Постанова

від 10.09.2024 по справі 903/1322/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року Справа № 903/1322/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Маціщук А.В. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

прокурор: Гарбарук В.А.

позивача: не з`явився

відповідача: Дитина А.І., Капітанюк В.В.

третя особа: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вишнівської сільської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 р. у справі №903/1322/23, ухвалене суддею Дем`як В.М., повний текст рішення складено 01.03.2024 р.

за позовом Заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації

до відповідача Вишнівської сільської ради Ковельського району Волинської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог що предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Волинській області

про скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку

Заступник керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Вишнівської сільської ради Ковельського району Волинської області в якому просить суд :

- усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0723380800:03:003:1105 площею 15, 5735 гектарів, цільове призначення (16.00) землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорією земель землі сільськогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі;

- зобов`язати Вишнівську сільську раду Ковельського району повернути Волинській обласній державній адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 0723380800:03:003:1105 площею 15, 5735 гектарів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони та входить до складу прикордонної смуги, а відтак є землею державної форми власності в силу Закону України Про використання земель оборони та Земельного Кодексу України та безпідставно вилучена з державної власності.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 р. позов заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації задоволено.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 р. Вишнівська сільська рада подала до апеляційного господарського суду апеляційну скаргу в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024р., у справі №903/1322/23 - скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Волинської обласної прокуратури в інтересах Волинської обласної державної (військової) адміністрації до Вишнівської сільської ради Ковельського району Волинської області про скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку - відмовити в повному об`ємі. У зв`язку із відсутністю предмету спору, неналежного позивача й відсутністю в позивача підтверджуючих документів, що посвідчують право власності чи право користування на земельну ділянку за кадастровим №0723380800:03:003:1105 площею 15,5735 га, й таке, що суперечить Конституції України (ст.ст.57,58,117). Стягнути з Волинської обласної прокуратури суму сплаченого судового збору.

Листом №903/1322/23/1833/24 від 18.03.2024 витребувано матеріали справи з Господарського суду Волинської області.

25.03.2024 до суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2024 р. апеляційну скаргу Вишнівської сільської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 р. у справі №903/1322/23 - залишено без руху. Запропоновано Вишнівській сільській раді протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати докази направлення копії апеляційної скарги із доданими до неї документами Волинській обласній державній (військовій) адміністрації.

01.04.2024 р. на адресу апеляційного господарського суді від Вишнівської сільської ради надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Вишнівської сільської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 р. у справі №903/1322/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 16.05.2024 р. об 11:00 год.

22.04.2024 р. через систему «Електронний суд» до апеляційного господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у Волинській області надійшли пояснення в яких третя особа просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області у справі №903/1322/23 за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації до Вишнівської сільської ради Ковельського району Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації земельної ділянки та її повернення до земель державної власності та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Розгляд справи №903/1322/23 за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації до Вишнівської сільської ради Ковельського району Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації земельної ділянки та її повернення до земель державної власності, проводити у відсутності представника Головного управління.

Також, 22.04.2024 р. через систему «Електронний суд» до апеляційного господарського суду від Волинської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор просить залишити апеляційну скаргу Вишнівської сільської ради без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 у справі №903/1322/23 без змін.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 р. виправлено описку, допущену у резолютивній частині ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 р. у справі №903/1322/23. Пункт 1 резолютивної частини ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 р. у справі №903/1322/23 викладено у такій редакції: "1. Розгляд апеляційної скарги призначити на "08" травня 2024 р. о 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою:33001, м.Рівне, вул.Яворницького,59, у залі судових засідань №2."

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 р. оголошено перерву в судовому засіданні до "13" червня 2024 р. о 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 2.

31.05.2024 р. через систему «Електронний суд» до апеляційного господарського суду від Вишнівської сільської ради надійшли додаткові пояснення у справі №903/1322/23.

11.06.2024 р. через систему «Електронний суд» до апеляційного господарського суду від Волинської обласної прокуратури надійшли заперечення на додаткові пояснення Вишнівської сільської ради.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до "12" серпня 2024 р. об 11:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 2(ВКЗ).

09.07.2024 р. через систему «Електронний суд» до апеляційного господарського суду від Вишнівської сільської ради надійшли додаткові пояснення у справі №903/1322/23.

29.07.2024 р. через систему «Електронний суд» до апеляційного господарського суду від Волинської обласної прокуратури надійшли заперечення на додаткові пояснення Вишнівської сільської ради.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до "10" вересня 2024 р. об 11:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 2(ВКЗ).

У судовому засіданні представники Вишнівської сільської ради підтримали доводи апеляційної скарги, вважають що рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 р. у справі №903/1322/23 прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просять рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024р., у справі №903/1322/23 - скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Прокурор у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті позовних вимог, вважає що рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Волинській області у судове засіданні не з`явився. Водночас, Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області було подано до суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника Головного управління.

Представник Волинської обласної державної (військової) адміністрації у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Північно західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога в частині усунення перешкоди державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0723380800:03:003:1105 площею 15,5735 гектарів підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована належними та допустимим доказами, а відтак підставна та підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Вишнівської сільської ради Ковельського району повернути земельну ділянку з кадастровим номером 0723380800:03:003:1105 площею 15, 5735 гектарів, то суд першої інстанції вказав, що фізичне зайняття обмежено обороноздатних земель та їх використання особою, яка з огляду на вимоги законодавства не могла набувати прав власності чи користування ними, не позбавляє права володіння ними дійсного власника таких земель, але створює останньому перешкоди у здійсненні ним охоронюваного законом права користування своїм майном. Навіть у випадку оформлення права приватної або ж комунальної власності на виведені з цивільного обороту земельні ділянки, такий власник не набуває статусу одноособового володільця спірним майном, оскільки за Українським народом зберігається його право на землю, що є об`єктом права власності народу, і таке право залишається неприпиненим. Отже, у разі фізичного зайняття обмежено обороноздатних земель та оформлення речових прав на них відповідне порушення, ураховуючи їх правовий статус, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

Отже, спірна земельна ділянка загальною площею з кадастровим номером 0723380800:03:003:1105, перебуває у комунальній власності Вишнівської сільської ради, а відтак може використовувались як земля сільськогосподарського призначення та бути переданою фізичним чи юридичним особам у власність та користування, проте в силу наведених вище вимог законодавства вона не може перебувати у приватній чи комунальній власності.

З огляду на викладені обставини справи та порушені права та законні інтереси держави, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання Вишнівську сільську раду Ковельського району повернути позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 0723380800:03:003:1105 площею 15, 5735 гектарів підставна та підлягає до задоволення.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншої сторони

В апеляційній скарзі Вишнівська сільська рада стверджує, що рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024р., по справі №903/1322/23 є незаконним, неконституційним, прийняте на основі архівного, нечинного, русифікованого документу тоталітарного режиму, прийняте за відсутності предмета спору, неналежного позивача й неповноти встановлення обставин, які мають значення для справи.

На думку апелянта рішення у справі №903/1322/23 є незаконним й не конституційним, оскільки суперечить п.2 ч.1 ст.231 ГПК; ч.2 ст.246 ГПК; ст. 226, 162, 164, 172, 173 ГПК; вимогам ч.2 ст.91 ГПК України, прийняте на основі нечинного та недіючого архівного русифікованого нормативно-правового акту, що суперечить ст. ст. 57, 58, 117 Конституції України.

Зі змісту рішення Господарського суду Волинської області вбачається, що висновки суду ґрунтуються на постанові обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946р. за №39/599, однак цей документ - архівний документ комуністичного тоталітарного режиму, який не може бути застосовано судом.

Також, скаржник вважає, що Волинська обласна прокуратура подала завідомо безпідставний позов, позов за відсутності предмета спору, який має очевидно штучний характер і Волинська обласна адміністрація є неналежним позивачем і це є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, на що відповідач неодноразово наголошував та прописував у відзиві та додаткових поясненнях.

Волинська обласна військова адміністрація ніколи не була ані власником, ані володільцем, ані користувачем даної земельної ділянки, яким чинним пред`являвся негаторний позов, на основі чого суд прийняв до розгляду таку позовну заяву, незрозуміло.

Також суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні помилково тлумачить норми закону, оскільки ототожнює поняття «Контрольно-слідова смуга державного кордону» та «Прикордонна смуга».

Скаржник звертає увагу апеляційного суду, що землі оборони - це землі, на яких розташовані військові об`єкти і контрольно-слідова смуга державного кордону, що простягається по периметру усього державного кордону поблизу річки Західний «Буг» та розмежовує Республіку Україну із Республікою Польща, порядок використання яких встановлено чинним законодавством. Самі ж землі оборони сформовані, визначені та перебувають у постійному користуванні 6 Луцького прикордонного загону, це - Застава Висоцьк кадастровий №0723387200:06:004:0001; площа 4.0945га; контрольно-слідова смуга державного кордону - Висоцьк кадастровий №0723387200:06:004:0945; площа 14,045га; військова частина Римачі кадастровий № 0723380800:03:001:0015; площа 3.9503га; контрольно-слідова смуга державного кордону Римачі кадастровий №0723380800:03:003:0070; площа 14.045га; вищезгадані земельні ділянки перебували у користуванні прикордонних військ ще з часів радянського союзу й відповідно 6 ІНФОРМАЦІЯ_1 скористався своїм правом та оформив державні акти на право постійного користування землею відповідно до діючого законодавства.

Вишнівська сільська рада самостійно здійснює свою господарську діяльність та безкоштовно виділяє земельні ділянки за зверненнями військових частин, коли є така необхідність, але військовим частинам та формуванням, а не Волинській ОДА, яка не зрозуміло для чого і в яких цілях в подальшому буде використовувати земельну ділянку та з якою метою. Місцеві державні адміністрації не мають права втручатися у здійснення органами місцевого самоврядування власних повноважень.

Апелянт звертає увагу суду, що в матеріалах справи наявні докази, що спірна земельна ділянка ніколи не входила до складу земель оборони, не належала до земель державної форми власності, оскільки входила до земель колективної форми власності КСП «Ягодин» Вишнівської сільської ради Любомльського району Волинської області.

Отже рішення першої інстанції є незаконним, прийняте за відсутності неналежного позивача без дослідження усіх належних та допустимих доказів, а тому таке рішення слід скасувати.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги, Волинська обласна прокуратура у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що постанова обласної ради депутатів трудящих Волинської області не може вважатись офіційним документом іноземної держави, оскільки видана до проголошення незалежності України, яка відповідно до Закону України «Про правонаступництво» є правонаступником Союзу РСР.

Постанова обласної ради депутатів трудящих Волинської області не може вважатись офіційним документом іноземної держави, оскільки видана до проголошення незалежності України, яка відповідно до Закону України «Про правонаступництво» є правонаступником Союзу РСР.

Крім того, зі змісту апеляційної скарги Вишнівської сільської ради вбачається, що представники відповідача розуміють зміст зазначеного доказу, а тому необхідність його перекладу не є обґрунтованою.

З огляду на викладене, доводи Вишнівської сільської ради щодо неналежності та недопустимості обласної Ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 №39/599, як доказу у справі спростовуються нормами законодавства та практикою Верховного Суду.

Вишнівська сільська рада в апеляційній скарзі заперечує проти наявності у Волинської обласної військової адміністрації повноважень щодо спірної земельної ділянки.

Однак, згідно ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначені Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля тощо.

Статтею 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Разом з тим, слід врахувати, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» військово-цивільні адміністрації району, області - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження районних, обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження, визначені цим Законом. Районні та обласні державні адміністрації, що набули статусу військово-цивільних адміністрацій, не потребують внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В офіційній назві цих органів може застосовуватися поряд з назвою відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань додаткова назва "військово-цивільна адміністрація", що вказує на їхній тимчасовий статус із додатковими повноваженнями.

Таким чином, Волинська обласна державна адміністрація (Волинська обласна військова адміністрація) є розпорядником земель державної форми власності, в тому числі і земель оборони, відтак уповноваженим органом на захист інтересів держави у даному спорі.

Таким чином, Волинська обласна державна адміністрація (Волинська обласна військова адміністрація) є розпорядником земель державної форми власності, в тому числі і земель оборони, відтак уповноваженим органом на захист інтересів держави у даному спорі.

Крім того, зміна суб`єкта (власника) земельної ділянки не змінює правовий статус об`єкта (земельної ділянки), оскільки титул і правовий режим обмежено обороноздатних земель встановлені законодавством (ст. 178 Цивільного кодексу України, ст.ст. 83, 84 Земельного кодексу України) і до внесення відповідних змін до нього є невід`ємними та незмінними.

Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама по собі має бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

Отже, коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибулого з публічних правовідносин суб`єкта владних повноважень як юридичної особи, що і відбулося у даному випадку.

Таким чином, у зв`язку зі зміною норм права, які у різний період часу визначали уповноважений орган щодо розпорядження землями оборони, суб`єкти таких правовідносин змінювались.

На даний час, розпорядником земель оборони є обласні державні адміністрації, у зв`язку з чим прокурором вірно обрано позивачем у справі Волинську обласну військову адміністрацію.

Прокурор, також акцентує увагу на тому, що відсутність окремого проєкту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри прикордонної смуги встановлені законом та фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд.

Варто також зазначити про те, що постанова обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 №39/599 є доказом, який підтверджує, що ще до набрання чинності Законів України «Про державний кордон України», «Про використання земель оборони» та постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1147 «Про прикордонний режим» встановлено 800-метрову прикордонну смугу, яку передано у повне розпорядження прикордонних військ.

Таким чином, доводи відповідача про відсутність доказів належності спірної земельної ділянки до земель оборони спростовуються нормами чинного законодавства.

Відтак, наведені у апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів, невірного тлумачення норм законодавства та практики Верховного Суду.

Аргументи, наведені в апеляційній скарзі щодо незгоди з висновками суду першої інстанції не підтверджуються доказами, що містяться в матеріалах справи.

Водночас, Господарський суд Волинської області у рішенні від 27.02.2024 встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, та з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності, з додержанням вимог матеріального та процесуального права дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Головне управління Держгеокадастру у Волинській області у письмових пояснення в справі вказує, що згідно робочого інвентаризаційного плану земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Вишнівської сільської ради Любомльського (на даний час - Ковельського) району Волинської області, що міститься у зазначеній технічній документації із землеустрою, земельна ділянка площею 15,5735 га за кадастровим номером 0723380800:03:003:1105, щодо якої проведена інвентаризація, належить до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності не наданих у власність чи користування (16.00).

Також в технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення відсутні будь-які документи, які свідчать про належність спірних земельних ділянок до земель оборони, а доводи прокурора відносно меж земельних ділянок ґрунтуються на припущеннях.

Відповідно до Наказу комітету статистики України від 05.11.1998 року №377, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1998 року за №788/3228 «Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)» в Звітах Про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності, а також перебування їх у власності й користуванні та відомостей Державного земельного кадастру, спірна земельна ділянка загальною площею 15,5735 га обліковувалася, як сільськогосподарські землі, в тому числі: 9,6118 га сіножаті та 5,9617 га пасовища, із земель запасу та резерву не наданих у власність або користування на території Вишнівської сільської ради Любомльського (на даний Ковельського) району Волинської області.

Держгеокадастр вказує на те, що дана технічна документація була погоджена та затверджена відповідно до вимог чинного законодавства.

Жодного рішення щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки уповноваженим органом не приймалося.

Разом з тим, Держгеокадастр звертає увагу суду, на те, що Закон України «Про використання земель оборони» не може породжувати права на землю, оскільки не є правовстановлюючим документом та регулює відносини лише щодо використання земель, які вже віднесені до земель оборони.

Перебування спірних земельних ділянок в межах прикордонної смуги не відносить їх до земель оборони та не є причиною виникнення прав на них в органів охорони державного кордону, оскільки такі землі надаються в постійне користування лише для облаштування та утримання певних об`єктів та споруд.

На думку Головного управління спірна земельна ділянка не перетинається із земельними ділянками, які необхідні для потреб ІНФОРМАЦІЯ_2 та не визначені законами як такі, що підлягають передачі в користування даній службі.

До земель оборони відносяться лише ті земельні ділянки, які були надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організації Збройних Сил України та інших військових формувань.

Прикордонна смуга в Володимирському районі пролягає на значних територіях, які прилягають до державного кордону та охоплює ряд адміністративних одиниць. Перебування земель в межах прикордонної смуги не є підставою визначення їх належності до наперед визначеної категорії та вилучення таких земель з цивільного обороту.

Перебування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги не відносить її до земель оборони та не є причиною виникнення прав на неї в органів охорони державного кордону, оскільки такі землі надаються в постійне користування лише для облаштування та утримання певних об`єктів та споруд, а земельна ділянка площею 15,5735 га з кадастровим номером 0723380800:03:003:1105 не перетинається із земельною ділянкою державної власності (землі оборони) наданої в постійне користування НОМЕР_1 прикордонному загону Державної прикордонної служби України для розміщення лінії прикордонних інженерних споруджень на території Любомльського району Волинської області.

Разом з тим, Додатком 6 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, визначено Перелік обмежень щодо використання земель та земельних ділянок. Кодом 04.01 вказаного Переліку передбачено, що прикордонна смуга обмеженням щодо використання земель та земельних ділянок будь-якої категорії.

Держгеокадастр звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Тому, віднесення спірної земельної ділянки до земель оборони, згідно вимог Земельного кодексу України 2001 року на сьогоднішній день не реалізоване.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор у результаті вивчення інформації органів державної влади та Державного земельного кадастру встановлено, що наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 15.03.2018 №45 Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності передбачено провести у 2018 році інвентаризацію на території об`єднаних територіальних громад, зокрема Вишнівської сільської об`єднаної територіальної громади, несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні в Державному земельному кадастрі, крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ, організацій (а.с. 14).

Висновком відділу у Любомльському районі міжрайонного управління у Любомльському та Шацькому районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області погоджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Вишнівської сільської ради Любомльського району Волинської області з урахуванням Перспективного плану формування території Вишнівської ОТГ (а.с. 23).

У зв`язку з цим, на підставі проведених заходів інвентаризації земель, відділом у Любомльському районі міжрайонного управління у Любомльському та Шацькому районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області у Державному земельному кадастрі 18.04.2018 зареєстровано спірну земельну ділянку з кадастровим номером 0723380800:03:003:1105 площею 15,5735 га з цільовим призначенням (16.00) землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорія земель - сільськогосподарського призначення (а.с. 28).

Із доводів прокурора вбачається, що зазначена земельна ділянка відноситься до земель оборони та входить до складу прикордонної смуги, що перебуває під охороною ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599 у межах Волинської області встановлені наступні прикордонні зони та полоси (а.с. 177-182):

а) заборонену прикордонну зону, в яку включений у тому числі Любомльський район;

б) 2 кілометрові та 800 метрові прикордонні смуги, які визначені на місцевості від лінії кордону та позначені відповідними вказівниками.

Інші розміри прикордонної смуги у встановленому порядку в подальшому не визначались, ця постанова не змінювалась і не скасовувалась.

Зазначені обставини, зокрема, визначення розмірів та ширини прикордонної смуги, підтверджені рішеннями Любомльського районного суду від 05.02.2021 у справі № 163/955/20, від 19.02.2021 у справах № 163/985/20 та № 163/981/20, які набрали законної сили.

Накладення земельної ділянки з кадастровим номером 0723380800:03:003:1105 площею 15,5735 га з цільовим призначенням землі запасу сільськогосподарського призначення на землі прикордонної смуги підтверджується викопіюванням земель сільськогосподарського призначення Вишнівської сільської ради на землі, що розташовані в межах 800 м від лінії державного кордону, розробленим сертифікованим інженером-землевпорядником ПФ Реформатор (а.с. 44).

Листом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 09.10.2023 повідомило, що земельна ділянка з кадастровим номером 0723380800:03:003:1105 розташована між орієнтовною лінією державного кордону та земельною ділянкою земель оборони з видом цільового призначення для розміщення та постійної діяльності Державної прикордонної служби України за кадастровим номером 0723380800:03:003:0070 в межах дії обмеження використання земель прикордонна смуга (а.с. 48-49).

Водночас, за доводами прокурора спірна земельна ділянка на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 03.12.2020 №10-ОТГ та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 03.12.2020, передана у власність Вишнівської сільської ради Любомльського району (на даний час Ковельський район) (а.с. 49), а відтак з моменту передачі за актом приймання-передачі фактично припинено право власності держави на зазначену землю.

Отже, прокурор доводить, що у порушення вимог Конституції України, Земельного кодексу України спірну земельну ділянку, яка відноситься до земель оборони безпідставно вилучено з державної власності, а відтак звернувся з даним позовом до суду про усунення перешкод держави в особі Волинської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації даної спірної земельної ділянки та її повернення.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 р. позов заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації задоволено.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст.3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Положеннями частини 3 статті 19 ЗК України передбачено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Згідно частини 1 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Положеннями частини 1-4 статті 77 ЗК України передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

На підставі ч. 3 ст. 77 ЗК України, навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми.

Відповідно до ст. 22 Закону України Про державний кордон України, з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 2 Закону України від 27.11.2003 року №1345-IV Про використання земель оборони, особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об`єкти визначаються Кабінетом Міністрів України.

Розміри земельних ділянок, необхідних для розміщення військових частин та проведення ними постійної діяльності, визначаються згідно із потребами на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-технічної документації.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону, уздовж державного кордону України відповідно до Закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель.

Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Навколо військових частин та оборонних об`єктів можуть створюватися зони з особливим режимом використання земель з метою забезпечення функціонування цих військових частин та об`єктів, збереження озброєння, військової техніки, іншого військового майна, охорони державного кордону України, захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах.

Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

Згідно із п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року Про прикордонний режим, вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм установлено прикордонну смугу у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджується прикордонний режим.

Прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень (п. 2 Постанови № 1147).

Контрольований прикордонний район - це ділянка місцевості, яка визначена в межах території району, міста, прилеглої до державного кордону або до узбережжя моря, що охороняється Державною прикордонною службою, а також у межах територіального моря, внутрішніх вод, частини вод прикордонних річок, озер та інших водойм і розташованих у цих водах островів (п.2 Постанови № 1147).

Існування прикордонних смуг визначеної ширини передбачено нормами Закону України Про використання земель оборони.

Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, який виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) зоні та є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України (ст. 6, 27 Закону України від 03.04.2003 року № 661-IV Про Державну прикордонну службу України).

Прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів (ч. 2 ст. 10 Закону).

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким є Закон України "Про прокуратуру".

За змістом абзаців 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, на яку посилався як суд першої інстанції, так і скаржник у апеляційній скарзі, наведено наступні правові висновки:

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів щодо порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Вказаного правового висновку також дотримується Верховний Суд у постанові від 16.08.2021 року у справі №910/21377/17.

Судом апеляційної інстанції встановлено, Волинською обласною прокуратурою на адресу Волинської обласної військової адміністрації було направлено лист від 28.11.2023 за № 15-1970вих-23, в якому заступник керівника обласної прокуратури просив вказати чи будуть вживатися Волинською обласною військовою адміністрацією заходи до усунення перешкод у здійсненні права розпорядження землями оборони в тому числі в судовому порядку (а.с.70-71).

У відповідь на лист прокуратури Волинська обласна адміністрація в особі Управління містобудування та архітектури, зазначила, що Волинська обласна адміністрація обмежена в коштах на сплату судових витрат, а відтак у разі винесення судом рішення не на її користь просять прокуратуру зобов`язання зі сплати судового збору визнавати за прокуратурою як позивачем (а.с. 72).

В подальшому, на виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України Про прокуратуру обласною прокуратурою інформовано Волинську обласну військову адміністрацію про намір пред`явити позов.

Відтак, колегією суддів взято до уваги, що зверненню прокурора до суду з позовом у цій справі передував обмін листами з Вінницькою обласною військовою адміністрацію щодо захисту порушених інтересів держави, копії яких долучено до матеріалів справи.

Таким чином, Вінницькою обласною державною (військовою) адміністрацією не було самостійно вжито заходів щодо захисту інтересів держави. Такі дії обґрунтовано оцінені прокурором як бездіяльність компетентного органу.

На підставі викладеного вище, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що прокурором дотримано попереднього порядку звернення до суду та подано позов в інтересах держави в особі компетентного органу на реалізацію повноважень у спірних правовідносинах, що є підставою для підтвердження судом представництва прокурором.

Щодо посилання прокурора на Постанову обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599, колегія суддів зазначає наступне.

Аналіз вищезазначеної постанови дає підстави вважати, що останньою встановлювалась система режимних заходів у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі відповідно до вимог Земельного кодексу УСРРУРСР, який був прийнятий 25 жовтня 1922 року.

Із змісту пунктів 1,3,4 цієї постанови обласної ради депутатів трудящих Волинської області вбачається, що нею встановлюється 800-метрова прикордонна смуга від лінії державного кордону на території Волинської області.

Саме на цей нормативний акт посилається прокурор, обґрунтовуючи підстави заявленого позову.

Разом з тим, 16 липня 1990 року Верховною Радою України прийнято Декларацію про державний суверенітет України , якою проголошено, що Українська РСР забезпечує верховенство Конституції та законів Республіки на своїй території.

Постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» №1545-ХІІ від 12.09.1991 врегулювала порядок тимчасового застосування законодавства Радянського Союзу на території незалежної, суверенної республіки Україна.

Цією постановою встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу PCP з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Постанова BP України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP", що дозволила дію норм актів Союзу PCP на території незалежної, суверенної республіки Україна, обмежила їх дію часом та колом питань, які законодавством України не врегульовано, до їх врегулювання, зосередившись на частині, що Конституції і законам України не суперечить.

Таким чином, акти законодавства Союзу РСР можуть бути застосовані лише за наявності наступних умов:

1. правовідносини не врегульовані законодавством України;

2. акти не суперечать Конституції і законам України.

Після проголошення незалежності 24 серпня 1991 року в Україні продовжила діяти Конституція УРСР від 1978 року зі змінами. Змінами від 17 вересня 1991 року було формально затверджено її нову назву як «Конституція (Основний Закон) України».

8 червня 1995 року між Верховною Радою та Президентом України був укладений Конституційний Договір, що фактично виконував роль тимчасової конституції на період до ухвалення нової Конституції. Договором встановлювалося, що положення чинної Конституції 1978 відтепер мали діяти лише у частині, що узгоджується з Договором.

28 червня 1996 року Верховна Рада ухвалила нову Конституцію України. Одночасно втратили чинність Конституція 1978 та Конституційний Договір.

04.11.1991 році прийнято Закон України «Про державний кордон України», статтею 2 якого передбачено, що Державний кордон України визначається рішеннями Верховної Ради України, а також міжнародними договорами України. Кабінет Міністрів України у межах своїх повноважень вживає заходів щодо забезпечення охорони та захисту державного кордону і території України.

Статтею 18 вказаного Закону визначено Порядок здійснення господарської діяльності на державному кордоні України, зокрема користування землею, лісами, тваринним світом, ведення гірничої справи, геологічних розвідувань та інша господарська діяльність на державному кордоні України провадяться відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України і здійснюються таким чином, щоб забезпечувався належний порядок на державному кордоні України. Компетентними органами України за погодженням з Прикордонними військами України з урахуванням місцевих умов установлюється порядок здійснення всіх видів господарської діяльності на державному кордоні України.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про державний кордон України» визначено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про державний кордон України» дозвіл на в`їзд, перебування, проживання, провадження робіт і пропуск у прикордонну смугу дає і здійснює Державна прикордонна служба України. У необхідних випадках Державна прикордонна служба України може запроваджувати додаткові тимчасові режимні обмеження на в`їзд і провадження робіт у прикордонній смузі.

Відповідно до Закону України «Про державний кордон України» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 304 від 12 травня 1994 року «Про прикордонну смугу», якою установлено, що вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок/водоймищ прикордонну смугу в межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських Рад народних депутатів, але не менше ширини смуги місцевості від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень і не більше п`яти кілометрів від лінії державного кордону. На окремих ділянках за розпорядженням Кабінету Міністрів України може бути встановлена інша ширина прикордонної смуги. У прикордонну смугу не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

В подальшому вказана вище постанова втратила чинність згідно Постанови КМУ від 27 липня 1998 р. №1147 «Про прикордонний режим», якою затверджено Положення про прикордонний режими (далі-Положення).

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Положення прикордонна смуга - ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм, завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

В той же час підпунктом 2-1 пункту 2 Положення визначено, що лінією прикордонних інженерних споруд являється спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів. Відстань облаштування лінії прикордонних інженерних споруд від лінії державного кордону визначається органами Державної прикордонної служби.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року №1147 «Про прикордонний режим» та подання Адміністрації державної прикордонної служби України, розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації від 11.10.2018 № 665 «Про визначення ширини прикордонної смуги у Волинській області» (яке розміщене на офіційному вебсайті Волинської обласної державної адміністрації) визначено ширину прикордонної смуги в межах Волинської області уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах прилеглих до кордону територій, де запроваджується прикордонний режим, 10 кілометрів від лінії державного кордону в тил території України, але не менше від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Таким чином, розміщення земельної ділянки в межах прикордонної смуги не відносить її до земель оборони, оскільки в таких межах може бути розміщена земельна ділянка будь-якої категорії.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ст. 22 Закон України Про державний кордон України, контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби України.

До контрольованого прикордонного району включаються також територіальне море України, внутрішні води України і частина вод прикордонних річок, озер та інших водойм України і розташовані в цих водах острови.

Тобто, прямої вказівкою в законі визначено можливість встановлення контрольованих прикордонних районів у межах земель територіальних громад.

Отже, встановлення прикордонного режиму та прикордонної смуги не виключає можливості перебування таких земельних ділянок у комунальній власності.

Відтак, враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що акти законодавства Союзу РСР не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки питання стосовно прикордонної смуги врегульоване чинним законодавством України. Таким чином, колегія суддів відхиляє посилання прокурора на Постанову обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 №39/599, якою обґрунтовано встановлення розміру прикордонної смуги.

Критично оцінюючи посилання прокурора на Постанову обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599, апеляційний суд приймає до уваги, що Указом Президента України від 18 серпня 2021 року № 367/202, яким введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 липня 2021 року «Про окремі питання реалізації державної політики у сфері захисту державного кордону», передбачено, крім іншого, вжиття заходів щодо вилучення (відчуження) земельних ділянок (або їх частин), наданих землекористувачам у постійне або тимчасове користування із земель державної та комунальної власності шириною 30 - 50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, зміни цільового призначення цих земельних ділянок та їх передачі в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України. Наведене, на думку апеляційного суду, свідчить про безпідставність твердження про існування прикордонної смуги у межах 800 метрів від лінії державного кордону.

Апеляційний суд також виходить з наявності правового регулювання земель оборони як категорії земель, визначеної за основним цільовим призначенням відповідно до ст.19 ЗК України.

За визначенням частини 1 статті 77 ЗК України землями оборони визнаються земельні ділянки, призначені для забезпечення діяльності Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Міністерства оборони України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, а також для розміщення військових частин, військових навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, що перебувають у сфері управління зазначених органів та/або входять до структури Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Відповідно до частини 4 цієї ж статті Кодексу порядок використання земель оборони встановлюється законом. Таким законом є Закон України Про використання земель оборони.

Стаття 2 названого Закону встановлює правовий режим земель оборони, зокрема встановлює, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. Особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об`єкти визначаються Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з наведеного, віднесення земельних ділянок до земель оборони відбувається у загальному порядку шляхом прийняття відповідних рішень органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК України, що випливає з приписів ст. 116 цього Кодексу.

Разом із тим, стаття 3 Закону України Про використання земель оборони містить правила, якими визначається особливий режим використання земель, зокрема прикордонної смуги. Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Навколо військових частин та оборонних об`єктів можуть створюватися зони з особливим режимом використання земель з метою забезпечення функціонування цих військових частин та об`єктів, збереження озброєння, військової техніки, іншого військового майна, охорони державного кордону України, захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах.

Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

Аналіз наведених положень Закону, зокрема указівки на запровадження зон з особливим використанням земель з метою забезпечення функціонування військових частин, на відміну від земель самих військових частин, дає підстави для висновку, що поняття землі оборони і землі з особливим режимом використання не є тотожними. Навпаки, закон розрізняє ці поняття, оскільки містить відсилання до спеціального закону, яким має бути встановлено розмір та правовий режим таких зон.

Щодо обґрунтованості заявленого позову апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми.

Прокурор на обґрунтування заявленого позову посилається на Лист ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області №10-3-0.2-3672/2-23 від 09.10.2023 року (т. 1 а.с. 48, 49), Наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 03.12.2020 №10-ОТГ та акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 03.12.2020 (а.с. 50), викопіювання з програмного модуля Державного земельного кадастру 0723380800:03:003:1105 (а.с79), Схему накладення території 800 метрової прикордонної смуги від берега річки Західний Буг на земельну ділянку з кадастровим номером 0723380800:03:003:1105, які розташовані на теpитopiї Вишнівської сільської ради (т. 1 а.с. 44).

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

В силу ч. 1 ст. 186 ЗК України, схема землеустрою і техніко-економічне обґрунтування використання та охорони земель району затверджуються районною радою. Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель села, селища, міста, території територіальної громади затверджуються відповідною сільською, селищною, міською радою.

Положеннями ч. 5 ст. 186 ЗК України визначено підстави погодження технічної документація із землеустрою.

Тобто, згідно загальних норм ЗК України межі, конфігурація, розташування та площа земельних ділянок може визначатися проектом землеустрою, схемою землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання, технічною документацією.

Види документації із землеустрою встановлено ст. 25 Закону України Про землеустрій, до яких віднесено:

а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;

а-1) проекти землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад;

б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;

б-1) містобудівна документація, яка одночасно є документацією із землеустрою (комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій);

в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;

е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

з) робочі проекти землеустрою;

і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;

й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок;

к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель;

л) технічна документація із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об`єктів;

м) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об`єктів культурної спадщини.

Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

Отже, схема землеустрою розробляється одночасно з техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель, розширювальне тлумачення переліку документації із землеустрою не допускається.

При цьому, за правилами ГПК України до документів, що містять спеціальні знання та можуть прийматися до уваги судом віднесено висновки спеціалістів та експертів (ст. ст. 69, 71, 98 ГПК України).

Суд констатує, що до визначених переліків не віднесено листи органів влади, графічні схеми зображення земельних ділянок, орієнтовні розташування земель, схеми накладення територій на сформовані земельні ділянки.

Враховуючи норми ст.79-1, 186 ЗК України, ст.1, 25 Закону України Про землеустрій, надана схема накладання території прикордонної смуги на земельні ділянки не відповідає вимогам, які встановлюються до землевпорядної документації, затверджених в установленому порядку текстових та графічних матеріалів, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, тощо.

Суд оцінює надані прокурором докази як за формою, та і за змістом цих документів за критеріями належності та допустимості таких доказів.

Долучена Схема накладання не містить координат та відправних точок місць розташування прикордонної смуги та спірних земельних ділянок, їх площі, відстаней від державного кордону до місця розташування земельних ділянок, відомостей, зокрема щодо джерела вирахування координат, програмного забезпечення, сертифікатів відповідальних за виконання схеми осіб, документів та вихідних даних, на підставі яких було складено Схему, визначення похибки, тощо матеріали господарської справи не містять, як і не містять інших графічних матеріалів, зокрема, викопіювань з Публічної кадастрової карти, проєкту встановлення адміністративних меж, розмежування земельних ділянок та доказів, щодо встановлення прикордонних споруд, знаків тощо.

Таким чином, відповідні відомості та документи, які подані прокурором, не відповідають вимогам законодавства щодо документації із землеустрою, є не містять вичерпної та точної інформації, а тому не відповідають критеріям належності, допустимості і достовірності доказів.

Отже, долучені до позову листи і схема, складені ПФ «Реформатор», носять інформативний характер, вказують лише орієнтовне, а не конкретне місце розташування ділянок, не можуть слугувати належним доказом у даній справі.

Допустимі докази на підтвердження розташування спірних частин земельних ділянок на землях оборони, відомостей про облаштування інженерно-технічних споруд уздовж лінії державного кордону; актів обстеження, у яких було б зазначено параметри спорудження таких об`єктів по облаштуванню лінії державного кордону в межах прикордонних знаків; викопіювань з проєкту встановлення адміністративних меж або Публічної кадастрової карти, які б підтверджували координати та ширину прикордонної смуги у місці розташування спірної земельної ділянки, до матеріалів справи позивачем або прокурором не надано.

Відтак на підставі наданих доказів суд не може з достатньою достовірністю встановити, чи дійсно спірні земельні ділянки або їх частини розташовані у межах прикордонної смуги.

Застосовуючи сучасні стандарти доказування, апеляційний суд враховує думку Верховного Суду, висловлену зокрема у постанові від 31 березня 2021 року у справі №923/875/19, який з цього приводу зазначав, що в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Підсумовуючи наведені вище мотиви, які ґрунтуються на недоведеності обставин віднесення земельної ділянки до земель оборони, накладення спірної земельної ділянки на прикордонну смугу, а відтак і перешкоджання державі в особі позивача у здійсненні прав власника щодо цієї земельної ділянки, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог прокурора.

6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що в апеляційній скарзі Вишнівської сільської ради наведено достатні та переконливі доводи, на підставі яких колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 у справі №903/1322/23 не відповідає вимогам щодо повного та достовірного встановлення обставин, які підлягали встановленню господарським судом.

За таких обставин, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України апеляційну скаргу Вишнівської сільської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 у справі №903/132//23 слід задовольнити та скасувати рішення першої інстанції.

Здійснити розподіл судових витрат у відповідності до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Вишнівської сільської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 р. у справі №903/1322/23 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 р. у справі №903/1322/23 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову Заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації - відмовити.

Стягнути з Волинської обласної прокуратури (43025, Волинська область, місто Луцьк, вул. Винниченка, 15, ЄДРПОУ 02909915) на користь Вишнівської сільської ради Ковельського району (44351, Волинська область, Ковельський р-н, с.Вишнів, вул. Незалежності, 80А, код ЄДРПОУ 04333164) 8052 грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Волинської області видати наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №903/1322/23 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "26" вересня 2024 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Василишин А.Р.