопада 2018 року у справі №296/8586/16-ц, якщо у кримінальному провадженні у справі, у якій триває застосування обтяження у вигляді арешту, накладеного згідно із вимогами КПК України від 1960 року, справа не передана до суду на час набрання чинності КПК України від 2012 року, то вирішення питання щодо зняття арешту чи оскарження дій чи бездіяльності слідчого у кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

В той же час, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч.3 ст.28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", та рішення у справі "Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції").

Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами (арешт майна, з забороною їх відчуження, розпорядження та користування до завершення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні), які застосовуються, та мету, яку прагнуть досягти, зокрема отримання фактичних данихобставин вчинення кримінального правопорушення та притягнення винних до відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що такий обмежувальний захід як арешт майна, який застосований ще 20.07.2010 року, не дозволяє власнику мирно володіти своїм майном, що не кореспондується з принципом розумності та співмірності обмеження права власності третіх осіб завданням кримінального провадження.

Зазначені вище обставини дають слідчому судді достатні підстави для висновку про необхідність задоволення клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 та скасування арешту майна, накладеного постановою начальника слідчого відділу-начальника 1-го відділення слідчого відділу ГУ СБ у м. Києві та Київській області ОСОБА_5 від 20.07.2010 року у кримінальному провадженні № 12012110000000031 від 27.11.2012 року, земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:313:0021, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:312:0012, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:312:0015, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ,

Керуючись вимогами ст.ст.132, 170-174, 372 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений постановою начальника слідчого відділу -начальника 1-го відділення слідчого відділу ГУ СБ у м. Києві та Київській області ОСОБА_5 від 20.07.2010 року, на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:313:0021, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:312:0012, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:312:0015, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя