Постанова

від 26.09.2024 по справі 913/280/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року м. Харків Справа № 913/280/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.,

без виклику сторін,

розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанська енергосервісна компанія", м. Львів (вх. №1850 Л/2),

на ухвалу Господарського суду Луганської області від 17.07.2024 у справі №913/280/24 (суддя Яресько Б.В.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанська енергосервісна компанія", м. Львів,

до відповідача Управління освіти Лисичанської міської військовоцивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, м. Лисичанськ Луганської області,

за участю Лисичанської окружної прокуратури Луганської області, м. Кропивницький,

про стягнення 1010264,86грн,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лисичанська енергосервісна компанія" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про стягнення 1010264,86грн, з яких: 741103,63грн - основної заборгованості за теплову енергію; 30802,32грн 3%річних; 52575,40грн інфляційних втрат; 185783,51грн пені. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, а саме: судовий збір у сумі 15153,97грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 50000,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю товарів (теплопостачання) за державні кошти № 9 від 01.02.2022 в частині повної та своєчасної оплати по двом об`єктам:

(1) Комунальному закладу Лисичанський дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) №9 "Червона шапочка" (вул. Ломоносова, 9, м. Лисичанськ Луганської області) у сумі 398836,39грн, що складається з оплати за постачання теплової енергії за лютий 2022 року у розмірі 74719,07грн та плати за одиницю приєднання теплового навантаження за період з 01.03.2022 15.10.2022 у розмірі 324117,32грн;

(2) Лисичанському ліцею № 17 Сєвєродонецького району Луганської області (вул. Могилевського, 5, м. Лисичанськ Луганської області) у сумі 342267,24грн, що складається з оплати за постачання теплової енергії за березень 2022 року у розмірі 131591,97грн та плати за одиницю приєднання теплового навантаження за період з 01.03.2022 15.10.2022 у розмірі 210675,27грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо оплати за послуги з постачання теплової енергії та приєднаного навантаження по двом опалювальним об`єктам, у останнього утворилася заборгованість у загальному розмірі 741103,63грн, несвоєчасна оплата якої стала підставою для нарахування позивачем 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 30.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №913/280/24 за правилами загального позовного провадження, призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 17.07.2024 у справі №913/280/24:

- допущено Лисичанську окружну прокуратуру Луганської області до участі у справі №913/280/24 та запропоновано надати письмові пояснення по справі;

- зупинено провадження у справі №913/280/24 до закінчення розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №908/1162/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Ухвала суду першої інстанції в частині зупинення провадження мотивована наявністю підстави, передбаченої п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, з огляду на те, що предметом позову у цій справі, у тому числі, є стягнення заборгованості за надані послуги на тимчасово окупованій території, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ч. 2 ст. 13 та ч. 2 ст. 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", питання щодо застосування цих норм перебуває на розгляді Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду (справа №908/1162/23, передана для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у справі №910/9680/23 від 08.03.2024).

Не погодившись з вищевказаною ухвалою, позивач - ТОВ "Лисичанська енергосервісна компанія" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 17.07.2024 у справі №913/280/24, поновити провадження у справи та направити справу для продовження розгляду до господарського суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані з посиланням на безпідставність та необґрунтованість висновку господарського суду першої інстанції щодо наявності підстав для зупинення провадження у даній справі відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, оскільки правовідносини у справі №908/1162/23 (спір щодо стягнення заборгованості за електроенергію, спожиту відповідачем упродовж листопада-грудня 2022 року, тобто у період тимчасової окупації Мелітопольської громади), та у даній справі №913/280/24 (спір щодо стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію на об`єктах відповідача у лютому та березні 2022 року, тобто ще до окупації м. Лисичанська, яка відбулась 03.07.2022) не є подібними.

За твердженням скаржника, оскільки постачання теплової енергії, що є предметом судового дослідження в межах цієї справи №913/280/24 відбувалося ще до окупації м. Лисичанська Луганської області, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню ст.ст. 13, 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Що стосується заявленої у даній справі позивної вимоги про стягнення заборгованості за приєднане навантаження за період з 01.03.2022 по 15.10.2022, то апелянт вказує, що ця величина є сталою (фіксованою), не залежить від обсягів постачання теплової енергії та підлягає сплаті щомісячно; розмір такої плати є незмінним та не залежить від вартості та обсягу робіт, здійснених за конкретний період; плата за приєднане теплове навантаження є безумовною, визначається у фіксованому розмірі. Крім того, зобов`язання зі сплати за приєднане навантаження в сумі, розрахованої виходячи з умовно-постійної частини тарифу (протягом року) виникло у відповідача саме 01.02.2022 (на підставі договору), тоді як м.Лисичанськ перебуває під окупацією з 03.07.2022, тобто до виникнення у відповідача такого зобов`язання.

З урахуванням наведеного, апелянт вважає, що спірні правовідносини не є подібними до правовідносин, які склалися у справі №908/1162/23, відтак у господарського суду першої інстанції не було підстав для зупинення провадження у цій справі №913/280/24 відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.

Відповідно до ч.ч. 1 - 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей , визначених цією статтею.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції , зазначені в п.п. 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що предметом апеляційного перегляду є ухвала про зупинення провадження у справі (п. 12 ч. 1 ст. 255 ГПК України), яка входить до визначеного у ч. 2 ст. 271 ГПК України переліку та з огляду на відсутність обставин справи, що зумовлюють необхідність розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Лисичанська енергосервісна компанія" на ухвалу Господарського суду Луганської області від 17.07.2024 у справі №913/280/24; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження; попереджено учасників процесу, що апеляційна скарга ТОВ "Лисичанська енергосервісна компанія" на ухвалу Господарського суду Луганської області від 17.07.2024 у справі №913/280/24 буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до апеляційного суду 20.08.2024, Лисичанська окружна прокуратура Луганської області заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити оскаржувану ухвалу без змін. Свою позицію прокуратура обґрунтовує тим, що правовідносини у цій справі №913/280/24 та у справі №908/1162/23, яка перебуває на розгляді Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, є подібними (наявна необхідність застосування одних і тих самих норм при вирішенні спору, подібний склад учасників та позовні вимоги), а тому місцевим господарським судом прийнято законну та обґрунтовану ухвалу про зупинення провадження у справі №913/280/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку справи №908/1162/23, оскільки викладені за результатами такого перегляду у постанові Верховного Суду правові висновки будуть мати суттєве значення для вирішення даного спору.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі є матеріально-правові вимоги ТОВ "Лисичанська енергосервісна компанія" до Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про стягнення 1010264,86грн, з яких: 741103,63грн - основної заборгованості за теплову енергію; 30802,32грн 3%річних; 52575,40грн інфляційних втрат; 185783,51грн пені.

Позивач вказує, що ним було поставлено відповідачу теплову енергію у приміщення (будівлі) споживачів, зазначених у додатку №1 до договору №9 від 01.02.2022 (Дитячий садок та Ліцей), однак, відповідачем не було належним чином виконано свої зобов`язання з оплати вартості таких послуг за лютий та березень 2022 року та оплати за одиницю приєднання теплового навантаження за період з 01.03.2022 15.10.2022 року. На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивачем надано до матеріалів справи відповідні докази.

В ході розгляду справ відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому він визнав суми заборгованості: (1) за постачання теплової енергії Дитячому садку за період з 01.02.2022 - 28.02.2022 у сумі 74719,07грн та (2) за постачання теплової енергії Ліцею за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 у сумі 131591,97грн та по абонентській платі за одиницю приєднаного теплового навантаження за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 у сумі 28150,69грн, зазначивши, що така заборгованість виникла внаслідок відсутності бюджетного фінансування.

Разом з цим, відповідач посилається на безпідставність позовних вимог в частині заборгованості з абонентської плати за одиницю приєднаного навантаження на опалення, нарахованої позивачем за період з 01.03.2022 (по Дитячому садку) та з 01.04.2022 (по Ліцею) до 15.10.2022, мотивуючи свою позицію тим, що з 03.07.2022 м. Лисичанськ було окуповано, позивач не мав можливості надавати, а відповідач отримувати будь-які послуги, у тому числі не здійснювалося обслуговування теплових мереж відповідно до умов договору; також посилається на те, що система теплопостачання на об`єктах відповідача була повністю зруйнована агресором ще 17.05.2022; у справі відсутні будь-які докази на підтвердження виконання зі сторони позивача умов договору про надання цих послуг; на даний час неможливо встановити обставин щодо наявності факту надання послуг, обсягу наданої послуги та фактично понесених витрат.

Також, 31.05.2024 до господарського суду першої інстанції надійшла заява Лисичанської окружної прокуратури Луганської області про вступ у справу №913/280/24, яка обґрунтована посиланням на приписи ст. 53 ГПК України та необхідністю захисту інтересів держави в особі Лисичанської міської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області, запобіганню безпідставному вибуттю коштів з місцевого бюджету та недопущення порушень інтересів держави.

Як вже зазначалося, Господарським судом Луганської області 17.07.2024 постановлено оскаржувану ухвалу у справі №913/280/24, якою допущено Лисичанську окружну прокуратуру Луганської області до участі у справі №913/280/24, а також зупинено провадження у справі №913/280/24 до закінчення розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №908/1162/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з вищенаведеними висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі, враховуючи наступне.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Зміст ст. 228 ГПК України свідчить про те, що зупинення провадження є саме правом суду.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 7 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що така підстава для зупинення провадження у справі (п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України) застосовується у тому разі, коли на розгляді перебуває справа, за наслідками перегляду якої Велика Палата Верховного Суду, об`єднана палата або палата, висловиться, а відтак у судовому рішенні міститиметься правовий висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

Підставою для зупинення провадження у справі за вказаної підстави є не лише існування подібної справи на розгляді у суді касаційної інстанції та можливе припущення про те, що рішення у ній має значення для справи, що розглядається, а саме об`єктивна неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи.

Вказаний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2023 у справі №910/14224/20.

Судова колегія також враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 про те, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Враховуючи різноманіття можливих правовідносин, в межах яких відбувається застосування відповідної норми права, для забезпечення однакового застосування такої норми основними при визначенні подібних правовідносин мають бути ті ознаки, які впливають на їх правове регулювання (тобто можливість застосування відповідної норми).

Зупиняючи провадження у цій справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Верховного Суду від 27.03.2024 справу №908/1162/23 за позовом ТОВ "ВІМК" до КНП "Територіальне медичне об`єднання "Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги" Мелітопольської міської ради Запорізької області про стягнення 1593623,84грн передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Зазначена ухвала Верховного Суду мотивована тим, що колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі №910/9680/23 стосовно того, що достатнім для застосування ч. 2 ст. 13 та ч. 2 ст. 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи ст. 2 Закону; колегія суддів вважає, що положення ст.ст. 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування ч. 1 цих статей, а саме, за рішенням Кабінету Міністрів України.

Ухвалою Верховного Суду від 19.04.2024 прийнято до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №908/1162/23.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України забезпечений механізм наступної можливості правильного застосування певної норми права судами першої та апеляційної інстанції шляхом врахування майбутніх висновків палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо суперечливих або неоднозначних тлумачень такої норми права.

Така підстава зупинення провадження у справі як перегляд судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду має на меті забезпечення єдності судової практики, яку можна досягти завдяки передбаченим процесуальним законом механізмам.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів зауважує, що позиція Верховного Суду у справі № 908/1162/23 стосується питання можливості здійснення господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях.

В ухвалі Верховного Суду від 27.03.2024 про передачу справи №908/1162/23 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, акцентовано увагу на необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування ч. 2 ст. 13 та ч. 2 ст. 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Саме з урахуванням того, що майбутній висновок Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №908/1162/23 стосуватиметься особливостей тлумачення та застосування ч. 2 ст. 13 та ч. 2 ст. 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", господарський суд першої інстанції зупинив провадження у справі №913/280/24.

Водночас, в оскаржуваній ухвалі суд суд першої інстанції зазначив, що предметом позову у цій справі, у тому числі, є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги, які надавалися на території, яка станом на момент вчинення перебувала під тимчасовою окупацією Російської Федерації.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що укладений сторонами договір про закупівлю товарів за державні кошти № 9 від 01.02.2022 (постачання теплової енергії) за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що предметом спору у цій справі, окрім інших, є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок несплати щомісячних платежів із забезпечення теплового навантаження, а саме: за обслуговування позивачем теплової мережі та обладнання за період з 01.03.2022 по 15.10.2022 (Дитячий садок) та з 01.04.2022 по 15.10.2022 (Ліцей).

Згідно ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

01.06.2011 постановою Кабінету Міністрів України №869 затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води (надалі Порядок).

Відповідно до п. 5 Порядку двоставковий тариф на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води - грошовий вираз двох окремих частин тарифу (умовно-змінної та умовно-постійної).

Умовно-змінна частина двоставкового тарифу на послуги з постачання теплової енергії - вартість одиниці теплової енергії, визначена з розрахунку на 1 Гкал теплової енергії або відповідно до норми споживання, встановленої органом місцевого самоврядування, як грошовий вираз змінної частини планованих економічно обґрунтованих прямих витрат на її виробництво та транспортування, що змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу теплової енергії для надання послуги з постачання теплової енергії.

Умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - вартість одиниці теплової енергії (1 Гкал) як грошовий вираз змінної частини планованих економічно обґрунтованих прямих витрат на її виробництво та транспортування, що змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії.

Умовно-постійна частина двоставкового тарифу на послуги з постачання теплової енергії - абонентська плата за одиницю теплового навантаження об`єктів теплоспоживання на опалення (1 Гкал/год.) як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат, крім тих, що віднесені до умовно-змінних витрат, що включаються до повної собівартості теплової енергії, є постійними і не змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії.

Умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - абонентська плата за одиницю (1 Гкал/год.) теплового навантаження об`єктів теплоспоживання як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат, крім тих, що віднесені до умовно-змінних витрат, що включаються до повної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, є постійними і не змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії з урахуванням планованого прибутку.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість формування двоставкового тарифу, який фактично складається з двох складових, а саме:

- вартості спожитої теплової енергії, яка є платою за одиницю фактично спожитої теплової енергії (грн/Гкал) та вираховується в залежності від обсягу спожитої теплової енергії (умовно-змінна частина - вартість одиниці (1 Гкал) спожитої теплової енергії);

- вартості приєднаного теплового навантаження, яка становить абонентську плата за одиницю (Гкал/год) теплового навантаження об`єктів теплоспоживання споживачів та вираховується виходячи з розміру опалювальної площі (умовно-постійна частина - абонентська плати за одиницю (Гкал/год) теплового навантаження).

Зі змісту Порядку слідує, що плата за приєднане теплове навантаження є складовою ціни, яку споживач зобов`язаний сплатити теплопостачальній організації за надані йому послуги теплопостачання.

Згідно з розпорядженням керівника Лисичанської міської військо-цивільної адміністрації від 05.11.2021 № 1255 встановлено двоставковий тариф на теплову енергію, яку надає ТОВ "Лисичанська енергосервісна компанія" для бюджетних установ згідно зі структурою, що надається у додатку 2, а саме:

- умовно - змінна частина у розмірі 2834,47 грн/Гкал з ПДВ;

- умовно - постійна частина у розмірі 2 014 360 66 грн/Гкал/рік з ПДВ.

У додатку №1 до договору сторони визначили тариф: за приєднане теплове навантаження у розмірі 167863,39грн/Гкал та за постачання теплової енергії 2834,47грн/Гкал; здійснено розрахунок місячної плати за одиницю приєднання навантаження споживача на опалення протягом року:

Приєднане навантаження Q0 =0,0946 + 0,1634 = 0,2580 гкал/год (Дитячий садок); 0,2580 Гкал/год * 167863,39 = 43 308,75грн в місяць;

Приєднане навантаження Q0 =0,1677 (Ліцей); 0,1677 Гкал/год * 167 863,39 = 28 150,69грн в місяць.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазанчає, що плата за теплове навантаження - це фіксована абонентська плата, яка не залежить від обсягів постачання чи споживання теплової енергії, нараховується кожного місяця постачальником і зобов`язана бути сплачена споживачем за весь період дії договору.

Умовно-постійна частина тарифу компенсує витрати підприємства, пов`язані з ремонтом котелень та теплових мереж, оновленням обладнання, оплатою послуг за розподіл природного газу, що сплачується протягом року, сплатою податків до бюджету, виплатою заробітної плати працівникам, тощо.

Нарахування споживачам за умовно-постійною частиною тарифу здійснюється упродовж року щомісяця рівними частинами відповідно до величини теплового навантаження системи опалення.

Отже, підставою для нарахування споживачу абонентської плати у будь-якому випадку має бути як факт надання теплопостачальною організацією відповідної послуги споживачу, так і чинність (дійсність) відповідного договору постачання теплої енергії.

Разом з тим, як вбачається з Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, м. Лисичанськ Лисичанської міської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області віднесено до території активних бойових дій, починаючи з 24.02.2022 без зазначення дати закінчення активних бойових дій, з датою окупації громади 03.07.2022.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації (п. 7 ч. 11 цього Закону).

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним.

На такі правочини не поширюється дія положення абз. 2 ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 13-1 Закону на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що позовні вимоги у цій справі стосуються стягнення за договором теплопостачання заборгованості, яка виникла як до (з 01.03.2022 по 02.07.2022), так і після окупації м. Лисичанськ Луганської області (03.07.2022 по 15.10.2022), колегія суддів зазначає, що дія Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" може розповсюджуватися на спірні правовідносини.

Отже, при розгляді спірних правовідносин підлягає дослідженню питання щодо застосування положень ч. 2 ст. 13, ч. 2 ст. 13-1 цього Закону, чинності (дійсності) укладеного між сторонами договору теплопостачання після 03.07.2022, а також те, чи мав позивач право здійснювати господарську діяльність щодо надання послуг відповідачу за договором теплопостачання та нараховувати споживачу абонентську плату за період з 03.07.2022 до 15.10.2022 (тобто після окупації м. Лисичанська Луганської області), яка заперечується відповідачем та є предметом спору у даній справі.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що у даній справі №913/280/24 та у справі №908/1162/23, яка перебуває на розгляді Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, позовні вимоги, підстави позову та зміст спірних правовідносин є подібними, оскільки стосуються виконання догорів та стягнення заборгованості за послуги (постачання енергоносіїв), які надавалися/виконувалися у період після окупації та на тимчасово окупованій території України.

При цьому, вирішення Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №908/1162/23 питання, чи поширюються норми ст.ст. 13 та 13-1 Закону на відносини, що виникли та існували на тимчасово окупованих після 24.02.2022 територіях України за відсутності окремих рішень органів державної влади має істотне значення для розгляду даної справи.

Приймаючи до уваги те, що правовідносини у цій справі №913/280/24 та у справі №908/1162/23 є подібними, з метою дотримання єдності судової практики стосовно застосування приписів ст.ст. 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", тому наявні підстави для зупинення провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України.

Враховуючи, що судове рішення Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №908/1162/23 матиме суттєве значення для вирішення даної справи, а також для єдності судової практики, враховуючи, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про необхідність зупинення провадження у даній справі №913/280/24 відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України до прийняття відповідного рішення Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №908/1162/23 та оприлюднення його тексту.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що правовідносини у даній справі №913/280/24 не є подібними до правовідносин, які склалися у справі №908/1162/23, колегія суддів не приймає до уваги.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що справа №913/208/24 за усіма критеріями подібності відповідає справі №908/1162/23, а саме, щодо фактичних обставин (стягнення заборгованості за виконання договірних відносин з надання послуг постачання енергоносіїв на тимчасово окупованій території у даній справі спірним періодом, у тому числі, є 03.07.2022 по 15.10.2022, тобто після окупації м. Лисичасньк Луганської області), суб`єктного складу (позивач: юридична особа приватного права, а відповідач: комунальне підприємство, що фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету), об`єкту і предмету правового регулювання, а також умов застосування правових норм (ст.ст. 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"), а також правових висновків Верховного Суду, сформованих під час касаційного перегляду.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що зобов`язання зі сплати абонентської плати за договором теплопостачання виникло у відповідача 01.02.2022 (після укладення договору), тобто до окупації м. Лисичаснька Луганської області, та що така плата є фіксованою і не залежить від обсягів теплопостачання, колегія суддів апеляційної інстанції також відхиляє, оскільки такі витрати, у тому числі за приєднане навантаження, є складовою договору теплопостачання. Зокрема, зазначені витрати пов`язані з технологічними потребами теплопостачання та фактично є послугами, які надаються споживачу в межах виконання договору, та за які (послуги) споживач має сплачувати щомісячну плату упродовж всього року. При цьому, як вже зазначалося підставою для нарахування споживачу абонентської плати у будь-якому випадку має бути факт надання теплопостачальною організацією відповідної послуги споживачу та чинність (дійсність) відповідного договору постачання теплої енергії. У даному випадку позивачем заявлено позовні вимоги, окрім інших, про стягнення з відповідача абонентської плати за одиницю приєднаного навантаження на опалення, нарахованої позивачем за період з 01.03.2022 (по Дитячому садку) та з 01.04.2022 (по Ліцею) по 15.10.2022, тобто у період окупації м. Лисичанська Луганської області.

За вказаних обставин, оскільки предметом позову у даній справі, окрім іншого, є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за послуги, які надавалися (виконувалися) у період окупації м. Лисичанськ (з 03.07.2022 по 15.10.2022), а Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду переглядається справа №908/1162/23, у якій буде надана оцінка правовідносинам подібним з тими, що розглядаються в межах даної справи, зокрема, щодо застосування ст.ст. 13, 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника та вважає, що господарський суд першої інстанції правильно застосував п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України та обґрунтовано зупинив провадження цієї справи до перегляду судового рішення у справі № 908/1162/23.

При цьому колегія суддів наголошує, що зупинення провадження у цій справі не порушує права учасників справи та є виправданим, оскільки врахуванням висновків Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сприятиме ухваленню судом першої інстанції за результатами вирішення спору у цій справі законного і обґрунтованого судового рішення, з дотриманням завдань та основних засад господарського судочинства.

Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваній ухвалі висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Лисичанська енергосервісна компанія" задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Луганської області від 17.07.2024 у справі №913/280/24 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанська енергосервісна компанія" на ухвалу Господарського суду Луганської області від 17.07.2024 у справі №913/280/24 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Луганської області від 17.07.2024 у справі №913/280/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза